Рішення

від 19.03.2019 по справі 420/149/19

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 19.03.2019

ЄУ № 420/149/19

Провадження №2-о/420/67/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Чалого А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

ВСТАНОВИВ :

Заявник звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту смерті громадянки України - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 04 вересня 2018 року в м. Хрустальний Луганської області, Україна, причина смерті - набряк головного мозку, ішемічний інсульт в басейні каротид справа, та на час смерті була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, Україна.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 04.09.2018 в. Хрустальний, Луганської області, померла громадянка України ОСОБА_2, причина смерті - набряк головного мозку, ішемічний інсульт в басейні каротид справа. Заявник звернулася до Луганського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, для реєстрації смерті ОСОБА_2, але отримала відмову в реєстрації смерті, а тому їй порадили звернутись до суду з заявою про встановлення факту смерті особи. Оскільки ОСОБА_2 померла на окупованій території України, заявник не має необхідних документів достатніх для реєстрації її смерті. Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно їй для отримання свідоцтва про смерть українського зразка.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 04.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 19.03.2019.

Заявник в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, у заяві просить розглянути справу без її участі.

Представник заявника судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, у заяві просить розглянути справу без її участі.

Представник заінтересованої особи - Луганського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській областісправи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст.17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Отже, вказаний закон не містить спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово не підконтрольній Україні території, що при таких обставинах унеможливлює державну реєстрацію смерті певної особи в позасудовому порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4є донькою ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ІІ-ШК №504630 від 31.03.1971, свідоцтвом про укладання шлюбу серії І-ЕД №288780 виданий Відділом РАГС міста Красний Луч Луганської області, свідоцтвом про шлюб серії 1-ЕД №093999 від 28.07.2009 виданий Відділом реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка села Нижнє-Гниле Горшеченського району Курської області, громадянка України, паспорт серії ЕМ 035896 виданий 07.12.1998Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, яка була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, померла 04 вересня 2018 року в м. Хрустальний Луганської області, Україна, причина смерті - набряк головного мозку, ішемічний інсульт в басейні каротид справа, про що надане лікарське свідоцтво про смерть № 273 від 04.09.2018, видане медичною установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території та свідоцтво про смерть, видане 07.09.2018 установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території.

Відповідно до відмови Луганського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 30.11.2018 за вих. № 492/17.1-29 заявнику відмовлено в проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2, оскільки надані документи на підтвердження смерті останньої не є підставою для проведення державної реєстрації смерті.

Оцінюючи лікарське свідоцтво про смерть, свідоцтво про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою) (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

У зв'язку з чим, суд вважає, що доводи заявника є законними, обґрунтованими і підтверджені наявними у справі доказами, а тому вимоги заявника про встановлення факту смерті ОСОБА_2, яка померла 04.09.2018, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 4. ст. 317, ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, 258, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області , задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5., уродженка села Нижнє-Гниле Горшеченського району Курської області, громадянка України, паспорт серії ЕМ 035896 виданий 07.12.1998Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, яка була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, померла 04 вересня 2018 року в м. Хрустальний Луганської області, Україна, причина смерті - набряк головного мозку, ішемічний інсульт в басейні каротид справа.

Заявник, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт громадянина України серії ЕН 732021 виданий 26.09.2009 Краснолуцьким МВ ГУМВД України в Луганській області, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Представник заявника, адвокат ОСОБА_3, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4456 від 15.08.2012 та ордеру серії ДН №040530, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8.

Заінтересована особа: Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, код ЄДРПОУ 41159356, знаходиться за адресою: вул. Федоренко, 10, м. Сєвєродонецьк, Луганська область.

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Головуючий суддя: А.В. Чалий