Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 753/3422/18
провадження № 61-31242св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С. , Пророка В. В. ,
учасники справи:
заявник - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку 26-і ,
заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якої діє адвокат Іванов ОлександрВікторович, на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2018 року в складі судді Колесника О. М. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2018 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку 26-і (далі - ОСББ 26-і ) звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило застосувати забезпечення позову у виді арешту та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна - групи нежитлових приміщень № 114, 115 на АДРЕСА_1.
Підставою звернення із заявою про забезпечення позову заявник вказує те, що він має намір звернутися до Дарницького районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку на приміщення № 114, 115 на АДРЕСА_1 , визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання недійсними договорів, об'єктами яких є зазначені нежитлові приміщення.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2018 року заяву задоволено частково. Накладено арешт на групу приміщень № 114 (в літ. А ) - заклад громадського харчування на АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. Накладено арешт на нежитлове приміщень № 115 (в літ. А ) на АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві приватної власності. У задоволенні заяви про заборону вчинення будь-яких дій щодо нерухомого майна - групи нежитлових приміщень № 114 та 115 на АДРЕСА_1, відмовлено. Допущено ухвалу до негайного виконання.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів про забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що, враховуючи зміст вимог, з якими має намір звернутися ОСББ 26-і , наявні підстави для забезпечення позову до його пред'явлення.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_5, в інтересах якої діє адвокат Іванов О. В. , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСББ 26-і про забезпечення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що приміщення № 114 та 115 на АДРЕСА_1 не можуть належати співвласникам цього багатоквартирного будинку та не належить до допоміжних приміщень. Позивачем не подано доказів співмірності обраного заходу забезпечення позову з позовними вимогами. ОСББ 26-і не вказало у чому саме невжиття заходів забезпечення позову утруднить виконання рішення суд в майбутньому.
У липні 2018 року ОСББ 26-і подало до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що заявник обґрунтував належними та допустимими доказами, у чому саме невжиття заходів забезпечення позову утруднить виконання рішення суд в майбутньому. Між сторонами реально існує спір щодо вказаного вище майна, оскільки відповідачі незаконно захопили частину даху будинку АДРЕСА_1, який належить власникам квартир цього будинку, внаслідок чого збільшилася площа спірних приміщень. У разі невжиття заходів забезпечення позову, відповідачі відчужать спірні приміщення, що утруднить виконання рішення суду.
30 липня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Суди встановили, що в заяві про забезпечення позову ОСББ 26-і зазначило, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є власниками групи приміщень № 114 та 115 на АДРЕСА_1.
На момент прийняття будинку в управління об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку площа групи приміщень № 114 становила 336,8 кв. м, площа нежитлових приміщень № 115 становила 279,8 кв. м.
14 березня 2017 року нотаріусом проведено державну реєстрацію прав на нежитлове приміщення № 114 на підставі договору про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому визначено збільшену площу 403,4 кв. м.
У подальшому нежитлове приміщення № 114 на підставі договору про поділ нерухомого майна від 28 березня 2017 року поділено в натурі на два об'єкта: № 114, загальною площею 172,1 кв. м, власником якого є ОСОБА_4, та № 114/1, загальною площею 231,3 кв. м, власником якого є ОСОБА_5
26 квітня 2017 року на підставі договору про поділ майна від 28 березня 2017 року та висновку щодо технічної можливості об'єднання об'єктів від 10 квітня 2017 року нежитлові приміщення № 114/1 об'єднані з нежитловим приміщенням № 115, внаслідок чого збільшено площу приміщення № 115 до 511,1 кв. м.
25 липня 2017 року на підставі договору дарування від 25 липня 2017 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 нежитлове приміщення № 114 площею 172,1 кв. м.
16 листопада 2017 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_4 14/100 часток приміщення № 115.
Заявник також вказував, що зареєстровані за відповідачами спірні приміщення складаються з 66,6 кв. м даху першого поверху будинку, що є його конструктивним елементом. Відтак, вказана площа належить співвласникам багатоквартирного будинку.
ОСББ 26-і зазначило, що воно має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності співвласників будинку на 66,6 кв. м даху першого поверху будинку АДРЕСА_1; визнання незаконним та скасування реєстрації прав та їх обтяжень щодо нежитлових приміщень № 114 та 115, які здійснені 14 березня 2017 року, 28 березня 2017 року, 26 квітня 217 року, 25 липня 2017 року та 16 листопада 2017 року; визнання недійсними договорів, що стали підставою для виникнення права власності на відповідні приміщення.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, місцевий суд, з висновком якого погодився апеляційний суд, установив, що між сторонами дійсно існує спір щодо нежитлових приміщень № 114 та 115 на АДРЕСА_1, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулась з такою заявою.
На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що невжиття заходів про забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
В оскаржуваних судових рішеннях, згідно з вимогами процесуального закону, наведені відповідні мотиви.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що приміщення № 114 та 115 на АДРЕСА_1 не можуть належати співвласникам багатоквартирного будинку та не належить до допоміжних приміщень, оскільки вказані обставини підлягають перевірці під час вирішення спору по суті. Під час вирішення питання про забезпечення позову до його пред'явлення суд має виходити зі змісту таких вимог.
Безпідставними є доводи касаційної скарги, що позивачем не подано доказів співмірності обраного заходу забезпечення позову з позовними вимогами, оскільки такі доводи спростовані змістом поданої ОСББ 26-і заяви про забезпечення позову та зібраними у справі матеріалами. При цьому суди з'ясували співмірність виду забезпечення позову.
Так, судами встановлено, що ОСББ 26-і має намір заявити вимоги щодо приміщень площею 66,6 кв. м, з тих підстав, що ці приміщення фактично належать співвласникам квартир будинку АДРЕСА_1, проте внаслідок неправомірних дій відповідачів є складовою частиною спірних приміщень № 114 та 115. У поданій суду заяві ОСББ 26-і зазначило, що буде просити визнати незаконним та скасувати реєстрації прав та їх обтяжень щодо нежитлових приміщень № 114 та № 115, які здійснені 14 березня 2017 року, 28 березня 2017 року, 26 квітня 217 року, 25 липня 2017 року та 16 листопада 2017 року, а також визнати недійсними договори, які стали підставою для виникнення права власності на відповідні приміщення.
Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів, що в силу положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якої діє адвокат Іванов Олександр Вікторович, залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
В. С.Висоцька
В. В. Пророк
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 21.03.2019 |
Оприлюднено | 29.03.2019 |
Номер документу | 80783159 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Фаловська Ірина Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні