Постанова

від 08.07.2019 по справі 922/387/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2019 р. Справа № 922/387/16

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: при секретарі судового засідання За участю представників сторін: від позивача від відповідача від третьої особи розглянувши апеляційну скаргу Мартюхіна Н.О. Здоровко Л.М. , Лакіза В .В . Єлфімовій Ю.О. не з`явились; не з`явились; не з`явились; Товариства з обмеженою відповідальністю "Скеля", м. Харків (вх. №881 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 (повний текст від 02.10.2017) у справі№922/387/16 (головуючий суддя Суярко Т.Д., судді: Бринцев О.В., Лаврова Л.С. ) за позовом до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача проДепартаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Скеля", м. Харків Харківської міської ради, м. Харків спонукання до укладення договору

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Скеля" (далі - ТОВ "Скеля") про спонукання останнього (замовника будівництва) укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, в запропонованій позивачем редакції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач , як замовник реконструкції нежитлових будівель літ. "А-2", "Г-2", "Е-1", "Д-1", "Ж-1", які належать ТОВ "Скеля" та розташовані по вул. Достоєвського, 1-Б у м. Харкові, ухиляється від виконання обов`язку, передбаченого ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", щодо укладення із Харківською міською радою договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.04.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 25.05.2017 постанову Вищого господарського суду України від 02.11.2016, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2016 у справі №922/387/16 скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду Харківської області.

Після нового розгляду справи рішенням Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 позовні вимоги задоволено; ухвалено спонукати відповідача (замовника будівництва) укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова в запропонованій позивачем редакції.

Не погодившись з ухваленим рішенням, до Східного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "Скеля" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі №922/387/16 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому акті, обставинам справи. За твердженням апелянта, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне:

- позивачем не доведено факту повідомлення відповідача, щодо пропозиції про укладення договору та обізнаність відповідача із змістом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та отримання ТОВ "Скеля" відповідної кореспонденції;

- судом помилково визначено розмір кошторисної вартості реконструкції в сумі 2983345,40 грн., оскільки як вбачається з декларації про готовність об`єкту до експлуатації від 02.07.2015 кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає всього 132000,00 грн.;

- місцевим судом при новому розгляді справи не враховано вказівок, викладених Верховним Судом України у постанові від 25.05.2017, щодо необхідності дослідження та встановлення обставин чи проводилась забудова нових земельних ділянок, чи змінено площу об`єктів, що реконструювались, а також цільове призначення об`єктів нерухомості та земельної ділянки;

- оскільки судом залишено поза увагою цільове призначення об`єкту нерухомого майна, який підлягав реконструкції, - об`єкту фізичної культури та спорту, це стало наслідком неправильного застосування положень ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якою встановлено перелік об`єктів, при будівництві яких замовники не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, як наслідок призвело до хибного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2019 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, суддя Геза Т.Д., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 поновлено ТОВ "Скеля" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі №922/387/16; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Скеля" на рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі №922/387/16; встановлено сторонам строк для подання відзиву з доказами його надсилання апелянту в порядку ст. 263 ГПК України до 02.05.2019; призначено справу до розгляду на 20.05.2019 об 11:30 годині.

02.05.2019 на адресу апеляційного суду від Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшов відзив, у якому позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі №922/387/16 без змін. Сутність юридичної позиції позивача полягає в наступному:

- Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради належним чином та у відповідності до вимог діючого законодавства направлено на юридичну адресу відповідача листи з пропозицією укласти договір про пайову участь (відповідні докази містяться в матеріалах справи); при цьому, надсилання відповідачу пропозицій про укладення договору є виключно правом, а не обов`язком позивача, тому неотримання ТОВ "Скеля" листа-пропозиції про укладення договору про пайову участь не виключає право позивача звернутись до суду з вимогою про спонукання до його укладення;

- посилання апелянта на те, що він є замовником, який не залучається до пайової участі на підставі п. 2 ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є безпідставними, оскільки ним не надано доказів, що за декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 02.07.2015 № ХК 142151810763 об`єкти містобудування літ. "А-2", "Г-2", "Е-1", "Д-1", "Ж-1" розташовані по вул. Достоєвського, 1-Б у м. Харкові на дату введення їх в експлуатацію відносились до будівель закладів фізичної культури та спорту;

- позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що при обчисленні розміру пайового внеску замовника слід виходити з кошторисної вартості об`єкта будівництва, визначеної у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зважаючи на те, що оскільки відповідачем не подано документів, що підтверджують кошторисну вартість об`єкту будівництва як це передбачено ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 2.6. Порядку залучення замовників до пайової участі у м. Харкові, то позивачем при здійсненні розрахунку розміру пайової участі правомірно застосовано показники опосередкованої вартості адміністративних будинків, які споруджуються на території України, на останню дату до введення об`єкта в експлуатацію для обрахування величини пайової участі.

16.05.2019 на адресу апеляційного суду від ТОВ "Скеля" надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт, посилаючись на необхідність обрахування розміру пайового внеску замовника виходячи з кошторисної вартості об`єкта будівництва, яка складає 132000,00 грн., просив суд врахувати висновок експерта ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, складеного за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №9333 від 14.05.2019, в якому досліджувалась кошторисна документація спірного об`єкта реконструкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

За змістом ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 поновлено ТОВ "Скеля" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі №922/387/16, отже останній днем в який відповідач мав право доповнити апеляційну скаргу (з урахуванням того, що 05.05.2019 є вихідним днем) - 06.05.2019.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звернення ТОВ "Скеля" із доповненням до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі №922/387/16 відбулося 16.05.2019, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 266 ГПК України, колегія суддів вважає, що подані 16.05.2019 скаржником доповнення до апеляційної скарги слід не приймати до розгляду, оскільки строк на апеляційне оскарження закінчився 06.05.2019.

Розпорядженням керівника апарату суду від 17.05.2019 у зв`язку із відпусткою судді Шутенко І.А., яка входить до складу колегії суддів призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/387/16.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2019 для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/387/16 до 03.07.2019 о 10:00 год. Крім того, зобов`язано позивача та відповідача надати суду необхідні для розгляду справи документи.

20.05.2019 на адресу апеляційного суду від ТОВ "Скеля" надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому містилась вимога при прийнятті рішення вирішити питання, щодо розподілу судових витрат.

При дослідженні вказаної заяви судом апеляційної інстанції з`ясовано, що її підписано представником Товариства - ОСОБА_8., на підтвердження повноважень якої надано копію ордеру серія ХВ №000045 від 03.05.2019 (а.с. 186, т.3).

Відповідно до ч.1 ст. 56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі 9901/847/18 викладено наступний правовий висновок:

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Таким чином, судові органи чітко відокремлені від інших органів державної влади.

Згідно з пп. 15.4 п. 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога".

Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

Як вбачається із наданого на підтвердження наявності у представника відповідача - ОСОБА_8 повноважень ордеру серія ХВ №000045 від 03.05.2019, який виданий Адвокатським об`єднанням "Раскосов Лойес груп", останній не містить назви судового органу, у якому надається правова допомога відповідачу, в ньому лише зазначено, що правова допомога надається у судових та правоохоронних органах.

У відповідності до ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Клопотання, заперечення викладені в ч. 1 ст. 170 ГПК України. Зокрема, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Отже, із змісту наведених приписів процесуального законодавства правом на подання заяв і клопотань, в тому числі і про стягнення судових витрат, наділені виключно заявники - учасники справи або їх представники.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог ч. 1 або 2 цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Оскільки адвокат ОСОБА_8. як представник ТОВ "Скеля" не надала належного ордера на підтвердження своїх повноважень, а саме: всупереч вимогам законодавства до суду подала ордер, у якому не зазначено конкретної назви органу (суду), в якому надається правова допомога, колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання про стягнення судових витрат підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.

13.06.2019 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Зазначене клопотання підписано представником відповідача - ОСОБА_8 , на підтвердження повноважень якої надано неналежним чином оформлений ордер на надання правової допомоги, у зв`язку з чим воно також підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату суду від 02.07.2019 у зв`язку із відпусткою суддів Геза Т.Д. та Плахова О.В., які входять до складу колегії суддів призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/387/16.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019 для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

02.07.2019 на адресу апеляційного суду від Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшли заперечення на клопотання відповідача про стягнення з позивача судових витрат у справі №922/387/16. При цьому, оскільки клопотання про стягнення судових витрат підлягає поверненню заявнику без розгляду, тому й відсутні підстави для розгляду заперечень на таке клопотання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/387/16 до 08.07.2019 р. о 12:00 год.

