Рішення

від 14.03.2019 по справі 826/14730/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2019 року № 826/14730/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., за участі секретаря судового засідання Князєвої А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська паливно-

енергетична група

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,

за участю представників сторін:

від позивача: Шевельової А.С.В.

від відповідача: Щуренко Ю.С.

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Українська паливно-енергетична група звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.06.2018р. № 0031961404 про зменшення розміру від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 200 034,00 грн., в тому числі за вересень 2016 року;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2018р. № 0031951404 про заниження суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість всього на суму 960 065,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 768 052,00 грн., за штрафними санкціями 192 013,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 14.08.2018р. № 153865-17 на суму 1 336 341,94 грн.;

- скасувати рішення № 153865-17 від 14.08.2018р. про опис майна у податкову заставу.

Ухвалою суду від 13.09.2018р. відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.10.2018р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 14.03.2019р. проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваних рішень. Так, позивач зазначив, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки були надані всі належні та необхідні первинні документи, які підтверджували реальність господарських операцій з ТОВ ЗІМІНІК за вересень 2016р.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначив, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов'язання донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Також відповідач у відзиві зазначив, що вірною датою податкового повідомлення-рішення № 0031961404 є 19.06.2018р. До відзиву додано копію вказаного податкового повідомлення-рішення № 0031961404 від 19.06.2018р., а також лист-відповідь на адвокатський запит від 29.08.2018р. в якому позивача повідомлялось про вірну дату податкового повідомлення-рішення № 0031961404 є саме 19.06.2018р.

У зв'язку з вказаним в судовому засіданні 14.03.2019р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме уточнено дату податкового повідомлення-рішення № 0031961404 - 19.06.2018р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві та наданих письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у письмових запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлення від 16.05.2018р. № 858/26-15-14-04-05 та відповідно до наказу від 07.05.2018р. № 7963, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Українська паливно-енергетична група (код 37143916) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських з ТОВ ЗІМІНІК (код 40374597) за серпень та вересень 2016 року.

За результатами перевірки був складений Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 535/26-15-14-04-05/40104620 від 30.05.2018р. (надалі - Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- пункту 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3., п. 198.6. ст.198, п. 200.1 ст.200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку податкового органу, занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 768 052 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2016 року - 543 402 грн., за вересень 2016 року - 224 650 грн. та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 200 034 грн., в т.ч. по періодах: за вересень 2016 року - 200 034 грн.

07.06.2018р. ТОВ Українська паливно-енергетична група було подано заперечення на Акт перевірки, яке листом від 15.06.2018р. залишено без задоволення.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві були винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 19.06.2018р. № 0031961404 (у рішенні помилково вказано дату 14.06.2018 року) про зменшення розміру від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 200 034,00 грн., в тому числі за вересень 2016 року;

- податкове повідомлення-рішення від 19.06.2018р. № 0031951404 про заниження суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість всього на суму 960 065,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 768 052,00 грн., за штрафними санкціями 192 013,00 грн.;

- податкова вимога від 14.08.2018р. № 153865-17 на суму 1 336 341,94 грн.;

- рішення № 153865-17 від 14.08.2018р. про опис майна ТОВ Українська паливно-енергетична група у податкову заставу.

02.07.2018р. ТОВ Українська паливно-енергетична група було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 19.06.2018р. № 0031961404, яка рішенням від 30.08.2018р. залишена без задоволення.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вбачається, що фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у справах, з подібним предметом спору, зокрема у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

В свою чергу, виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредит у позивачем.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Судом встановлено, що до початку перевірки ГУ ДФС у м. Києві надіслало ТОВ Українська паливно-енергетична група запит № 1 від 16.05.2018р. щодо надання інформації та копії документів. Відповіддю на запит від 23.05.2018р. № 45/05/18 позивач надав відповідачу витребувані і запиті документи, що підтверджується підписом представника ГУ ДФС у м. Києві Когут С.В. на останньому аркуші.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для виставлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та застосування штрафних санкцій стали господарські операції позивача з ТОВ ЗІМІНІК .

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ Українська паливно-енергетична група у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ ЗІМІНІК на підставі договору від 02.08.2016р., на підставі якого були виписані видаткові накладні на загальну суму 5 808 710,79 грн. (в т.ч. ПДВ 968 085,14 грн.). До перевірки були надані платіжні доручення щодо проведення розрахунків на загальну суму 3 890 043,13 грн. (в т.ч. ПДВ 648 340,52 грн.). Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками за період з 01.08.2016р. по 30.09.2016р. по контрагенту ТОВ ЗІМІНІК у позивача обліковується кредиторська заборгованість в загальній сумі 1 918 467,66 грн.

В ході проведення перевірки платнику податків вручено запит від 16.05.2018р. про надання інформації та її документального підтвердження. Проте, як зазначено в Акті, до перевірки не надано жодних документів, що підтверджують якість товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження, сертифікати відповідності товарів, паспорта заводів виробників, дозволи та свідоцтва. Крім того, при аналізі видаткових накладних наданих до перевірки, встановлено відсутність обов'язкових реквізитів передбачених пп. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (далі по тексту - Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку) та п. 9.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV), оскільки відсутні посади, і прізвища осіб, що підписали вказані.

Також перевіркою встановлено, що в інформаційних базах наявна інформація - облікова картка суб'єкта фіктивного підприємництва від 30.01.2018р. № 391/26-15-21-19 відносно ТОВ Зімінік , а саме, при аналізі Єдиного реєстру судових рішень виявлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено досудове розслідування за № 3201710010000000090 від 09.10.2017р., в межах кого допитано гр. ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1), який повідомив про непричетність до реєстрації/придбання та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Зімінік (код 40374597).

Також до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено досудове розслідування №42015100080000117 від 11.09.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 58 Кримінального кодексу України, а саме, досудовим розслідуванням встановлено, що в період з травня 2015 року по теперішній час не встановлені досудовим слідством особи вчинили протиправні дії, а саме на підставі підроблених документів зареєстрували та придбали СГ для прикриття незаконної діяльності з метою отримання незаконного прибутку. До складу вказаної групи входять і ТОВ Зімінік .

Таким чином ГУ ДФС у м. Києві дійшов висновку, що операції здійснені ТОВ Зімінік не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації вищезазначених товарів від контрагента ТОВ Зімінік на адресу ТОВ Українська паливно-енергетична група , що свідчить про те, що правочини між ТОВ Зімінік та ТОВ Українська паливно-енергетична група на суму ПДВ 968 086 грн., здійснені без мети настання реальних наслідків. Оскільки реальність та можливість вчинення даної господарської операції у постачальника ТОВ Зімінік відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ Українська паливно-енергетична група не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. В результаті допущених порушень податкового законодавства, ТОВ Українська паливно-енергетична група по взаємовідносинах з ТОВ Зімінік завищено показник податкового кредиту з податку на :дану вартість на загальну суму 968 086грн., у тому числі по періодах: серпень 2016 року - 580 833 грн.; вересень 2016 року - 387 253 грн.

Судом встановлено, що 02.08.2016р. між ТОВ Зімінік (постачальник) та ТОВ Українська паливно-енергетична група (покупець) було укладено договір (далі - Договір), відповідно умов якого постачальник зобов'язувався поставити покупцю запчастини до рухомого складу (далі - Товар) згідно з розрахунками, а покупець зобов'язувався прийняти їх і оплатити.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ Зімінік протягом серпня-вересня 2016 року було поставлено ТОВ Українська паливно-енергетична група Товар на загальну суму 5 808 510,79 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: РН-0000050 від 11.08.2016р., РН-0000051 від 11.08.2016р., № РН-0000052 від 12.08.2016р., № РН-000053 від 12.08.2016р., РН-0000054 від 15.08.2016р., РН-0000055 від 15.08.2016р., РН-0000092 від 22.08.2016р., РН-0000093 від 22.08.2016р., РН-0000094 від 23.08.2016р., РН-0000113 від 29.08.2016р., РН-0000114 від 30.08.2016р., РН-0000117 від 30.08.2016р., РН-0000121 від 01.09.2016р., РН-0000127 від 07.09.2016р., РН-0000128 від 07.09.2016р., РН-0000129 від 07.09.2016р., РН-0000130 від 07.09.2016р., РН-0000135 від 09.09.2016р., РН-0000136 від 13.09.2016р., РН-0000138 від 13.09.2016р., РН-0000142 від 19.09.2016р.

Отплата ТОВ Українська паливно-енергетична група вказаного товару підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 352 від 26.08.2016р. на суму 400 000,00 грн., № 366 від 31.08.2016р. на суму 300 000,00 грн., № 367 від 31.08.2016р. на суму 186 867,00 грн., № 370 від 01.09.2016р. на суму 289 307,00 грн., № 369 від 01.09.2016р. на суму 280 000,00 грн., № 397 від 13.09.2016р. на суму 270 204,00 грн., № 402 від 14.09.2016р. на суму 225 000,00 грн., № 401 від 14.09.2016р. на суму 265 000,00 грн., № 410 від 16.09.2016р. на суму 335 103,65 грн., № 421 від 22.09.2016р. на суму 200 000,00 грн., № 425 від 27.09.2016р. на суму 300 000,00 грн.. № 425 від 22.09.2016р. на суму 168 000,00 грн., № 428 від 27.09.2016р. на суму 50 000,00 грн., № 432 від 29.09.2016р. на суму 200 000,00 грн., № 433 від 29.09.2016р. на суму 200 000,00 грн., № 434 від 29.09.2016р. на суму 220 561,48 грн.

У подальшому, придбаний у ТОВ Зімінік товар був використаний позивачем у його господарській діяльності, а саме - поставлений його контрагенту ПАТ Київ-Дніпровське МППЗТ , що підтверджується видатковими накладними, актами приймання передачі товару та платіжними дорученням.

Отже, проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товари отримані від контрагента мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище, і документами, які стали предметом перевірки.

Складені ТОВ Українська паливно-енергетична група первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань, в акті перевірки ревізорами не наведено.

Щодо покликання відповідача про ненадання позивачем жодних документів, що підтверджують якість та ідентифікацію товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження товару а саме: сертифікати відповідності товарів, паспорта заводів виробників, дозволи та свідоцтва, щодо підтвердження якості, всі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обоє обов'язкових підтверджуючих документів (реквізити товару ДСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника), то суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 20.1.2. п. 20.1 ст. 20 ПК України податкові органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи , а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Даним підпунктом не надано право ревізорам податкової служби перевіряти сертифікати відповідності товарів, паспорта заводів виробників, дозволи та свідоцтва, щодо підтвердження якості, висновки про відповідність технічних умов виробництва. Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що сертифікати відповідності (якості продукції) та інші документи, що підтверджують якість товару, його технічні характеристики, виробника товару, тощо, не є документами податкового (бухгалтерського) обліку, а отже неподання їх платником податків, у даному випадку, не є обставиною, що може нівелювати право на формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість. Такі питання не входить до компетенції контролюючого органу і є виключно питанням взаємовідносин сторін угоди, якщо сторона прийняла товар, то якість товару її влаштовує.

Посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача необхідних ресурсів, суд не бере до уваги, оскільки в акті не зазначено, а представником відповідача не доведено суду, якої саме техніки, транспорту чи складських приміщень або людських ресурсів потребують операції з поставки товарів й відсутність яких унеможливлює фактичне виконання цих операцій.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постановах від 16.01.2018р. по справі №826/1398/14 та від 21.02.2018р. по справі №804/7470/16.

Отже, наведені вище первинні бухгалтерські та податкові документи підтверджують факт здійснення господарських операцій, а саме придбання товару та наступного використання його у власній господарській діяльності.

З огляду на зазначене, висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, оскільки всі необхідні первинні документи надані позивачем під час проведення перевірки.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що у долучених до позовної заяви видаткових накладних посада та прізвище осіб у рядках Від постачальника та Отримав дописано, оскільки жодних доказів на підтвердження таких тверджень відповідачем не подано.

Стосовно посилання відповідача у відзиві на подання позивачем витребуваних документів з порушенням відведеного строку для їх подання, то в судовому засіданні представник позивача пояснив, що витребувані документи були подані з порушенням строку у зв'язку з великим їх обсягом. Проте незважаючи на їх фактичне подання до початку проведення перевірки, у відповідача не було підстав не брати їх до уваги.

Наявність товарно-транспортних документів на перевезення за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27 лютого 2018 року у справі №813/1974/17, адміністративне провадження №К/9901/1391/17.

Крім того, товарно-транспортні накладні не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а являють собою докази факту перевезення (переміщення) товару; натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявними у справі копіями відповідних видаткових накладних.

Стосовно посилання відповідача в акті перевірки на матеріали кримінального провадження № 32017100100000090 від 09.10.2017р. та протокол допиту свідка ОСОБА_4 про непричетність здійснення фінансово-господарських операцій від імені ТОВ Зімінік , а також про порушення кримінальних справ № 42017000000004257 від 17.11.2017р. та №42015100080000117 від 11.09.2015 року, суд зазначає наступне.

Стаття 78 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 6 якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачем на момент складання Акту перевірки та на час судового розгляду не отримано інформації від органів досудового розслідування щодо стану провадження та наявність вироків у вказаних кримінальних справах.

Разом з тим, наявність кримінального провадження не є тим доказом фіктивної підприємницької діяльності ТОВ Зімінік , яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки як вбачається з ч.6 ст.78 КАС України саме вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду. Однак, такого вироку суду стосовно ТОВ Зімінік , який би набрав законної сили і встановлював відповідні обставини, які є предметом даної справи, суду відповідачем не надані.

Проте, матеріали досудових розслідувань по кримінальним провадженням не є доказами, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Про обов'язкову наявність вироку відносно контрагента позивача, що набрав законної сили, як підстави для визнання господарської операції безтоварною, йдеться, зокрема, і в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. по справі №2а-15124/11/2670.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що з огляду на наявність у контрагента документів, що підтверджували його державну реєстрацію, належним чином оформлених документів, в т. ч. первинних, та відсутність інформації про наявність обвинувального вироку щодо директорів підприємств-контрагентів, у позивача були відсутні підстави вважати, що особи, які представляють контрагента, є неповноважними керівниками зазначених юридичних осіб.

Разом з тим, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у Акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем з вказаними вище контрагентами.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статтей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, під час розгляду справи суд викликав для дачі пояснень в якості свідка керівника ТОВ Зімінік ОСОБА_4, однак останній на виклик до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідом.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і заперечень відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам. Зазначені в акті перевірки і запереченнях обставини ні кожна окремо, а ні у своїй сукупності, не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів. Інших доказів і аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, представник відповідача суду не зазначив.

Таким чином, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування ним спірних сум податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ПК України і в достатній мірі підтверджені належними і допустимими засобами доказування. Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх протиправними і скасування та задоволення позову.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно п. 59.3ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 88.1. ст. 88 Податкового кодексу України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно п. 89.1. ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Отже, обов'язковою передумовою для винесення податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є наявність у платника податків узгодженого податкового боргу.

Судом встановлено, що 07.06.2018р. ТОВ Українська паливно-енергетична група було подано заперечення на Акт перевірки, яке листом від 15.06.2018р. залишено без задоволення.

02.07.2018р. ТОВ Українська паливно-енергетична група було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 19.06.2018р. № 0031961404, яка рішенням ДФС України від 30.08.2018р. була залишена без задоволення.

Отже відповідачем саме під час адміністративного оскарження вище наведених податкових-повідомлень рішень було винесена податкова вимога від 14 серпня 2018 року № 153865-17 на суму 1 333 634, 94 грн. та Рішення № 153865- 17 від 14.08.2018 року про опис майна в податкову заставу. Зазначена вимога та рішення про опис майна, були отриманні позивачем 27 серпня 2018 року.

Відповідно до п. 56.17.5 ст. 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

З огляду на викладене, станом на час прийняття спірних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, грошові зобов'язання визначені спірними податковими повідомленнями-рішеннями не були узгодженими.

Податковим органом не надано суду доказів наявності у позивача узгодження грошового зобов'язання, отже податкова вимога від 14.08.2018 року та Рішення про опис майна в податкову заставу від 14.08.2018 року є неправомірними, що вказує на наявність підстав для їх скасування та, як наслідок задоволення позову у вказаній частині.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, з врахування позиції Верховного суду, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.06.2018р. № 0031961404.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.06.2018р. № 0031951404.

4. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.08.2018р. № 153865-17.

5. Визнати протиправною та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 153865-17 від 14.08.2018р. про опис майна у податкову заставу.

6. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Українська паливно-енергетична група (03170, м. Київ, вул. Велика Окружна, буд. 4, корп. 1, літера Ф ; код ЄДРПОУ 40104620) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 39 208,62 (тридцять дев'ять тисяч двісті вісім) гривень 62 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій

Дата складання повного тексту рішення - 25 березня 2019 року