Рішення

від 18.04.2019 по справі 357/11101/18

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11101/18

2/357/10/19

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Бондаренко Н.В., за участю адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_3, Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав ОСОБА_5, про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом 10.09.2018 року, шляхом направлення поштою, який зареєстрований судом 25.09.2018 року, мотивуючи тим, що відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,1050 га з кадастровим номером 3220483500:03:002:0039, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 05.07.2014 року ОСОБА_3 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші договір оренди землі № б/н, за яким передав в оренду земельну ділянку. 03.09.2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_6 прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем за індексним номером 15536714. 14.08.2017 року ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Матюші уклали додаткову угоду № б/н до ОСОБА_7 оренди, якою виклали цей договір у новій редакції. Вказана угода була зареєстрована державним реєстратором Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_8 02.11.2017 року. Наприкінці грудня 2017 року позивач отримав від ОСОБА_3 повідомлення про розірвання ОСОБА_7 оренди з позивачем в односторонньому порядку за вих. № б/н від 26.12.2017 року. Повідомлення про розірвання було мотивоване тим, що нібито ТОВ Агрофірма Матюші не виконало належним чином зобов'язання щодо сплати відповідачу ОСОБА_3 орендної плати за 2016, 2017 роки, у зв'язку з чим розриває Договір оренди з позивачем в односторонньому порядку на підставі пункту 33 цього договору. Однак, позивач зазначає, що підстав для розірвання ОСОБА_7 оренди в односторонньому порядку у орендодавця не було, оскільки у пункті 32 ОСОБА_7 оренди передбачено, що його розірвання в односторонньому порядку не допускається та ТОВ Агрофірма Матюші належним чином сплатило відповідачу орендну плату за 2016,2017 роки. Більше того, у 2017 році позивач виплатив відповідачу авансом орендну плату за 2018, 2019, 2020 роки у розмірі 24000,00 грн. В лютому 2018 року стало відомо, що 28.12.2017 року на підставі повідомлення про розірвання державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу ОСОБА_4 прийняла рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на земельну ділянку з індексним номером 39024144.Крім того, позивачу стало відомо, що 29.12.2017 року ОСОБА_3 уклав з ТДВ Шамраївський цукровий завод договір оренди № б/н, за яким передав останньому в оренду земельну ділянку, та 05.01.2018 року державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав ОСОБА_5 прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку з індексним номером 39123368. Таким чином, внаслідок розірвання відповідачем ОСОБА_3 ОСОБА_7 оренди з позивачем в односторонньому порядку за відсутності правових підстав і передачі земельної ділянки в оренду ТДВ Шамраївський цукровий завод за оспорюваним договором позивача незаконно було позбавлено права оренди земельної ділянки. Тому, просив суд: визнати недійсним вчинений ОСОБА_3 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку ОСОБА_7 оренди № б/н від 05.07.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 і Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші , оформлений повідомленням ОСОБА_3 за вих. № б/н від 26.12.2017 року, скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу ОСОБА_4 про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди індексний номер: 39024144 від 28.12.2017 12:56:01, визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 29.12.2017 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки з кадастровим номером площею 2,1050 га з кадастровим номером 3220483500:03:002:0039, скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав ОСОБА_5 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди індексний номер: 39123368 від 05.01.2018 15:52:34 та стягнути солідарно з відповідачів понесені ним судові витрати.

Ухвалою від 23.10.2018 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 28.11.2018 року, в порядку ст. 84 ЦПК України, були витребувані докази у справі, а саме: у ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод було витребувано копію договору оренди землі № б/н від 29.12.2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод ; у Білоцерківської районної державної адміністрації та Державного реєстратора ОСОБА_4 копію рішення про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди індексний номер: 39024144 від 28.12.2017 12:56:01; у Білоцерківської районної державної адміністрації та Державного реєстратора ОСОБА_5 копію рішення про державну реєстрацію іншого речового право - права оренди індексний номер: 39123368 від 05.01.2018 15:52:34.

21.12.2018 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відмовлено у задоволенні заяви позивача від 18.12.2018 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та забороною вчинення будь - яких реєстраційних дій.

27.03.2019 року постановою Київського апеляційного суду ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2018 року залишена без змін.

13.12.2018 року, на виконання ухвали суду від 28.11.2018 року, Білоцерківська районна державна адміністрація надала відповідь про те, що рішення про державну реєстрацію прав №39024144 та №39123368 в управління адміністративних послуг та державної реєстрації Білоцерківської райдержадміністрації не надходили.

17.12.2018 року представник відповідачів (ОСОБА_3 Степановичата ТДВ Шамраївський цукровий завод ) - адвокат ОСОБА_2, на виконання ухвали суду від 28.11.2018 року, подав до суду копію договору оренди землі № б/н від 29.12.2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод .

Ухвалою від 30.01.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

12.03.2019 року ухвалою суду (внесена до протоколу судового засідання) явка відповідача ОСОБА_3 визнана обов'язковою, для дачі особистих пояснень у справі.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат ОСОБА_1, позов підтримала та просила задовольнити вимоги в повному обсязі, 11.03.2019 року подала до суду письмові пояснення проти доводів відповідачів, в яких зазначила, що відповідачі вказують на наявність підстав для розірвання укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Матюші ОСОБА_7 оренди земельної ділянки, посилаючись при цьому на положення пункту 33 цього ОСОБА_7 та невиконання позивачем своїх зобов'язань щодо виплати орендної плати за весь період дії ОСОБА_7. Однак, повідомлення орендодавця про розірвання ОСОБА_7 оренди із позивачем в односторонньому порядку було мотивоване неналежним виконанням орендарем зобов'язань щодо виплати орендної плати саме за 2016-2017 роки. Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідачі вказували про невиконання позивачем умов ОСОБА_7 оренди в частині виплати орендної плати також протягом 2014-2015 років. Відповідно до пункту 6 ОСОБА_7 оренди позивач сплачував орендну плату навіть у розмірі більшому, ніж передбачено умовами ОСОБА_7 оренди, а також з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі. Перевищення розміру орендної плати, яка була визначена у ОСОБА_7 відносно тієї, яка видавалась фактично, зумовлена, зокрема, періодичною видачею орендарем бонусів та заохочень задля стабільної спільної співпраці в подальшому. Періодичність виплати орендної плати визначалися наявністю тієї чи іншої продукції у орендаря, а також наявністю грошових коштів для видачі, або в залежності від звернення самого орендодавця протягом поточного року з проханням виплатити орендну плату раніше кінцевого строку (до 31 грудня поточного року). При цьому, кожного року видача орендної плати здійснювалась у строки, що не перевищували граничні терміни її видачі, визначені у відповідному п. 8 ОСОБА_7. Відповідачі вказують на недопустимість наданих позивачем доказів виплати орендодавцю орендної плати, у зв'язку з наявністю у таких документах певних недоліків, допущених під час їх оформлення. Однак, відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій (Постанова ВСУ від 28.02.2018 у справі № 806/1033/17 та ухвала ВСУ від 17.02.2015 у справі № К/80056294). Надані суду відомості та накладні на підтвердження виплати орендної плати орендодавцю чітко ідентифікують особу, яка отримувала такі виплати, а також організацію, яка їх здійснювала, містять дату складання документу, зміст та обсяг проведених операції. Посилання відповідачів на те, що ОСОБА_3 не підписував тих чи інших документів є безпідставними та необґрунтованими та не спростовує достовірності наданих позивачем доказів, оскільки відповідачами не було надано суду ані судове рішення, яке б набрало законної сили та встановлювало недійсність укладеного між позивачем та ОСОБА_3 правочину, не надано будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів щодо порушення кримінального провадження, у зв'язку з підробленням документів, доказів звернення до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості за укладеним із позивачем ОСОБА_7 оренди, ані будь-яких інших доказів, які можуть вказувати на обґрунтованість висловлених відповідачами заперечень. Правочин, на підставі якого позивач стверджує своє дійсне і законне право оренди спірної земельної ділянки, є чинним на сьогоднішній день, оскільки строк оренди за таким ОСОБА_7 не закінчився, Договір не визнаний судом недійсним, підстав для розірвання ОСОБА_7 в односторонньому порядку у орендодавця не було. На підтвердження своїх доводів щодо відсутності підстав для розірвання договору в односторонньому порядку позивач надав суду належним чином завірені копії матеріалів справи та оригінали для огляду первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції з виплати орендної плати. Водночас, відповідно до положення пункту 33 ОСОБА_7 оренди спірної земельної ділянки, умовою розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки, встановлені договором. Натомість, із наданих суду документів випливає, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за ОСОБА_7 протягом всього строку користування земельною ділянкою. При цьому, ОСОБА_3 взагалі не зазначив, якої саме суми орендної плати він недоотримав та за який саме період. Позивач стверджує, що протягом всього строку дії ОСОБА_7 оренди, укладеного із ТОВ Агрофірма Матюші , ОСОБА_3 своєчасно та у повному обсязі отримував орендну плату і не мав жодних зауважень щодо виконання орендарем своїх зобов'язань за цим ОСОБА_7, до ТОВ Агрофірма Матюші ОСОБА_3 з будь-якими претензіями та вимогами не звертався, окрім повідомлення про розірвання ОСОБА_7 в односторонньому порядку. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. З положень ОСОБА_7 оренди та положень Цивільного кодексу України, Закону України Про оренду землі вбачається, що у разі відсутності згоди сторін, дострокове розірвання договору на вимогу однієї із сторін можливе виключно у судовому порядку за рішенням суду. А ні умови ОСОБА_7 оренди, а ні положення чинного законодавства не передбачають можливості розірвання договору оренди землі на підставі одностороннього повідомлення про таке розірвання. Правовий аналіз наведених правових норм свідчить про те, що у разі наявності будь-яких претензій з боку орендодавця щодо порядку та строків виконання орендарем умов договору оренди та наміру орендодавця розірвати такий договір, останній зобов'язаний у встановленому законом порядку звернутися до суду із відповідною вимогою та довести наявність підстав для дострокового розірвання договору за рішенням суду. Однак, ОСОБА_3 не було дотримано передбаченої ОСОБА_7 та законом процедури пред'явлення вимоги про дострокове розірвання ОСОБА_7 оренди. Повідомлення про розірвання не є документом, що підтверджує припинення права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на земельну ділянку, оскільки,положення пункту 33 ОСОБА_7 оренди з Позивачем передбачають, що умовами його розірвання в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки, встановлені договором, а з Повідомлення про розірвання у Відповідача ОСОБА_3 не було об'єктивної можливості встановити наявність підстав для розірвання ОСОБА_7 оренди з позивачем в односторонньому порядку, та договір оренди не передбачає, що він може бути розірваний в односторонньому порядку шляхом надсилання орендодавцем відповідного повідомлення орендарю. Тому, інших підстав вважати, що право оренди Товариства на земельну ділянку було припинене на дату проведення державної реєстрації, у державного реєстратора ОСОБА_4 не було, адже відсутні судові рішення про розірвання або визнання недійсним ОСОБА_7 оренди з позивачем, що набрали законної сили і строк дії ОСОБА_7 оренди з позивачем не закінчився. Таким чином, право оренди ТОВ Агрофірма Матюші на земельну ділянку не було припинене і є дійсним, тому просить задовольнити позовні вимоги ТОВ Агрофірми Матюші у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод , адвокат ОСОБА_2, в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, 30.01.2019 року подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги не відповідають обставинам справи, є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Власником і розпорядником земельної ділянки є ОСОБА_3, якому належить на праві власності земельна ділянка площею 2,105 га, яка розташована на території Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області кадастровий номер 3220483500:03:002:0039. 05.07.2014 року ОСОБА_3 уклав договір оренди належній йому на праві власності земельної ділянки із ТОВ Агрофірма Матюші . Позивач не сплачував в повному обсязі орендної плати та не виконував інші зобов'язання, які передбачені договором в пункті 6, а саме - жодного разу не було здійснено на присадибній ділянці ОСОБА_3 оранки, культивації та обмолот, автомобіль для того, щоб ОСОБА_3 відвідав районну лікарню також позивачем не надавався. Щодо наданих доказів позивачем належної сплати орендної плати, то ці документи не відповідають вимогам чинного законодавства щодо складання відомості на виплату грошей. Від якості оформлення документів значною мірою залежить повнота і достовірність показників обліку і звітності. Тому, до документів ставляться вимоги: своєчасність складання, достовірність показників, правильність оформлення. Правильно оформлений документ повинен містити всі показники, потрібні для забезпечення повної інформації про виконану операцію. Показники, що містяться в документі і характеризують операцію, називаються його реквізитами. Також не зрозуміло коли саме проводилися виплати грошових коштів. Також, ставить під сумнів підпис, який міститься в цих документах про отримання грошових коштів, оскільки йому він не належить. Позивач надає неправдиву інформацію щодо розрахунків з відповідачем по орендній платі, що підтверджується офіційними відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, та з довідки за №5069 від 18.12.2018 року, вбачається, що позивач повідомив Державну фіскальну службу України про те, що у 4 кварталі 2016 року ОСОБА_3 було виплачено дохід від оренди в розмірі 7454,00 грн., у 4 кварталі 2017 року - 9937,88 грн. Але задекларовані дані не відповідають інформації, яка міститься в наданих доказах, а саме: за 2016 рік позивач надає видатковий касовий ордер від 05.01.2016 року із зазначенням, що ОСОБА_3 виплачено 1500,00 грн., видатковий касовий ордер від16.06.2016 року із зазначенням, що ОСОБА_3 виплачено 2000,00 грн., відомість на виплату грошей №65а від 07.09.2016 року із зазначенням, що ОСОБА_3 виплачено280,00 грн. разом 3780,00 грн. В даному випадку не збігається ні період виплати ні сума. За 2017 рік позивач надає відомість на виплату грошей №09 за квітень 2017 року із зазначенням, що ОСОБА_3 виплачено 6000,00 грн., відомість на виплату грошей №30 за липень 2017 року із зазначенням, що ОСОБА_3 виплачено 1000,00 грн., видатковий касовий ордер від 16.08.2017 року із зазначенням що ОСОБА_3 виплачено 12 000,00 грн., видатковий касовий ордер від 30.08.2017 року із зазначенням що ОСОБА_3 виплачено 12000,00 грн., разом 31000,00 грн. В даному випадку також не збігається ні період виплати ні сума. Отже, направлення повідомлення про розірвання договору оренди землі відповідає умовам договору. Відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вбачається, що шляхом направлення позивачу повідомлення від 26.12.2017 року про розірвання договору оренди, ОСОБА_3 припинив договірні відносини з позивачем. 28.12.2017 року реєстратором ОСОБА_4. було внесено запис про припинення іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки із Позивачем. 29.12.2017 року між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод було укладено договір оренди землі. 05.01.2018 року реєстратором ОСОБА_5 було внесено запис про реєстрацію іншого речового права за №24311604 - право оренди земельної ділянки за ТДВ Шамраївський цукровий завод . Тобто на момент державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТДВ Шамраївський цукровий завод були відсутні інші речові права щодо оренди зазначеної земельної ділянки. Посилання позивача на те, що оспорюваний договір оренди землі є недійсним, не відповідає нормам чинного законодавства. Виходячи із вищенаведеного, відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2017 року, який укладено між ОСОБА_3 та Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод . Тому, просив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші у задоволенні позовних вимог.

