Постанова

від 20.03.2019 по справі 927/352/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2019 р. Справа№ 927/352/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Мелехова О. С.;

від відповідача: Лисенко В. А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ветті"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018

у справі № 927/352/18 (суддя - Федоренко Ю. В.)

за позовом Приватного підприємства "Ветті"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп Лтд"

про оскарження рішення загальних зборів товариства та акту приймання-передачі майна

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "Ветті" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп Лтд" про оскарження рішення загальних зборів товариства та акту приймання-передачі майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД", оформлене протоколом №1 від 12.11.2013, та акт приймання-передачі майна № 1 від 14.11.2013, складений на виконання протоколу № 1 від 12.11.2013, містять підроблені підписи директора та засновника позивача ОСОБА_6, яка до того ж не брала участі у цих зборах, а отже підлягають визнанню недійсними.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018 у справі № 927/352/18 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач про відчуження його майна, а отже і про правові підстави такого відчуження, міг довідатись з моменту внесення цих відомостей до Державного реєстру, тобто ще у 2013 році, оскільки був зобов'язаний знати про стан своїх майнових прав відповідно до приписів ст.13 Конституції України та ч.4 ст.319 ЦК України, у зв'язку з чим, на думку суду першої інстанції, позовна заява подана позивачем з пропущенням строку позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/352/18 від 12.12.2018 та задовольнити позов в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що спірне рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що про відчуження спірного майна позивач в особі свого директора дізнався лише у 2015 році, коли розпочався процес розірвання шлюбу та поділу спільного майна, а про оскаржувані документи позивач дізнався лише в травні 2018 при ознайомленні з реєстраційними справами про перереєстрацію нерухомого майна. Апелянт погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання рішення загальних зборів засновників ТОВ Бізнес Консалтинг Груп ЛТД недійсним, однак на думку апелянта судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволені вимоги про визнання недійсним акту передачі, оскільки такий акт є єдиним документом, який підтверджує виникнення, перехід або припинення прав на нерухомість. Стосовно позовної давності апелянт вказав, що у позивача не було жодних обґрунтованих побоювань щодо можливого переходу прав на нерухоме майно, а тому не було необхідності перевіряти своє право у відповідних реєстрах.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 927/352/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 927/352/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ветті" рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018, призначено справу до розгляду на 13.03.2019 та зупинено дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018 у справі № 927/352/18.

В судовому засіданні 13.03.2019 було оголошено перерву до 20.03.2019.

Явка представників сторін та позиції учасників справи

14.03.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач, заперечуючи проти доводів апелянта, вказав, що суд першої інстанції правильно застосував позовну давність під час прийняття рішення у справі та визнав, що позовна заява подана позивачем з пропуском строку позовної давності.

Крім того, відповідачем в якості нових доказів було надано суду апеляційної інстанції фінансові звіти ПП Ветті за 2013 та 2014 роки, які, на думку відповідача, підтверджують обізнаність позивача про вибуття нерухомого майна з власності ПП Ветті у 2013 році.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду

19.03.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просив суд визнати причини неподання доказів (копії відповіді на адвокатських запит № 21-12/758 від 27.02.2019, копії фінансових звітів ПП Ветті за 2013 та 2014 роки) до суду першої інстанції поважними, витребувати у позивача інформацію щодо основних засобів, первісна та залишкова вартість яких відображені у звіті за 2013 рік та документи, підтверджуючі факти набуття у власність/вибуття у власність основних засобів, первісна та залишкова вартість яких відображені у звіті за 2013 рік.

Обґрунтовуючи дане клопотання, відповідач зазначив, що вищенаведені докази не отримувались та не подавались до суду, оскільки в матеріалах справи наявна копія відповіді Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 29.08.2018 про те, що звіти за 2012-2013 роки позивачем не подавались, а подано звіт лише за 2014 рік.

