Ухвала

від 19.03.2019 по справі 320/243/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

19 березня 2019 року № 320/243/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж Україна" про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж Україна" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними та скасування постанов,

за участю сторін:

- представник позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 09.01.2019,

- представник відповідача: ОСОБА_2, довіреність №06/21 від 01.03.2019,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж Україна" з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ТД/ФС-679 та від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ІН/ФС-678 Головного управління Держпраці у Київській області про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж Україна" штрафів у відповідних розмірах.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 відкрито провадження у справі №320/243/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

15.03.2019 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому позивач просить суд: винести ухвалу, якою зупинити дію постанов Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафів від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ТД/ФС-679 та від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ІН/ФС-678 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №320/243/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 призначено судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову на 19.03.2019 о 10:00 год.

У судове засідання, призначене на 19.03.2019, з'явились представники сторін.

У судовому засіданні 19.03.2019 представник позивача підтримав заявлене клопотання про забезпечення адміністративного позову та просив його задовольнити.

У судовому засіданні 19.03.2019 представник відповідача вирішення питання щодо забезпечення адміністративного позову залишив на розсуд суду, зазначивши про обов'язок позивача обґрунтувати подане клопотання.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення адміністративного позову по суті суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Так, предмет позову становлять вимоги позивача про визнання протиправними та скасування постанов від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ТД/ФС-679 та від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ІН/ФС-678, якими позивачеві визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірах 3723,00 грн. та 558450,00 грн. за порушення законодавства про працю.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову позивач стверджує, що оспорювані постанови є виконавчими документами та пред'являються до виконання органам державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.

Позивач відмітив, що оскільки він не погоджується із постановами відповідача про накладення штрафів та не має наміру сплачувати у добровільному порядку накладений на нього штраф, то на даний час існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання постанов відповідача, оскарження яких в судовому порядку чинним законодавством не зупиняє їх виконання. Враховуючи зазначене, на думку позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі.

При цьому, позивач вказує, що оскільки правомірність/неправомірність прийняття оскаржуваних постанов відповідача буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду даної справи, стверджувати на даний час про це неможливо, тому у разі встановлення протиправності оскаржуваних постанов та задоволення позовних вимог позивача про їх скасування, на думку позивача, доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити права позивача та повернути майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання цієї постанови.

Тобто, позивач вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки, спричинені примусовим виконанням оспорюваних постанов, буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Таким чином, вимоги позивача вжити обраних ним заходів забезпечення позову обумовлені зверненням оспорюваних постанов до примусового виконання, в рамках чого вже накладено арешт на кошти позивача на банківському рахунку.

Як зазначено вище судом, предмет позову становлять вимоги позивача про визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпраці у Київській області від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ТД/ФС-679 та від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ІН/ФС-678, якими позивачеві визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірах 3723,00 грн. та 558450,00 грн. за порушення законодавства про працю.

Зі змісту оскаржуваних постанов вбачається, що зазначені суми штрафу підлягають сплаті протягом одного місяця з дня прийняття постанов.

Суд зазначає, що спірні постанови прийняті Головним управлінням Держпраці у Київській області згідно з Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Так, відповідно до пункту 9 Порядку № 509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення , про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

При цьому, згідно із абзацом четвертим пункту 11 Порядку № 509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Як слідує із оскаржуваної постанови від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ІН/ФС-678 вона прийнята на підставі абзацу 8 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, а постанова від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ТД/ФС-679 - на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України

Таким чином, вищевказані постанови є виконавчими документами та пред'являються до виконання органам державної виконавчої служби в порядку встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Так, судом встановлено, що відповідно до листа від 28.01.2019 №43/2/19/1319 Про пред'явлення виконавчого документу до виконання , наданого представником відповідача, Головне управління Держпраці у Київській області звернулось до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо пред'явлення виконавчого документа, а саме, постанови від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ІН/ФС-678 про накладення штрафу на ТОВ "Сантехмонтаж Україна", до виконання.

Крім цього, згідно із листом від 28.01.2019 №48/2/19/1320 Про пред'явлення виконавчого документу до виконання , наданого представником відповідача, Головне управління Держпраці у Київській області звернулось до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо пред'явлення виконавчого документа, а саме, постанови від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ТД/ФС-679 про накладення штрафу на ТОВ "Сантехмонтаж Україна", до виконання.

Відповідно до довідки АТ Альфа-Банк від 18.03.2019 №25781-28.1, виданої ТОВ "Сантехмонтаж Україна", 13.03.2019 було заблоковано видаткові операції по рахунку клієнта в АТ Альфа-Банк . Підставою стало надходження постанови про арешт коштів боржника Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 12.02.2019, складеної на підставі постанови від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ТД/ФС-679 Головного управління Держпраці у Київській області.

Таким чином, судом встановлено, що на даний час Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у межах відповідних виконавчих проваджень здійснюється примусове виконання постанов Головного управління Держпраці у Київській області від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ТД/ФС-679 та від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ІН/ФС-678, які оскаржуються позивачем у розглядуваній справі №320/243/19.

Суд вважає, що стягнення штрафів у примусовому порядку за оскаржуваними постановами відповідача може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення адміністративного позову.

Також суд виходить з того, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті , який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Пунктом 5 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Враховуючи те, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд приймає до уваги інтереси сторін, характер спірних правовідносин та можливі наслідки невжиття заходів забезпечення позову, які у даному випадку призведуть до неможливості виконання позивачем господарської діяльності в цілому, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову та вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафів від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ТД/ФС-679 та від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ІН/ФС-678 - до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками цієї справи, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У судовому засіданні 19.03.2019 були проголошені вступна та резолютивна частини ухвали. Повний текст ухвали був складений та підписаний 25.03.2019.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж Україна" від 15.03.2019 про забезпечення адміністративного позову - задовольнити.

2. Зупинити дію постанов Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафів від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ТД/ФС-679 та від 04.12.2018 №КВ1408/1063/АВ/ІН/ФС-678 - до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками цієї справи.

3. Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж Україна" (ідентифікаційний код 39582734, місцезнаходження: 08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Василя Стуса, будинок 8).

4. Боржник: Головне управління Держпраці у Київській області (ідентифікаційний код 39794214, місцезнаходження: 04060, м.Київ, вулиця Вавілових, будинок 10).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до "19" березня 2022 р.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складено 25.03.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.