Постанова

від 20.03.2019 по справі 906/778/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року Справа № 906/778/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" (вх.№554/19 від 11.03.2019р.) на рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.18р. (повний текст - 17.12.2018р.) у справі №906/778/18 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Перспектива"

про стягнення 194 644,13 грн.

за участі представників:

позивач - ОСОБА_1С, довіреність №627 від 18.12.2018р.

відповідач-1 - не з'явився,

відповідач-2 - не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/778/18 задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Перспектива" про стягнення 194644,13 грн. Стягнуто з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" 168322,66 грн. процентів за користування кредитними коштами, 13127,20 грн. пені за несвоєчасну оплату процентів. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 13194,27 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "Металоконструкція" перед Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк" за Кредитним договором від 29.09.2008р. №78 в загальній сумі 181449,86 грн., з яких, яка складається з процентів за користування кредитними коштами в сумі 168 322,66 грн., а також пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 13127,20 грн., звернуто стягнення на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Перспектива", що є предметом договору іпотеки без оформлення заставної від 29.09.2008р., зареєстрованим за №8184 у Державному реєстрі іпотек приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, а саме:

- нерухоме майно, а саме: Прохідна, позначена за планом земельної ділянки літерою А-1 загальною площею 26,1 кв.м, Адмін. будинок, позначений за планом земельної ділянки літерою Б-1 загальною площею 243,1 кв.м, Ремонтна майстерня, позначена за планом земельної ділянки літерою В-1 загальною площею 2566,3 кв.м, Трансформаторна підстанція, позначена за планом земельної ділянки літерою Д-1 загальною площею 11,8 кв.м, Склад, позначений за планом земельної ділянки літерою Г-1 загальною площею 439,0 кв.м, що розташоване за адресою: Житомирська обл., Чуднівський p., с. Краснопіль, вулиця Чуднівська, будинок 77а, та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2007р. №1400 (ВЕК 835630), посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу, акт прийому - передачі від 02.08.2007р., реєстраційний номер майна 16546844, номер запису: 1655; в книзі: 75; дата запису: 16.08.2007р.; та

- нерухоме майно, а саме: Склад газобалонів, позначений за планом земельної ділянки літерою Е-1 загальною площею 27,4 кв.м, Стельмашня, позначена за планом земельної ділянки літерою І-1 загальною площею 135,0 кв.м., Склад №2 (два), позначений за планом земельної ділянки літерою Ї-1 загальною площею 349,1 кв.м, Котельня, позначена за планом земельної ділянки літерою З-1 загальною площею 274,3 кв.м, Площадка, позначена за планом земельної ділянки літерою №1, Проїзд, позначений за планом земельної ділянки літерою №2, площадка ПММ, позначена за планом земельної ділянки літерою №3, що розташоване за адресою: Житомирська обл., Чуднівський p., c.Краснопіль, вулиця Чуднівська, будинок 77а, та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу від 24.04.2007р. (BEE 504221), посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу за №593, акт прийому - передачі від 24.04.2007р., реєстраційний номер майна: 18290221, номер запису: 1655; в книзі: 68а; дата запису: 13.06.2007р.,

з початковою ціною продажу в розмірі 844000,00 грн.

Встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за цим рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку".

Встановлено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки, на який звертається стягнення за цим рішенням суду, на дату проведення прилюдних торгів, не може бути нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, визначена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ТОВ "Завод "Перспектива" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 2721,75 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (т.2, арк.справи 6-13).

Із частковим задоволенням вимог про стягнення пені ПАТ АБ "Укргазбанк" не погоджується, вважає помилковим застосований судом при розрахунку пені алгоритм та період нарахування.

Стверджує, що суд першої інстанції не врахував, що позичальник, відповідно до ст.ст.530, 611 Цивільного кодексу України, ст.220 Господарського кодексу України, п.1.4. Договору, є таким, що прострочив виконання свого обов'язку з повернення кредитних коштів 29.09.2010р., а всі заявлені до стягнення проценти за користування кредитними коштами є простроченими. Тобто, порядок сплати процентів один раз на місяць - до 5-го числа, місяця, наступного за місяцем користування кредитом (згідно з пп.1.4.4. п.1.4. Договору) не може бути застосовано до простроченої заборгованості , враховуючи, що право нараховувати проценти за користування кредитом здійснюється за фактичне користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році (пп.1.4.3. п.1.4. Договору), сплату яких позичальник мав би здійснити до 28.09.2010р. Таким чином, право Банку нараховувати проценти за користування кредитними коштами понад термін, визначений п.1.3. Договору, яке кореспондується з обов'язком позичальника сплатити такі проценти виникає щоденно. Апелянт наводить алгоритм розрахунку пені.

На підставі викладеного просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/778/18 скасувати та постановити нове рішення яким позовні вимоги задоволити повністю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019р. (головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П.) поновлено Публічному акціонерному товариству акціонерний банк "Укргазбанк" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/778/18, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 13 лютого 2019р. об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

Ухвалою від 13.02.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.02.2019р. об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

27.02.2019р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Перспектива" на адресу суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк".

Директор ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" у відзиві, зокрема зазначає, що ПАТ АБ Укргазбанк вже скористався своїм правом щодо задоволення всіх своїх вимог за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки є рішення господарського суду Житомирської області від 21.12.2010р. у справі №11/1087, яке перебуває на виконанні в державній виконавчій службі з 2011 року, та рішення господарського суду Житомирської області від 12.07.2016р. у справі №906/1250/15, яке залишене в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2016р., але яке перебуває на виконанні лише з 20.02.2018р. Даними рішеннями в рахунок погашення заборгованості ТОВ НВП Металоконструкція перед ПАТ АБ Укргазбанк за Кредитним договором від 29.09.2008р. №78 звернено стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно, що належить ТОВ Завод Перспектива .

Вважає, що одночасне звернення стягнення заборгованості зі зверненням стягнення на предмет іпотеки в будь-якому випадку є неправильним. Посилається на Розділ 7 Листа Верховного Суду України від 01.02.2015р. Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна .

Стверджує, що заборгованість по відсоткам, що на сьогодні є предметом спору в суді - наслідок бездіяльності співробітників Банку, оскільки рішення судів не виконані, заставне майно не реалізовано.

Рішення судів та судові накази, про які вказує позивач в своїй позовній заяві, датуються 2010, 2016 роками, проте за період з 2010р. по 20.02.2018р. жодних виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості з позичальника та поручителів відкрито не було, жодних постанов з Державної виконавчої служби отримано не було.

Скаржник вважає, що Кредитний договір №78 від 29.09.2008р. є достроково припиненим подачею банком позову в 2010 році, тому нарахування позивачем пені на дату подання позову вважає необґрунтованими.

Кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Посилається за правову позицію у постановах Верховного Суду від 19.09.2018р. у справі №643/16336/16-ц, від 12.09.2018р. у справі №473/825/16-ц, від 12.09.2018р. у справі №186/1974/14-ц, від 04.07.2018р. у справі №310/11534/13-ц, від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12.

Наголошує, що відповідно до п.5 мирової угоди від 17.05.2018р., яка перебуває на виконанні у Чуднівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління в Житомирській області, у випадку належного виконання умов даної мирової угоди, стягувач не матиме жодних претензій, що існують або можуть виникнути в майбутньому до боржника та поручителів за кредитним договором в частині заборгованості, встановленої судовим рішенням господарського суду Житомирської області від 12.10.2016р. у справі №906/628/16 . Станом на сьогоднішній день, на виконання приписів зазначеної вище мирової угоди, ТОВ НВП Металоконструкція в повному обсязі погашено заборгованість за мирової угодою перед ПАТ АБ Укргазбанк .

На підставі викладеного просить рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/778/18 скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ Укргазбанк до ТОВ НВП Металоконструкція , ТОВ Завод Перспектива в повному обсязі.

