Постанова

від 06.03.2019 по справі 383/1479/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа № 383/1479/15-ц

провадження № 61-33358св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство Агрохім ,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств Степ ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2017 року у складі судді Бондаренка В. В. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 червня 2017 року у складі колегії суддів: Гайсюка О. В., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року Приватне підприємство Агрохім (далі - ПП Агрохім ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств Степ (далі - ТОВ Новоградівська ССФГ Степ ), про визнання права власності на описане майно, виключення його з акта опису і арешту.

Позовна заява мотивована тим, що 15 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ПП Агрохім укладений договір оренди, згідно з яким підприємство орендувало комплекс складських приміщень по АДРЕСА_1.

У зазначеному вище складському приміщенні ПП Агрохім зберігало 521 тонну насіння соняшнику, поставленого на виконання умов договору купівлі-продажу № 5, укладеного 16 січня 2015 року між ПП Агрохім та ТОВ Новоградівська спілка СФГ Степ , та 308,640 тонн кукурудзи, яка також належала позивачу.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області від 10 вересня 2015 року об'єднано виконавче провадження № 48598012 з примусового виконання виконавчого листа № 383/195/15-ц, виданого 31 серпня 2015 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 01 грудня 2012 року у розмірі 1 998 019 грн 20 коп.; про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 17 квітня 2013 року у розмірі 656 301 грн 00 коп., з виконавчим провадженням № 48598016 з примусового виконання виконавчого листа № 383/195/15-ц від 31 серпня 2015 року, виданого Бобринецьким районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 533 грн 68 коп. у зведене виконавче провадження № 48698564.

12 жовтня 2015 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області складено акт опису й арешту майна боржника - насіння соняшнику в кількості 400 тонн та насіння кукурудзи у кількості 200 тонн, що знаходяться в складському приміщенні по АДРЕСА_1.

В акті опису та арешту майна від 12 жовтня 2015 року неправильно зазначено кількість насіння соняшнику та кукурудзи, які були вивезені зі складського приміщення по АДРЕСА_1. Таке протиправне вилучення майна ПП Агрохім відбулось без з'ясування того, хто є його власником, та без визначення якісних і кількісних характеристик насіння.

На підставі вищезазначеного позивач просив: визнати за ним право власності на насіння соняшника у розмірі 521 тонни та насіння 308,640 тонн (зазначені в акті опису й арешту майна боржника як 400 і 200 тонн); виключити це майно з акта опису і арешту майна боржника від 12 жовтня 2015 року; зобов'язати ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області звільнити майно з?під арешту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2017 року позовні вимоги ПП Агрохім задоволено частково.

Визнано за ПП Агрохім право власності на майно, а саме: насіння соняшнику у кількості 400 тонн та насіння кукурудзи у кількості 200 тонн, вилучені на підставі акта опису і арешту майна від 12 жовтня 2015 року зі складських приміщень по АДРЕСА_1.

Виключено з акта опису та арешту майна боржника від 12 жовтня 2015 року майно ПП Агрохім , а саме: насіння соняшнику у кількості 400 тонн та насіння кукурудзи у кількості 200 тонн.

У іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним. ПП Агрохім набуло право власності на насіння соняшнику та кукурудзи на підставі договорів купівлі-продажу, які недійсними у встановленому законом порядку не визнавались. Оскільки у акті опису та арешту майна боржника зазначено насіння соняшнику у кількості 400 тонн та насіння кукурудзи у кількості 200 тонн, то за позивачем має бути визнано право власності на насіння соняшнику та кукурудзи саме у такій кількості. З урахуванням того, що спірне майно належить позивачу на праві приватної власності, то таке майно підлягає виключенню з акта опису та арешту майна боржника ОСОБА_1 Позовна вимога про зобов'язання ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області звільнити майно з-під арешту задоволенню не підлягає, оскільки до повноважень суду не відноситься вчинення дій, які належать до компетенції ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області. Крім того, у частині другій статті 59 Закону України від 02 червня 2016 року Про виконавче провадження встановлено порядок зняття арешту з майна боржника, а тому такі вимоги ПП Агрохім є передчасними.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку висновку судово-економічної експертизи від 22 листопада 2016 року, якою встановлено, що господарські операції з придбання насіння соняшнику у розмірі 521 тонн та придбання насіння кукурудзи у розмірі 308,640 тонн відображені в бухгалтерському та податковому обліку з подальшим відображенням у податковій звітності ПП Агрохім . Хоча в експертному висновку і зазначається, що облік вівся з порушенням чинного законодавства України, але в сукупності з іншими доказами у цій справі зазначений висновок також підтверджує придбання у власність позивачем описаного та арештованого майна. Оригінали договорів та інших документів досліджені експертом і судом. Зокрема, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги довідку Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 30 січня 2017 року, у якій зазначено про відсутність порушень ПП Агрохім щодо дотримання вимог податкового законодавства, у тому числі і за господарськими операціями щодо придбання насіння, описаного державним виконавцем.

Короткий зміст доводів касаційної скарги та її вимог

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що предметом позову у цій справі є визнання права власності на майно з родовими ознаками (насіння соняшнику та насіння кукурудзи), судом першої інстанції відповідно до статті 143 ЦПК України 2004 року було призначено судову економічну експертизу для з'ясування обставин, чи дійсно у складських приміщеннях знаходилося насіння соняшнику та кукурудзи, яке належить на праві власності позивачу. Для проведення зазначеної судової експертизи суд першої інстанції і судовий експерт витребовували у ПП Агрохім складську та вагову книги. Проте вказані документи судовому експерту не були надані. У зв'язку із неможливістю доведення кількості та місця переміщення (зберігання) сільськогосподарської продукції, у висновку судової економічної експертизи зазначено про неможливість документального підтвердження, що спірне насіння соняшника та кукурудзи належить саме позивачу. Суди не дали належну правову оцінку цьому висновку. Суд апеляційної інстанції неправильно виклав у своєму рішенні висновок судової економічної експертизи та зазначив, що проведеною експертизою встановлено, що спірне насіння сояшнику та кукурудзи належить позивачу. Відсутність у позивача складських документів (вагової та складської книги), які б підтвердили чи спростували рух (наявність) спірного зерна на складі, позбавляє можливості з впевненістю стверджувати, що саме описане державним виконавцем майно дійсно належало на праві власності ПП Агрохім . Самі лише товарно-транспортні накладні не є беззаперечним доказом на підтвердження права власності позивача на насіння соняшнику та кукурудзи, оскільки насіння має родові ознаки і для такого висновку необхідно дослідити всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують надходження зерна на склад.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У серпні 2017 року ПП Агрохім подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відзив на касаційну скаргу у якому зазначало, що касаційна скарга є безпідставною та такою, що підлягає залишенню без задоволення; оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому не підлягають скасуванню. Договори купівлі-продажу, на підставі яких ПП Агрохім набуло право власності на товар, є дійсними, у судовому порядку не оспорювались та недійсними не визнавались. Факт права власності підприємства на насіння соняшнику та кукурудзи підтверджено належними доказами, у зв'язку із чим суди правильно захистили права та законні інтереси власника цього майна.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Бобринецького районного суду Кіровоградської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року зупинено виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 січня 2014 року ОСОБА_3 на праві власності належить комплекс будівель по АДРЕСА_1.

15 вересня 2015 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ПП Агрохім укладений договір оренди об'єкта нерухомості, згідно з яким підприємство орендувало комплекс складських приміщень по АДРЕСА_1.

Згідно із договором купівлі-продажу від 16 січня 2015 року № 5, укладеним між ТОВ Новоградівська ССФГ Степ та ПП Агрохім , останнє набуло право власності на насіння соняшнику у кількості 521 тонн, вартістю 3 322 500 грн 00 коп.

Відповідно до видаткової накладної від 08 жовтня 2015 року № 4 ПП Агрохім перерахувало ТОВ Новоградівська ССФГ Степ вартість насіння соняшнику у розмірі 3 322 500 грн 00 коп.

Згідно із видатковою накладною від 09 жовтня 2015 року № 5 ПП Агрохім перерахувало на користь ТОВ Новоградівська ССФГ Степ кошти за 158,640 тонн кукурудзи у розмірі 2 600 грн 00 коп. та 365,00 тонн пшениці у розмірі 2 700 грн 00 коп.

У період з 01 жовтня 2015 року по 09 жовтня 2015 року насіння соняшнику у кількості 521 тонн та 158,640 тонн кукурудзи ПП Агрохім було відвантажено в орендовані складські приміщення по АДРЕСА_1 (а. с. 144-173, том 5).

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області від 10 вересня 2015 року об'єднано виконавче провадження № 48598012 з примусового виконання виконавчого листа № 383/195/15-ц, виданого 31 серпня 2015 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 01 грудня 2012 року у розмірі 1 998 019 грн 20 коп.; заборгованості за договором позики від 17 квітня 2013 року у розмірі 656 301 грн 00 коп., з виконавчим провадженням № 48598016 з примусового виконання виконавчого листа № 383/195/15-ц від 31 серпня 2015 року, виданого Бобринецьким районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 533 грн 68 коп. у зведене виконавче провадження № 48698564 (а. с. 226, том 1).

12 жовтня 2015 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області складено акт опису й арешту майна боржника: насіння соняшнику в кількості 400 тонн та насіння кукурудзи у кількості 200 тонн, що знаходяться у складському приміщенні по АДРЕСА_1. Зазначене майно передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 (а. с. 81-81, том 2).

В акті опису та арешту майна від 12 жовтня 2015 року кількість насіння соняшнику та кукурудзи зазначено приблизно, оскільки при його вивезенні зі складу по АДРЕСА_1 зважування державним виконавцем не проводилось.

Згідно із актами державного виконавця від 12 та 13 жовтня 2015 року арештоване майно відвантажено на складські приміщення Приватного підприємства ІШТАР-Агро для зберігання.

Відповідно до висновку експерта № 5/1, складеного 22 листопада 2016 року внаслідок проведення судово-економічної експертизи, встановлено, що господарська операція за договором купівлі-продажу від 16 січня 2015 року № 5 щодо придбання насіння соняшнику у кількості 521 тонн (зазначена в акті опису як 400 тонн соняшнику) та господарська операція щодо придбання насіння кукурудзи у кількості 308,640 тонн (зазначена в акті опису як 200 тонн кукурудзи) відображені в бухгалтерському та податковому обліку з подальшим відображенням у податковій звітності ПП Агрохім з недотриманням статті 2, частини другої статті 3, пунктів 1, 3, 5 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у зв'язку із чим вона не може бути підтверджена документально. Вилучене спірне насіння соняшнику та кукурудзи, що знаходилося у складському приміщенні на АДРЕСА_1, відображено у бухгалтерському та податковому обліку з подальшим відображенням у податковій звітності ПП Агрохім з порушенням зазначених вище положень Закону України від 16 липня 1999 року Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (а. с. 2-25, том 7).

Відповідно до довідки Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 30 січня 2017 року № 21/11-28-14-02/23694198, виданої внаслідок проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП Агрохім за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2016 року, не встановлено порушень ПП Агрохім щодо дотримання податкового законодавства з податку на прибуток за вказаний період по взаємовідносинах з ТОВ Новоградівська ССФГ Степ (а. с. 176-212, том 7).

Відповідно до статті 124 Конституції України неможливість вирішити спір у суді пов'язується з наявністю закону, яким би передбачалася можливість розглянути спір іншими органами та пряма заборона розгляду спору судом.

Частиною першою статті 3 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.

Згідно з пунктами першим, третім частини першої статті 15 ЦПК України 2004 року у порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, з єдиним обмеженням, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV Про виконавче провадження в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України Про виконавче провадження ) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як роз'яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 Про судову практику в справах про виключення майна з опису , за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

Згідно із частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 10 ЦПК України 2004 року визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання названого принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, обґрунтовано виходив із того, що позивачем доведено право власності на насіння кукурудзи та соняшнику; підтверджено товарно-транспортними накладними відвантаження зазначеного насіння в орендовані позивачем складські приміщення, розташовані по АДРЕСА_1; докази того що зазначене насіння кукурудзи та соняшнику належить боржнику ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні, у зв'язку із чим суди, дійшовши висновку про наявність порушень прав та законних інтересів власника, задовольнили позовні вимоги шляхом визнання за позивачем права власності на насіння соняшнику в кількості 400 тонн та насіння кукурудзи у кількості 200 тонн.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновку експерта в їх сукупності зводяться до неправильного розуміння вимог цивільного процесуального законодавства України та власного тлумачення ОСОБА_2 спірних правовідносин. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами у справі.

Згідно із статтею 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 червня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк