Рішення

від 26.11.2008 по справі 2-2212/2008

БАГЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

     Справа  № 2-2212 за 2008 рік.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

26     листопада     2008     року.     Баглійський     районний     суд     м.   Дніпродзержинська     Дніпропетровської

області   в складі головуючого   судді: САВЧЕНКА В.О.

при    секретарі:     ГОРБ С. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Дніпродзержинську справу за позовом Ш У М С Ь К О ї ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  третя особа ОСОБА_5 державна нотаріальна контора про визначення часток в спільній сумісній власності   і   визнання   права  власності   на   спадщину

ВСТАНОВИВ:

В травні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до Баглійського районного суду м.  Дніпродзержинська з позовною заявою до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_3 про визначення часток в спільній сумісній власності і визнання права власності на спадщину. В цій позовній заяві вона просила суд на підставі статей 355,  368,  370,  392,  1261 ЦК України визначити,  що в квартирі АДРЕСА_1,  яка належить на праві спільної сумісної власності її матері ОСОБА_7,  та їй,  ОСОБА_6,  частка кожного складає 1/2 частину квартири. Крім того,  ОСОБА_6 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2,  яка належала її матері ОСОБА_7,    яка померла   30 вересня 2007 року,  актовий запис № 1069,    в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_6 вказала,  що 30 вересня 2007 року померла її мати ОСОБА_7,  актовий запис про смерть № 1069. Після її смерті залишилось спадкове майно,  яке складається з невизначеної частки квартири АДРЕСА_1. Ця квартира належить на праві спільної сумісної власності її матері ОСОБА_7 та їй,  тобто ОСОБА_6,  згідно свідоцтва про право власності на житло,  виданого згідно розпорядження органу приватизації ~ Центральної комісії по приватизації житлового фонду ВО «Придніпровський хімзавод» 30 квітня 1996 року,  № 2618. За життя її мати ОСОБА_7 заповіту на належне їй майно не складала і тому спадкування спадкового майна повинно відбуватися за законом.  Відповідно до  ст.  1261 ЦК України спадкоємцями першої черги є вона та відповідачі по справі: брати ОСОБА_2,  ОСОБА_8. ОСОБА_8 помер 13 вересня 2006 року,  про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 893. Згідно ч. 1  ст.  1266 ЦК України до осіб,  які можуть спадкувати після смерті ОСОБА_7 належать діти померлого ОСОБА_8,  а саме ОСОБА_3,  ОСОБА_4.

В квітні 2008 року вона звернулась до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину після смерті її матері. Але нотаріус їй відмовила в видачі свідоцтва про право власності на спадщину на тій підставі,  що частка квартири,  яка належала її матері,  не була визначена у спільному майні. Нотаріус рекомендувала звернутися до суду для вирішення питання по суті. Вона вважає,  що відмова нотаріуса не може бути перешкодою в успадкуванні нею спадщини. Між нею,  та її матір'ю не було домовленості про те,  що комусь із них повинна належати більша частина в квартирі. Тому згідно ч. 1  ст.  368 і ч. 2  ст.  370 ЦК України слід вважати,  що в квартирі,  яка належить їм на праві спільної сумісної власності,  частка кожного з них складає 1/2 частину квартири. Отже,  1/2 частина спадкового майна,  яке належало померлій ОСОБА_7,  може бути нею успадкована. Але в їхньому конкретному випадку це питання може бути вирішене тільки судом.  Тому вона змушена була звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_3 про визначення часток в спільній сумісній власності і визнання права власності на спадщину згідно статей 355,  368,  370,  392,  1261 ЦК України. В судовому засіданні ОСОБА_6 наполягала на задоволенні своїх позовних вимог у повному обсязі на тих же правових підставах.

Відповідачі ОСОБА_3,  ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_6 визнали повністю і фактично просили суд задовольнити ці вимоги повністю. Представник Другої ОСОБА_5 державної нотаріальної контори до суду не з'явився,  про день,  місце та час розгляду справи по суті повідомлений у встановленому порядку своєчасно. Доказів,  які вказували б на поважні причини неявки,  ОСОБА_5 державна нотаріальна контора до суду не направила. Однак суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника нотаріальної контори,  оскільки в матеріалах справи досить доказів для розгляду цієї справи з винесенням законного та обгрунтованого рішення без присутності представника нотаріальної контори.

Свідок ОСОБА_9 (дружина відповідача ОСОБА_2В.) до суду з'явилась,  позовні вимоги ОСОБА_6 визнавала повністю і фактично просила суд задовольнити ці вимоги.

Суд,  вислухавши позивача ОСОБА_6,  відповідачів,  свідка,  за відсутності представника нотаріальної контори,  дослідивши докази,  які наявні по справі,  вважає,  що позовні вимоги законні та обґрунтовані,  тому підлягають задоволенню у повному   обсязі   з   наступних   підстав.

Згідно з ч. 1   статті   355   ЦК   України   2003   року,    майно,     що   є   у   власності   двох   або   більше   осіб (співвласників),    належить їм   на  праві    спільної власності (спільне     майно).   Відповідно  до  ч. 1   статті   368   ЦК України 2003 року,  спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 2 статті 370 ЦК України 2003 року,  у разі виділу частки із майна,  що є у спільній сумісній власності,  вважається,  що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними,  якщо інше не встановлено домовленістю між ними,  законом або рішенням суду.

Між ОСОБА_6В та її матір'ю ОСОБА_7,  не було домовленості про те,  що комусь із них повинна належати більша частина в спадковій квартирі. Тому відповідно до ч. 1 статті 368 і ч. 2 статті 370 ЦК України 2003 року слід вважати,  що в квартирі,  яка належить їм на праві спільної сумісної власності,  частка кожного з них складає 1/2 частину   квартири.

У відповідності до  ст.  1261 ЦК України спадкоємцями першої черги є діти спадкодавця,  той з подружжя,  хто його пережив,  та батьки.

Зі свідоцтва про народження ХЕ № 295068 видно (а.с.  11),  що ОСОБА_10 народилася 12 листопада 1949 року в м.  Магнітогорську Челябінської області. її батьками в свідоцтві про народження вказані: батько,    -   ОСОБА_11;   мати,    —   ОСОБА_7.

Зі свідоцтва про смерть І-КИ № 175160,  яке було оглянуте в ході судового розгляду справи та копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.  8),  виходить що ОСОБА_7 у віці 82 роки 30 вересня 2007 року померла в м.  Дніпродзержинську,  Дніпропетровської області,  про що в Книзі реєстрації смертей 02 жовтня 2007 року зроблений відповідний актовий запис за № 1069.

Зі свідоцтва про укладення шлюбу І-КИ № 355519,  яке було оглянуте в ході судового розгляду справи та копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.  12),  виходить,  що 09 березня 1974 року ОСОБА_10 та ОСОБА_12 одружилися,  про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений запис за № 269. Прізвище після одруження,  зокрема,  дружини,  - ШУМСЬКА.

Зі свідоцтва про право власності на житло від 20 квітня 1996 року (а.с.  21) та з технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 (а.с.  21-23),  які були оглянуті в ході судового розгляду та копії яких знаходяться в матеріалах справи,  виходить,  що власниками даної квартири є   ОСОБА_7   та  ОСОБА_6.

З листа Другої дніпродзержинської державної нотаріальної контори від 10 квітня 2008 року (а.с.  6) видно,  що ОСОБА_6 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої 30 вересня 2007 року - ОСОБА_7. В листі,  зокрема,  вказано,  що відповідно до ч. 1 п. 224 Розділу 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України "ОСОБА_11 свідоцтва про право на спадщину" нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. В зв'язку з тим,  що закон не передбачає визначення часток нотаріусом,  свідоцтво про право на спадщину на частку квартири,  яка належить померлій ОСОБА_7 не може бути видано. Крім того,  в цьому листі нотаріус ОСОБА_13 відповідно до статті З ЦПК України рекомендувала   позивачці ОСОБА_6 звернутися до суду для вирішення спірного питання.

Оцінивши у сукупності всі докази,  які наявні по справі,  суд вважає позовні вимоги ОСОБА_6 необхідно задовольнити в повному обсязі.

Керуючись статтями 355,  368,  370,  392,  1261 ЦК України 2003 року,  статтями 10,  60 ЦПК України,    суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  третя особа ОСОБА_5 державна нотаріальна контора про визначення часток в спільній сумісній власності   і   визнання   права  власності   на   спадщину,     -   задовольнити     повністю.

Визначити,  що частки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в квартирі № 19,  в житловому будинку № 103,  по проспекту Леніна,  в м.  Дніпродзержинську,  яка належала їм на праві спільної сумісної власності,  є рівними та складають 1/2 частину   вказаної   квартири   кожному.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину квартири № 19,  в житловому будинку № 103,  по проспекту Леніна,  в місті Дніпродзержинську,  Дніпропетровської області,  яка належала її матері ОСОБА_7,  в порядку спадкування   за   законом   після її смерті 30 вересня 2007 року,  актовий запис № 1069 від 02 жовтня 2007 року.

Протягом десяти днів з дня проголошення цього рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження рішення суду сторонами або їх представниками і протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження тими ж особами може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м.  Дніпродзержинська.

Рішення   набрало   законної  сили   16 грудня 2008 року.

Оригінал рішення знаходиться в цивільній справі №2-2212 за 2008 рік за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  третя особа ОСОБА_5 державна нотаріальна контора про визначення часток в спільній сумісній власності і визнання   права   власності   на   спадщину.