Ухвалою від 27.02.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 20 березня 2019р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

28.02.2019р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга (вх.№554/19 від 28.02.2019р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/778/18. Зазначена скарга була подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Директор ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" в скарзі, зокрема зазначає, що ПАТ АБ Укргазбанк вже скористався своїм правом щодо задоволення всіх своїх вимог за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки є рішення господарського суду Житомирської області від 21.12.2010р. у справі №11/1087, яке перебуває на виконанні в державній виконавчій службі з 2011 року, та рішення господарського суду Житомирської області від 12.07.2016р. у справі №906/1250/15, яке залишене в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2016р., але яке перебуває на виконанні лише з 20.02.2018р. Даними рішеннями в рахунок погашення заборгованості ТОВ НВП Металоконструкція перед ПАТ АБ Укргазбанк за Кредитним договором від 29.09.2008р. №78 звернено стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно, що належить ТОВ Завод Перспектива .

Вважає, що одночасне звернення стягнення заборгованості зі зверненням стягнення на предмет іпотеки в будь-якому випадку є неправильним. Посилається на Розділ 7 Листа Верховного Суду України від 01.02.2015р. Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна .

Стверджує, що заборгованість по відсоткам, що на сьогодні є предметом спору в суді - наслідок бездіяльності співробітників Банку, оскільки рішення судів не виконані, заставне майно не реалізовано.

Рішення судів та судові накази, про які вказує позивач в своїй позовній заяві, датуються 2010, 2016 роками, проте за період з 2010р. по 20.02.2018р. жодних виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості з позичальника та поручителів відкрито не було, жодних постанов з Державної виконавчої служби отримано не було.

Скаржник вважає, що Кредитний договір №78 від 29.09.2008р. є достроково припиненим подачею Банком позову в 2010 році, тому нарахування позивачем пені на дату подання позову вважає необґрунтованими.

Кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Посилається за правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 19.09.2018р. у справі №643/16336/16-ц, від 12.09.2018р. у справі №473/825/16-ц, від 12.09.2018р. у справі №186/1974/14-ц, від 04.07.2018р. у справі №310/11534/13-ц, від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12

Наголошує, відповідно до п.5 мирової угоди від 17.05.2018р., що перебуває на виконанні у Чуднівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління в Житомирській області, у випадку належного виконання умов даної мирової угоди, стягувач не матиме жодних претензій, що існують або можуть виникнути в майбутньому до боржника та поручителів за кредитним договором в частині заборгованості, встановленої судовим рішенням господарського суду Житомирської області від 12.10.2016р. у справі №906/628/16 . Станом на сьогоднішній день, на виконання приписів зазначеної вище мирової угоди, ТОВ НВП Металоконструкція в повному обсязі погашено заборгованість за мирової угодою перед ПАТ АБ Укргазбанк .

На підставі викладеного просить суд задоволити апеляційну скаргу ТОВ НВП Металоконструкція , скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/778/18 та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ Укргазбанк до ТОВ НВП Металоконструкція , ТОВ Завод Перспектива в повному обсязі.

Ухвалою від 05.03.2019р. (головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П.) поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/778/18. Апеляційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" прийнято до спільного розгляду з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк". Розгляд скарг призначено на 20 березня 2019р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Дужича С.П. у період з 18.03.2019р. по 22.03.2019р., розпорядженням в.о.керівника апарату від 18.03.2019р., на підставі статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №906/778/18.

Згідно до ОСОБА_1 з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2019р. для розгляду апеляційної скарги призначено колегію суддів у складі: гол.суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В.

Ухвалою від 19.03.2019р. прийнято апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" (вх.№554/19 від 11.03.2019р.) на рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.18р. у справі №906/778/18 до свого провадження колегію суддів у складі: гол.суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В.

Крім цього, до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга (вх.№625/19 від 11.03.2019р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/778/18. Зазначена скарга була подана через господарський суд Житомирської області.

Отже, внаслідок дій скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція", в суді апеляційної інстанції було зареєстровано дві ідентичні апеляційні скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/778/18. Апеляційні скарги ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" за вх.№554/19 від 28.02.2019р. та за вх.№625/19 від 11.03.2019р. є ідентичними за змістом, подані однією і тією ж особою, на те ж саме рішення.

Враховуючи, що Північно-західним апеляційним господарським судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за вх.№554/19 від 28.02.2019р., колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду ухвалою від 19.03.2019р. відмовила у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою (вх.№625/19 від 11.03.2019р.) ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/778/18. Повернула скаржнику матеріали апеляційної скарги разом з доданими до неї документами - всього на 11 арк., та конверт.

19.03.2019р. (вх.№11235/19 від 19.03.2019р.) на адресу суду від ПАТ АБ Укргазбанк надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція".

У відзиві зазначає, що дійсно господарським судом Житомирської області вже приймались рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, у той же час, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами спору, предмет іпотеки перебуває у власності іпотекодавця (звернення стягнення не відбулося, у зв'язку, зокрема з частковим погашенням заборгованості). Право Банку задовольнити вимоги до Позичальника за Договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, переданого Майновим поручителем в межах його вартості (844 000,00 грн), передбачене, зокрема п.2.1. Договору, п.п.2.2, 3.1.5 Договору іпотеки, ст.33 Закону України Про іпотеку , ст.ст.546-548, 572 Цивільного кодексу України. Із наведеного в ст.17 Закону України Про іпотеку переліку не вбачається такої підстави припинення забезпечення як ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки . Отже, АБ Укргазбанк вважає необгрунтованими доводи відповідачів щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, з огляду на реалізацію останнім права звернення до суду в минулому.

Помилковою вважає також позицію відповідача-1 із посиланнями на розділ 7 листа Верховного Суду України від 01.02.2015р., що одночасне звернення стягнення заборгованості зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не відповідає вимогам закону, оскільки позичальник є відмінним від іпотекодавця.

Крім цього зазначає, що загальні засади цивільного та господарського законодавств, зокрема свободою договору , pacta sunt servanda (договори мають виконуватись), зміст Договору та Договору іпотеки, приписи, зокрема ст.ст.6, 526, 626, 627, 629, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.173-176, 179-182, 193, 202, 220, 230-234, 346, 347 Господарського кодексу України свідчать про помилковість висновків ТОВ НВП Металоконструкція , що Договір є достроково припиненим та до врегулювання спору між сторонами слід застосувати постанови Верховного Суду.

Посилається на судову практику Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.12.2018р. у справі №913/11/18.

На підставі викладеного просить суд апеляційну скаргу АБ Укргазбанк задовольнити повністю, а апеляційну скаргу ТОВ НВП Металоконструкція задовольнити частково, рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/778/18 скасувати та постановити нове рішення, яким позов АБ Укргазбанк задовольнити у повному обсязі.

20.03.2019р. на електронну адресу суду від ТОВ Науково-виробниче підприємство Металоконструкція надійшло клопотання, в якому останній просить: 1. Поновити строк на апеляційне оскарження і прийняти до розгляду апеляційну скаргу ТОВ Науково-виробниче підприємство Металоконструкція на рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р., разом із апеляційною скаргою ПАТ АБ Укргазбанк ; 2. Здійснити судовий розгляд апеляційних скарг, призначений на 20 березня 2019 року, за відсутності представника ТОВ Науково-виробниче підприємство Металоконструкція за наявними матеріалами. По результатам розгляду, апеляційну скаргу ПАТ АБ Укргазбанк задовольнити частково, а апеляційну скаргу ТОВ Науково-виробниче підприємство Металоконструкція задовольнити повністю. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. повністю, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідачі не забезпечили явку своїх представників у судове засідання 20.03.2019р., відповідач-2 причини неявки не повідомив, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений у встановленому Законом порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019р. вже поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/778/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/778/18, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" прийнято до спільного розгляду з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк".

З огляду на зазначене, колегія суддів залишає пункт 1 клопотання без розгляду.

При цьому, з огляду на пункт 2 клопотання відповідача-1, положення ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 20.03.2019р. представник позивача надав пояснення по справі та підтримав вимоги своєї апеляційної скарги - просив суд апеляційну скаргу АБ Укргазбанк задовольнити повністю, а апеляційну скаргу ТОВ НВП Металоконструкція задовольнити частково, рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/778/18 скасувати та постановити нове рішення, яким позов АБ Укргазбанк задовольнити у повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

29.09.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк" (правонаступник - ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк") (Банк) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" (Позичальник) був укладений Кредитний договір №78 (арк.справи 17-20), згідно якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 675200,00 грн. з цільовим призначенням на поповнення обігових коштів терміном кредитування з 29.09.2008р. строком на 24 місяці (п.п.1.1., 1.2., 1.3.1. Договору).

Позичальник, згідно п.1.3.2. Договору, зобов'язався у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 28.09.2010р.

За використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 21 % річних (пп.1.4.1. Договору).

При цьому, підпунктом 1.4.2. Договору сторони погодили, що за користування кредитними коштами понад термін, визначений в п.1.3. цього Договору, тобто, після 28 вересня 2010 року - процентна ставка встановлюється в розмірі 31% річних.

Пунктом 1.4.3. Кредитного договору сторони погодили, що нарахування процентів по цьому договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту, до дня повного погашення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитом враховується перший та не враховується останній день користування кредитом.

Згідно п.п.1.4.4. Кредитного договору, строк сплати процентів - один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.3. цього Договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору.

У пункті 5.3. Кредитного договору передбачена відповідальність Позичальника за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів користування кредитом у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості. У відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пп.5.10 Кредитного договору, строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим Договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України . Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення пені.

Згідно пп.6.9 Кредитного договору строк його дії становить - з моменту набрання ним юридичної сили по 28 вересня 2011 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов'язань, що випливають з цього договору, також у випадку, якщо такі зобов'язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов'язань, що лишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору.

Пунктом 2.1. Кредитного договору сторонами погоджено, що забезпеченням зобов'язань за Кредитним договором №78 є Договір іпотеки (без оформлення заставної) від 29.09.2008р., за яким Банком прийнято в іпотеку нерухоме майно - комплекс будівель і споруд загальною площею 3972,1 кв.м., що розташований за адресою: Житомирська обл., Чуднівський р-н, с.Краснопіль, вул.Чуднівська, 77-а.

За умовою п.6.10 Кредитного договору, Договір іпотеки (без оформлення заставної) від 29.09.2008р., укладений між Банком та ТОВ "Завод "Перспектива", є його невід'ємною частиною.

29.09.2008р. між Банком та ТОВ "Завод "Перспектива" (Майновий поручитель), укладено Договір іпотеки (Договір іпотеки) (т.1, арк.справи 21-24).

Предметом Договору іпотеки є нерухоме майно, яке належить Майновому поручителю на праві власності, а саме:

- нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, прохідна, позначена за планом земельної ділянки літерою А-1, загальною площею 26,1кв.м, адміністративний будинок, позначений за планом земельної ділянки літерою Б-1, загальною площею 243,1кв.м, ремонтна майстерня, позначена за планом земельної ділянки літерою В-1, загальною площею 2566,3кв.м, трансформаторна підстанція, позначена за планом земельної ділянки літерою Д-1, загальною площею 11,8кв.м, склад, позначений за планом земельної ділянки літерою Г-1, загальною площею 439кв.м., що розташоване за адресою: Житомирська обл., Чуднівський р-н, с.Краснопіль, вул.Чуднівська, 77а та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2007р. за реєстровим №1400, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 (ВЕК 835630) та зареєстрованого 16.08.2007р. в Державному комунальному підприємстві Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 16546844 на праві приватної власності записаний у реєстрову книгу №75, номер запису 1655;

- нерухоме майно, а саме: склад газобалонів, позначений за планом земельної ділянки літерою "Е-1", загальною площею 27,4кв.м, стельмашня, позначена за планом земельної ділянки літерою "І-1", загальною площею 135,0кв.м, склад №2 (два), позначений за планом земельної ділянки літерою "Ї-1" загальною площею 349,1кв.м, котельня, позначена за планом земельної ділянки літерою "З-1" загальною площею 274,3кв.м, площадка, позначена за планом земельної ділянки літерою "№1", проїзд, позначений за планом земельної ділянки літерою "№2", площадка ПММ, позначена за планом земельної ділянки літерою "№3", що розташоване за адресою: Житомирська обл., Чуднівський р-н, село Краснопіль, вулиця Чуднівська, 77а та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 24.04.2007р. за реєстровим №593, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 (ВЕЕ 504221) та зареєстрованого 13.06.2007р. в Державному комунальному підприємстві Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації за реєстровим №18290221 на праві приватної власності, записаний у реєстрову книгу №68а, номер запису 1655 (Предмет іпотеки).

