Постанова

від 19.03.2019 по справі 363/3979/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

19 березня 2019 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/4032/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,

за участю секретаря Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Вишгородського районного суду Київської області

в складі судді Чіркова Г.Є.

від 24 квітня 2018 року

у справі №363/3979/18 Вишгородського районного суду Київської області

за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3,

треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельниченко Ірина Олександрівна, Громадська організація Садівницьке товариство Ветеран ,

про визнання незаконним та скасування наказів, витребування земельних ділянок з незаконного володіння,

та за позовом Громадської організації Садівницьке товариство Ветеран до

Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельниченко Ірини Олександрівни

про захист права власності,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - КОДА), в якому просив:

визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області) від 05.02.2014 №КИ/3221888800:38:007/00013041 №КИ/3221888800:38:007/00013039, №КИ/3221888800:38:007/00013038, №КИ/3221888800:38:007/00013040;

скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. (далі - ПН КМНО Мельниченко І.О.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.06.2014 з індексними номерами 13702328, 13703418, 13705253, 13705662;

витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,095 для індивідуального садівництва з кадастровим номером НОМЕР_4, земельну ділянку, площею 0,08 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером НОМЕР_2, земельну ділянку, площею 0,08 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером НОМЕР_1, земельну ділянку, площею 0,078 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером НОМЕР_3 на користь держави.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що вказані земельні ділянки були передані на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області у власність громадян (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.) за рахунок земель водного фонду, що суперечить положенням Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Водного кодексу України (далі - ВК України), оскільки земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги Канівського водосховища річки Дніпро та не можуть перебувати у приватній власності.

Вказував, що в подальшому, виділені громадянам земельні ділянки, були відчужені ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу та зареєстровані за нею на підставі рішення приватного нотаріуса, як державного реєстратора.

В лютому 2017 року третя особа - Громадська організація Садівницьке товариство Ветеран (далі - ГО СТ Ветеран ) звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати незаконними та скасувати рішення ПН КМНО Мельниченко І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 10738492 від 07.02.2014, з індексним номером 10749447 від 08.02.2014, з індексним номером 10750784 від 07.02.2014 та з індексним номером 10736385 від 07.02.2014;

визнати нікчемними договори купівлі-продажу від 11.06.2014 №№ 1907, 1919, 1922, 1910, що посвідчені ПН КМН Мельниченко І.О.

В обґрунтування позову посилався на те, що оспорювані земельні ділянки знаходяться у прибережній захисній смузі річки Дніпро та межують із земельними ділянками ГО СТ Ветеран , що призводить до порушення прав ГО СТ Ветеран на вільне користування берегом р. Дніпро.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 квітня 2018 позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі КОДА задоволено повністю. Позов ГО СТ Ветеран задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано накази ГУ Держземагенства у Київській області від 05 лютого 2014 року №КИ/3221888800:38:007/00013041, №КИ/3221888800:38:007/00013039, №КИ/3221888800:38:007/00013038, №КИ/3221888800:38:007/00013040.

Скасовано рішення ПН КМНО Мельниченко І.О. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.06.2014 з індексними номерами: 137023328, 13703418, 13705253, 13705662.

Витребувано на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,095 для індивідуального садівництва з кадастровим номером НОМЕР_4, земельну ділянку, площею 0,08 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером НОМЕР_2, земельну ділянку, площею 0,08 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером НОМЕР_1, земельну ділянку, площею 0,078 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером НОМЕР_3.

В задоволенні решти позовних вимог ГО СТ Ветеран відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1, як особа, яка не приймала участі у справі, вважаючи, що вказаним рішенням порушено його права та законні інтереси, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, залучити його стороною у справі, справу відправити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що він є чоловіком відповідачки по справі ОСОБА_3, якою придбано оспорювані земельні ділянки у шлюбі за його нотаріальної згоди, а відтак дані земельні ділянки належать їм на праві спільної сумісної власності.

Суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права не залучив його до участі справі, як співвласника земельних ділянок, у зв'язку з чим він був позбавлений права захистити своє порушене право та надавати заперечення щодо заявлених позовів.

Вважав, що ухвалюючи рішення, суд фактично протиправно позбавив його права власності на земельні ділянки, які знаходяться в спільній сумісній власності подружжя.

За вказаних обставин просив скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім цього, просив залучити його стороною у справі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, ГО СТ Ветеран подало відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, ухваленого з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

В обґрунтування відзиву вказувало, що суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування наказів про виділ земельних ділянок та їх витребування у відповідача, оскільки дані земельні ділянки є об'єктами водного фонду та не можуть перебувати у приватній власності громадян.

Зазначало, що надані апелянтом докази на підтвердження викладених в апеляційній скарзі доводів є неналежними. Надані апелянтом копія свідоцтва про шлюб та копія паспорту не підтверджують тієї обставини, що він і досі перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 Доказів щодо надання нотаріально посвідченої згоди на придбання земельних ділянок взагалі не долучив до скарги.

За таких обставин, ГО СТ Ветеран вважало, що апелянт не довів належними доказами, що спірні земельні ділянки є спільною сумісною власністю подружжя.

Також, вказувало, що апелянтом в апеляційній скарзі не було наведено жодного аргументу і не надано жодного доказу на спростування висновків суду першої інстанції по суті спору, а прохання апелянта про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не ґрунтується на процесуальному законі.

Інші учасники своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених в ній.

Представник позивача Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області - Івашин О.Є. та представник третьої особи ГО СТ Ветеран - ЧорнійД.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач - ОСОБА_3, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.

Треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Третя особа - ПН КМНО Мельниченко І.О., належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з 'явилася. Направила до суду лист, в якому просила провести судове засідання без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи та їхніх представників, які не з'явилися в судове засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 05.02.2014 ГУ Держегеокадастру у Київській області видано чотири накази про передачу суміжних земельних ділянок, розташованих на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, у власність громадян для індивідуального садівництва, а саме: ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку, загальною площею 0,0780 га (кадастровий номер НОМЕР_3); ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку, загальною площею 0,0800 га (кадастровий номер НОМЕР_2); ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку, загальною площею 0,0800 га (кадастровий номер НОМЕР_1); ОСОБА_7 передано у власність земельну ділянку, загальною площею 0,0950 га (кадастровий номер НОМЕР_4) (т. 1, а.с. 5-8).

Державним реєстратором Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції в Київській області ОСОБА_12 07.02.2014 проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію за ОСОБА_7, 08.02.2014 за ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказаних земельних ділянок та видано свідоцтва про право власності (т. 1, а.с. 9-16).

11 червня 2014 року ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, зареєстрованих в реєстрі за №1907, №1910, №1922, №1919 та посвідчених ПН КМНО Мельниченко І.О. відчужено належні їм вищевказані земельні ділянки ОСОБА_3

Згідно Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно на підставі договорів купівлі-продажу 11.06.2014 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вищезазначені земельні ділянки.

Згідно кадастрових планів земельних ділянок та ортофотопланів з відображенням спірних земельних ділянок та прибережної захисної смуги, виготовлених ТОВ Регіональний центр розвитку земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_1, НОМЕР_4 повністю знаходяться в прибережній смузі Канівського водосховища річки Дніпро.

Судом також встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до статуту ГО СТ Ветеран в редакції 1991 року Садове товариство Ветеран є добровільним об'єднання громадян, яке створено на базі земель відведених Київському виробничому об'єднанню імені Артема під організацію колективного садівництва.

Рішенням №88 від 16.04.1991 виконавчого комітету Вишгородської районної ради народних депутатів надано в користування Київському виробничому об'єднанню імені Артема земельні ділянки під організацію колективного садівництва і для громадян з 100 метровою смугою р. Десна і 50 метровою смугою русла Річище , загальною площею 20,8 га у постійне користування за рахунок земель: радгоспу імені Шолуденка - 15,4 га, сінокосів - 3,3, га, чагарників - 10,1 га, боліт - 2 га; Вищедубечанського лісгоспу - 4,8 га, лісних площ забудованих літніми будинками громадян. Київським виробничим об'єднанням імені Артема погоджено проект організації території у відповідності з умовами облвиконкому: забезпечити перенесення з 100 метрової водоохоронної смуги р. Десна і 50 метрової русла Річище літніх будинків громадян і належний порядок на ній; чітко додержуватись природоохоронних і санітарних вимог та статуту товариства.

В період з 14.05.1991 по 17.05.1991 роки, в Старосільському рукаві (на відстані 100 м від гирла Десни), за рахунок коштів членів СТ Ветеран і Аіст виконані платні роботи з намиву ґрунту земснарядом ДН-30 .

Згідно листа Державного агентства водних ресурсів України від 22.01.2017 рукави, протоколи, затоки та стариці річок є їх частинами. Річки Дніпро та Десна, відповідно до ст. 79 ВК України належать до великих річок. Ділянка водного об'єкта у межах спірних земельних ділянок є частиною великої річки.

Відповідно до землевпорядної документації та ситуаційного плану меж території ГО СТ Ветеран , складеного землевпорядною організацією ТОВ Магістральбудпроект встановлено, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, а саме земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 знаходиться на відстані 14,7 м від меж водної поверхні, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 знаходиться на відстані 15,45 м від меж водної поверхні, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 знаходиться на відстані 17,1 м від меж водної поверхні, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 знаходиться на відстані 12,82 м від меж водної поверхні.

Застосувавши положення ст. 19-21, 58-61, 122, 152 ЗК України, ст. 3, 88 ВК України, суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки знаходяться безпосередньо в акваторії Канівського водосховища річки Дніпро, розташовані на прибережній водоохоронній території, входять до водного об'єкту та є частиною річки Дніпро.