Стосовно витребування доказів відповідач зазначив, що вказані нові докази можуть підтвердити обізнаність позивача про вибуття нежитлових будівель у 2013 році.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Заявником не надано належних та допустимих доказів для підтвердження обставин, які він наводить в обґрунтування неподання додаткових доказів до суду першої інстанції, що виключає можливість суду встановити, що ненадання до суду першої інстанції додаткових доказів зумовлено причинами, які об'єктивно не залежали від заявника. Копія відповіді Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 29.08.2018 не є належним доказом неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції.

За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

За таких обставин, колегія суддів не має правових підстав прийняти вказані докази (копії відповіді на адвокатських запит № 21-12/758 від 27.02.2019, копії фінансових звітів ПП Ветті за 2013 та 2014 роки), адже їх неподання до суду першої інстанції не було зумовлено причинами, що об'єктивно не залежали від відповідача.

Також, 20.03.2019 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису директора ПП Ветті на фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва за 2013 рік.

Обґрунтовуючи подане клопотання позивач вказав, директор та власник ПП Ветті не підписував та не складав фінансові звіти за 2013 рік.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про витребування доказів та призначення експертизи, дійшла до висновку про залишення їх без розгляду з наступних підстав.

Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі № 927/352/18 учасникам було встановлено строк на подання відзивів, та, зокрема, заперечень на апеляційну скаргу, інших заяв/клопотань в строк не пізніше 12.03.2019.

У встановлений ухвалою від 04.02.2019 строк ні позивач ні відповідач не скористався своїм правом на подання відповідних клопотань про витребування доказів та призначення експертизи.

В той же час, клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення експертизи у даній справі сторонами були подані 19.03.2019 та 20.03.2019 відповідно, тобто після спливу визначеного судом апеляційної інстанції строку.

Згідно ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 вказаної статті).

В свою чергу, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).

Заявниками відповідної заяви про продовження строку для подання клопотань до закінчення цього строку подано не було.

Враховуючи вищевикладене, клопотання заявників про витребування доказів та призначення експертизи у даній справі апеляційним господарським судом залишаються без розгляду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

29.01.2003 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію Приватного підприємства "Ветті", код ЄДРПОУ 32368311, що підтверджується випискою з ЄДР від 08.02.2013. Згідно з цією випискою керівником ПП "Ветті" є ОСОБА_6.

07.12.2012 засновником ПП "Ветті" затверджено статут Приватного підприємства "Ветті" у новій редакції, рішення №5 від 07.12.2012, державну реєстрацію якого проведено 13.12.2012 (далі - Статут).

Відповідно до п. 1.3 Статуту засновником (власником) підприємства є громадянка України ОСОБА_6.

Підприємство є юридичною особою за законодавством України, має самостійний баланс, рахунки у банківських установах, круглу печатку зі своїм найменуванням, бланки, іншу атрибутику юридичної особи. Товариство може від свого імені укладати договори, набувати майнові та пов'язані з ними немайнові права, нести обов'язки, бути учасником процесуального провадження у суді будь-якої юрисдикції (п. 1.4 Статуту).

Згідно з п. 3.3 Статуту майно Підприємства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі Підприємства.

Підприємство має право в установленому чинним законодавством порядку продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям, установам і громадянам, набувати і одержувати у них, здавати і брати в оренду, дарувати, надавати і отримувати безоплатно, в тимчасове користування або в позику будинки, споруди, транспортні засоби, інвентар, сировину, рухоме і нерухоме майно та інші матеріальні цінності, відчужувати їх, а також списувати їх із балансу у відповідності з чинним законодавством України та цим Статутом; виступати засновником чи учасником підприємств будь-яких організаційних форм, а також об'єднань, господарських товариств, фондів, банків, спільних підприємств з іноземними партнерами на території України та за її межами (п. 3.5 Статуту).

Відповідно до п. 5.1 Статуту органами управління Підприємства є: Засновник (Власник) та Директор.

Вищим органом управління Підприємства є Засновник (Власник) Підприємства, який здійснює свої повноваження відповідно до Цивільного, Господарського кодексів України та цього Статуту (п. 5.2 Статуту).

Згідно з п. 5.3 Статуту до кола питань, які вирішуються винятково Засновником (Власником) Підприємства входять, зокрема, призначення, а також звільнення Директора Підприємства; розгляд та затвердження пропозицій про створення, здійснення, реорганізації і ліквідації підприємств, установ та організацій Підприємства, а також філій та представництв, затвердження положень (Статутів) про них.

Пунктом 5.9 Статуту визначено, що директор має право вчиняти юридичні дії від імені Підприємства без довіреності та вирішує всі питання оперативно-господарської діяльності Підприємства, зокрема, розпоряджається майном Підприємства, представляє Власнику річний звіт та баланс Підприємства.

Майно Підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства (п. 6.1 Статуту).

Згідно з наказом №3 від 12.12.2012 ОСОБА_6 вступила на посаду директора ПП "Ветті" з 12.12.2012.

Відповідно до Протоколу №1 засновників загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД" від 12.11.2013 (далі - Протокол №1 від 12.11.2013) на зборах були присутні засновники: Приватне підприємство "Ветті" в особі директора ОСОБА_6 та ОСОБА_9.

У протоколі вказано, що присутні засновники одностайно вирішили:

- заснувати Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД";

- встановити статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Консалтинг Груп ЛТД у розмірі 34 650,00 грн. та сформувати його за рахунок майна та грошових внесків засновників у строки, встановлені чинним законодавством України. Розподілити Статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД" між засновниками наступним чином: розмір частки громадянки України ОСОБА_9 складає 1650,00 грн, що становить 5% Статутного капіталу Товариства; розмір частки Приватного підприємства "Ветті" складає 33000,00 грн, що становить 95% Статутного капіталу Товариства та формується за рахунок внесення до статутного капіталу Товариства наступного майна:

1) 1/2 нежитлової будівлі, розміщеної за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Вокзальна (вул. Свердлова), 50, загальною площею 59,4 кв.м, що належить ПП "Ветті" на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.2012 року та витягу про державну реєстрацію прав, виданого Комунальним підприємством "Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради від 28.04.2012, номер витягу 33998315, реєстраційний номер: 35762024. За згодою учасників Товариства оцінена в 2632,00 грн.

2) 1/2 нежитлової будівлі, розміщеної за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Вокзальна (вул. Свердлова), 50, загальною площею 59,4 кв.м, що належить ПП "Ветті" на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2012 року та витягу про державну реєстрацію прав, виданого Комунальним підприємством "Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради від 28.04.2012, номер витягу 33998288, реєстраційний номер: 35762024. За згодою учасників Товариства оцінена в 2632,00 грн.

3) 1/2 нежитлової будівлі, розміщеної за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Вокзальна (вул. Свердлова), 50, загальною площею 144,6 кв.м, що належить ПП "Ветті" на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2012 року та витягу про державну реєстрацію прав, виданого Комунальним підприємством "Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради від 28.04.2012, номер витягу 33998256, реєстраційний номер: 35762406. За згодою учасників Товариства оцінена в 13879,00 грн.

4) 1/2 нежитлової будівлі, розміщеної за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Вокзальна (вул. Свердлова), 50, загальною площею 144,6 кв.м, що належить ПП "Ветті" на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.2012 року та витягу про державну реєстрацію прав, виданого Комунальним підприємством "Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради від 28.04.2012, номер витягу 33998271, реєстраційний номер: 35762406. За згодою учасників Товариства оцінена в 13879,00 грн.

- призначити директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД" ОСОБА_9 з дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про Товариство.

На Протоколі №1 від 12.11.2013 в графі "підписи засновників" містяться підписи ОСОБА_6 (від ПП "Ветті" в особі директора) та ОСОБА_9

13.11.2013 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД", код ЄДРПОУ 38787693, що підтверджується випискою з ЄДР від 15.11.2013. Згідно з цією випискою засновником ТОВ "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД" є ОСОБА_9, місцезнаходженням юридичної особи є вул. Вокзальна, 50 м. Прилуки.

14.11.2013 складено акт приймання-передачі майна №1 за протоколом №1 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД" (далі - Акт приймання-передачі майна №1 від 14.11.2013).

У Акті приймання-передачі майна №1 від 14.11.2013 зазначено, що він складений на виконання Протоколу №1 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД" від 12.11.2013.

Відповідно до Акту приймання-передачі майна №1 від 14.11.2013 директор ПП "Ветті" передав, а директор ТОВ "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД" прийняв наступні об'єкти нерухомості:

1) 1/2 нежитлової будівлі, розміщеної за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Вокзальна (вул. Свердлова), 50, загальною площею 59,4 кв.м, що належить ПП "Ветті" на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.2012 року та витягу про державну реєстрацію прав, виданого Комунальним підприємством "Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради від 28.04.2012, номер витягу 33998315, реєстраційний номер: 35762024. За згодою учасників Товариства оцінена в 2632,00 грн.

2) 1/2 нежитлової будівлі, розміщеної за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Вокзальна (вул. Свердлова), 50, загальною площею 59,4 кв.м, що належить ПП "Ветті" на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2012 року та витягу про державну реєстрацію прав, виданого Комунальним підприємством "Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради від 28.04.2012, номер витягу 33998288, реєстраційний номер: 35762024. За згодою учасників Товариства оцінена в 2632,00 грн.

3) 1/2 нежитлової будівлі, розміщеної за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Вокзальна (вул. Свердлова), 50, загальною площею 144,6 кв.м, що належить ПП "Ветті" на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2012 року та витягу про державну реєстрацію прав, виданого Комунальним підприємством "Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради від 28.04.2012, номер витягу 33998256, реєстраційний номер: 35762406. За згодою учасників Товариства оцінена в 13879,00 грн.

4) 1/2 нежитлової будівлі, розміщеної за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Вокзальна (вул. Свердлова), 50, загальною площею 144,6 кв.м, що належить ПП "Ветті" на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.2012 року та витягу про державну реєстрацію прав, виданого Комунальним підприємством "Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради від 28.04.2012, номер витягу 33998271, реєстраційний номер: 35762406. За згодою учасників Товариства оцінена в 13879,00 грн.

На Акті приймання-передачі майна №1 від 14.11.2013 містяться підписи ОСОБА_6 (директора ПП "Ветті") та ОСОБА_9 (директора ТОВ "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД").

Відомості про державну реєстрацію права власності на зазначені об'єкти нерухомості за ТОВ "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД" внесені 27.11.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягами з Державного реєстру від 27.11.2013.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у червні 2015 року в ході розгляду справи №742/1760/15-ц позивачу стало відомо про те, що на підставі рішення №10 засновника (власника) ПП "Ветті" від 24.09.2014 було відчужено 8 земельних ділянок, належних ПП "Ветті".

Позивач вказує, що у цей же час йому стало відомо і про відчуження іншого майна ПП "Ветті", проте без відомостей про правові підстави такого вибуття та документів, які стали основою для переходу права власності на майно позивача до іншої юридичної особи.

При цьому, як зазначає позивач, про створення ТОВ "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД" та передачу йому майна позивачу стало відомо у травні 2018 році під час ознайомлення з реєстраційними справами про перереєстрацію нерухомого майна. Позивач вказує, що про це йому стало відомо у ході розгляду справи №927/279/18.