Згідно пп.2.2. Договору іпотеки, за згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 844000,00 грн. Сторони визначили початкову ціну продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів у разі набуття звернення стягнення на предмет іпотеки в розмірі 90% від вартості предмету іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.12.2010р. у справі №11/1087 звернуто стягнення на предмет іпотеки Майнового поручителя для погашення 435200,00 грн. заборгованості по кредиту, 34553,68 грн. заборгованості по процентах та 3275,57 грн. пені.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.07.2016р. у справі №906/1250/15 позов Банку задоволено частково, звернуто стягнення на Предмет іпотеки Майнового поручителя для погашення в загальної суми 297301,11 грн., з яких 260313,09 грн. - проценти за користування кредитом, нараховані за період від 07.08.2012р. до 07.08.2015р. включно, із суми простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 279753,68 грн. та 36988,02 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, нарахована за період від 07.08.2014р. до 07.08.15р.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.10.2016р. у справі №906/628/16 позов Банку задоволено частково, стягнуто з ТОВ "НВП "Металоконструкція" на користь Банку 297009,62 грн. - процентів, нарахованих за період від 23.06.2013р. до 06.06.2016, та 39107,66 грн. - пені.

28.11.2016р. на примусове виконання рішення господарського суду від 12.10.2016р. видано наказ №906/628/16.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.06.2018р. у справі №906/628/16 задоволено заяву державного виконавця Чуднівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області за №3345 від 08.06.2018р., затверджено у справі мирову угоду від 17.05.18р. №б/н, укладену між Банком та ТОВ "НВП "Металконтрукція".

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (Кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до положень ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, тіло кредиту сплачено Банку в повному обсязі 17.05.2018р.

Позивач, звертаючись з позовом, нарахував проценти за користування кредитними коштами за період з 07.06.2016р. до16.05.2018р. та пеню в сумі 26321,47 грн.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як зазначалося раніше, відповідно до частин 1 та 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому лише з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов'язання вважатимуться припиненими.

Разом з тим, п.6.9 Кредитного договору визначено, що строк його дії становить - з моменту набрання ним юридичної сили по 28 вересня 2011 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов'язань, що випливають з цього договору, також у випадку, якщо такі зобов'язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов'язань, що лишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що як закінчення строку повернення позики (кредиту) - 28.09.2010р., так і закінчення строку дії Кредитного договору - 28.09.2011р. та ухвалення рішень суду у справах №11/1087, №906/1250/15 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за змістом частини третьої статті 1049 ЦК України, не припиняє обов'язку Позичальника сплачувати Банку проценти за користування грошима, передбачені Кредитним договором №78 за процентною ставкою у розмірі 31%.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо застосування строку позовної давності до вимог Банку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.

Зокрема, частина 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.2 ст.261 Цивільного кодексу України).

При цьому, пунктом 5.10. Кредитного договору сторони погодили, що строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим Договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення пені.

Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Проценти за користування кредитними коштами нараховані позивачем за період з 07.06.2016р. по 16.05.2018р., тому, як вірно зазначено місцевим господарським судом, порушення права Банку щодо отримання процентів за даний період виникло саме з 07.06.2016р.

Враховуючи, що з даним позовом позивач звернувся у вересні 2018 року, господарський суд Житомирської області дійшов обґрунтованого висновку, що строк позовної давності щодо стягнення 168322,66 грн. не сплинув.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 26321,47 грн.

Згідно приписів ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Водночас, в абзаці 2 пункту 5.3 Кредитного договору передбачено, що у відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд апеляційної інстанції, з огляду положення чинного законодавства та умов договору, перевіривши нарахування пені позивачем та здійснеий перерахунок суд першої інстанції, погоджується з останнім про нарахування пені в сумі 13127,20 грн.:

- нарахованих на заборгованість по процентам за серпень 2017 року, що становить 7365,57 грн, за період з 06.09.2017 по 14.08.2018 в сумі 2141,67 грн.;

- нарахованих на заборгованість по процентам за вересень 2017 року, що становить 7127,97 грн, за період з 06.10.2017 по 14.08.2018 в сумі 1926,11 грн.;

- нарахованих на заборгованість по процентам за жовтень 2017 року, що становить 7365,57 грн, за період з 07.11.2017 по 14.08.2018 в сумі 1818,99 грн.;

- нарахованих на заборгованість по процентам за листопад 2017 року, що становить 7127,97 грн, за період з 06.12.2017 по 14.08.2018 в сумі 1607,41 грн.;

- нарахованих на заборгованість по процентам за грудень 2017 року, що становить 7365,57 грн, за період з 06.01.2018 по 14.08.2018 в сумі 1488,65 грн.;

- нарахованих на заборгованість по процентам за січень 2018 року, що становить 7365,57 грн, за період з 06.02.2018 по 14.08.2018 в сумі 1300,58 грн.;

- нарахованих на заборгованість по процентам за лютий 2018 року, що становить 6652,77 грн, за період з 06.03.2018 по 14.08.2018 в сумі 1009,95 грн.;

- нарахованих на заборгованість по процентам за березень 2018 року, що становить 7365,57 грн, за період з 06.04.2018 по 14.08.2018 в сумі 905,46 грн.;

- нарахованих на заборгованість по процентам за квітень 2018 року, що становить 7127,97 грн, за період з 06.05.2018 по 14.08.2018 в сумі 677,06 грн.;

- нарахованих на заборгованість по процентам за травень 2018 року, що становить 3801,58 грн, за період з 06.06.2018 по 14.08.2018 в сумі 251,32 грн.

Відповідно до ст.564 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч.1 ст.575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України Про іпотеку встановлено, що іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.3 Закону України Про іпотеку у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Як встановлено ст.33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Вказане кореспондується зі ст.589 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Як було встановлено, 29.09.2008р. між Банком та ТОВ "Завод "Перспектива" (Майновий поручитель), укладено Договір іпотеки (т.1, арк.справи 21-24).

Таким чином, враховуючи наявність у ТОВ "НВП "Металоконструкція" заборгованості за Кредитним договором, позивач набув права звернення стягнення на предмет іпотеки, що узгоджується з умовами іпотечного договору від 29.09.2008р., за яким позивач виступає іпотекодержателем відносно майна, що є Предметом іпотеки.

Згідно ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч.1 ст.591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

При цьому ст.41 Закону України "Про іпотеку" визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

В ч.3 ст.43 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Так, згідно п.2.2. Договору іпотеки сторони домовились, що за згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 844000,00 грн. Сторони визначили початкову ціну продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів у разі набуття звернення стягнення на предмет іпотеки в розмірі 90 процентів від вартості предмету іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Щодо твердження апелянта - ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція", що одночасне звернення стягнення заборгованості зі зверненням стягнення на предмет іпотеки в будь-якому випадку є неправильним, колегія суддів зазначає наступне.

Наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до статті 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вже вказано вище, позивач набув право вимоги до боржника за укладеним з ним кредитним договором та реалізував це право вимоги, звернувшись до суду; при цьому позивач звернувся до суду у цій справі не з вимогою про стягнення з відповідача цієї ж суми заборгованості, а саме для звернення стягнення на предмет іпотеки у межах забезпечення відповідачем-2 виконання основного зобов'язання, для чого є необхідним судове рішення.

Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

Питання ж щодо виконання виданого кредитору виконавчого документа у разі, коли такий обов'язок боржника за таким виконавчим документом відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням (через виконання боржником, іншою особою тощо) підлягають вирішенню в порядку, передбаченому частиною другою статті 328 ГПК України.

Аналогічні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2018р. у справі №921/107/15-г/16.

З огляду на викладене, господарський суд Житомирської області дійшов вірного висновку про задоволення вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 168322,66 грн. процентів за користування кредитними коштами, 13127,20 грн. пені за несвоєчасну оплату процентів обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України» , «Пронін проти України» , «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі ОСОБА_4 проти Іспанії» ).

Доводи скаржників спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржників, зазначені в апеляційних скаргах, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржників.

Керуючись ст.ст.269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.18р. у справі №906/778/18 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 25.03.2019р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.