При цьому, судом враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановівід 30.05.2018 по справі №469/1393/16-ц, згідно якого сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а тому надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Встановивши, що земельні ділянки відносяться до захисної смуги водного фонду, суд дійшов висновку, що вони вибули з власності держави поза волею власника, оскільки безоплатна передача їх у власність громадян могла здійснюватися Київською обласною адміністрацією, а ГУ Держгеокадастр в Київській області такими повноваженнями не наділено.

Визнавши незаконними та скасувавши накази ГУ Держгеокадастр в Київській області від 05.02.2014 щодо спірних земельних ділянок, суд задовольнив позовні вимоги шляхом витребування на користь держави в особі Київської обласної адміністрації цих земельних ділянок від ОСОБА_3

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, що суд, ухвалюючи рішення неправильно застосував норми матеріального права та неповно встановив обставини справи.

Фактично апеляційна скарга мотивована наявністю безумовної підстави для скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з незалученням скаржника до участі у справі. На думку ОСОБА_1, оскаржуване рішення безпосередньо впливає на його право власності на спірні земельні ділянки.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що рішення суду призвело до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 (на його думку), як співвласника земельних ділянок, колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 вказував на те, що він є чоловіком відповідачки по справі ОСОБА_3, якою придбано оспорювані земельні ділянки у шлюбі за його нотаріальної згоди, а відтак дані земельні ділянки належать їм обом на праві спільної сумісної власності. Суд першої інстанції не залучивши його до участі справі, як співвласника земельних ділянок, позбавив права захистити своє порушене право та надавати заперечення щодо заявлених позовів.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції судом оглянуто оригінали договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок від 11.06.2014, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 3, а.с. 2-9), з яких вбачається, що покупцем спірних земельних ділянок є ОСОБА_3 і право власності зареєстровано на ці земельні ділянки за ОСОБА_3 за згоди ОСОБА_1 Копії договорів та витягів долучено до матеріалів справи.

Судом в судовому засіданні також оглянуто наданий представником ОСОБА_1 оригінал свідоцтва про шлюб, виданого 18.01.2011 Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, згідно якого 18.01.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №63 (т. 3, а.с. 1). Копію свідоцтва про шлюб долучено до матеріалів справи.

Таким чином, на момент укладення договорів купівлі продажу спірних земельних ділянок 11.06.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі. Однак, такі обставини не свідчать про порушення прав ОСОБА_1 та не можуть бути безумовною підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі №910/12807/16 звернув увагу, що оскаржуваним незалученою особою судовим рішенням повинно бути безпосередньо вирішено питання щодо її прав (інтересів, обов'язків), тобто в мотивувальній або резолютивній частинах рішення повинні міститися висновки про права та обов'язки цієї особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не має братися до уваги.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 (яка також представляла в суді першої інстанції ОСОБА_3.) пояснила, що ОСОБА_3 веде підприємницьку діяльність та земельні ділянки придбавала для власних потреб за нотаріальної згоди чоловіка ОСОБА_1

Приймаючи до уваги правовий висновок ВП ВС щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно набуте під час шлюбу (ВС ВП у справі №372/504/17 від 21 листопада 2018) апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - Івашин О.Є., заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги пояснив суду, що ОСОБА_1, надаючи свою згоду ОСОБА_3 на право укладення правочинів купівлі-продажу земельних ділянок, цим самим поклав на неї всі ризики укладення такого правочину.

Приймаючи участь у розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 діяла на захист відносно всіх спірних земельних ділянок в цілому.

Доводи апеляційної скарги, що судом в порушення норм процесуального права не залучено ОСОБА_1 до участі у справі колегія суддів не приймає до уваги, оскільки за приписами ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи залучаються до участі у справі за заявою учасників справи.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 54 ЦПК України якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Матеріали справи не містять будь-яких заяв чи клопотань відповідачки ОСОБА_3, яка приймала участь у розгляді справи, про залучення ОСОБА_1 до участі у справі у якості третьої особи.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_15 також не заявляв клопотань про залучення його до участі у розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення ухвалено 24.04.2018, тобто майже рік назад, та з того часу не оскаржувалося, а ні відповідачем ОСОБА_3, у якої витребувано земельні ділянки, а ні відповідачем ГУ Держгеокадастру Київської області, а ні іншими учасниками справи.

Як вже зазначалося вище, апеляційна скарга не містить доводів, що судом неправильно вирішено спір, фактично доводи апеляційної скарги зводяться до необхідності перегляду рішення задля його перегляду.

Ураховуючи, що ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах рішення не містяться висновків про права та обов'язки ОСОБА_15, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність обов'язкової підстави для скасування судового рішення, передбаченої п. 4 ч. 4 ст. 376 ЦПК України, та про ухвалення рішення з додержанням норм процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268 , 374 , 37 5 , 383 , 384 , 389 ЦПК України ,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 22 березня 2019 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді В.А. Кравець

Л.Д. Махлай