Постанова

від 27.08.2019 по справі 420/149/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/149/19

Категорія: 1102000000Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Час і місце ухвалення: 12.04.2019р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А.І.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Черкасовій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року по справі за адміністративним позовом Громадської організації Рада з захисту законності та правопорядку до Національного агентства з питань запобігання корупції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Великомихайлівської районної ради Одеської області, про визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення до порядку денного на розгляд деякі питання та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2019 року Громадська організація Рада з захисту законності та правопорядку звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невнесення до порядку денного на розгляд засідання Національного агентства з питань запобігання корупції у передбачені Законом строки питання щодо проведення повної перевірки щорічних декларацій за 2016-2017 роки, поданих депутатами Великомихайлівської районної ради Одеської області ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції внести до Порядку денного на засідання Національного агентства з питань запобігання корупції питання щодо проведення повної перевірки щорічних декларацій за 2016-2017 роки, поданих депутатами Великомихайлівської районної ради Одеської області ОСОБА_1. та ОСОБА_2

Позов обґрунтовувала тим, що Громадська організація Рада захисту законності та правопорядку звернулась до відповідача із повідомлення про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції депутатами Великомихайлівської районної ради Одеської області ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 . Зокрема, позивачем повідомлено, що депутати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушили вимоги антикорупційного законодавства шляхом декларування недостовірних відомостей в щорічних деклараціях за 2016-2017 роки. Однак, в порушення пункту 4 розділу ІІІ Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК №56 від 10.02.2017р., відповідач впродовж 15 робочих днів з дня надходження звернення позивача не вирішив питання щодо проведення повної перевірки декларацій, чим допустив протиправну бездіяльність.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції в частині не вирішення питання щодо проведення повної перевірки декларацій за 2016-2017рр., поданих депутатами Великомихайлівської районної ради Одеської області ОСОБА_1 . та ОСОБА_2

Зобов`язано Національне агентство з питань запобігання корупції вирішити питання щодо проведення повної перевірки декларацій за 2016-2017рр., поданих депутатами Великомихайлівської районної ради Одеської області ОСОБА_1. та ОСОБА_2

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Національне агентство з питань запобігання корупції подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 12.04.2019р. з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову Громадської організації Рада з захисту законності та правопорядку .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, оскільки пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №56 встановлено 15-денний строк для вирішення питання щодо проведення повної перевірки декларації, тобто строк для здійснення відповідних перевірочних заходів. При цьому, пунктом 7 розділу ІІІ Порядку №56 визначено пріоритетність, у якій проводиться повна перевірка. Інформація, яка надійшла до НАЗК від позивача, стосувалася суб`єктів декларування, які за посадою не належать до осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також не належать до суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків. Листами Національного агентства від 28.11.2018р. та від 26.12.2018р. Громадській організації Рада з захисту законності та правопорядку повідомлено, що питання щодо прийняття рішення про проведення повної перевірки на підставі її звернення розглядатиме НАЗК відповідно до визначеної пріоритетності, а надану заявником інформацію буде враховано під час проведення перевірок.

Також, апелянт вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про порушення Національним агентством прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку. Зазначає, що позивач не обґрунтував та не надав жодного доказу того, що НАЗК порушило його права, свободи чи інтереси у зв`язку з не проведенням перевірки декларацій за 2016-2017 роки, поданих депутатами Великомихайлівської районної ради Одеської області ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 14.11.2018р. Громадська організація Рада з захисту законності та правопорядку звернулась до Національного агентства з питань запобігання корупції із повідомлення про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції , в якому, зазначила, що за результатами моніторингу інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, громадською організацією встановлено відображення недостовірних відомостей у деклараціях осіб уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування.

В поданому повідомленні заявник просив: упродовж 15 робочих днів з дня отримання звернення винести на засідання НАЗК рішення щодо проведення повної перевірки декларацій, поданих ОСОБА_1 , за 2016 та 2017 роки; упродовж 15 робочих днів з дня отримання звернення винести на засідання НАЗК рішення щодо проведення повної перевірки декларацій, поданих ОСОБА_2 , за 2016 та 2017 роки; за результатами повних перевірок вжити передбачені законодавством заходи щодо притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до відповідальності; повідомити заявника про результати розгляду звернення у електронному та паперовому вигляді у визначений чинним законодавством термін. (т.1 а.с.20-25)

Листом від 28.11.2018р. №42-01/57360/18, за підписом керівника Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя ОСОБА_5 , Громадську організацію Рада з захисту законності та правопорядку повідомлено, що Національним агентством з питань запобігання корупції буде прийнято рішення про проведення повної перевірки декларацій за 2016 та 2017 роки, поданих депутатами Великомихайлівської районної ради Одеської області ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 , відповідно до визначеної пріоритетності, а надана інформація буде врахована під час проведення такої перевірки. (т.1 а.с.113-114)

14.12.2018р. позивачем було направлено на адресу відповідача запит на інформацію №200/01, в якому він просив повідомити про причини не внесення в 15-денний термін питання до порядку денного засідання НАЗК щодо початку проведення повних перевірок електронних декларацій депутатів Великомихайлівської районної ради Одеської області ОСОБА_2 та ОСОБА_1. за повідомленням від 14.11.2018р. вих. №183/01 ГО Рада з захисту законності та правопорядку . Також, позивач просив повідомити про дату внесення відповідного питання до порядку денного НАЗК. (т.1 а.с.79)

Листом від 26.12.2018р. №94-06/65825/18, за підписом керівника Управління документального забезпечення та контролю ОСОБА_9 , у відповідь на зазначений запит відповідач повідомив громадську організацію, що питання щодо прийняття рішення про проведення повної перевірки декларацій за 2016 та 2017 роки, поданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як депутатами Великомихайлівської районної ради Одеської області, буде розглянуто відповідно до визначеної пріоритетності, а надана інформація буде врахована під час проведення перевірки. (т.1 а.с.80-81)

Вважаючи протиправною бездіяльність Національного агентства, що полягає у невнесенні до порядку денного на розгляд засідання у передбачені Законом строки питання щодо проведення повної перевірки щорічних декларацій за 2016-2017 роки, поданих депутатами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ГО Рада з захисту законності та правопорядку звернулася з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції визнав обґрунтованими твердження позивача, що відповідачем у встановленому порядку не було вирішено питання щодо проведення повної перевірки декларацій упродовж 15 робочих днів з дня отримання повідомлення позивача від 14.11.2018р. Результатом розгляду отриманого повідомлення є прийняте НАЗК рішення про проведення повної перевірки декларації або про відмову в проведенні такої перевірки. Відповідне рішення приймається не структурним підрозділом НАЗК, а його членами за результатами голосування. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності НАЗК в частині не вирішення питання щодо проведення повної перевірки декларацій за 2016-2017 рр., поданих депутатами Великомихайліської районної ради Одеської області ОСОБА_1. та ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції визнав безпідставними посилання відповідача на положення пункту 7 розділу ІІІ Порядку №56 щодо пріоритетності проведення повної перевірки, зазначивши, що положення щодо необхідності врахування пріоритетності стосуються не вирішення питання щодо проведення повної перевірки декларацій, а виключно самої процедури повної перевірки.

При цьому, суд першої інстанції визнав необґрунтованими вимоги позову про зобов`язання відповідача внести до порядку денного питання на засідання НАЗК щодо проведення повної перевірки щорічних декларацій за 2016, 2017 рр., поданих депутатами Великомихайлівської районної ради Одеської області ОСОБА_1., ОСОБА_2 , з тих підстав, що формування порядку денного засідання НАЗК є дискреційним повноваженням даного органу, а процедуру формування проекту порядку денного засідання Національного агентства чітко визначено розділом VII Регламенту НАЗК.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову Громадської організації Рада з захисту законності та правопорядку виходячи з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на звернення до суду і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і суб`єктами владних повноважень під час здійснення ними владних управлінських функцій, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України.

Разом з тим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище, або ж виходячи з помилкового уявлення про наявний власний інтерес, заснованого (уявлення) на гіпотезі щодо порушення прав чи інтересів позивача у відносинах іншої особи із суб`єктом владних повноважень.

В обґрунтування наявності порушених прав Громадської організації Рада з захисту законності та правопорядку бездіяльністю НАЗК щодо вирішення питання про проведення повної перевірки декларацій депутатів районної ради, позивач посилається на те, що метою статутної діяльності громадської організації є об`єднання зусиль її членів для сприяння правоохоронним органам України в боротьбі з корупцією, тоді як подані позивачем повідомлення про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції , відповідачем належним чином не розглянуті.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Національне агентство з питань запобігання корупції не відмовило Громадській організації Рада з захисту законності та правопорядку в прийнятті її повідомлення, тобто не обмежило позивача у здійсненні його статутної діяльності, та зазначило, що надана заявником інформація буде врахована у разі прийняття рішення про проведення повної перевірки декларації відповідного суб`єкта декларування, однак таке рішення буде прийнято НАЗК відповідно до визначеної пунктом 7 Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, пріоритетності.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 21 Закону України Про запобігання корупції громадські об`єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право: 1) повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості; 2) запитувати та одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Законом України Про доступ до публічної інформації , інформацію про діяльність щодо запобігання корупції; 3) проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій; 4) брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції; 5) вносити пропозиції суб`єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції; 6) проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання корупції; 7) проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання корупції; 8) здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству; 9) здійснювати інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції.

Вказаною статтею, передбачені права громадських об`єднань, їх членів або уповноважених представників, а також окремих громадян в діяльності щодо запобігання корупції, у переліку яких відсутнє право здійснювати облік, контроль та перевірку декларацій суб`єктів декларування.

В контексті викладеного вище, не знаходять свого підтвердження обґрунтування позивача щодо наявності порушеного права на здійснення громадського контролю за виконанням законів у сфері запобігання корупції, оскільки НАЗК не було допущено порушення вимог чинних нормативно-правових актів та жодним чином не обмежено громадську організацію у виконанні нею своїх статутних цілей та завдань.

Право здійснювати облік, контроль та перевірку декларацій суб`єктів декларування відповідно до статей 11, 47-52 Закону України Про запобігання корупції наділено НАЗК.

Колегія суддів зауважує, що у спірному випадку громадська організація реалізувала надане їй законодавством право на звернення до НАЗК, водночас, в результаті отримання відповіді на своє звернення у позивача не виникло жодних правовідносин з НАЗК, які б стосувалися правомірності чи протиправності рішень, дій чи бездіяльності НАЗК, прийнятих та/або допущених в результаті не проведення повної перевірки щорічних декларацій за 2016-2017 роки, поданих депутатами Великомихайлівської районної ради Одеської області ОСОБА_1 . та ОСОБА_2

Позивачем у справі не наведено обґрунтованих мотивів щодо того, яким чином оскаржувана, на думку позивача, протиправна бездіяльність відповідача порушує права позивача, тобто породжує, змінює або припиняє його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Також, позивачем суду не надано доказів порушення вказаною бездіяльністю прав третіх осіб за захистом яких позивач міг звернутися до суду.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 29.03.2019р. по справі №826/17479/18 (провадження №К/9901/4896/19).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення Аксу проти Туреччини пункт 50; Тенасе проти Молдови ).

При вирішенні спору колегія суддів враховує, що Національним агентством з питань запобігання корупції не відмовлено Громадській організації Рада з захисту законності та правопорядку в прийнятті її повідомлення, а також не відмовлено у проведенні повної перевірки декларацій за 2016 та 2017 роки, поданих депутатами Великомихайлівської районної ради Одеської області ОСОБА_1. та ОСОБА_2 , а лише зазначено, що рішення про проведення повної перевірки декларацій буде прийнято відповідно до визначеної пріоритетності, а надана інформація буде врахована під час проведення такої перевірки.

