Постанова

від 19.03.2019 по справі 334/6632/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.03.2019 Справа № 334/6632/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/6632/16 Головуючий у 1 інстанції: Гнатюк О.М.

Провадження № 22-ц/807/410/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Кухаря С.В.,

при секретарі: Камаловій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 та Приватного підприємства ГАРФІЛД в особі представника - адвоката Карлова Володимира Борисовича на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Приватного підприємства ГАРФІЛД про усунення перешкод користування нежитловим приміщенням, стягнення матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_5 звернувся з позовом, вимоги якого неодноразово уточнював та збільшував, до ОСОБА_3, ПП Гарфілд про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником нежитлового приміщення IX, будинку торгівлі інв. № 03416, заг. площею 98,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.08.2016р. № 15944668, свідоцтвом від 11.08.2016р. № НОМЕР_1 та технічним паспортом від 25.08.2016р.

Зазначене приміщення було придбане ним на електронних торгах, організатором яких було ДП СЕТАМ , а продавцем Дніпровський ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області. Попереднім власником та зберігачем цих приміщень була відповідач - ОСОБА_3

ОСОБА_5 зазначає, що після оформлення документів про право власності на вказані вище приміщення, він неодноразово звертався до ОСОБА_3 та до належного їй ПП Гарфілд про звільнення належного йому на праві власності нежитлового приміщення IX; звільнення даного приміщення від особистих речей ОСОБА_3 і ПП Гарфілд , та рухомого майна інших фізичних і юридичних осіб; складення акту-прийому передачі приміщення IX; усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а саме приміщенням IX. Однак, його вимоги не були задоволені у добровільному порядку.

08 вересня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений договір оренди вказаного нежитлового приміщення з орендною платою 8800 грн. на місяць. Відповідно до даного договору Орендодавець повинен був передати, а Орендар прийняти дане приміщення протягом п'яти днів. Але виконати умови договору оренди та передати зазначене майно у оренду ОСОБА_5 не зміг, оскільки відповідачі незаконно, без відповідної правової підстави не звільнили приміщення, не звертаючи уваги на вимоги про звільнення приміщення, та вимоги усунення перешкод користування та розпорядження його майном.

Зазначав, що такі дії/бездіяльність ПП Гарфілд та ОСОБА_3 призвели до того, що позивачем були порушені умови вказаного вище договору оренди, оскільки з вини ПП Гарфілд та ОСОБА_3, він був позбавлений можливості передати орендарю вказане вище приміщення.

Оскільки вказана у договорі вартість орендної плати за один місяць становила 8800 грн., протягом 21 місяця з 12.09.16 року ОСОБА_5 міг би одержати від оренди приміщення 184400 грн.

Таким чином, внаслідок неправомірних дій відповідачів, позивач не мав можливості на виконання договору оренди передати спірне майно орендарю, та не одержав у зв'язку з цим доход від оренди приміщення, згідно договору оренди з ОСОБА_7 , який би міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, що є для нього упущеною вигодою.

На підставі наведеного просив суд зобов'язати ОСОБА_3, ПП Гарфілд усунути та не чинити в подальшому перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а саме приміщення ІХ площею 98,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 зобов'язати ОСОБА_3, ПП Гарфілд звільнити приміщення ІХ площею 98,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 стягнути солідарно з ОСОБА_3, ПП Гарфілд на користь ОСОБА_5 184800 грн. у рахунок відшкодування матеріальних збитків.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2018 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3, ПП Гарфілд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю ОСОБА_5 шляхом звільнення належного йому на праві власності нежитлового приміщення ІХ площею 98,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, від відповідачів ОСОБА_3 і ПП Гарфілд ; звільнення даного приміщення від особистих речей ОСОБА_3 і ПП Гарфілд та рухомого майна інших фізичних і юридичних осіб; стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ПП Гарфілд на користь ОСОБА_5 майнову шкоду у виді втраченої вигоди у розмірі 184800 грн.; вирішено питання судових витрат.

На зазначене рішення суду ОСОБА_3 та ПП ГАРФІЛД в особі представника - адвоката Карлова В.Б. подали апеляційну скаргу. Зазначають, що повідомляли позивача після проведених електронних торгів, що не згодні з порядком їх організації і проведення, та будуть оскаржувати їх у суді. А отже, у позивача були відсутні підстави використовувати спірне нежитлове приміщення з метою отримання будь-якої вигоди, до ухвалення судом рішень по цивільним справам, в яких відповідачі оспорюють результати проведення електронних торгів та свідоцтво про право власності видане на об'єкт спірного нерухомого майна, тощо. Просили скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2018 року, та постановити ухвалу про зупинення провадження по цій справі, до ухвалення рішень по цивільних справах № 334/447/18; № 334/448/18; № 334/1004/18, правовідносини у яких тісно пов'язані між собою.

03 грудня 2018 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_5 на апеляційну скаргу відповідачів. Зазначає, що вимоги щодо зупинення провадження, на його думку спрямовані на затягування розгляду справ. Окрім цього, повідомляє, що 06.09.2018 року Ленінським районним судом винесені рішення по справах № 334/447/18; № 334/448/18, якими відмолено у задоволенні позовних вимог. Просив залишити скаргу ОСОБА_3 та ПП ГАРФІЛД без задоволення, а рішення суду - без змін.

15 березня 2019 року від представника ПП Гарфілд та ОСОБА_3 - Карлова В.Б. надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без участі апелянта (т. 2 а.с.129).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що він є власником оскаржуваного приміщення, та має право на користування та розпорядження своїм майном. Також, зважаючи на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачами вимог позивача щодо звільнення належного йому на прав власності приміщення були створені перешкоди у виконанні умов договору оренди, що призвело збитків орендодавця, а отже ці збитки у виді упущеної вигоди, підлягають солідарному стягненню з відповідачів.

Зазначений висновок суду є вірним, та таким що узгоджується з матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, зокрема з акту державного виконавця про проведені електроні торги з реалізації нерухомості вбачається, що при примусовому виконанні виконавчого напису №22626 виданого 23.02.2015 року приватним нотаріусом Чуловським В.А. про звернення на нежитлове приміщення IX, будинку торгівлі інв. № 03416, загальною площею 98,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3, було реалізовано шляхом продажу на електронних торгах, організатором яких було ДП СЕТАМ . Зазначене нерухоме майно придбане ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 3).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.08.2016р. № 15944668, свідоцтва від 11.08.2016р. № НОМЕР_1 та технічного паспорту від 25.08.2016р. ОСОБА_5 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення IX, будинку торгівлі інв. № 03416, загальною площею 98,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується (т. 1 а.с. 4-5, 11-15).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 18 січня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_3, який подано представником Карловим В.Б. до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, ДП СЕТАМ , ОСОБА_5 про визнання електронних торгів недійсними - відмовлено.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 в особі представника Карлова В.Б. до ТОВ Кредитні ініціативи , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А., треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Письмові звернення ОСОБА_5 до відповідачів з вимогою звільнити не житло приміщення - залишені без реагування.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України. Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.

У статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З роз'яснень, які містяться у пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 05 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав слідує, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Аналіз наведених норм права свідчить, що для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав, позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5, який є законним власником нежитлового приміщення, у якому, за відсутності правових підстав знаходиться майно відповідачів, унаслідок чого чиняться перешкоди у здійсненні права власності позивача.

Окрім цього, в матеріалах справи міститься копія договору оренди нежитлового приміщення №10 від 08.09.2016р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Відповідно до п. 5.1 зазначеного договору, розмір місячної орендної плати становить 8800 грн. Відповідно до пункту 3.1 приміщення та майно, що орендується, повинні бути передані Орендодавцем та прийняті Орендарем протягом 5 (п'яти) днів (т. 1 а.с.32-35).

Відповідачами не заперечується факт того, що ОСОБА_3 продовжує займати це приміщення разом з ПП Гарфілд , оскільки вони вважають, що, оскільки вони повідомляли ОСОБА_5 про незгоду з порядком проведення електронних торгів, та намір оскаржувати їх у суді, а отже у позивача, на їх думку були відсутні підстави використовувати спірне нежитлове приміщення з метою будь-якої вигоди.

Статтею 204 ЦК України, встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага. Майнова шкода поділяється на реальну шкоду, яка полягає в зменшенні (пошкодженні або знищенні) майна потерпілого, включає в себе витрати, які особа, права якої порушено, зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права у зв'язку з втратою, пошкодженням її майна, та упущеної вигоди доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою, яку зазнала потерпіла сторона полягає у тому, що шкідливий результат є наслідком саме цієї поведінки; при цьому йдеться не про причину поведінки відповідальної особи, а про причину виникнення шкоди; протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо пов'язана зі збитками. Вина в цивільному праві розглядається як психічне ставлення до своєї протиправної поведінки та її наслідків.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо доведеності факту перешкод у виконанні умов договору оренди ОСОБА_5, саме через невиконання відповідачами вимог щодо звільнення спірного нежитлового приміщення.

Відповідачами не надано належних доказів того,що сума орендної плати є завищеною або орендар за договором оренди мав реальну можливість користуватися орендованим майном.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог та не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а тому колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та Приватного підприємства ГАРФІЛД в особі представника - адвоката Карлова Володимира Борисовича - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2018 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 25 березня 2019 року.

Головуючий:

Судді: