Рішення

від 19.03.2019 по справі 345/4434/18

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/4434/18

Провадження № 2/345/100/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2019 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., секретаря судового засідання Баран В.В. , з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Калуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою ,-

ВСТАНОВИВ:

23.10.2018 рок ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд: зобов'язати ОСОБА_3 не чинити їй перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки площею 0,05 га, що знаходиться в с. Завій Калуського району, призначену для ведення ОСГ з кадастровим номером 2622882801:01:001:0279, шляхом припинення обробітку ОСОБА_3 належної їй земельної ділянки та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1141 га, що знаходиться в с. Завій Калуського району,яка призначена для ведення ОСГ з кадастровим номером 2622882801:01:001:0279 на підставі Договору дарування від 14.07.2017р.. ОСОБА_5 земельна ділянка була подарована позивачу її дочкою, а дочка дану земельну ділянку прийняла у спадок після смерті свого батька та чоловіка позивачки ОСОБА_6. Однак, ще за життя чоловіка позивачки ОСОБА_6, у них існував спір з приводу землі із рідним братом чоловіка - відповідачем по справі ОСОБА_3, та з цього приводу навіть існували судові спори. В 2001р. розмір земельної ділянки, яка належала покійному чоловіку позивачки становив 0,2208 га. Проте, в 2002р. ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про визнання незаконною приватизації цієї земельної ділянки. За результатами розгляду справи між сторонами 15.05.2002р. було укладено мирову угоду по справі № 2-225/2002р., згідно умов якої ОСОБА_6 повинен був подарувати частину своєї земельної ділянки ОСОБА_3, а ОСОБА_3 передати у користування ОСОБА_6 свої земельні ділянки. В 2005р. Калуським міськрайонним судом було роз'яснено ухвалу суду про затвердження мирової угоди. Після цього . дана мирова угода була виконана в 2006р., а саме 26.01.2006р. ОСОБА_6 подарував ОСОБА_3 0,1028 га земельної ділянки , а сільською радою на підставі рішення від 26.01.2006р. було вилучено у ОСОБА_3 та передано у користування ОСОБА_6 0,10 га землі. Після того, як чоловік позивачки подарував частину земельної ділянки брату, розмір земельної ділянки, яка залишилась у його власності , зменшився із 0,2208 га до 0,1141 га, і межівником зі сторони ОСОБА_5 став вже ОСОБА_3 .

19.12.2016р. чоловік позивачки ОСОБА_6 помер, і весною 2017р. ОСОБА_3 захопив фактично половину земельної ділянки, яка належала її чоловікові, а саме виорав частину земельної ділянки площею орієнтовно 0,05 га та засіяв вівсом. Будь-які спроби позивачки з донькою приступити до обробітку земельної ділянки закінчувались скандалами та погрозами з боку ОСОБА_3.

24.06.2017р. донька позивачки ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом , згідно якого стала власником земельної ділянки площею 0,1141 га що знаходиться в с. Завій Калуського району та призначена для ведення ОСГ з кадастровим номером 2622882801:01:001:0279. Однак, не маючи реальної змоги обробляти земельну ділянку через протиправні дії ОСОБА_3, 14.07.2017р. ОСОБА_7 подарувала позивачці цю земельну ділянку.

Ставши власником земельної ділянки та з метою врегулювання спору щодо розмірів та конфігурації земельної ділянки, позивачка спробувала відновити в натурі межі належної їй земельної ділянки, для чого замовила відповідні послуги у ПП ГеоУкрПроект . 18.07.2017р. до позивачки для відновлення в натурі меж земельної ділянки приїхали представники ПП ГеоУкрПроект та представники сільської ради. Однак, ОСОБА_3 разом із дружиною в формі агресивної поведінки на давав змогу працівникам ПП ГеоУкрПроект відновити межові знаки. У зв'язку із такими протиправними діями відповідача позивачу прийшлось викликати працівників поліції, так як була пряма загроза їхньому здоров'ю, але навіть приїзд поліції не вплинув на протиправну поведінку відповідача та його дружини. За результатами виклику поліції було прийнято рішення, яким рекомендовано позивачу звертатись до суду, а ОСОБА_3 винесено офіційне застереження щодо недопущення вчинення антигромадської поведінки. Також, по даному факту і працівниками сільської ради був складений відповідний акт, який був затверджений рішенням сільської ради від 28.09.2017р..

Оскільки власником земельної ділянки позивачка стала тільки 14.07.2017р., на той час частина її земельної ділянки вже була засіяна ОСОБА_8 вівсом (весною 2017р.), та беручи до уваги, що він доводиться рідним братом її покійного чоловіка, позивачка спробувала вирішити дане питання в добровільному порядку. Для цього вона у серпні 2017р звернулась. до нього із листом, в якому зазначила, що дає йому згоду на збір його урожаю, і просила більше не приступати до обробітку належної їй земельної ділянки, оскільки вона, як власник землі, планує її обробляти самостійно. ОСОБА_5 заява була направлена відповідачу поштовою кореспонденцією, оскільки спроби поговорити з ним на цю тему закінчувались образами з його боку в сторону позивача.

Однак, ОСОБА_3 вимогу позивача проігнорував, та продовжив обробляти частину її земельної ділянки, а саме весною 2018р. знову засадив частину земельної ділянки, тільки на цей раз не вівсом, а кукурудзою та картоплею, а на іншій частині косить траву. Такими діями відповідач порушує права позивача як власника на користування належним їй майном. А тому позивач вимушена звернутися в суд з даним позовом.

17.12.2018 року від представника ОСОБА_3-ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву , згідно якого представник відповідача та відповідач позовну заяву не визнають , просять суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог. Зазначає, що відповідач заперечує причетність до чинення ним перешкод у користуванні земельною ділянкою позивача . Так, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.10.2004 року, виданого Завійською сільською радою відповідач є власником будинковолодіння, що по вул.. Д.Галицького, 85 в с. Завій, Калуського району. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.12.2015 р., виданого Реєстраційною службою Калуського міськрайонного управління юстиції відповідач є власником присадибної земельної ділянки площею 0,0652 га, для обслуговування вищевказаного будинковолодіння. За даним домоволодінням рахується всього землі, відповідно до записів по господарської книги, загальною площею 0,88 га., якою відповідач користується та має намір приватизувати. Зокрема, відповідач разом із дружиною, постійно користується земельною ділянкою, яка межує на даний час із земельною ділянкою позивача. Про те, що спірна земельна ділянка належить позивачу, на місцевості не визначена жодними межовими знаками. Одночасно і до позовної заяви позивачкою не додано документів про проведення відповідних замірів земельної ділянки, яка накладається на її земельну ділянку. План земельної ділянки виконаної земельною комісією сільської ради не може бути належним доказом, так як складений в довільній формі без застосування належних технічних засобів вимірювання на місцевості, без залучення спеціалізованої організації та відома суміжних межівників. Ще в червні 2017 р. , коли відповідач дізнався, що спадкоємниця ОСОБА_7 , дочка позивачки, яка після смерті батька ОСОБА_6, виготовляла технічну документацію на спірну земельну ділянку, звернувся із заявою до сільської ради про заборону передачі їй у власність земельної ділянки через те, що вона накладається на дорогу(заїзд) до його будинковолодіння. Проте, така заява була проігнорована та залишена без розгляду органом місцевого самоврядування. Спірною земельною ділянкою позивачка не користується і ніколи не користувалася, не висаджує сільськогосподарські культури та не обробляє її , а фактично проживає за іншою адресою , а саме на вул..Д. Галицького,350 в с. Завій. Доданими до позову письмовими документами не підтверджено посилання позивача про те, що відповідач чинить їй перешкоди у володінні та користуванні належною їй земельною ділянкою, площею 0,05 га. в с. Завій , Калуського району та незаконно користується нею. Межі спірної земельної ділянки як вказує позивачка саме площею 0,1141 га на підставі поданих документів реально не визначені на місцевості та не узгоджені з співмежівниками. Як вбачається із договору дарування частини земельної ділянки від 26.01.2006 р. ОСОБА_6 безоплатно передав у власність відпвідачу ОСОБА_3 частину земельної ділянки площею 0,1028 га.. Крім того, відповідач в даний час не здійснює обробітку земельної ділянки, а тому навіть при задоволенні позову, виконати рішення суду буде не можливо через відсутність зі сторони боржника дій, пов'язаних із здійсненням ним земельних робіт на спірній земельній ділянці. А тому вважає даний позов безпідставним.

27.12.2018 року від позивачка надішла відповідь на відзив, де зазначено наступне. Що стосується тверджень відповідача, що спірна земельна ділянка на місцевості не визначена жодними межовими знаками , то в позові нею вказувалось, що з метою врегулювання спору щодо розмірів та конфігурації її земельної ділянки, вона спробувала відновити в натурі межі належної їй земельної ділянки, для чого замовила відповідні послуги у ПП ГеоУкрПроект . 18.07.2017р. до позивачки для відновлення в натурі меж її земельної ділянки приїхали представники ПП ГеоУкрПроект та представники сільської ради. Однак, ОСОБА_3 разом із дружиною в формі агресивної поведінки не давав змогу працівникам ПП ГеоУкрПроект відновити межові знаки, а саме ОСОБА_3 почав кидати в них межовими знаками (дерев'яні кілки), які нею були приготовлені для визначення меж земельної ділянки. У зв'язку із такими протиправними діями відповідача позивачу прийшлось викликати працівників поліції, так як була пряма загроза їхньому здоров'ю, але навіть приїзд поліції не вплинув на протиправну поведінку відповідача та його дружини, яка вихопила з рук працівника ПП ГеоУкрПроект пристрій для проведення геозйомки та вивела його з ладу, щоб вони не змогли завершити процес відновлення меж. За результатами виклику поліції було прийнято рішення, яким рекомендовано позивачу звертатись до суду, а ОСОБА_3 винесено офіційне застереження щодо недопущення вчинення антигромадської поведінки. Все вищенаведене підтверджується висновком Калуського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області від 27.07.2017р..

З приводу того, що Акти сільської ради не можуть бути належним доказом по даній справі, то слід зазначити, що до компетенції органів місцевого самоврядування (місцевих рад) належить вирішення земельних спорів, а відповідно сільська рада наділена повноваженнями щодо вирішення земельних спорів. Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. План захоплення земельної ділянки є додатком до Акту обстеження земельної ділянки. А акти затвердженні рішенням сесії сільської ради. Тому дані документи є належними та допустимими доказами по справі, оскільки містять інформацію з приводу предмету спору. При цьому слід зазначити, що відповідачем рішення сільської ради про затвердження актів не оскаржувались до суду, а відповідно він погодився із ними.

Якщо ж відповідач стверджує, що жодних протиправних дій він не вчиняв, то чому він не відповів на її заяву від 09.08.2017р. з приводу того, що вона просила не обробляти належну їй земельну ділянку? Але відповідач не тільки захопив її земельну ділянку, а ще й 14.06.2017р. написав заяву в сільську раду, щоб йому дали дозвіл на виготовлення технічної документації для оформлення права власності на спірних 0,05 га землі, однак рішенням Завійської сільської ради від 15.06.2017р. йому було відмовлено у цьому якраз із тих підстав, що цю землю успадкувала дочка позивачки ОСОБА_7.

Виходячи з вищенаведеного вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Позивач та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених в позовній заяві та просили зобовязати ОСОБА_3В не чинити позивачу перешкод в користуванні її земельною ділянкою площею 0,05 га, що знаходиться в с. Завій Калуського району, призначена для ведення ОСГ з кадастровим номером 2622882801:01:001:0279, шляхом припинення обробітку ОСОБА_3 належної їй земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав,просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог , так як він не чинить позивачці перешкоди в користуванні її земельною ділянкою .

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову, так як позивачкою не надано доказів щодо чинення відповідачем перешкод у користуванні її земельною ділянкою .

Суд, вислухавши доводи і заперечення учасників справи та їх представників, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп. 9 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною першою ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів, передбачені ст.16 ЦК України, за положеннями якої особа, чиї права порушені може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

За змістом ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка, яка розташована в селі Завій Калуського району Івано-Франківської області, загальною площею 0,1141 га. Цільове призначення земельної ділянки є ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2622882801:01:001:0279, що підтверджується договором дарування від 14.07.2017 р.(а.с. 7). ОСОБА_5 земельна ділянка була подарована позивачу ОСОБА_1 її дочкою ОСОБА_7 , а дочка дану земельну ділянку прийняла у спадок після смерті свого батька ,чоловіка позивачки ОСОБА_6( а.с..9,10-16)

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи між сторонами з приводу спірної земельної ділянки вже давно існує спір , а також були і судові справи .

Так, 15.05.2002р. по справі № 2-225/2002р про визнання незаконною приватизації земельної ділянки Калуським районним судом Івано-Франківської області було затверджено мирову угоду укладену між ОСОБА_6 (покійним чоловіком позивача) та його братом , відповідачем по справі ОСОБА_3 , згідно якої ОСОБА_6 зобов'язався після збору урожаю,30.09.2002 р. подарувати частину своєї земельної ділянки розміром 0,10 га, яка належить йому на праві власності згідно державного акту на право приватної власності на землю № 43 від 05.09.2001 року серія І-ІФ № 036133 та віддати 2 м. своєї земельної ділянки під дорогу для спільного користування, а ОСОБА_3 зобов'язався передати у користування ОСОБА_6 земельну ділянку, яка в даний час знаходиться в його користуванні в розмірі 0,04 га в урочищі Звіроферма та 0,06 га в урочищі "Під ділом", перенести вулики з дороги для спільного користування, а також оплатити кошти за переоформлення договору дарування та повернути йому 200 грн. Також зобов'язався поставити повністю огорожу , яка проходить між городами та під'їзною дорогою. Передати земельні ділянки слід було до 30.09.2012 року.(а.с.18)

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.10.2005 року було роз'яснено ухвали суду про затвердження мирової угоди від 15.05.2002 року. (а.с.19). Після цього дана мирова угода була виконана в 2006р., а саме 26.01.2006р. ОСОБА_6 подарував ОСОБА_3 0,1028 га земельної ділянки ,що підтверджується відміткою на державному акті на право приватної власності на землю(а.с.16), а сільською радою на підставі рішення від 26.01.2006р. 9а.с.17) було вилучено у ОСОБА_3 та передано у користування ОСОБА_6 0,10 га землі.

Судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_3 самочинно захопив частину земельної ділянки, яка належить позивачу , чинить перешкоди у користуванні належній позивачу частині земельної ділянки, не допускає позивача на земельну ділянку для використання її за цільовим призначенням та відновленню межових знаків.

Так, позивач ОСОБА_1 , ставши власником спірної земельної ділянки, в 2017 році з метою врегулювання спору щодо розмірів та конфігурації спірної земельної ділянки, спробувала відновити в натурі межі належної їй земельної ділянки, для чого замовила відповідні послуги у ПП ГеоУкрПроект .

18.07.2017р. до позивача для відновлення в натурі меж її земельної ділянки приїхали представники ПП ГеоУкрПроект та представники сільської ради. Однак, відповідач ОСОБА_3 разом із дружиною, в формі агресивної поведінки , на давали змогу працівникам ПП ГеоУкрПроект відновити межові знаки.

За фактом вчинення відповідачем перешкод у проведенні замірів та встановленні меж відвідачу та його дружині винесено офіційне застереження щодо недопущення вчинення ними антигромадської поведінки, що підтверджується копією висновку Калуського ВП ГУ НП в Івано- Франківській області від 27.07.2017р.(а.с.23).

Факт неправомірного використання частини земельної ділянки, орієнтовною площею 0,05 га в с. Завій Калуського району Івано-Франківської області саме відповідачем ОСОБА_3 , а також те, що саме відповідач чинить позивачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою та встановленні межових знаків, підтверджується складеними актами виходу на місце земельної комісії Завійської сільської ради Калуського району від 18.07.2017 р. та 07.06.2018 р. , які були затверджені рішеннями сільської ради від 28.09.2017р . та. від 28.08.2018р (а.с. 20-22, 26-28).

Посилання відповідача про те, що він не чинить позивачу перешкод у володінні та користуванні належній їй земельною ділянкою,оскільки спірна земельна ділянка на місцевості не визначена жодними межовими знаками , а план земельної ділянки виконаної земельною комісією сільської ради не може бути належним доказом , так як складений в довільній формі без застосування належних технічних засобів вимірювання на місцевості , без залучення спеціалізованої організації та відома суміжних межівників, суд вважає безпідставним, оскільки спростовується вище наведеними доказами.

Крім того , суд зазначає, що до компетенції органів місцевого самоврядування (місцевих рад) належить вирішення земельних спорів, а відповідно сільська рада наділена повноваженнями щодо вирішення земельних спорів. Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. План захоплення земельної ділянки є додатком до Акту обстеження земельної ділянки. А акти затвердженні рішенням сесії сільської ради. Тому дані документи є належними та допустимими доказами по справі, оскільки містять інформацію з приводу предмету спору. При цьому слід зазначити, що відповідачем ОСОБА_3В рішення сільської ради про затвердження актів не оскаржувались до суду, а відповідно він погодився із ними.

Також, суд звертає увагу, що відповідач в судовому засіданні у своїх поясненнях підтвердив, що користується земельною ділянкою, оскільки вважає, що вона не належить позивачу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач 14.06.2017 року написав заяву до Завійської сільської ради Калуського району (а.с.66), щоб йому дали дозвіл на виготовлення технічної документації для оформлення права власності на спірних 0,05 га земельної ділянки , однак рішенням Завійської сільської ради від 15.06.2017р. (а.с.67) відповідачу було відмовлено у цьому із тих підстав, що дану землю успадкувала дочка позивача ОСОБА_7.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України підлягають судовому захисту порушені права власників та землекористувачів, власнику земельної ділянки або землекористувачу надано право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною першою статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними (ст. 106 ЗК України).

Враховуючи вище наведені обставини, суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1, оскільки відповідачем ОСОБА_3 порушено права позивача на користування належною їй на праві власності земельною ділянкою та відновлення порушеного права позивача, шляхом зобов'язання відповідача не чинити позивачу перешкод в користуванні земельною ділянкою , яка знаходиться у с. Завій Калуського району Івано-Франківської області .

На підставі ст.ст. 15, 16, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 96, 106, 152 ЗК України, керуючись ст.ст. 4, 19, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки площею 0,05 га, що знаходиться в с.Завій Калуського району Івано - Франківської області, призначену для ведення ОСГ з кадастровим номером 2622882801:01:001:0279, шляхом припинення обробітку ОСОБА_3 належної ОСОБА_1 земельної ділянки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текс рішення виготовлено 26.03.2019.

Суддя