Ухвала

від 07.06.2019 по справі 334/6632/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 червня 2019 року

м. Київ

справа № 334/6632/16-ц

провадження № 61-8768ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , приватного підприємства Гарфілд - адвоката Карлова Володимира Борисовича на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від

14 серпня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від

19 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного підприємства Гарфілд про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням та стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами, які неодноразово уточнював та збільшував, до ОСОБА_1 ,

ПП Гарфілд про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням.

Позовні вимоги мотивовано тим, що він є власником нежитлового приміщення IX, будинку торгівлі інв. № 03416, загальною площею 98,6 кв .м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 серпня 2016 року № 15944668, свідоцтвом від 11 серпня 2016 року № 766 та технічним паспортом від 25 серпня

2016 року.

Зазначене приміщення було придбане ним на електронних торгах, організатором яких було ДП СЕТАМ , а продавцем Дніпровський ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області. Попереднім власником та зберігачем цих приміщень була відповідач - ОСОБА_1

ОСОБА_2 зазначає, що після оформлення документів про право власності на вказані вище приміщення, він неодноразово звертався до ОСОБА_1 та до належного їй ПП Гарфілд про звільнення належного йому на праві власності нежитлового приміщення IX; звільнення даного приміщення від особистих речей ОСОБА_1 та ПП Гарфілд , та рухомого майна інших фізичних і юридичних осіб; складення акту-прийому передачі приміщення IX; усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а саме приміщенням IX. Однак, його вимоги не були задоволені у добровільному порядку.

08 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір оренди вказаного нежитлового приміщення з орендною платою 8 800,00 грн на місяць. Відповідно до даного договору Орендодавець повинен був передати, а Орендар прийняти дане приміщення протягом п`яти днів. Але виконати умови договору оренди та передати зазначене майно у оренду ОСОБА_2 не зміг, оскільки відповідачі незаконно, без відповідної правової підстави не звільнили приміщення, не звертаючи уваги на вимоги про звільнення приміщення, та вимоги усунення перешкод користування та розпорядження його майном.

Зазначав, що такі дії/бездіяльність ПП Гарфілд та ОСОБА_1 призвели до того, що позивачем були порушені умови вказаного вище договору оренди, оскільки з вини ПП Гарфілд та ОСОБА_1 , він був позбавлений можливості передати орендарю вказане вище приміщення.

Оскільки вказана у договорі вартість орендної плати за один місяць становила 8 800,00 грн, протягом 21 місяця з 12 вересня 2016 року

ОСОБА_2 міг би одержати від оренди приміщення 184 400,00 грн.

Таким чином, внаслідок неправомірних дій відповідачів, позивач не мав можливості на виконання договору оренди передати спірне майно орендарю, та не одержав у зв`язку з цим доход від оренди приміщення, згідно договору оренди з ОСОБА_4 , який би міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, що є для нього упущеною вигодою.

На підставі наведеного, ОСОБА_2 просив суд зобов`язати

ОСОБА_1 та ПП Гарфілд усунути та не чинити в подальшому перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а саме приміщення ІХ площею 98,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 , ПП Гарфілд звільнити приміщення ІХ площею 98,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ПП Гарфілд на користь ОСОБА_2 184 800,00 грн у рахунок відшкодування матеріальних збитків.

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 14 серпня

2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 , ПП Гарфілд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю ОСОБА_2 шляхом звільнення належного йому на праві власності нежитлового приміщення ІХ площею 98,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , від ОСОБА_1 та ПП Гарфілд ; звільнення даного приміщення від особистих речей ОСОБА_1 та ПП Гарфілд та рухомого майна інших фізичних і юридичних осіб.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП Гарфілд на користь

ОСОБА_2 майнову шкоду у вигляді втраченої вигоди у розмірі 184 800,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник

ОСОБА_1 та ПП Гарфілд - адвоката Карлова В . Б . оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ПП Гарфілд ? адвоката Карлова В. Б. залишено без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 14 серпня

2018 року залишено без змін.

23 квітня 2019 року через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою звернувся представник ОСОБА_1 та

ПП Гарфілд - адвокат Карлов В. Б., в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 14 серпня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - надати документи, що посвідчують повноваження представника, копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, доплатити судовий збір.

Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 10 травня 2019 року ці недоліки було усунуто.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік з 01 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 1 921,00 грн.

Предметом позову у справі № 334/6632/16-ц є зобов`язання

ОСОБА_1 та ПП Гарфілд усунути та не чинити в подальшому перешкоди у здійсненні права ОСОБА_2 користування та розпорядження своїм майном, а саме приміщення ІХ площею 98,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання

ОСОБА_1 , ПП Гарфілд звільнити приміщення ІХ площею 98,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ПП Гарфілд на користь ОСОБА_2 184 800,00 грн у рахунок відшкодування матеріальних збитків.

Справа № 334/6632/16-ц є незначної складності, ціна позову в якій не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN,

№ 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , приватного підприємства Гарфілд - адвоката Карлова Володимира Борисовича на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 14 серпня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного підприємства Гарфілд про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням та стягнення матеріальної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило