Постанова

від 05.12.2019 по справі 910/16669/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/16669/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Чупрій А.П.,

представників учасників справи:

позивача - Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Грошової Світлани Василівни (далі - ПАТ "Український професійний банк", позивач, скаржник) - Бондаренко М.Г. (адвокат, посв. від 02.04.2018 № 879),

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Солюшнс" (далі - ТОВ "Голден Солюшнс", відповідач) - Іоффе А.Ю. (адвокат, посв. від 22.06.1999 № 1343),

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Ярошенко А.С. (адвокат, посв. від 01.12.2017 № 810);

ОСОБА_1 - Прокопенка П.П. (адвокат, посв. від 05.07.2001 № 1696),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Український професійний банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 (головуючий - суддя Джарти В.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 (головуючий - суддя Кравчук Г.А., судді - Коробенко Г.П., Козир Т.П.)

у справі № 910/16669/18

за позовом ПАТ "Український професійний банк"

до ТОВ "Голден Солюшнс",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

ОСОБА_1,

про стягнення 221 575,35 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2018 року ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" Грошової С.В. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Голден Солюшнс" про стягнення 221 575,35 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19.02.2019), з яких 200 000 грн - основна заборгованість, 21 575,35 грн - прострочені проценти.

1.2. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором від 15.12.2014 №839 про відкриття кредитної лінії в частині своєчасного повернення кредитних коштів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції , постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2019, в задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що наведені позивачем підстави звернення з цим позовом є необґрунтованими та недоведеними, оскільки відповідачем погашена заборгованість за Договором від 15.12.2014 №839 у повному обсязі 06.05.2015, а твердження позивача про наявність зазначеної заборгованості за вказаним правочином обумовлюється лише нікчемністю проведених транзакцій по погашенню боргу, що під встановлені частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) ознаки нікчемності не підпадає.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ПАТ "Український професійний банк", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти у справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Місцевим та апеляційним господарськими судами:

4.1.1. неправильно застосовано положення статті 38 Закону № 4452-VI та статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

4.1.2. безпідставно відхилені доводи позивача щодо нікчемності транзакцій з погашення кредитної заборгованості з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI;

4.1.3. порушено норми процесуального права, а саме статті 86 та 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзивах на касаційну скаргу ТОВ "Голден Солюшнс" та третя особа ОСОБА_1 заперечують проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просять скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. 15.12.2014 ПАТ "Український професійний банк" (Банк) та ТОВ "Алекспром М", правонаступником якого є ТОВ "Голден Солюшнс" (Позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 839 (далі - Кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого Банк зобов`язався відкрити Позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію у розмірі 1 500 000 грн. терміном до 09.12.2015 на поповнення обігових коштів.

6.2. Відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору Банк надає кредити згідно з відкритою кредитною лінією, при наявності вільних коштів. Розмір кредитів, які надаються згідно з кредитною лінією, строки їх дії, цільове використання позичальник вказує в письмовій заяві на кредит.

6.3. Плата за користування одержаними кредитними ресурсами встановлюється в розмірі 25% річних (пункт 1.4 Кредитного договору).

6.4. Банк здійснив перерахування грошових коштів згідно з Кредитним договором Позичальнику у розмірі 1 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 21753820 від 15.12.2014.

6.5. Виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором забезпечувалися заставою майнових прав на грошові кошти згідно з Договором застави майнових прав на грошові кошти від 15.12.2014 №839-2, відповідно до якого заставою виступає банківський вклад на суму 1 500 000 грн, що належить ОСОБА_1 , а також порукою згідно з Договором поруки від 15.12.2014 №839-1, укладеним позивачем та ОСОБА_1 .

6.6. 05.05.2015 на рахунок відповідача від третьої особи ОСОБА_1 надійшли грошові кошти в розмірі 1 500 000 грн, як поворотна фінансова допомога згідно з Договором від 05.05.2015 №1/05.

6.7. 06.05.2015 відповідач подав до Банку платіжні доручення № 288 на суму 1 500 000 грн із призначенням платежу "повне погашення кредитної лінії від 15.12.2014 № 839, без ПДВ" та № 291 на суму 10 273,97 грн із призначенням платежу "погашення відсотків кредитної лінії від 15.12.2014 № 839, без ПДВ". Вказані суми були перераховані на рахунки відповідача в рахунок повного погашення заборгованості останнього за Кредитним договором.

6.8. Наведене слугувало підставою для укладення між сторонами Договору від 06.05.2015 про розірвання Договору про відкриття кредитної лінії від 15.12.2014 № 839.

6.9. Постановою Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних", Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.

6.10. На підставі постанови Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 28.05.2015 № 107 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "УПБ", згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ "УПБ".

6.11. Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ "УПБ" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Любов Олександрівну.

6.12. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" запроваджено строком на 3 місяці з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно.

6.13. Постановою Правління Національного банку України № 562 від 28.08.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ "УПБ" та прийнято рішення про ліквідацію банку.

6.14. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято відповідне рішення № 158 від 28.08.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УПБ" та делегування повноважень ліквідатору банку".

6.15. 29.05.2015 наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Пантіної Л.О. "Про перевірку договорів в ПАТ "УПБ" № 26/ТА було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "УПБ" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

6.16. За результатами роботи комісії складено протокол від 25.08.2015 № 40, в якому зазначено, що:

- здійснивши правочин по повному погашенню заборгованості ТОВ "Голден Солюшнс" за Договором про відкриття кредитної лінії від 15.12.2014 №839, Банком порушено вимоги постанови Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитись через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України, та яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи;

- Банк, здійснивши правочин щодо повного погашення заборгованості ТОВ "Голден Солюшнс" за Договором про відкриття кредитної лінії від 15.12.2014 №839 та прийнявши дострокове погашення заборгованості позичальником, прийняв на себе зобов`язання щодо забезпечення (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", що прямо зазначено у пункті 5 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину;

- в результаті здійснення правочину щодо погашення заборгованості за Кредитним договором надаються переваги кредитору Банку - ОСОБА_1 , перед іншими кредиторами, не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку, що прямо зазначено у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.

6.17. 22.09.2015 позивачем направлено відповідачу та третій особі ОСОБА_1 повідомлення про нікчемність правочинів щодо погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором від 15.12.2014 №839.

6.18. На думку позивача правочини по погашенню заборгованості ТОВ "Голден Солюшнс" за Договором про відкриття кредитної лінії від 15.12.2014 №839, укладеного Банком та ТОВ "Голден Солюшнс", є нікчемними згідно з підпунктами 1, 2, 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість за Кредитним договором у розмірі 200 000 грн та 21 575,35 грн. заборгованості по простроченим процентам.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7.1. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI:

частина перша статті 1:

- цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків;

частина перша статті 3:

- Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом;

частина друга статті 38:

- протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті;

пункт 1,2,5 та 7 частини третьої статті 38:

- правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

- банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

частина четверта статті 38:

- Фонд: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням;

7.2. ЦК України:

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

стаття 15:

- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

- кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;

стаття 16:

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;

частина перша статті 202:

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків;

стаття 204:

- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним;

стаття 215:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин);

7.3. ГПК України:

частини перша-третя статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

частина четверта статті 236:

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права;

8. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

8.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11, статті 629 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, які є обов`язковими для виконання сторонами.

9.2. Спір у справі стосується наявності (відсутності) підстав для стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача за договором від 15.12.2014 №839 про відкриття кредитної лінії у зв`язку з нікчемністю правочинів, вчинених для погашення цієї заборгованості.

9.3. Верховний Суд зазначає, що частиною третьою статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9.4. Слід відзначити, що встановлений у частині третій статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб перелік підстав нікчемності правочинів є вичерпним.

9.5. У статті 1072 ЦК України визначено, що банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

9.6. Аналогічне положення закріплено у пункті 22.9. статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , за яким банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Порядок визначення залишку коштів встановлюється Національним банком України. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Такі ж вимоги закону встановлені в Інструкції, затвердженій постановою НБУ Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція № 22) - пункти 2.22, 2.25, 3.6.

9.7. У відповідності до положень статті 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банки мають право відкривати своїм клієнтам: 1) вкладні (депозитні), 2) поточні та 3) кореспондентські рахунки. При цьому поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів, відповідно до умов договору та вимог законодавства України; кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

9.8. Пунктом 16.1 статті 16 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачено, що до документів на переказ відносяться: 1) розрахункові документи, 2) документи на переказ готівки, 3) міжбанківські розрахункові документи, 4) клірингові вимоги та 5) інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу. При цьому розрахунковим документом є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (пункт 1.35 статті 1 цього Закону).

9.9. У пункті 27.1 статті 27 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні унормовано, що міжбанківський переказ здійснюється шляхом: проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в Національному банку України; проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в інших банках або в розрахунковому банку.

Внутрішньобанківський переказ здійснюється банком у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

9.10. Згідно з пунктами 30.1, 30.2 статті 30 цього Закону переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

9.11. Слід відзначити, що кореспондентські рахунки призначені для проведення міжбанківських розрахунків, в той час як погашення кредиту було здійснено позичальником на користь ПАТ "Український професійний банк" за допомогою відповідного розрахункового документа - платіжного доручення (не міжбанківського) і такий платіж здійснювався всередині одного банку (внутрішньобанківський переказ).

При цьому банк зобов`язаний виконувати розпорядження клієнта про перерахування коштів з його поточного рахунку, яке здійснюється в межах залишків коштів на цьому рахунку.

Оскільки платежі в погашення кредиту у даній справі відбувались всередині банку, то їх проведення не могло відображатись на кореспондентському рахунку самого банку, відкритому в іншому банку (НБУ). Так само і не міг залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ "Український професійний банк" в НБУ (призначеному для міжбанківських розрахунків) впливати на можливість проведення клієнтом операції з перерахування коштів з одного рахунку, відкритого в банку, на інший рахунок, також відкритий в цьому банку.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у поставові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 910/13850/18, і колегія суддів не вважає підстав відступати від неї.

9.12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у зв`язку з повним погашенням заборгованості ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Голден Солюшнс" укладено договір від 06.05.2015 про розірвання договору про відкриття кредитної лінії від 15.12.2014 №839. Копії платіжних доручень, якими відповідач перераховував кошти на погашення своїх зобов`язань за кредитним договором, містяться в матеріалах справи.

9.13. Враховуючи зазначені вище обставини, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 15.12.2014 №839 у зв`язку з її погашенням.

9.14. Як встановлено судами, Банком направлялися відповідачеві та третій особі ОСОБА_1 листами від 22.09.2015 повідомлення про нікчемність правочинів по погашенню заборгованості відповідачем за кредитним договором від 15.12.2014 №839 відповідно до пунктів 5 та 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Отже, досліджені судами першої та апеляційної інстанцій матеріали справи свідчать, що позивач вважав правочини по проведенню Банком платіжних доручень №288 та №291 для погашення заборгованості за кредитним договором від 15.12.2014 №839 нікчемними саме на підставі пунктів 5 та 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI. Ці підстави документально закріплено в протоколі комісії з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "Український професійний банк" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, від 25.08.2015 № 40, а також у листах від 22.09.2015 № 01-10/4242-1 та № 01-10/4248/1.

9.16. Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

9.17. Посилаючись на наявність ознак нікчемності правочинів, визначених в пункті 1 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, скаржник вказує на здійснення відповідачем штучного погашення заборгованості по кредиту та перерахування ПАТ "Український професійний банк" цих коштів на позичковий рахунок та рахунок нарахованих відсотків по кредитному договору.

9.18. Верховний Суд зазначає, що укладення договору і спосіб його виконання не є тотожним. Правочин є нікчемним за пунктом 1 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI у разі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог. Проведення банком операції з погашення заборгованості по кредиту та перерахування коштів з рахунку відповідача в ПАТ "Український професійний банк" не є правочином у розумінні статей 202, 626 ЦК України та Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а є його виконанням. Відтак, такі обґрунтування нікчемності платіжних доручень є необгрунтованими.

9.19. Водночас, слід зауважити, що, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України Про банки і банківську діяльність . Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15.

9.20. Крім того, беручи до уваги, що в цьому випадку погашення кредиту відбулось всередині одного банку, а кореспондентський рахунок використовується для міжбанківських розрахунків і на ньому обліковуються кошти, які надійшли з інших банків за операціями банку та операціями клієнтів цього банку, колегія суддів вважає, що в операціях з погашення кредиту ТОВ "Голден Солюшнс" відсутня така ознака, як безоплатна відмова банку від своїх вимог, оскільки оплата відбулась, що підтверджується відповідними доказами. Тобто, відсутні підстави для визнання нікчемними платіжних доручень №288 та №291 з погашення заборгованості по кредитному договору від 29.11.2013 № 769 та договору від 27.05.2015 про розірвання кредитного договору від 15.12.2014 №839 на підставі пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

9.21. Що ж до посилань скаржника на наявність ознак нікчемності операцій по проведенню Банком платіжних доручень №288 та №291 для погашення заборгованості за кредитним договором від 15.12.2014 №839, зазначених в пункті 2 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, Верховний Суд зазначає, що за змістом цієї норми Закону в редакції, чинній на момент здійснення операцій з погашення заборгованості, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

9.22. Судами встановлено, що ПАТ "Український професійний банк" віднесено до категорії проблемних 30.04.2015, тобто до здійснення платежів з погашення кредиту Банк уже був проблемним, а 28.05.2015 постановою Правління НБУ віднесено ПАТ "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних, тобто майже через місяць після здійснення вказаних платежів, що не могло вплинути на визнання Банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між здійсненням операцій з погашення заборгованості і визнанням ПАТ "Український професійний банк" неплатоспроможним.

9.23. Посилаючись на ознаку нікчемності платіжних доручень, визначену в пункті 7 частини третьої статті 38 Закону, скаржник вказує, що ОСОБА_1 , який є кредитором банку, отримав переваги перед іншими кредиторами банку, оскільки набув можливість позачергово задовольнити свої вимоги.

9.24. Верховний Суд вважає такі твердження позивача помилковими, оскільки ОСОБА_1 отримав право вимоги до ТОВ "Голден Солюшнс", але не на підставі операцій з погашення заборгованості та укладенням договору від 06.05.2015 про розірвання кредитного договору від 15.12.2014 №839, а у зв`язку з виконанням кредитного договору, перерахувавши відповідачу грошові кошти, які були направлені на погашення зобов`язань за кредитним договором. Саме на суму цих коштів ОСОБА_1 набув право вимоги до ТОВ "Голден Солюшнс". Тобто, ОСОБА_1 має право на отримання в майбутньому задоволення своїх вимог не від банку, а від ТОВ "Голден Солюшнс".

9.25. У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає, що позивачем не доведено нікчемність операцій з погашення заборгованості за кредитним договором від 15.12.2014 №839, оформлених платіжними дорученнями №288 та №291 на підставі пунктів 1, 2, 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

9.26. Інші доводи ПАТ "Український професійний банк", які наведені в касаційній скарзі, зводяться до власного тлумачення норм законодавства та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним. Тому пов`язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення ними обставин справи, містять посилання на обставини, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про

перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9.27. Поряд з тим, Касаційний господарський суд бере до уваги доводи, наведені у відзивах ТОВ "Голден Солюшнс" та ОСОБА_1 на касаційну скаргу як такі, що узгоджуються із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи.

9.28. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

9.28. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

9.29. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

9.30. Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надано належну юридичну оцінку.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

10.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ПАТ "Український професійний банк" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

11. Судові витрати

11.1. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Грошової Світлани Василівни залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 у справі № 910/16669/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова