Рішення

від 14.03.2019 по справі 910/14359/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2019м. ДніпроСправа № 910/14359/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Кандиби Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО", м. Київ

до відповідача-1: Акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам'янське Дніпропетровської області

відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Разнотех", м. Київ

про солідарне стягнення заборгованості за договором поставки від 14.03.2017 № 770262 та договором поруки від 15.02.2018

за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам'янське Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО", м. Київ

про стягнення пені в сумі 30 942 грн. 00 коп. за умовами п. 7.16 договору поставки від 14.03.2017 № 770262

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився;

від відповідача-1 (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_1, дов.№33/016-юр. від 27.12.2018, адвокат;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТО" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить:

- стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" заборгованість в сумі 334 115 грн. 12 коп., з яких: 276 500 грн. 00 коп. - основний борг, 4 309 грн. 27 коп. - 3% річних, 3 399 грн. 90 коп. - інфляційні втрати, 49 905 грн. 95 коп. - пеня, відповідно до умов договору поставки від 14.03.2017 № 770262, а також покласти на відповідача-1 витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 5 161 грн. 73 коп.

- стягнути солідарно з Акціонерного товариства "Дніпроазот" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Разнотех" 10 000 грн. 00 коп. основного боргу, відповідно до умов договору поставки від 14.03.2017 № 770262 та договору поруки від 15.02.2018.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачами своїх господарських зобов'язань.

Ухвалою господарського суду від 26.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 13.12.2018

10.12.2018 відповідач-2 надав до суду відзив на позовну заяву від 03.12.2018, в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що відповідно до п. 2.2 договору поруки від 15.02.2018 строк виконання основного зобов'язання щодо оплати 10 000 грн. 00 коп. визначений сторонами до 16.04.2018. Пунктом 7.1 договору поруки встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється відповідно до чинного законодавства України. Враховуючи вказані умов договору поруки відповідач-2 вважає, що у даному випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Строк виконання основного зобов'язання - до 16.04.2018, а шість місяців з дати виконання основного зобов'язання закінчуються 16.10.2018. Однак, у період з 16.10.2018 по 16.10.2018 від позивача до ТОВ Разнотех не надходило жодних вимог про виконання зобов'язання з оплати 10 000 грн. 00 коп. за Специфікацією № 1 до Договору № 770262 від 14.03.2017. Таким чином, відповідач-2 вважає, що відносини поруки припинилися з 16.10.2018, у зв'язку із чим вимоги до ТОВ Разнотех є безпідставними.

12.12.2018 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву від 10.12.2018 № 016/100/Н-1, в якому підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 286 500 грн. 00 коп. та зазначив, що у зв'язку із підвищенням ціни природного газу для промисловості, доля якого у собівартості продукції, що виробляє АТ Дніпроазот , складає від 40 до 90%, відповідач-1 змушений призупинити роботу у структурний підрозділах з 15.06.2018 по 20.07.2018. У зв'язку з виниклою ситуацію підприємство відповідача-1 опинилося в скрутному економічному та матеріальному становищі, внаслідок чого не має можливості для одночасного та повного погашення заборгованості перед позивачем через відсутність достатнього обсягу коштів та неможливості вишукати додаткові кошти для одночасної виплати суми боргу.