Згідно ст.48 Закону України Про запобігання корупції Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: щодо своєчасності подання; щодо правильності та повноти заповнення; логічний та арифметичний контроль.

Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.

Пунктом 7 розділу ІІІ Порядку №56 передбачено, що повна перевірка, передбачена підпунктом 4 пункту 3 цього розділу, проводиться у такій пріоритетності:

1) декларації осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, крім осіб, посади яких належать до посад державної служби категорії А або Б , та осіб, посади яких частиною першою статті 14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування віднесені до першої - третьої категорій, а також крім суддів, прокурорів і слідчих, керівників, заступників керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військових посадових осіб вищого офіцерського складу;

2) декларації осіб, посади яких належать до посад державної служби категорії А , та осіб, посади яких частиною першою статті 14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування віднесені до першої - третьої категорій;

3) декларації суддів, прокурорів, слідчих, військових посадових осіб вищого офіцерського складу;

4) декларації осіб, посади яких належать до посад державної служби категорії Б , та осіб, посади яких частиною першою статті 14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування віднесені до третьої категорії, а також декларації керівників, заступників керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на всю територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення;

5) декларації, рейтинг ризику яких дорівнює або перевищує Показник рейтингу ризику і при цьому повна перевірка такої декларації проводиться на підставі абзацу другого частини першої статті 50 Закону;

6) декларації, щодо яких Національне агентство отримало від фізичних чи юридичних осіб, із засобів масової інформації, інших джерел інформацію про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей, якщо такі відомості стосуються майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

7) декларації, щодо яких Національне агентство отримало від фізичних чи юридичних осіб, із засобів масової інформації, інших джерел інформацію про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей, якщо такі відомості стосуються майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

8) декларації, підставою для перевірки яких є встановлення невідповідності рівня життя суб`єкта декларування задекларованим ним майну і доходам за результатами моніторингу способу життя;

9) декларації суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків;

10) декларації, що містять поле (поля), у якому (яких) суб`єкт декларування обрав ознаку Член сім`ї не надав інформацію ;

11) інші декларації.

Учасниками справи не заперечується, що інформація, яка надійшла від позивача стосувалася суб`єктів декларування, декларації яких не підлягають першочерговій обробці.

Колегія суддів критично ставиться до висновків суду першої інстанції про те, що положення пункту 7 розділу ІІІ Порядку №56 щодо пріоритетності проведення повної перевірки стосуються не вирішення питання щодо проведення повної перевірки декларацій, а виключно самої процедури повної перевірки, оскільки такі висновки не узгоджуються з п.14 розділу ІІІ Порядку №56, яким передбачено, що повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.

Тобто, у разі прийнятті рішення про проведення повної перевірки декларації НАЗК фактично позбавляється можливості застосування положень пункту 7 розділу ІІІ Порядку №56 щодо визначення пріоритетності проведення повної перевірки, так як суб`єкт владних повноважень обмежений граничними строками проведення такої перевірки.

За викладених обставин, враховуючи відсутність порушеного права громадської організації, яке має полягати у відповідних правових наслідках у вигляді зміни стану прав та обов`язків позивача, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги Громадської організації Рада з захисту законності та правопорядку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При вирішенні спору суд першої не надав належної правової оцінки посиланням відповідача на відсутність у спірних правовідносинах порушених прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Оскільки судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи та постановлено судове рішення з не правильним застосуванням норм матеріального права, тому, відповідно до ст.317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції задовольняє таку скаргу, скасовує рішення суду від 12.04.2019р. з прийняттям нової постанови - про відмову в задоволенні позову Громадської організації Рада з захисту законності та правопорядку .

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову Громадської організації Рада з захисту законності та правопорядку до Національного агентства з питань запобігання корупції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Великомихайлівської районної ради Одеської області, про визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення до порядку денного на розгляд деякі питання та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 вересня 2019 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Судді: А.І. Бітов

І.Г. Ступакова