Ухвала

від 25.03.2019 по справі 922/387/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"25" березня 2019 р. Справа № 922/387/16

Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скеля", м. Харків (вх. №336 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 (повний текст від 02.10.2017) у справі№922/387/16 (головуючий суддя Суярко Т.Д., судді Бринцев О.В. і ОСОБА_2 ) за позовом до відповіда за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача проДепартаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Скеля", м. Харків Харківської міської ради, м. Харків спонукання до укладення договору

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі №922/387/16 задоволено позовні вимоги Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до відповідача - ТОВ "Скеля" про спонукання останнього (замовника будівництва) укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова в запропонованій позивачем редакції.

Не погодившись з ухваленим рішенням, до Східного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "Скеля" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі №922/387/16 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Одночасно відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

22.03.2019 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження. Позивач вважає наведені відповідачем у клопотанні підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне провадження не поважними в силу того, що позовна заява, всі процесуальні документи, повідомлення та виклики судів всіх інстанцій, які розглядали дану справу, судові рішення, у тому числі й оскаржуване рішення від 26.09.2017 направлялось ТОВ "Скеля" за його юридичною адресою, що зазначена в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61002, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 1-Б) і не повернуті підприємством зв'язку у зв'язку з відсутністю (вибуття) адресата. Крім того, позивач мав безперешкодну можливість ознайомлюватись з процесуальними документами у відкритому доступі Єдиного державного реєстру судових рішень. На думку позивача, апелянт був належним чином повідомлений про час, місце та результат розгляду даної справи, а отже викладені ним в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини не можна визнати поважними.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя-доповідач дійшов висновку, що зазначена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV ГПК України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до п. 13 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Підпунктом 9 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України врегульовано, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ГПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 93 ГПК України у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції (26.09.2017), апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Як свідчать досліджені судом матеріали, з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017, строк для подання апеляційної скарги на яке закінчився 13.10.2017, скаржник звернувся 13.03.2019, тобто зі значним пропуском строку оскарження (1 рік і 5 місяців).

У клопотанні про відновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення скаржник зазначив, що про розгляд справи йому не було відомо, позовну заяву він не отримував (зазначене підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів повідомлення відповідача) та участі в судовому засіданні представник ТОВ "Скеля" не приймав, а про наявність судового спору та рішення у справі №922/387/16 відповідачу стало відомо лише 22.02.2019 під час підготовки документів пов'язаних з із зміною засновника та директора ТОВ "Скеля". Окрім того, з матеріалами справи представник відповідача був ознайомлений лише 28.02.2019. За таких обставин відповідач вказує, що його не було повідомлено про розгляд справи, а тому причини пропуску строку на апеляційне оскарження слід визнати поважними.

За змістом ст. 119 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому із правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №40/353 -10, у справі №5/452/06, у справі №910/7599/15-2).

Із наявних у справі матеріалів, а також відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що юридичною адресою відповідача - ТОВ "Скеля" (ідентифікаційний код 31733601) є наступна адреса: 61009, Харківська обл., м. Харків, вул. Достоєвського, 1-Б.

Звертаючись до господарського суду першої інстанції, Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради долучено до своєї позовної заяви докази направлення її копії відповідачу та третій особі, зокрема в матеріалах справи містяться фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист, які свідчать про направлення копії позовної заяви ТОВ "Скеля" за юридичною адресою (а.с. 17-18, т.1).

Всі процесуальні документи у даній справі як під час первісного розгляду господарськими судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, а також перегляду судових рішень Верховним Судом України, так і під час нового розгляду місцевим судом, за наслідком чого й було прийняте оскаржуване рішення від 26.09.2017, направлялись відповідачу саме за юридичною адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 1-Б, відомості про яку зареєстровані та містяться в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості, внесені до ЄДР, вважаються достовірними, а підстави вважати, що відповідач за вказаною адресою не знаходився (відповідачем не вносилися відомості до реєстру) були відсутні у суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, під час первісного розгляду справи судом першої інстанції чотири рази направлялися рекомендованим листом із зворотнім повідомленням на адресу ТОВ "Скеля" в м. Харків по вул. Достоєвського, 1-Б, відповідні ухвали суду, проте поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з позначками "за закінченням строку зберігання" (а.с.70-71, т.1), (а.с. 81-82, т.1), (а.с. 91 - 92, т.1) та "адресат не значиться" (а.с.139-140, т.1). Харківським апеляційним господарським судом відповідачу двічі направлялась поштова кореспонденція з зворотнім повідомленням, проте такі листи були також повернуті на адресу суду з позначками "за закінченням строку зберігання" (а.с.169 - 170, т.1) та "адресат не значиться" (а.с. 188 - 189, т.1). Аналогічна ситуація у даній справі із іншими поштовими листами, які направлялись судами всіх інстанцій, зокрема (а.с.205, т.1), (а.с.245, т.1), (а.с. 65, т.2), (а.с. 90, т.2), (106, т.2), (а.с. 154-155, т.2), (а.с. 160, т.2).