Відповідно до висновку експерта Чернігівського відділення науково-дослідного інституту судових експертиз №3398-3413/18-24 від 25.10.2018, складеного за результатами судово-почеркознавчої експертизи, досліджувані підписи ОСОБА_6 в графі "Директор ПП "Ветті" ОСОБА_6" в довіреності від 10.11.2013 на ім'я ОСОБА_10; в графі "Директор ПП "Ветті" ОСОБА_6" в довіреності від 06.11.2013 на ім'я ОСОБА_11 та/або ОСОБА_12 та/або ОСОБА_10; в графі "Директор ПП "Ветті" ОСОБА_6" в довіреності від 10.11.2013 на ім'я ОСОБА_10; в графі "Майно передав: Директор ПП "Ветті" ОСОБА_6" в акті приймання передачі майна №1 від 14.11.2013 за протоколом №1 загальних зборів засновників ТОВ "Бізнес Консалтинг Груп Лтд" від 12.11.2013; в графі "Майно передав: Директор ПП "Ветті" ОСОБА_6" в акті приймання передачі майна №1 від 14.11.2013 за протоколом №1 загальних зборів засновників ТОВ "Бізнес Консалтинг Груп Лтд"; в графі "ПП "Ветті" в особі директора ОСОБА_6 ОСОБА_6" на другій сторінці протоколу №1 загальних зборів засновників ТОВ "Бізнес Консалтинг Груп Лтд" від 12.11.2013; в графі "ОСОБА_6" на наліпці (наклейці) зворотної сторони другої сторінки протоколу №1 загальних зборів засновників ТОВ "Бізнес Консалтинг Груп Лтд" від 12.11.2013; в графі "ПП "Ветті" в особі директора ОСОБА_6 ОСОБА_6" на другій сторінці протоколу №1 загальних зборів засновників ТОВ "Бізнес Консалтинг Груп Лтд" від 12.11.2013; в графі "ОСОБА_6" на наліпці (наклейці) на зворотній частині другої сторінки протоколу №1 загальних зборів засновників ТОВ "Бізнес Консалтинг Груп Лтд" від 12.11.2013 виконані не ОСОБА_6, а іншою особою.

Рішенням засновника ПП "Ветті" №02/2018 від 14.11.2018 визнано таким, що ніколи не приймалось, не підписувалось та не видавалось засновником ПП "Ветті" ОСОБА_6 рішення №9 засновника (власника) ПП "Ветті" від 12.11.2013, таким, що є підробленим та не відповідає вимогам закону.

Спір у справі стосується питання визнання недійсним рішення загальних зборів засновників відповідача, оформленого протоколом загальних зборів № 1 від 12.11.2013 та визнання недійсним акту приймання-передачі майна № 1 від 14.11.2013 за протоколом № 1 загальних зборів засновників відповідача від 12.11.2013.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

За приписами ч. 1, 2 ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Відповідно до положень статей 87, 88 Цивільного кодексу України, статей 57, 82 Господарського кодексу України документом, який визначає правовий статус юридичної особи, є статут.

Згідно з ч. 1 ст. 135 Господарського кодексу України власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства.

Повноваження ПП "Ветті" щодо заснування підприємств будь-яких організаційних форм та передачі майна іншим підприємствам зазначені у п. 5.3 Статуту.

Як встановлено судом, вищим органом управління ПП "Ветті" - Засновник (Власник), а виконавчим органом - Директор, до повноважень якого належить право розпоряджатись майном підприємства.

Відповідно до Статуту та виписки з ЄДР засновником (власником) та директором ПП "Ветті" є ОСОБА_6, а отже саме вона має право приймати рішення щодо заснування підприємств та передачі майна, належного ПП "Ветті", іншим підприємствам.

Згідно із положеннями статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 140 ЦК України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Частиною першою статті 50 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Згідно з частиною 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу ч. 1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України Про господарські товариства засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. (частина 2 статті 97 Цивільного кодексу України).

Згідно з рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД", оформленого протоколом №1 від 12.11.2013, на зборах вирішено заснувати Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД" та сформувати статутний капітал за рахунок внесення до нього майна, яке належить ПП "Ветті", перелік якого зазначений у цьому протоколі.

Як вбачається позовної заяви, позивач зазначав, що директор ПП Ветті не підписував вказане вище рішення загальних зборів.

З метою визначення справжності підпису директора ПП Ветті на оскаржуваних документах, судом першої інстанції ухвалою від 25.06.2018 призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Так, висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3398-3413/18-24 від 25.10.2018 було встановлено, що підпис на Протоколі №1 від 12.11.2013 виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008 викладено позицію, згідно якої підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При цьому, за своєю правовою природою, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

При цьому, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Таким чином, як підтверджено висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3398-3413/18-24 від 25.10.2018 підпис директора позивача на спірному Протоколі №1 від 12.11.2013 здійснено не позивачем, а іншою особою, а тому цей протокол містить недостовірні відомості щодо присутності позивача на зборах та його участі у прийнятті рішень, а саме сфальсифіковано підпис позивача на протоколі загальних зборів.

Доказів, які підтверджують участь позивача у загальних зборах засновників ТОВ "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД", відповідачем суду не надано.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, засновником (власником) ПП "Ветті" ОСОБА_6 рішення про створення за участі позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД" та передачі до статутного капіталу цього товариства майна, що належить позивачу, як це передбачено положеннями наведених вище правових норм та положеннями Статуту позивача, не приймалось, чим порушено право позивача на участь у таких зборах, обговоренню питань винесених на порядок денний, та участь у прийнятті рішень.

Враховуючи те, що рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД", оформлене протоколом №1 від 12.11.2013, не відповідає нормам законодавства, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним Акту приймання-передачі майна №1 від 14.11.2013 на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Так, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні даної вимоги вказав, що дія акту приймання-передачі майна №1 від 14.11.2013 не спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а лише фіксує об'єкти нерухомості, які передаються ПП "Ветті" та приймаються ТОВ "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД" відповідно до протоколу №1 від 12.11.2013, тому зазначений акт приймання-передачі не є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, а отже не підлягає визнанню недійсним.

Однак, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Європейський суд з прав людини, зокрема у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки, неодноразово зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов'язків.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказане рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України визначає, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно з частинами 1-4 статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1). Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.2). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч.3). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4).

Як вже було зазначено раніше, рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД", оформленого протоколом №1 від 12.11.2013, вирішено заснувати Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД" та сформувати статутний капітал за рахунок внесення до нього майна, яке належить ПП "Ветті", перелік якого зазначений у цьому протоколі.

Отже вказане свідчить про волевиявлення ПП "Ветті" передати нерухоме майно відповідачу в обмін на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД".

Відтак для фактичної реалізації вказаних намірів з боку відповідача необхідне відповідне волевиявлення, що нестиме для господарського товариства певні юридичні наслідки, або ж навпаки згадана юридична особа може відмовитись від прийняття майна в обмін на частку в його статутному капіталі.

Так, 14.11.2013 між ПП Ветті та ТОВ Бізнес консалтинг Груп ЛТД було складено акт приймання приймання-передачі майна №1 від 14.11.2013, який складено на виконання протоколу №1 від 12.11.2013, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв майно, яке було зазначено в протоколі загальних зборів відповідача № 1 від 12.11.2013.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 був затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (що був чинним на час виникнення спірних правовідносин), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно п. 50 Порядку для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з внесенням до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 - 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи.

Отже, в розумінні даного національного законодавства акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який в свою чергу підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно.

Отже, двосторонній акт у даних правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін даного двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов'язків, а тому оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України), є належним способом захисту цивільних прав та обов'язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 29.04.2015 зі справи № 903/134/13-г, та Верховного суду, викладеними у постанові від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16.

Вказаним спростовуються висновки суду першої інстанції в цій частині, тому аргументи позивача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

Умовами чинності правочинів є дотримання вимог, передбачених статтею 203 ЦК України.

Так згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідним обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як було встановлено висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3398-3413/18-24 від 25.10.2018, підпис в акті приймання передачі майна № 1 від 14.11.2013 за протоколом № 1 загальних зборів ТОВ "Бізнес Консалтинг Груп". виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.

Таким чином, оскільки волевиявлення позивача під час складення спірного акту не відповідало його внутрішній фолі, враховуючи факт незаконності прийнятого на загальних зборах засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД" рішення, яке було оформлено протоколом №1 від 12.11.2013, на підставі якого і було укладено спірний акт, колегія суддів дійшла до висновку, що правочин, який оформлений актом, є таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України, а його зміст суперечить вимогам ч. 1 ст.203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп ЛТД", яке було оформлено протоколом №1 від 12.11.2013, зазначив на пропуск позивачем строку позовної давності.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно статті 256 Цивільного кодексу України, під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в даному випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Так, суд першої інстанції вказав, що позивач про відчуження його майна, а отже і про правові підстави такого відчуження, міг довідатись з моменту внесення цих відомостей до Державного реєстру, тобто ще у 2013 році, оскільки був зобов'язаний знати про стан своїх майнових прав відповідно до приписів ст.13 Конституції України та ч.4 ст.319 ЦК України.

