Постанова

від 27.03.2019 по справі 357/11101/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e -mail : inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 357/11101/18

Головуючий у першій інстанції - Бондаренко О.В.

Номер провадження № 22-ц/824/4368/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Удовиченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2018 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" до ОСОБА_2, Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" ЯнчукСвітлани Василівни, Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод", Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ТОВ Агрофірма Матюші звернулося до суду першої інстанції з вказаним позовом та просило визнати недійсним односторонній правочин вчинений ОСОБА_2 щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди земельної ділянки від 05 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Матюші , оформлений повідомленням ОСОБА_2 за вих.. № б/н від 26 грудня 2017 року; скасувати рішення державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - - права оренди: індексний номер 39123368 від 05 січня 2018 року; скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП Реєстрація рухомості та бізнесу Янчук С.В. про державну реєстрація припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер 39024144 від 28 грудня 2017 року; визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 29 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТзДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

У грудні 2018 року ТОВ Агрофірма Матюші подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на земельну ділянку площею 2,1050 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки площею 2,1050 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Заява обґрунтована тим, що 05 липня 2014 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ Агрофірма Матюші договір оренди землі №б/н, відповідно до якого відповідач передав позивачу земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 в оренду. Під час дії зазначеного договору відповідач уклав з ТзДВ Шамраївський цукровий завод інший договір оренди землі щодо цієї самої ділянки.

У зв'язку з цим, позивачем подано позов про визнання недійсним останнього договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Позивач вважає, що існує небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення по справі. Накладення арешту на земельну ділянку унеможливить здійснення процедури її поділу за заявою власника, і тим самим забезпечить збереження земельної ділянки у стані, в якому вона існувала на момент виникнення даного спору. З метою забезпечення позивачеві гарантії реальної можливості захисту його порушених прав та недопущення унеможливлення виконання рішення суду у справі та істотного ускладнення поновлення порушених прав позивача існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2018 року у задоволенні заяви ТОВ Агрофірма Матюші відмовлено .

В апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма Матюші просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що підставою для звернення до суду з позовом стало порушення його прав, як законного орендаря земельної ділянки, оскільки підстав для розірвання укладеного із позивачем договору оренди у ОСОБА_2 не було. У процесі розгляду справи позивачу стало відомо про вчинення з боку власника земельної ділянки та ТзДВ Шамраївський цукровий завод незаконних дій, спрямованих на здійснення поділу земельної ділянки з метою унеможливлення виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову. У результаті поділу земельних ділянок будуть скасовані записи про державну реєстрацію старих земельних ділянок, їх кадастрові номери, а також будуть сформовані нові земельні ділянки із новими номерами. Тобто, об'єкт оренди, право користування яким позивач намагається захистити в межах розгляду даної справи, може припинити існування у такому стані, в якому він існував на момент виникнення спору.

На сьогоднішній день ОСОБА_2 та ТзДВ Шамраївський цукровий завод можуть вчинити дії, спрямовані на унеможливлення виконання судового рішення у даній справі шляхом розірвання оспорюваного правочину та підписання між собою нового договору оренди цієї самої земельної ділянки або передачу земельної ділянки в оренду іншому підприємству чи передати її у суборенду третім особам. Зазначені обставини вказують на існування реальної загрози настання обставин, які можуть унеможливити виконання рішення суду у даній справі та унеможливити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У разі поділу земельної ділянки виконання рішення суду про скасування оспорюваного рішення державного реєстратора та скасування запису про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТзДВ Шамраївський цукровий завод буде неможливим, оскільки після здійснення поділу земельної ділянки відповідний розділ в ДРРПНМ закривається і внесення змін до нього є неможливим.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 вказує на те, що позивач не надав доказів, які підтверджують вчинення відповідачами дій, спрямованих на унеможливлення виконання судового рішення у справі. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки і його право власності ніким не оспорюється. Заходи забезпечення позову, які позивач просить застосувати, порушують право власності позивача на володіння та розпорядження своїм майном.

При апеляційному розгляді справи представник ТОВ Агрофірма Матюші ОСОБА_6 доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав просив її задовольнити мотивуючи це тим, що не забезпечення позову може призвести до неможливості позивача належним чином захистити порушені відповідачами його права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_6, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено та судом не встановлено обставин, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Заявником не надано доказів, що ОСОБА_2 вчиняє дії щодо відчуження чи поділу земельної ділянки, а додані до заяви матеріали не стосуються предмету спору та не містять доказів, які стосуються як предмету спору, так і земельної ділянки, яка є предметом договору оренди .

Апеляційний суд по суті погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема,накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року роз'яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що ТОВ Агрофірма Матюші просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, ТОВ Агрофірма Матюші посилається на те, що позивачу стало відомо про намір відповідача у найближчий час здійснити поділ земельної ділянки. У результаті поділу земельної ділянки будуть скасовані записи про державну реєстрацію старої земельної ділянки, її кадастрові номери, а також будуть сформовані нові земельні ділянки із новими номерами. Тобто, об'єкт оренди може припинити існування у такому стані, в якому він існував на момент виникнення спору. Заявник вказує, що з метою унеможливлення виконання судових рішень у справі за позовом ТОВ Олійникова Слобода було поділено земельні ділянки, щодо яких було заявлено аналогічні позовні вимоги. ТОВ Агрофірма Матюші також посилається на Висновок комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та наказ Міністерства юстиції України від 17 вересня 2018 року.

Апеляційний суд вважає такі доводи заявника необґрунтованими, оскільки спосіб забезпечення позову, який просить застосувати ТОВ Агрофірма Матюші , не є співмірним з заявленими позовними вимогами та жодним чином не забезпечить виконання рішення суду.

У разі задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма Матюші договір оренди землі вважатиметься недійсним, а рішення державного реєстратора скасованим з моменту набрання рішенням суду законної сили.

При цьому, зазначене судове рішення не потребуватиме примусового виконання, а отже, відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, про які зазначає позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи право оренди позивача на момент розгляду справи не зареєстровано в установленому законом порядку, оскільки реєстрація договору оренди землі від 20 серпня 2015 року була скасована уповноваженим органом Міністерства юстиції України.

У відповідності до вимог ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У той же час, позивач в своїй позовній заяві не заявляв жодних вимог про поновлення реєстрації права оренди чи будь-яких інших вимог, направлених на поновлення чи захист його права оренди, яке виникло на підставі договору від 05 липня 2014року і яке не можливо буде реалізувати без заявлених позивачем заходів забезпечення позову. При цьому, виконання рішення суду в межах заявлених позовних вимог ніяким чином не залежить від заходів забезпечення позову, на яких наполягає позивач.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що зазначені позивачем заходи забезпечення позову ніяким чином не забезпечують виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову в межах заявлених позовних вимог і жодним чином не впливають на ефективний захист, або поновлення права оренди позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Посилання заявника на висновок комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та наказ Міністерства юстиції України від 17 вересня 2018 року не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки ст. 82 ЦПК України визначено, що обов'язковими для суду є лише судові рішення, які набрали законної сили. Зазначений позивачем наказ не стосується прав та обов'язків сторін у зазначеній справі, оскільки скасовує рішення державного реєстратора про припинення права оренди ТОВ Олійникова Слобода , яка не є учасником даної справи.

Обґрунтованість чи не обґрунтованість рішень державного реєстратора, які вчинені відносно ТОВ Олійникова Слобода , не стосуються предмету спору у даній справі і не вказують на законність чи незаконність дій державного реєстратора при прийнятті ним оскаржуваних рішень у даній справі.

Що стосується доводів заявника щодо наміру власника здійснити поділ земельної ділянки та припинення існування об'єкта оренди, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 319,ч. 4 ст. 373 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно вимог ст. 90 ЗК України власник земельної ділянки має право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, самостійно господарювати на землі, тобто використовувати своє право власності на власний розсуд.

Згідно ст. 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень. Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки.

З урахуванням положень вказаної статті поділ земельної ділянки, якщо він матиме місце, не припиняє дії договору оренди та не впливає на права та обов'язки орендаря та орендодавця.

Крім того, згідно вимогами ч. 12 ст. 186 ЗК України у разі поділу земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, вимагається погодження технічної документації з землекористувачем.

У відповідності до вимог ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Статтею 386 глави 29 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Отже, у разі, якщо позивач вважає, що можливим поділом орендованих земельних ділянок можуть бути порушені його права оренди, законом визначений чіткий спосіб захисту, а, відтак, не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги в частині можливого укладення відповідачами інших договорів оренди, розірвання оспорюваного договору чи можливого скасування реєстрації земельної ділянки в результаті її поділу.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах і доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші залишити без задоволення.

УхвалуБілоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає за винятком випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 28 березня 2019 року.

Головуючий М.А.Яворський

Судді Т.Ц. Кашперська

В.О.Фінагеєв