ТОВ "Скеля" у клопотанні про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги не заперечує, що під час розгляду справи №922/387/16 мало юридичну адресу: м. Харків, вул. Достоєвського, 1-Б.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі №922/387/16, яке оскаржується відповідачем у даному разі, місцевим судом своєчасно та згідно із вимогами ГПК України було направлено на юридичну адресу відповідача, але зазначений процесуальний документ також було повернуто відділенням поштового зв'язку до суду у зв'язку з тим, що адресат не знайдений (а.с. 133-134, т.2).

Суддя-доповідач, дослідивши встановлені вище обставини справи в їх сукупності, вважає, що сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням відповідачем, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Таким чином, несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені апелянтом, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.

Апелянт посилається на обізнаність із наявністю судового спору та рішення у справі №922/387/16 лише з 22.02.2019, а саме під час підготовки документів пов'язаних з із зміною засновника та директора ТОВ "Скеля", однак жодних доказів на підтвердження обставин неможливості отримання поштової кореспонденції за юридичною адресою, а також будь-яких фактів, які б вказували на існування реальних перешкод у попереднього керівництва відповідача здійснити належне представництво інтересів юридичної особи апелянтом не наведено.

Судом досліджено наявну у справі декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 02.07.2015 та встановлено, що відповідач, як замовник будівництва, здійснював реконструкцію нежитлових будівель літ. "А-2", літ. "Г-2", літ. "Е-1", літ. "Д-1" за своєю юридичною адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 1-Б. Інші докази, які могли б підтверджувати місцезнаходження ТОВ "Скеля" за іншою, аніж юридичною адресою, в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, скаржником не наведено аргументів, а також не надано жодних доказів, які б свідчили про перебування керівних органів ТОВ "Скеля" за будь-якою іншою адресою, що могло підтвердити відсутність у останніх можливості дізнатись про рух справи та належно реалізувати свої процесуальні права.

Також рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі №922/387/16 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 05.10.2017 http://reyestr.court.gov.ua/Review/69258519), а тому апелянт або його представник міг ознайомитися з текстом оскаржуваного рішення раніше, ніж 22.02.2019.

Як вже зазначалось вище, апелянт посилається, що про існування судового спору та рішення у даній справі останньому стало відомо після підготовки документів пов'язаних із зміною керівництва ТОВ "Скеля". Проте, жодних доказів, підтверджуючих факт зміни керівника та документів, з яких відповідач дізнався про результат розгляду справи, тобто на підтвердження зазначених в клопотанні обставин до апеляційної скарги не надано.

Крім того, скаржник вказує про ознайомлення з матеріалами справи 28.02.2019, але: по-перше, в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення відповідача з матеріалами справи, що ставить під сумнів джерело походження такої інформації; по-друге, звертаючись з апеляційною скаргою 13.03.2019, скаржником не наведено жодних доводів щодо пропуску ним встановленого ГПК України (в редакції до 15.12.2017) десятиденного строку на апеляційне оскарження також після ознайомлення з матеріалами справи 28.02.2019, оскільки останній день для подання апеляційної скарги, виходячи із таких суджень, припадає на 11.03.2019.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17.01.1970, п. 25; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010). Однак, право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (п.п. 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, п.п. 37 - 38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_3 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Як встановлено суддею-доповідачем, апелянтом не наведено об'єктивно непереборних підстав, які унеможливлювали його отримувати поштову кореспонденцію за його юридичною адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 1-Б, або неможливості ознайомлення з рішенням суду через мережу інтернет у Єдиному державному реєстрі судових рішень раніше, ніж 22.02.2019.

Відповідно до ч. 3 ст. 260 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Розглянувши заявлене скаржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини, зазначені в клопотанні є недостатньо обґрунтованими, що є підставою для залишення апеляційної скарги без руху та надання можливості апелянту вказати інші підстави поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема надати обґрунтування причин та підстав неотримання ТОВ "Скеля" поштової кореспонденції (позовної заяви, всіх процесуальних документів - ухвал, рішень, постанов) за юридичною адресою відповідача, документів підтверджуючих зміну керівника товариства (як підстава, з якою відповідачу стало відомо про ухвалення оскаржуваного рішення, а також докази на підтвердження моменту фактичного ознайомлення з матеріалами справи №922/387/16), докази перебування (за якою адресою) керівних органів (управління) товариства в проміжок часу між 17.02.2016 та 28.02.2019.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу уповноваженої особи ТОВ "Скеля" слід залишити без руху на підставі статті 260 ГПК України та встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 174, 234, 256, 258, 260 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скеля" на рішення Господарського суду Харківської області 26.09.2017 у справі №922/387/16 - залишити без руху.

2.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Скеля" усунути впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки.

3.Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Скеля", що у разі невиконання вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач Н.О. Мартюхіна