За вказаних обставин, відповідач-1 заявляє про реальну можливість під час поточної діяльності здійснити повний розрахунок із позивачем лише шляхом розстрочення сплати заборгованості перед позивачем на 1 рік. При розгляді заяви про надання розстрочки просив суд врахувати, що АТ Дніпроазот є єдиним постачальником теплофікаційної води для опалення Південного району міста Кам'янського. Відповідач-1 зобов'язаний направляти отримані від реалізації хлорної продукції грошові кошти для технічної підготовки підприємства, зокрема його обладнання і комунікацій, для забезпечення теплом мешканців міста, державних, громадських та релігійних організацій в опалювальний період 2018-2019. Крім того, для забезпечення підтримання устаткування підвищеної небезпеки у безпечному стані, забезпечення зберігання небезпечних хімічних продуктів, АТ Дніпроазот зобов'язане здійснювати повний комплекс заходів з охорони праці та екології, безперервне придбання (оплату) необхідних товарів (послуг), матеріалів та обладнання, енергоресурсів, у тому числі природного газу, електроенергії, води. тощо. АТ Дніпроазот є одним з основних бюджетоутворюючих підприємств як міста Кам'янське, так і Дніпропетровської області. Працюючи в умовах постійного підвищення ціни на природний газ, відповідач-1 вже опинився на межі повної зупинки виробництва, що може призвести до звільнення близько 4 000 працівників, а примусове виконання судового рішення зупинить виробництво хлорної продукції, що завдасть вкрай значної матеріальної та фінансової шкоди не тільки колективу підприємства, мешканцям міста Кам"янське. але і державі в цілому, призведе до безпідставного підвищення соціально-економічної напруженості та інших можливих негативних наслідків, які є вкрай недопустимими; у разі припинення виробничого пронесу хлорної продукції знову може виникнути дефіцит знезаражувальних реагентів на ринку України, які необхідні для виготовлення питної води. Вважає, що поступове часткове погашення заборгованості є єдиним реальним виходом у часи негативних економічних процесів, що спостерігаються на сьогодення у національній економіці.

Водночас, вважає наданий позивачем розрахунок пені необґрунтованим, а нарахування - безпідставним. Просив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій відмовити.

12.12.2018 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства "Дніпроазот" від 10.12.2018 № 016/110/н, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО" пеню в сумі 30 942 грн. 00 коп., відповідно до умов п. 7.16 договору поставки від 14.03.2017 № 770262.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначає, що ТОВ "ІТО", в порушення умов п. 6.2 договору, несвоєчасно оформило банківську гарантію повернення авансового платежу № GRI0520KV17 від 21.09.2017, що є підставою для нарахування пені, відповідно до умов п. 7.16 договору.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2018 підготовче засідання відкладене на 22.01.2019, у зв'язку із неявкою відповідача-2 та необхідністю надання сторонами витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду від 17.12.2018 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства Дніпроазот прийнято для спільного розгляду із первісним позовом.

02.01.2019 до суду надійшла відповідь ТОВ ІТО на відзив АТ Дніпроазот на первісну позовну заяву від 26.12.2018, в якій позивач заперечував проти розстрочення виконання судового рішення та зазначив, що обставини щодо наявності підстав для розстрочення виконання рішення, викладені у відзиві, є лише припущеннями відповідач-1, які жодним доказом не підтверджуються; доказів відсутності у АТ "Дніпроазот" грошових коштів для погашення заборгованості у даній справі не надано. Натомість, відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті АТ "Дніпроазот" (Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2017 рік), у відповідача наявні кошти на погашення заборгованості. Крім того, для надання розстрочки заявник має навести та обґрунтувати обставини можливості виконання рішення суду після визначеного ним графіку розстрочки, однак АТ "Дніпроазот" не надано жодного доказу в підтвердження можливості виконання ним судового рішення протягом року. Щодо ступеню вини відповідача у виникненні спору, то слід врахувати, що з моменту поставки товару відповідачем не вчинено жодних дій для погашення боргу. Вважає викладений у первісному позові розрахунок пені обґрунтованим та складеним відповідно до умов спірного договору та вимог чинного законодавства. Крім того, зазначив, що не бажає скористатись правом на надання відповіді на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Разнотех" та не заперечує проти стягнення всієї суми боргу з АТ "Дніпроазот".