В той же час, чинним законодавством до обов'язків учасника (засновника) господарського товариства не віднесено зобов'язань щодо періодичного ознайомлення з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, в розумінні ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним, а тому закон не покладає жодних зобов'язань щодо контролю та перевірки власником майна свого права власності.

Стосовно посилання відповідача на договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Бізнес Консалтинг Груп ЛТД від 26.12.2013, як на доказ обізнаності позивача щодо укладення оскаржуваного рішення ще у 2013 році, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зі змісту наданого відповідачем договору від 26.12.2013 вбачається, що в останньому є посилання на протокол № 1 загальних зборів засновників ТОВ Бізнес Консалтинг Груп ЛТД .

В той же час, до такого договору не долучено оскаржуваного рішення, оформленого протоколом № 1 від 12.11.2013, та з договору не вбачається, що ПП Ветті в особі його директора був ознайомлений зі змістом рішення загальних зборів засновників ТОВ Бізнес Консалтинг Груп ЛТД , яке оформлене протоколом № 1 від 12.11.2013, під час підписання договору купівлі-продажу від 26.12.2013.

Як вже було встановлено вище, підпис на протоколі № 1 від 12.11.2013 не належить власнику та директору позивача, у зв'язку з чим у колегії суддів відсутні підстави вважати, що ПП Ветті в особі його директора під час підпису договору від 26.12.2013 було обізнане з оскаржуваним рішенням, яке оформлено протоколом № 1 від 12.11.2013.

Також даний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 26.12.2013 не стосується незаконного відчуження позивачем на користь відповідача нерухомого майна, яке було предметом оскаржуваного рішення та акту приймання-передачі майна.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що договір купівлі-продажу частки від 26.12.2013 не може підтверджувати про обізнаність ПП Ветті з оскаржуваним рішенням та актом приймання-передачі у 2013 році.

Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_6, як єдиний власник та директор ПП Ветті , намагалась відновити своє становище, звертаючись до правоохоронних органів, але їй було відмовлено.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у червні 2015 року в ході розгляду справи №742/1760/15-ц позивачу стало відомо про те, що на підставі рішення №10 засновника (власника) ПП "Ветті" від 24.09.2014 було відчужено 8 земельних ділянок, належних ПП "Ветті".

Позивач вказує, що у цей же час йому стало відомо і про відчуження іншого майна ПП "Ветті", проте без відомостей про правові підстави такого вибуття та документів, які стали основою для переходу права власності на майно позивача до іншої юридичної особи.

Так, ОСОБА_6 до Прилуцького МВ УМВС України у Чернігівській області було направлено заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення від 11.06.2015. У поданій заяві ОСОБА_6 зазначає, що без будь-якої згоди та участі у 2013 році з власності ПП "Ветті" вибуло майно підприємства, у тому числі нежитлові будівлі - контора №156 та котельня, а тому просила зареєструвати у ЄРДР кримінальне правопорушення.

Звернення від 11.06.2015 було розглянуто Прокуратурою Чернігівської області, яка у своєму листі повідомила, що у зв'язку з відсутністю обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування не вносилися.

Отже, з червня 2015 року позивачем в особі його засновника вчинялись дії щодо відновлення свого порушеного права.

Крім того, як зазначає позивач, лише у травні 2018 року після ознайомлення з реєстраційними справами щодо перереєстрації права власності позивач дізнався про наявність оскаржуваного рішення та акту приймання-передачі майна. Позивач вказує, що про це йому стало відомо у ході розгляду справи №927/279/18.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач об'єктивно міг довідатись про наявність оскаржуваного рішення зборів засновників юридичної особи, які оформлені протоколом № 1 від 12.11.2013, не раніше ніж у червні 2015 року, а отже встановлена законом позовна давність на момент звернення позивача до суду із позовом у даній справі не сплила, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для її застосування.

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що позивачем у звіті за 2013 рік на початок звітного періоду було відображено початкову та залишкову вартість спірного нерухомого майна, а на кінець звітного періоду - лише початкову та залишкову вартість земельних ділянок, то це є доказом того, що позивач знав про відсудження майна в кінці 2013 року, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Форма фінансової звітності і її склад визначаються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73.

Підходи до розкриття інформації за статтями, зокрема балансу (звіту про фінансовий стан), наведено в Методичних рекомендаціях щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433.

Відповідно до п. 2.9. Методичних рекомендацій у статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за N 288/4509 (зі змінами), а також вартість основних засобів, отриманих у довірче управління або на праві господарського відання чи праві оперативного управління. У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів.

У цій статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів (у дужках) та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу.

Так, відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Пунктом 5 даного положення передбачено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами, зокрема, будівлі, споруди та передавальні пристрої.

Відповідно до п. 7 даного Положення придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Тобто, у фінансовій звітності основні засоби відображаються у вигляді вартості власних, отриманих чи орендованих цілісних майнових комплексів без конкретизації такого майна, яке перебуває у власності чи користуванні підприємства.

У зв'язку з чим, з фінансового звіту неможливо конкретно встановити, яке майно перебувало у власності ПП Ветті на початок та кінець звітного періоду та яке майно вибуло з власності ПП Ветті за звітній період - 2013 рік.

А тому, звіт суб'єкта малого підприємництва ПП Ветті за 2013 рік не може встановлювати та доводити факт обізнаності ПП Ветті про вибуття з власності підприємства спірного нерухомого майна.

В той же час, даний доказ (звіт суб'єкта малого підприємництва ПП Ветті за 2013 рік) колегією суддів не був прийнятий з підстав, вказаних в описовій частині постанови.

У будь-якому випадку, вказаний документ не впливає на визначення початку перебігу строку позовної давності з підстав, вказаних вище.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників відповідача, оформленого протоколом загальних зборів № 1 від 12.11.2013 та визнання недійсним акту приймання-передачі майна № 1 від 14.11.2013 за протоколом № 1 загальних зборів засновників відповідача від 12.11.2013, заявлені в межах строку позовної давності, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників відповідача, оформленого протоколом загальних зборів № 1 від 12.11.2013 та визнання недійсним акту приймання-передачі майна № 1 від 14.11.2013 за протоколом № 1 загальних зборів засновників відповідача від 12.11.2013, заявлені в межах строку позовної давності, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного підприємства "Ветті" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018 року у справі № 927/352/18 - скасуванню.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову, апеляційної скарги та витрат за проведення судової експертизи покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 278, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ветті" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018 у справі № 927/352/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018 у справі № 927/352/18 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства "Ветті" задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп Лтд", оформлених протоколом № 1 від 12.11.2013.

5. Визнати недійсним акт приймання-передачі майна № 1 від 14.11.2013 за протоколом 1 зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп Лтд" від 12.11.2013.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп Лтд" (17500, Чернігівська обл., місто Прилуки, ВУЛИЦЯ ВОКЗАЛЬНА, будинок 50, ідентифікаційний код юридичної особи 38787693) на користь Приватного підприємства "Ветті" (17500, Чернігівська обл., місто Прилуки, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 170, ідентифікаційний код юридичної особи 32368311) 3 524,00 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 8 580,00 грн. судових витрат за проведення експертизи.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Консалтинг Груп Лтд" (17500, Чернігівська обл., місто Прилуки, ВУЛИЦЯ ВОКЗАЛЬНА, будинок 50, ідентифікаційний код юридичної особи 38787693) на користь Приватного підприємства "Ветті" (17500, Чернігівська обл., місто Прилуки, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 170, ідентифікаційний код юридичної особи 32368311) 5 286,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

8. Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

9. Матеріали справи № 927/352/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.03.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко