Рішення

від 20.03.2019 по справі 910/16669/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2019Справа № 910/16669/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Грошової С.В.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Солюшнс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

2. ОСОБА_3

про стягнення 221 575,35 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19.02.2019),

Представники учасників процесу згідно протоколу від 20.03.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Грошової С.В. звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Солюшнс" про стягнення 220 000,00 грн, з яких 200 000,00 грн - основна заборгованість, 20 000,00 грн - прострочені проценти.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №839 від 15.12.2014 про відкриття кредитної лінії в частині своєчасного повернення кредитних коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.12.2018 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про витребування доказів.

28.12.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 відкрито провадження у справі № 910/16669/18 для розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.01.2019.

28.01.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.01.2019 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

30.01.2019 від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 задоволено клопотання позивача про витребування доказів, залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_3 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, підготовче судове засідання відкладено на 20.02.2019.

13.02.2019 через канцелярію суду від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення по справі.

19.02.2019 представником позивача подано до канцелярії суду клопотання про долучення документів, зокрема відповіді на відзив та заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 судом відкладено вирішення питання щодо прийняття заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог та відкладено підготовче судове засідання на 28.02.2019.

27.02.2019 через канцелярію суду від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення по справі.

За наслідками судового засідання 28.02.2019 судом була постановлена ухвала, якою було закрите підготовче провадження та призначено справу № 910/16669/18 до судового розгляду по суті в судовому засіданні 20.03.2019, а також прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 20.03.2019 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та просив задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.03.2019 проти задоволення позову заперечував, пославшись на викладені у відзиві обставини.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2014 Публічне акціонерне товариство Український професійний банк (банк) здійснило перерахування грошових коштів згідно Договору про відкриття кредитної лінії від 15.12.2014 № 839 Товариству з обмеженою відповідальністю Алекспром М (позичальник) у розмірі 1500000 грн. відповідно до меморіального ордеру № 21753820.

Виконання зобов'язань позичальника за вказаним Договором від 15.12.2014 № 839 забезпечувалися заставою майнових прав на грошові кошти згідно Договору застави майнових прав на грошові кошти від 15.12.2014 № 839-2, за яким заставою виступає банківський вклад на суму 1500000 грн., що належить третій особі 2, а також порукою згідно Договору поруки від 15.12.2014 № 839-1, укладеним між позивачем та третьою особою 2.

05.05.2015 на рахунок відповідача від третьої особи 2 надійшли грошові кошти в розмірі 1500000 грн., як поворотна фінансова допомога згідно Договору від 05.05.2015 № 1/05.

Надалі, 06.05.2015 відповідач надав до банку платіжні доручення № 288 на суму 1500000 грн. із призначенням платежу повне погашення кредитної лінії від 15.12.2014 № 839, без ПДВ , № 291 на суму 10273,97 грн. із призначенням платежу погашення відсотків кредитної лінії від 15.12.2014 № 839, без ПДВ . Вказані суми були перераховані на рахунки відповідача в рахунок повного погашення заборгованості останнього за Кредитним договором.

Наведене слугувало підставою для укладення між сторонами Договору від 06.05.2015 про розірвання Договору про відкриття кредитної лінії від 15.12.2014 № 839.

30.04.2015 на підставі постанови Правління Національного банку України № 293/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Український професійний банк до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" Національним банком України віднесено Публічне акціонерне товариство Український професійний банк до категорії проблемних, запровадження особливий режим контролю за діяльністю банку.

Із матеріалів справи вбачається, що 22.09.2015 позивачем направлено відповідачу та третій особі 2 повідомлення про нікчемність правочинів по погашенню заборгованості відповідача за Договором від 15.12.2014 № 839.

Відтак, позивач просив стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.02.2019, основну заборгованість за Договором від 15.12.2014 № 839 у розмірі 200000 грн. та 21575,35 грн. заборгованості по простроченим процентам.

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та зазначає, що на момент вчинення транзакцій позивачу не було встановлено обмежень щодо обслуговування клієнтів та в указаних транзакціях відсутні ознаки нікчемності правочинів відповідно до вимог Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Також, відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності.

Третя особа 2 у письмових поясненнях зауважила, що позивач не є стороною договору поворотної фінансової допомоги, за яким третя особа 2 здійснила переказ коштів відповідачу, отже положення статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не регулюють вказані правовідносини.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З приписами частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до викладеного у по постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 та від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16 правового висновку: "Накази (рішення) уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочинів не можуть установлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема контрагентів банку. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 ЦК України та частина 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий наказ."

Доводи позивача про те, що дія з перерахування грошових коштів третьої особи 2 на рахунок відповідача є правочином, не відповідають наведеному в законі визначенні правочину, оскільки за своєю суттю є операцією з переказу коштів з одного рахунку на інший та не має всіх складових елементів правочину.

Відтак, до цієї операції не можуть бути застосовані норми закону, що регулюють питання недійсності правочину, а саме статті 203, 215 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом уповноваженої особи Фонду операцію з перерахування коштів третьою особою 2 відповідачу віднесено до нікчемних правочинів з підстав, передбачених пунктами 5, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до пунктів 5, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Між тим, жодних зобов'язань щодо забезпечення виконання грошових вимог на себе позивач не приймав, оскільки за умовами укладеного між відповідачем та третьої особою 2 Договору від 05.05.2015 № 1/05 він є не зобов'язальною особою, а навпаки внаслідок перерахування грошових коштів за вказаним правочином на рахунок відповідача було здійснено погашення зобов'язання останнього перед позивачем.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Грошовий переказ третьої особи 2 на рахунок відповідача, який визнано позивачем нікчемним правочином, проведено банком на виконання укладеного між відповідачем та третьою особою 2 Договору від 05.05.2015 № 1/05, стороною якого банк не є.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договір) дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладений відповідачем та третьою особою 2 договір фінансової допомоги в силу презумпції правомірності правочину, є чинним та створює взаємні цивільні права та обов'язки для його сторін, а саме для відповідача та третьої особи 2.

Відповідно до частини 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За приписами Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі (пункт 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004, безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 341 ГК України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері.

Враховуючи викладене, банком здійснено розрахунково-касове обслуговування рахунків клієнтів та проведено зарахування грошових коштів на відповідний рахунок відповідача. При цьому банк не вчиняв жодних правочинів, умови яких передбачають платіж чи передачу майна з метою надання відповідачу чи його контрагентам переваг (пільг), оскільки, як вже зазначалося, відбувалось лише розрахунково-касове обслуговування руху належних клієнтам коштів. Будь-які цивільні права та обов'язки в результаті здійснення таких правочинів у банка не виникли, не змінились та не були припинені.

У той же час, положення статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначають підстави нікчемності правочинів (у т.ч. договорів) неплатоспроможного банку, тобто тих, які вчинено саме банком.

Таким чином, уповноваженою особою Фонду безпідставно віднесено до нікчемних правочинів транзакції з перерахування грошових коштів з підстав, передбачених пунктами 5, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Щодо зазначених позивачем у позові додаткових правових підстав нікчемності транзакцій, а саме пунктів 1, 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними в разі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Однак, позивачем не доведено безоплатного відчуження власного майна внаслідок виконання наданих відповідачем платіжних доручень щодо перерахування грошових коштів, що надійшли від третьої особи 2, у рахунок погашення заборгованості відповідача за Договором від 15.12.2014 № 839, оскільки в даному випадку відбувалося перерахування належних третій особі 2 грошових коштів, та при цьому жодного виведення майна з банку не відбувалося.

Крім того, відсутні жодні докази погіршення фінансового стану банку або зниження його неплатоспроможності, що спричинило би віднесення позивача до категорії неплатоспроможних виконанням наданих позивачу платіжних доручень на перерахування грошових коштів, що надійшли відповідачу від третьої особи 2, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15.12.2014 № 839.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідачем заборгованість за Договором від 15.12.2014 № 839 погашена в повному обсязі 06.05.2015, а твердження позивача про наявність цієї заборгованості за вказаним правочином обумовлюється лише нікчемністю проведених транзакцій по погашенню вказаного боргу, що однак під встановлені частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ознаки нікчемності не підпадає, то наведені позивачем підстави звернення з даним позовом є необґрунтованими та недоведеними, що зумовлює суд в його задоволенні відмовити.

Пунктами 3-5 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, заява відповідача про застосування строку задоволенню не підлягає.

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на позивача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Грошової С.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Солюшнс", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_3 про стягнення 221 575,35 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19.02.2019) відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, покладаються на Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28.03.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