14.01.2019 на адресу суду надійшов відзив ТОВ ІТО на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого вважає, що відповідальність у вигляді пені, що погоджена сторонами у п. 7.16 договору, застосовується за прострочення надання документів, що безпосередньо стосуються поставки, та не застосовується до п. 6.2 договору. Зазначає про порушення позивачем за зустрічним позовом строків спеціальної позовної давності для звернення до суду із такими вимогами, оскільки кінцевим терміном для звернення з вимогами про стягнення нарахованої АТ Дніпроазот пені за період з 29.07.2017 по 20.09.2017, є 20.09.2018, в той час як позивач звернувся із зустрічним позовом до суду у грудні 2018. Просив у задоволенні зустрічного позову відмовити.

21.01.2019 відповідач-1 за первісним позовом надав заперечення на відповідь на відзив на первісну позовну заяву від 14.01.2019 № 016/100/Н-2, в яких зазначив, що починаючи з 14.04.2018 в АТ Дніпроазот проводився наймасштабніший за попередні 20 років капітальний ремонт азотної групи цехів. Враховуючі необхідність витрачання вкрай значних коштів для придбання обладнання, закупівлі робіт та послуг для капітального ремонту, АТ Дніпроазот було позбавлене можливості вирішувати питання розрахунків з контрагентами. Інформація про доходи, на які посилається позивач, стосуються підсумків 2017 року, до виникнення зазначених відповідачем-1 обставин, пов'язаних з капітальним ремонтом та простоєм в структурних підрозділах АТ Дніпроазот . У пп. 7.8.1 п. 7.8 договору не зазначено, за який саме період необхідно застосовувати облікову ставку Національного банку України для розрахунку пені, і відповідно, не є погодженим сторонами застосування облікової ставки НБУ за період, за який нарахована пеня, а, отже, розрахунок пені здійснений позивачем у первісному позові, є необгрунтованим, безпідставним та таким, що має бути відхилений судом.

Ухвалою господарського суду від 22.01.2019 підготовче засідання відкладене на 14.02.2019, у зв'язку із неявкою представників сторін.

23.01.2019 на адресу суду надійшла відповідь АТ Дніпроазот на відзив на зустрічну позовну заяву від 21.01.2019 № 016/110/Н-1, в якій позивач за зустрічним позовом зазначив, що жодних обмежень щодо можливості застосування п. 7.16 договору лише до надання документів, що безпосередньо стосуються поставки продукції ані даний пункт, ані договір в цілому не містять, у зв'язку із чим доводи ТОВ ІТО з цього приводу є безпідставними та необґрунтованими. Банківська гарантія є документом, надання якого відповідачем за зустрічним позовом передбачено п. 6.2 договору, і, відповідно, нарахування штрафних санкцій за порушення строку надання такого документу є таким, що відповідає умовам договору. Щодо заяви відповідача за зустрічним позовом про застосування наслідків спливу строку спеціальної позовної давності, позивач за зустрічним позовом зазначив, що у п. 7.5 договору сторони погодили строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій, передбачених, зокрема, п. 7.16 договору таким, що дорівнює строку загальної позовної давності. Таким чином, твердження ТОВ ІТО про сплив позовної давності не відповідають погодженим сторонами умовам договору.

06.02.2019 ТОВ ІТО надало до суду заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву від 04.02.2019. в якому зазначило, що несвоєчасне оформлення гарантії не завдало АТ Дніпроазот жодних збитків та не призвело до жодних витрат, а прострочення було незначним. Просив, зокрема, у випадку задоволення зустрічних позовних вимог, застосувати приписи ч. 11 ст. 238 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2019.

25.02.2019 до суду надійшло клопотання відповідача-2 за первісним позовом від 20.02.2019 про здійснення розгляду справи за відсутності представника ТОВ Разнотех .

Ухвалою господарського суду від 26.02.2019 розгляд справи відкладено на 14.03.2019.

12.03.2019 на адресу суду надійшло клопотання позивача (відповідача за зустрічним позовом) про розгляд справи за відсутності представника ТОВ ІТО .

У судове засідання 14.03.2019 позивач (відповідач за зустрічним позовом) та відповідач-2 за первісним позовом явку повноважних представників не забезпечили.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників ТОВ ІТО та ТОВ Разнотех , оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представник відповідача-1 (позивача за зустрічним позовом) зустрічні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, просив зустрічний позов задовольнити; у задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій відмовити; розстрочити виконання судового рішення за первісним позовом на 1 рік.

У порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-1 (позивача за зустрічним позовом), оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2017 між Публічним акціонерним товариством Дніпроазот (правонаступником якого є Акціонерне товариства "Дніпроазот") (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТО" (постачальник) укладено договір поставки № 770262 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього Договору, а покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені цим Договором (п. 1.1 договору).

Договір укладено сторонами із протоколом узгодження розбіжностей від 18.07.2017 (тут і надалі редакція пунктів договору з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 18.07.2017).

Згідно п. 1.2 договору найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за цим Договором, узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції. Специфікації на поставку продукції підписуються уповноваженими представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін та є невід'ємними частинами (додатками) даного Договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна продукції, яка підлягає поставці за цим Договором, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях на поставку продукції до Договору. Ціна продукції, яка підлягає поставці за цим Договором, може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди до Договору, а також на умовах та в порядку, передбачених відповідною Специфікацією на поставку продукції до Договору.

Загальна сума Договору визначається як загальна вартість продукції, яка передбачена всіма підписаними обома сторонами специфікаціями на поставку продукції до Договору (п. 2.2 договору).

У п. 2.3 договору сторони узгодили, що оплата продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату двома платежами в наступному порядку:

2.3.1 перший платіж у розмірі 50% вартості продукції - здійснюється у вигляді попередньої оплати після надання постачальником покупцю банківської гарантії, оформленої у відповідності до п.6.2. Договору;

2.3.2. остаточна оплата 50% вартості поставленої продукції - здійснюється покупцем протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки продукції, але не раніше моменту отримання покупцем від постачальника всіх документів, які підлягають переданню покупцю в обов'язковому порядку відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України. У випадку неотримання покупцем всіх необхідних документів від постачальника за цим Договором, строк оплати продукції продовжується на час прострочення надання відповідних документів.

За умовами п. 3.2 договору строки поставки продукції узгоджуються сторонами у Специфікаціях на поставку продукції до Договору. Датою поставки продукції вважається дата передачі продукції постачальником покупцеві, яка зазначена у підписаному обома сторонами акті приймання - передачі продукції. Право власності на продукцію та ризики її загибелі переходять від постачальника до покупця з моменту передачі продукції покупцеві, що підтверджується підписанням покупцем акту приймання - передачі продукції, якщо інше письмово не буде узгоджено сторонами.

Згідно із п. 5.1 договору приймання-передача продукції за кількістю здійснюється згідно з товаросупровідними документами на продукцію, а за якістю та комплектністю - згідно з документами, які засвідчують якість та комплектність продукції.

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє протягом 12 (дванадцяти) місяців, а в частині гарантійних зобов'язань постачальника - протягом усього гарантійного строку на продукцію (п. 10.1 договору).

Додатковою угодою від 05.01.2018 сторони виклали п. 10.01 договору у наступній редакції:

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами та діє протягом 24 (двадцяти чотирьох) місяців, а в частині гарантійних зобов'язань постачальника - протягом усього гарантійного строку на продукцію .

На виконання умов договору 14.03.2017 сторони уклали Специфікацію № 1 на поставку продукції, відповідно до умов якої погодили найменування продукції та її характеристики, загальну вартість продукції, яка складає 573 000 грн. 00 коп., умови та строки поставки продукції тощо (т. 1 а.с.26-27).

25.09.2017, відповідно до умов договору та Специфікації, позивач виставив відповідачу-1 рахунок-фактуру № 3619 від 25.09.2017 на загальну суму 573 000 грн. 00 коп. (т.1 а.с. 29).

17.10.2017 покупець здійснив попередню оплату вартості товару за Специфікацією № 1 в сумі 286 500 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою (т. 1 а.с 30).

15.02.2017 на виконання умов договору та Специфікації № 1 ТОВ ІТО передало, а АТ Дніпроазот прийняло у власність товар на загальну суму 573 000 грн. 00 коп., що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною від 15.02.2018 № 191 (т. 1, а.с. 31) та актом приймання-передачі від 15.02.2018 (т.1, а.с. 33).

Позивач за первісним позовом зазначає, що АТ "Дніпроазот" в порушення умов договору, взяті на себе зобов'язання з остаточної оплати не виконало, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед ТОВ ІТО в сумі 286 500 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 7.8.1 договору у випадках невиконання покупцем строків оплати продукції, обумовлених у даному Договорі та Специфікаціях, на останнього накладаються фінансові санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочки оплати продукції.

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача-1 пеня за загальний період з 17.04.2018 по 16.10.2018 у розмірі 49 905 грн. 95 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача-1 3% річних в сумі 4 309 грн. 27 коп. за з 17.04.2018 по 16.10.2018 та інфляційні втрати в сумі 3 399 грн. 90 коп. за період з травня по вересень 2018.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем-1 сторонами до матеріалів справи не надано.

Крім того, в забезпечення належного виконання зобов'язань відповідача-1 за спірним договором поставки, 15.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Разнотех" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТО" (кредитор) укладено договір поруки (надалі- договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань боржника - Публічного акціонерного товариства Дніпроазот , що виникли з Основного договору, зазначеного у п. 2.1 цього Договору.

Під основним договором в цьому Договорі розуміють Специфікацію № 1 (додаток № 1) до договору поставки № 770262 від "14" березня 2017 року, який був укладений між Кредитором та Боржником (п. 2.1 договору поруки).

Пунктом 2.2 договору поруки визначено, що строк виконання зобов'язання за основним договором - до 16.04.2018.

За умовами п. 3.1 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п. 4 цього Договору.

Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за Основним Договором в розмірі, встановленому п. 4.1 цього договору (п. 3.2 договору поруки).

Згідно із п. 4.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно Основного Договору, у сумі, що дорівнює 10 000,00 грн. ( десять тисяч гривень 00 коп.).

Підпунктом 5.1.1 договору поруки визначений обов'язок поручителя при порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за Основним Договором, виконати за боржника зобов'язання у 30-ти денний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

Відповідно до п. 7.1 договору поруки Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється відповідно до чинного законодавства України.

На час розгляду справи доказів звернення позивача до відповідача-2 із вимогою виконати свої зобов'язання за договором поруки та погашення заборгованості відповідачем-2 перед позивачем сторонами не надано.

Акціонерне товариство "Дніпроазот" із заявленими позовними вимогами не погодилося та звернулося до господарського суду із зустрічним позовом, в якому, просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО" пеню в сумі 30 942 грн. 00 коп., відповідно до умов п. 7.16 договору поставки від 14.03.2017 № 770262.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначає, що ТОВ "ІТО", в порушення умов п. 6.2 договору, несвоєчасно оформило банківську гарантію повернення авансового платежу № GRI0520KV17 від 21.09.2017, що є підставою для нарахування пені, відповідно до умов п. 7.16 договору.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що постачальник забезпечує виконання своїх зобов'язань по поверненню покупцю грошових коштів, сплачених покупцем у вигляді попередньої оплати за продукцію, передбачену Специфікацією № 1 від 14.03.2017 до даного Договору, перед покупцем банківською гарантією. Постачальник зобов'язується протягом 10 (десяти) календарних днів від дати укладення даного Договору оформити та надати (передати) покупцеві банківську гарантію (оригінал гарантійного листа) на суму 286 500,00 грн. (двісті вісімдесят шість тисяч п'ятсот гривень 00 коп.), про те, що у випадку неповернення чи порушення строку повернення суми грошових коштів, сплачених покупцем у вигляді попередньої оплати за продукцію, передбачену Специфікацією № 1 від 14.03.2017 до даного Договору, банк-гарант на першу вимогу покупця сплатить останньому вищевказану суму грошових коштів. Надана покупцеві банківська гарантія повинна бути оформлена відповідно до положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 639, і відповідати наступним умовам:

6.2.1. вид гарантії: умовна, безвідклична;

6.2.2. банк-гарант: АТ ОСОБА_2 АВАЛЬ ;

6.2.3. авізуючий - банк: АТ ТАСКОМБАНК ;

6.2.4. бенефіціар: ПАТ ДНІПРОАЗОТ (код ЄДРПОУ 05761620);

6.1.5. сума гарантії: 286500,00 грн. (двісті вісімдесят шість тисяч п'ятсот гривень 00 коп.);

6.2.6. гарантія повинна містити в собі посилання на даний Договір і Специфікацію № 1 від 14.03.2017 шляхом зазначення їх реквізитів (номер, дата), найменування сторін і короткого опису предмета поставки відповідно до Специфікації № і від 14.03.2017 до Договору;

6.2.7. сума гарантії не зменшується на суму виконаних постачальником зобов'язань по поставці продукції, передбаченої Специфікацією № 1 від 14.03.2017 до даного Договору;

6.2.8. строк виплати суми гарантії - 10 (десять) календарних днів з моменту одержання банком-гарантом вимоги покупця;

6.2.9. строк (термін) дії гарантії - 180 (сто вісімдесят) календарних днів від дати видачі банківської гарантії;

6.2.10. зобов'язання постачальника, належне виконання якого забезпечується гарантією:

- повернення покупцю грошових коштів, сплачених у вигляді попередньої оплати вартості продукції, згідно п.2.3. Договору, у строк; передбачений п.3.4. Договору;

Згідно із п. 6.3 договору банківська гарантія, надана покупцеві для забезпечення виконання постачальником свого зобов'язання по поверненню покупцю грошових коштів, сплачених покупцем у вигляді попередньої оплати за продукцію, передбачену Специфікацією № 1 від 14.03.2017 до даного Договору, не повинна містити інших умов, ніж передбачені п. 6.2. Договору, при дотриманні яких банк-гарант здійснює платіж на користь бенефіціара.

Відповідно до п. 6.4 договору після повного та належного виконання постачальником всіх зобов'язань забезпечених банківською гарантією, покупець повертає постачальникові оригінал банківської гарантії. Підтвердженням виконання постачальником всіх зобов'язань, забезпечених банківською гарантією, є надання покупцем листа на адресу постачальника про виконання останнім своїх зобов'язань за Договором у частині умов, що забезпечені банківською гарантією, підписаного уповноваженою особою.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що оскільки остаточна редакція спірного договору поставки узгоджена сторонами шляхом підписання протоколу узгодження розбіжностей 18.07.2017, свої зобов'язання щодо оформлення та надання АТ Дніпроазот банківської гарантії на суму 286 500 грн. 00 коп., ТОВ ІТО повинно було виконати у строку до 28.07.2017.

Однак, гарантія повернення авансового платежу № GRI0520КV17 була оформлена постачальником у АТ ОСОБА_2 Аваль лише 21.09.2017, тобто з порушенням строку, передбаченого п. 6.2 договору.

Відповідно до п. 7.16 договору за порушення строку (терміну) падання документів, які підлягають переданню постачальником покупцеві у відповідності до умов цього Договору та/або вимог чинного законодавства, постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню у розмірі 0,1% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до Договору, за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

За розрахунком позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом пеня за загальний період з 29.07.2017 по 20.09.2017 у розмірі 30 942 грн. 00 коп.

Доказів оплати суми нарахованої пені відповідачем за зустрічним позовом сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача-1 (позивача за зустрічним позовом) суд дійшов висновку про задоволення первісних та зустрічних позовних вимог з огляду на наступне.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням умов пп. 2.3.2 п. 2.3 договору та Специфікації № 1 строк остаточної оплати 50% вартості поставленої продукції є таким, що настав 16.04.2018.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіркою виконаного позивачем за первісним позовом розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені судом порушень умов договору та норм чинного законодавства не встановлено.

За встановлених обставин, відповідач-1 за первісним позовом неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем за первісним позовом договору поставки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги ТОВ ІТО про стягнення з АТ Дніпроазот 286 500 грн. 00 коп. основного боргу, 49 905 грн. 95 коп. пені, 4 309 грн. 27 коп. 3% річних та 3 399 грн. 90 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо вимог ТОВ ІТО про солідарне стягнення з відповідачів за первісним позовом 10 000 грн. 00 коп. основного боргу, відповідно до умов договору поруки від 15.02.2018, укладеного між ТОВ ІТО та ТОВ Разнотех , суд зазначає наступне.

В силу вимог ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Умовами п. 2.2 договору поруки передбачено, що строк виконання зобов'язання за основним договором - до 16.04.2018, а у п. 7.1 договору визначено, що порука припиняється відповідно до чинного законодавства України.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів звернення ТОВ ІТО до ТОВ Разнотех із письмовою вимогою у період з 16.04.2018 по 16.10.2018, тобто протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

За вказаних обставин, судом встановлена відсутність підстав для відповідальності поручителя через те, що порука на час звернення позивача із первісним позовом до суду є припиненою в силу приписів ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим вимоги до відповідача-2 задоволенню не підлягають.

Під час судового розгляду справи відповідачем-1 за первісним позовом подано заяву про надання розстрочки виконання судового рішення на один рік. В обґрунтування вказаної заяви відповідач-1 просив врахувати майновий стан підприємства відповідача-1, а також те, що:

- АТ Дніпроазот є єдиним постачальником теплофікаційної води для опалення Південного району міста Кам'янського;

- АТ Дніпроазот зобов'язаний направляти отримані від реалізації хлорної продукції грошові кошти для технічної підготовки підприємства, зокрема його обладнання і комунікацій, для забезпечення теплом мешканців міста, державних, громадських та релігійних організацій в опалювальний період 2018-2019

- для забезпечення підтримання устаткування підвищеної небезпеки у безпечному стані, забезпечення зберігання небезпечних хімічних продуктів, АТ Дніпроазот зобов'язане здійснювати повний комплекс заходів з охорони праці та екології, безперервне придбання (оплату) необхідних товарів (послуг), матеріалів та обладнання, енергоресурсів, у тому числі природного газу, електроенергії, води. Тощо;

- АТ Дніпроазот є одним з основних бюджетоутворюючих підприємств як міста Кам'янське, так і Дніпропетровської області;

- АТ Дніпроазот , пацюючи в умовах постійного підвищення ціни на природний газ, відповідач-1 вже опинився на межі повної зупинки виробництва, що може призвести до звільнення близько 4 000 працівників, а примусове виконання судового рішення зупинить виробництво хлорної продукції, що завдасть вкрай значної матеріальної та фінансової шкоди не тільки колективу підприємства, мешканцям міста Кам"янське, але і державі в цілому, призведе до безпідставного підвищення соціально-економічної напруженості та інших можливих негативних наслідків, які є вкрай недопустимими;

- у разі припинення виробничого пронесу хлорної продукції знову може виникнути дефіцит знезаражувальних реагентів на ринку України, які необхідні для виготовлення питної води.

Проте, суд не вбачає підстав для надання розстрочки судового рішення з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно із ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За умовами ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, обов'язковою умовою надання розстрочки виконання судового рішення є в тому числі наявність обставин, що ускладнюють виконання такого рішення.

