Постанова

від 20.03.2019 по справі 308/2193/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 308/2193/16-ц

провадження № 61-4979св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач) ,

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Тарновецька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 09 грудня 2016 року в складі колегії суддів: Готра Т. Ю., Джуги С. Д., Леска В. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Тарновецької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання правочинів недійсними та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що у липні 1994 року вона виїхала на постійне місце проживання у Сполучені Штати Америки. 04 липня 2005 року вона видала на ім'я ОСОБА_4 нотаріально посвідчену довіреність, на підставі якої за попереднім погодження з нею об'єкту нерухомості 16 серпня 2005 року останній на підставі договору купівлі-продажу придбав на її ім'я нежитлову будівлю (санпропускник), розташовану по АДРЕСА_1, яка складається із 49 приміщень, загальною площею 696,20 кв. м.

13 вересня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу на її ім'я ОСОБА_4 придбав земельну ділянку, площею 0,4500 га за указаною адресою. Відповідно до довіреності від 04 липня 2005 року ОСОБА_4 повинен був зареєструвати вказане нерухоме майно за нею, як таке, що придбане для позивача у власність. Проте, у 2016 році після відкриття інтернет-доступу до реєстру речових прав на нерухоме майно, вона дізналася, що станом на 2016 рік придбана для неї у власність указана земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_5 Згодом було з'ясовано, що 29 червня 2006 року ОСОБА_4 розірвав договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13 вересня 2005 року та у цей же день уклав договір купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки на своє ім'я, яку 27 березня 2015 року подарував своїй дружині.

Посилаючись на те, що вона довіреністю від 04 липня 2005 року уповноважила ОСОБА_4 набувати на її ім'я будь-яке рухоме та нерухоме майно, та вчиняти усі дії від її імені та в її інтересах, а договори укладені не на її ім'я та всупереч її інтересам, згоду на укладення яких вона не давала і в подальшому не схвалювала, якими порушуються її законні права та інтереси та з урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила суд на підставі частини першої статей 203, 215 ЦПК України визнати недійсними:

договір від 29 червня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Житко О. І., зареєстрований

№ 1633, про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,4500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 13 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Житко О. І., зареєстрованого у реєстрі № 2198;

договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,42 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Житко О. І. 29 червня 2006 року за реєстровим № 1646;

державний акт на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_2, виданий Тарновецькою сільською радою Ужгородського району Закарпатської області 13 вересня 2006 року на ім'я ОСОБА_4;

договір дарування земельної ділянки від 27 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Т. М. за

№ 462, а також визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, площею 0,42 га, яка находиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3, на підставі частини першої статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 24 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову у даній справі, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня

2016 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_2 не набула прав власності на спірну ділянку, у неї відповідно відсутнє право володіння, користування і розпорядження зазначеним нерухомим майном, вона не є стороною у договорі купівлі-продажу, відповідно її права не порушені, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 09 грудня 2016 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 24 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсними: договір від 29 червня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Житко О. І., зареєстрований № 1633, про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,4500 га, розташованої по АДРЕСА_1, від 13 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Житко О. І., зареєстрованого у реєстрі № 2198;

договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,42 га, розташованої по

АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Житко О. І. від 29 червня

2006 року, зареєстрований № 1646;

державний акт на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_2, виданий Тарновецькою сільською радою Ужгородського району Закарпатської області 13 вересня 2006 року на ім'я ОСОБА_4;

договір дарування земельної ділянки від 27 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Т. М. № 462.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд, виходив з того, що при укладенні договору від 29 червня 2006 року про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 вересня 2005 року мало місце перевищення повноважень, які встановлені особою, яку ОСОБА_4 представляє та які в подальшому не були схвалені довірителем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 подалидо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просили скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що судове рішення є законним і обґрунтованим .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2018 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що з у 2005 році з метою вкладення зароблених коштів у розвиток бізнесу на території України 04 липня 2005 року ОСОБА_2 видала на ім'я ОСОБА_4 нотаріально посвідчену довіреність.

16 серпня 2005 року ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, зареєстрованого у реєстрі № 1900, діючи від імені ОСОБА_2, придбав для неї у ОСОБА_9 нежитлову будівлю (санпропускник), розташовану по АДРЕСА_1.

13 вересня 2005 року ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки , за реєстровим № 2198, діючи від імені ОСОБА_2, купив для неї від ОСОБА_9 земельну ділянку,

площею 0, 4500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Продаж цієї ділянки було вчинено за 33 067,80 грн.

Указана земельна ділянка належала ОСОБА_9 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого 08 вересня

2005 року.

Також, установлено, що 29 червня 2006 року приватним нотаріусом Ужгродського районного нотаріального округу Житко О. І. було посвідчено договір, за реєстровим № 1633, яким ОСОБА_9 та ОСОБА_4, діючи за довіреністю від імені ОСОБА_2, за взаємною згодою розірвали договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13 вересня 2005 року, за реєстровим № 2198, відповідно до умов якого ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_4, представник покупця - ОСОБА_2, купив належну ОСОБА_9 на праві власності земельну ділянку, площею 0,4500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

За указаним договором ОСОБА_9 не повернула покупцю отримані за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13 вересня 2005 року гроші у розмірі 33 067,80 грн.

29 червня 2006 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Житко О .І. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за реєстровим № 1646, згідно якого ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_4 купив належну ОСОБА_9 на праві власності земельну ділянку, площею 0,4500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Продаж зазначеної земельної ділянки вчинено за 12 107,00 грн., які продавець отримала від покупця повністю до підписання цього договору.

13 вересня 2006 року на підставі зазначеного договору ОСОБА_4 було видано державний акт про право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_2, площею 0,045 га, що розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства.

27 березня 2015 року ОСОБА_4 за договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу

Гулянич Т. М., за реєстровим № 462, подарував своїй дружині ОСОБА_5 частку у праві спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку, площею

0,4500 га, без виділу цієї частки, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 210 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною першою статті 1004 ЦК України передбачено, що повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення, як тільки це стане можливим.

Згідно з довіреністю від 04 липня 2005 року ОСОБА_4 надано право набувати на ім'я ОСОБА_2 будь-яке рухоме чи нерухоме майно; набувати цінні папери, відкривати від її імені рахунки в банківських установах, в тому числі валютний та в цінних паперах; володіти та користуватися належним їй будь-яким нерухомим та рухомим майном, володіти, користуватися та розпоряджатися коштами паперами; укладати всі дозволені законом правочини (договори) цивільно-правового характеру, в тому числі кредитні, а також угоди про внесення змін та доповнень, розірвання раніше укладених договорів та угод; купувати, приймати в дар і приймати в заставу будь-яке належне їй рухоме та нерухоме майно; представляти її інтереси в органах внутрішніх справ, в тому числі з питань, які стосуватимуться, державної реєстрації, державної статистики, нотаріату, технічної інвентаризації тощо.

Зазначена довіреність не скасована та була чинною на момент укладення спірних договорів.

Отже, суд першої інстанції, враховуючи те, що при вчиненні правочину щодо розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_4 діяв в межах наданих йому повноважень довіреністю від 04 липня 2005 року, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору від 29 червня 2006 року про розірвання договору купівлі-продажу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договорів купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 29 червня 2006 року та договір дарування вказаної земельної ділянки від 27 березня 2015 року, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення цих вимог, оскільки позивач фактично так і не стала власником спірної ділянки в силу положень частини першої статті 22 Земельного кодексу України, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий Тарнівецькою сільською радою Ужгородського району Закарпатської області від 08 вересня 2005 року був повернутий відчужувачу ОСОБА_9, а в державному реєстрі правочинів внесено реєстраційний запис про припинення дії правочину, відповідно, остання як власник майна мала право на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй майном, в тому числі право вчиняти будь-які дії, які не суперечать закону, та право продажу належної їй ділянки, в тому числі і ОСОБА_4

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 09 грудня 2016 року скасувати, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2016 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.П. Курило