05.07.2019 на адресу апеляційного суду від ТОВ "Скеля" надійшли додаткові пояснення до клопотання відповідача про стягнення з позивача судових витрат, які також колегією суддів не розглядаються у зв`язку з поверненням клопотання заявнику без розгляду.

В судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 08.07.2019, уповноважені представники позивача, відповідача (апелянта) та третьої особи не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, не заперечується учасниками справи та підтверджується матеріалами справи, дослідженими судом апеляційної інстанції: ТОВ "Скеля" було проведено реконструкцію нежитлових будівель літ. "А-2", "Г-2", "Е-1", "Д-1", "Ж-1" по вул. Достоєвського , 1-Б в м. Харкові, код згідно класифікатору будівель 1241.5; ІІ категорія складності (Декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 02.07.2015 р. № ХК 142151810763 (а.с.20-22, т.1).

Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 02.07.2015 за № ХК 142151810763 (надалі - Декларація), нежитлова будівля по вул. Достоєвського, 1-Б в м. Харкові прийнята в експлуатацію 02.07.2015.

Згідно даних декларації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 132000,00 грн., у тому числі витрати на будівельно-монтажні роботи 132000,00 тис. грн.

Як вказує позивач, після введення в експлуатацію нежитлової будівлі, розміщеної по вул. Достоєвського, 1-Б в м. Харкові , відповідач із пропозицією укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова в порядку ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не звертався.

15.07.2015 листом (вих. №601/0/124-15 від 15.07.2015) (а.с. 25, т. 1), позивач просив відповідача вжити заходи щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова в порядку ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

26.11.2015 листом (вих. №947/0/124-15 від 26.11.2015) (а.с. 27, т. 1), позивач звертався до відповідача з пропозицією про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова у зв`язку з реконструкцією нежитлової будівлі, розміщеної по вул. Достоєвського, 1-Б в м. Харкові .

Запропонованим позивачем проектом договору кошторисну вартість об`єкта будівництва визначено в сумі 2983345,40 грн., а розмір пайової участі визначено в сумі 328167,99 грн. (проект договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та розрахунок величини пайової участі при реконструкції нежитлової будівлі, розміщеної по вул. Достоєвського, 1-Б в м. Харкові , (а.с. 28-29, т.1).

За доводами позивача, відповідач договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлової будівлі, розміщеної по вул. Достоєвського, 1-Б в м. Харкові не уклав, пайовий внесок не сплатив, що зумовило його звернення до місцевого суду з позовом у даній справі.

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що відповідач без достатніх правових підстав ухиляється від укладення з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради обов`язкового в силу закону договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова.

Як вже зазначалось, Господарський суд Харківської області рішенням 26.09.2017 позовні вимоги задовольнив та ухвалив спонукати відповідача (замовника будівництва) укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова в запропонованій позивачем редакції.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що укладення замовником будівництва договору пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова є обов`язковим на підставі Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". При цьому, враховуючи збільшення розміру пайової участі на 10%, у зв`язку з не укладання відповідачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова до введення об`єкта в експлуатацію, місцевий суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова в сумі 328167,99 грн., відповідає вимогам чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно із ч. 5 ст. 40 цього Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 02.07.2015 за № ХК 142151810763 (надалі - Декларація), нежитлова будівля по вул. Достоєвського, 1-Б в м. Харкові прийнята в експлуатацію 02.07.2015.

На думку позивача, відповідач зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

09.11.2011 виконавчим комітетом Харківської міської ради з метою забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку міста та залучення замовників до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова та на підставі Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та керуючись ст. ст. 27, 31, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнято рішення "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова", яким затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова.

22.05.2013 з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.09.2011 №804 "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова" та ефективного залучення до бюджету м. Харкова пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, на підставі ст.ст. 27, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст. 59 вказаного Закону, Виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення №319 яким внесено зміни до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 №804 "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова" шляхом викладення Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова у новій редакції.

Відповідно до п. 1.3. Порядку, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки в місті Харкові, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Порядком.

Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради (п. 1.4. Порядку).

За приписами п. 1.5. Порядку, пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету м. Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

Не пізніше, ніж за 30 календарних днів до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію замовник будівництва зобов`язаний звернутися з заявою до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова (п. 2.5 Порядку).

Згідно з п. 5.1. Порядку, у разі встановлення факту будівництва та введення об`єкта до експлуатації без укладення договору про пайову участь забудовника у розвитку інфраструктури м. Харкова Департамент економіки та комунального майна у 10-денний термін з дня встановлення такого факту, надсилає замовнику будівництва рекомендованим поштовим відправленням лист-повідомлення про необхідність укладення відповідного договору.

Пунктом 5.3. Порядку передбачено, що у разі ухилення замовника від виконання вимог, вказаних у листі-повідомленні щодо укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова у добровільному порядку, Департамент економіки та комунального майна вчиняє наступні дії: на підставі наявної інформації та у відповідності до цього Порядку проводить розрахунок величини пайової участі замовника у розвитку інфраструктури; готує два примірники договору пайової участі у розвитку інфраструктури з додатками; надсилає підписані два примірники договору з додатками замовнику будівництва рекомендованим поштовим відправленням.

Листом Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вих. №601/0/124-15 від 15.07.2015) (а.с.25, т.1) проінформовано TOB "Скеля" про порушення вимог закону та необхідність звернення до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради для підготовки проекту договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

В подальшому, листом (вих. №947/0/124-15 від 26.11.2015) (а.с. 27. т.1) направлено відповідачу для розгляду та підписання два оригінали договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Проте, TOB TOB "Скеля" на зазначені листи не відреагувало, підписаного договору або протоколу розбіжностей не надало.

Пункт 5.10. Порядку визначає, що спори, пов`язані з укладенням договору пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м.Харкова, обов`язковість яких встановлена законом, в тому числі при ухиленні від укладення договору однієї або обох сторін, вирішують в судовому порядку. День набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського спору, якщо рішенням суду не визначено інше (пункт 5.11. Порядку).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник - фізична або юридична особа, що має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому порядку відповідну заяву.

Територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси (п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема реконструкцію існуючої забудови та територій.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законодавством визначено різні способи будівництва, які відрізняються один від одного певними ознаками та, у свою чергу, можуть породжувати різні права та обов`язки для учасників правовідносин у сфері містобудування.

ДБН А.2.2-3-2012, який визначає склад та зміст проектної документації на будівництво, визначено: нове будівництво - будівництво будинків будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури; реконструкція - перебудова об`єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо); капітальний ремонт - сукупність робот, які передбачають втручання у несучі конструкції системи при заміні або відновленні конструкцій, інженерних систем: та обладнання введених в експлуатацію в установленому порядку об`єктів будівництва без зміни їх функціонального призначення та зовнішніх геометричних розмірів, у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також благоустрій території.

Згідно зі ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Таким чином, замовником будівництва, з наміром забудови земельної ділянки, може бути власник або користувач земельної ділянки, право на яке здобуто відповідно до вимог законодавства та підтверджується відповідними документами, передбаченими Земельним кодексом України.

З огляду на зазначені норми права, вбачаться, що законодавством передбачено обов`язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, шляхом перерахування коштів пайової участі, лише суб`єктам містобудування, яким притаманні певні ознаки (тобто суб`єкт з чітко визначеними ознакам, які мають суттєве юридичне значення), а саме - власник або користувач земельної ділянки, який, у свою чергу, має намір здійснити забудову території.

Порядок забудови території визначено ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень, під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій, відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки, відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно ДБН А.2.2-3-2012, об`єкт будівництва - будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси лінійні об`єкти інженерної транспортної інфраструктури.

Статтею 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 за №109 визначено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

Зазначеним Порядком визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови - земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Таким чином, замовник, який має намір здійснити забудову території, в обов`язковому порядку повинен отримати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, на підставі яких розробляється проект будівництва.

З аналізу ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що законодавцем визначено поняття забудови території (частина земної поверхні) як діяльність юридичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та території, будівництво об`єктів. Отже, для цілей зазначеного Закону реконструкція існуючої забудови нерозривно пов`язана із територією, як частиною земної поверхні, на якій мають проводитися певні роботи з реконструкції будівлі.

Статтею 1 та ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок), і саме особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, шляхом здійснення будівництва або зміни об`єкта будівництва, у тому числі під час проведення будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів та фундаментів у плані об`єкта будівництва, така особа зобов`язана взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Системний аналіз наведених положень дозволяє зробити висновок про те, що у випадку встановлення обставин відсутності пов`язаності робіт із реконструкції з частиною території, як земної поверхні (щодо об`єкта права власності, який не прив`язаний до фундаменту будівлі), Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширює свою дію на такі правовідносини та не встановлює обов`язкових правил щодо участі таких осіб у перерахуванні коштів пайової участі на створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 за №109 затверджено Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються (чинний на момент здійснення відповідачами реконструкції приміщення). Пунктом 25 визначено, що під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються. Пунктом 27 визначено, що зокрема у випадку перепланування приміщень, містобудівні умови та обмеження також не надаються. Зазначене підтверджує тлумачення наведених норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" як таких, що не поширюються на всі без виключення випадки реконструкції приміщень всередині будинків як окремих об`єктів забудови.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 922/1641/17, від 15.05.2018 у справі № 922/3079/17, від 06.11.2018 у справі №924/1125/17, від 07.12.2018 у справі №924/71/18, від 08.02.2019 у справі №915/20/18.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Харківській області за № ХК 142151810763 (а.с.20. т.1) відповідачем була здійснена реконструкція вже існуючих нежитлових будівель літ. "А-2", "Г-2", "Е-1", "Д-1", "Ж-1", яка не була пов`язана із забудовою земельних ділянок.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою, відповідачем до матеріалів справи додано докази, які не були подані до суду першої інстанції, при цьому заявник просив залучити та врахувати їх при розгляді справи. Разом з тим, відповідач, звертаючись до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи документів посилається на те, що він не брав участі в жодному судовому засіданні, не отримував жодного процесуального документа суду, не був повідомлений про розгляд справи, ухвалення судового рішення та про існування самої судової справи взагалі, та необізнаність апелянта пов`язана з об`єктивними причинами.

Зазначене питання досліджувалось в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019, якою, окрім іншого, поновлено ТОВ "Скеля" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 та відкрито апеляційне провадження у даній справі. Судом апеляційної інстанції визнано обґрунтованими доводи відповідача про те, що він не був повідомлений про розгляд справи в господарському суді першої інстанції, не отримував поштову кореспонденцію, не знав про існування самої судової справи взагалі, та необізнаність апелянта пов`язана з об`єктивними причинами.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів визнає докази на яких ґрунтуються відповідні доводи апеляційної скарги такими, неможливість подання яких під час розгляду справи в суді першої інстанції доведена скаржником під час подання апеляційної скарги, у зв`язку із чим приймає їх до уваги.

Як вставнолено судом апеляційної інстанції з технічного паспорту на громадський будинок, виготовлений Харківським міським БТІ - 18.09.2007, нежитлові будівлі літ. "А-2", "Г-2", "Е-1", "Д-1", "Ж-1" розташовані по вул. Достоєвського, 1-Б у м. Харкові належать ТОВ "Скеля" на праві власності.

Із доданих до технічного паспорту експлікацій судом з`ясовано, що станом на вересень 2007 нежитлові будівлі відповідача мали наступну загальну площу: "А-2"- 72,7 кв.м.; "Г-2" - 71,7 кв.м., "Е-1" - 13,4 кв.м., "Д-1" - 35,7 кв.м., "Ж-1" - 26,3 кв.м.

При цьому, із Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Харківській області за № ХК 142151810763 вбачається, що площа реконструйованих відповідачем нежитлових приміщень є повністю ідентичною площі, яка існувала станом на вересень 2007. Тобто зазначеними доказами додатково підтверджуються обставини відсутності пов`язаності робіт ТОВ "Скеля" із реконструкції з частиною території, як земної поверхні, та проведення робіт з реконструкції саме в межах вже збудованих об`єктах нерухомості.

Крім того, із наданого апелянтом зведеного кошторисного рахунку вартості об`єкта нерухомості - нежитлових будівель літ. "А-2", "Г-2", "Е-1", "Д-1", "Ж-1" судом апеляційної інстанції з`ясовано, що відповідачем проводились лише внутрішні ремонтні роботи, зокрема: посилення цегляних стін залізними обоймами; пробивання отворів в конструкціях із цегли; проста штукатурка цементно-вапняним розчином по камню та бетону стін вручну; шпаклівка стін шпаклівкою "Бетоніт"; установка дверних блоків у внутрішніх отворах стін; покраска та обклейка стін шпалерами; стяжка підлоги, інше. А відтак, внутрішня реконструкція нежитлових приміщень, яка проводилась відповідачем жодним чином не впливає та не зачипає інфраструктуру міста, оскільки здійснена в межах вже побудованого об`єкту нерухомого майна.

В свою чергу, позивачем до матеріалів справи не додано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України на підтвердження того, що відповідачем здійснювалась реконструкція шляхом забудови території, як частини земної поверхні, на якій мають проводитися певні роботи з реконструкції будівлі.

Вище встановлені обставин дають підстави дійти висновку, що відповідачем оформлено документально необхідність проведення робіт з реконструкції належному йому нерухомого майна, і відповідна реконструкція не передбачає забудову земельної ділянки та зміну зовнішньої конфігурації приміщення, як не передбачає і зміну зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі, а відтак у спірних правовідносинах відповідач не належить до осіб, які мають намір щодо забудови земельної ділянки в розумінні ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки виконання робіт з реконструкції (у даному випадку внутрішнього ремонту) приналежному йому нерухомого майна не передбачає здійснення забудови земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне заначити, що проведені відповідачем роботи, які хоч і мають ознаки внутрішньої реконструкції та входять у загальне поняття будівельних робіт за класифікаторами видів будівельних робіт, проте не є саме такими роботами, за якими, виходячи з цільового тлумачення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", може бути передбачено обов`язок укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

Відповідно до ст.ст. 6, 67 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 12, ст. 627 ЦК України особи, які в силу прямої вказівки закону не зобов`язані щодо укладення та виконання певних договорів, не можуть бути примушені до їх укладення в судовому порядку.

З огляду на те, що відповідач не підпадає під категорію забудовників, які зобов`язані сплачувати внески на розвиток соціальної інфраструктури відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на нього поширюється дія загальних норм цивільного та господарського законодавства, які визначають свободу волевиявлення сторони при укладенні господарських договорів, тому висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову щодо спонукання відповідача укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, в запропонованій позивачем редакції є помилковим.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Частинами 5 та 6 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. У разі, якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Інших способів визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, окрім тих, які наведені в ч. 5 ст. 40 названого Закону, цим законодавчим актом не передбачено.

Пунктом 3.6 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова визначено, що у разі, якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона (величина пайової участі) визначається виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості адміністративних будинків, які споруджуються на території України, на останню дату до введення об`єкта в експлуатацію - для нежитлових будівель та споруд.

Як вже зазначалось, відповідна величина пайової участі визначається (згідно з наведеним у даній постанові положенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") або з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, або на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Таким чином, зазначений Закон не передбачає визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на базі (основі) згаданих у п.і 3.6 наведеного Порядку показників, затверджених названим Міністерством. Згаданий Порядок, будучи локальним нормативно-правовим актом, не може змінювати (доповнювати) положення законодавчого акта, яким є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №922/4250/17 та від 25.10.2018 року у справі №922/4249/17.

З декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ХК 142151810763 від 02.07.2015 вбачається, що кошторисна вартість будівництва становить 132000,00 грн.

Однак, позивачем проведено розрахунок та визначено у договорі розмір пайової участі у розвитку інфраструктур у сумі 328167,99 грн. При цьому, матеріали справи не містять належних обґрунтувань та доказів на підтвердження такого розрахунку.

Відповідно до п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга ТОВ "Скеля" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скеля" на рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі №922/387/16 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі №922/387/16 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скеля", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Харківської міської ради, про спонукання до укладення договору - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, ідентифікаційний код 25610834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скеля" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 1-Б, ідентифікаційний код 31733601) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2067 (дві тисячі шістдесят сім) грн. 00 коп.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

(У судовому засіданні 08.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2019).