При прийнятті ухвали про розстрочку виконання рішення суд враховує матеріальні інтереси сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Суд зазначає, що заявником, не надано жодних доказів на підтвердження скрутного фінансового стану відповідача-1, не додано звіту про фінансові результати за останній звітній період чи інших доказів, які вказують на скрутне фінансове становище відповідача чи підтверджують наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення відповідачем до суду не надано. В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду відповідач-1 послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Позивач та відповідач-1 знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу-1 у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав. Відповідачем-1 не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання розстрочки виконання рішення суду.

Також, при розгляді заяви суд враховує положення міжнародного договору, а саме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право на справедливий суд. Під терміном справедливий судовий розгляд розуміється у тому числі забезпечення реального виконання рішення, на що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав - членів Ради Європи. Обов'язок забезпечення механізмів реалізації права на справедливий суд покладено на держави-учасниці Конвенції.

Надання за вищезазначених обставин відповідачу-1 можливості тимчасово не виконувати рішення суду (розстрочка) буде порушенням права власності позивача у розумінні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищевикладеного, заява АТ "Дніпрооазот" про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Щодо зустрічних позовних господарський суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, остаточна редакція спірного договору поставки узгоджена сторонами шляхом підписання протоколу узгодження розбіжностей 18.07.2017, у зв'язку із чим зобов'язання ТОВ ІТО щодо оформлення та надання АТ Дніпроазот банківської гарантії на суму 286 500 грн. 00 коп., повинно було бути виконане постачальником у строк до 28.07.2017.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, гарантія повернення авансового платежу № GRI0520КV17 оформлена постачальником у АТ ОСОБА_2 Аваль 21.09.2017, тобто з порушенням строку, передбаченого п. 6.2 договору.

Перевіркою виконаного позивачем за зустрічним позовом розрахунку пені на підставі п. 7.16 договору судом порушень чинного законодавства та умов договору не встановлено.

Водночас, господарський суд не вбачає підстав для застосування до зустрічних позовних вимог наслідків спливу строку спеціальної позовної давності, про яку заявлено ТОВ ІТО , оскільки у п. 7.5 договору сторони узгодили, що позовна давність за вимогами про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), передбачених, зокрема, п. 7.16 Договору, встановлюється сторонами такою, що дорівнює тривалості загальної позовної давності.

Таким чином, АТ Дніпроазот звернулося до суду із зустрічними позовними вимогами в межах строку позовної давності.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач за зустрічним позовом неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови договору поставки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому зустрічні позовні вимоги АТ Дніпроазот про стягнення з ТОВ ІТО 30 942 грн. 00 коп. пені - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі за первісним позовом покладаються на відповідача-1 за первісним позовом, за зустрічним позовом - на відповідача за зустрічним позовом.

За приписами ч. 1 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО" 286 500 грн. 00 коп. основного боргу, 4 309 грн. 27 коп. 3% річних, 3 399 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 49 905 грн. 95 коп. пені, 5 161 грн. 73 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Разнотех" відмовити.

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Дніпроазот" про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Зустрічний позов задовольнити повністю

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО" на користь Акціонерного товариства "Дніпроазот" 30 942 грн. 00 коп. пені, 1 762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

В порядку ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, буд. 1, код ЄДРПОУ 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО" (03032, м. Київ, пр. Валерія Лобановського, буд. 4-Г, код ЄДРПОУ 23577475) 286 500 грн. 00 коп. (двісті вісімдесят шість тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) основного боргу, 4 309 грн. 27 коп. (чотири тисячі триста дев'ять грн. 27 коп.) 3% річних, 3 399 грн. 90 коп. (три тисячі триста дев'яносто дев'ять грн. 90 коп.) інфляційних втрат, 18 963 грн. 95 коп. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три грн. 95 коп.) пені, 3 339 грн. 73 коп. (три тисячі триста тридцять дев'ять грн. 73 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 25.03.2019