Відповідачі, Державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу ОСОБА_4 та державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав ОСОБА_5, в судове засідання не з'явилися, про день час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що 05.07.2014 року між ТОВ Агрофірма Матюші та ОСОБА_3 було укладено Договір оренди землі №б/н від 05.07.2014 року (Том І - а.с. 9-10), за яким останній передав позивачу в оренду земельну ділянку площею 2,1050 га з кадастровим номером: 3220483500:03:002:0039 строком на 10 років, зі сплатою орендної плати, яка нараховується та видається Орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1913,84 грн. Додаткові умови: оранка, культивація та обмолот на присадибних ділянках 0,30 га буде проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200,00 грн., в разі смерті ОСОБА_9 допомога на поховання в розмірі 500,00 грн. або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без врахування індексів інфляції. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 5 років за взаємною згодою сторін.

На підставі рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_6, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15536714 від 03.09.201411:24:59, Договір був зареєстрований у Реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, про що зроблено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Том І - а.с. 18).

Також, з матеріалів справи (Том І - а.с.11, 14-17) вбачається, що додатками до ОСОБА_7 оренди землі №б/н від 05.07.2014 року, є: схема розміщення земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), акт приймання - передачі земельної ділянки підписаний сторонами договору та копія державного акту серії ЯД № 713009.

14.08.2017 року між ТОВ Агрофірма Матюші та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі № б/н від 05.07.2014 року, яка була зареєстрована у державному реєстрі 02.11.2017 року за індексним номером 37908926, згідно із якою сторони дійшли згоди про продовження строку оренди земельної ділянки до 2033 року та розміру орендної плати, що становить 3% від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, та оплачується у обраній формі ( заповнено один з пунктів цього пункту), зазначеній нижче та погодженій з Орендарем на момент підписання ОСОБА_7 в сумі 9937,89 грн., яка індексується Орендарем щорічно, відповідно до індексу інфляції за рік, що передує сплаті платежу, опублікованого Державною службою статистики України. (Том І - а.с. 19, 20).

Також, встановлено, що 29.12.2017 року ОСОБА_3 уклав з Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод договір оренди № 574 (Том І - а.с. 106),за яким передав останньому в оренду земельну ділянку площею 2,105 га з кадастровим номером: 3220483500:03:002:0039строком на 7 років, зі сплатою орендної плати, в розмірі 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, що становить 6694,88 грн. а державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав ОСОБА_5 02.01.2018 року прийняла документи для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод , розпочала державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку та прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод за індексним номером: 39123368 від 05.01.2018 року 15:52:34. (Том І - а.с. 21 на звороті).

Так, ч. 3 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( далі - Закон № 1952-ІV) передбачено, що під час державної реєстрації державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Подання документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, право оренди на яку вже зареєстровано у ДРРПНМ за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права відповідно до п. 5 ч.1 ст. 24 Закону № 1952-ІV, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 30.03.2016 року у справі № 21-1434а15, від 15.11.2016 року у справі № 21-3030а16.

Однак, в порушення зазначених норм, під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод державний реєстратор ОСОБА_5 залишила поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, а саме наявність зареєстрованого права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на земельну ділянку на підставі ОСОБА_7 оренди землі № б/н від 05.07.2014 року та Додаткової угоди до договору оренди землі від 14.08.2017 року, не перевірила відсутність суперечностей, що існували на дату прийняття документів для реєстраційних дій, не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації, а натомість, прийняла рішення про державну реєстрацію договору оренди землі від 29.12.2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод .

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру (а.с. 32 на звороті, 33), державним реєстратором Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу ОСОБА_4 було прийнято рішення про припинення державної реєстрації іншого речового права, а саме: права оренди земельної ділянки ТОВ Агрофірма Матюші за договором оренди землі від 05.07.2014 року від 28.12.2017 о 12:56:01 за рішенням індексний номер39024144, на підставі повідомлення про розірвання договору оренди від ОСОБА_3 №б/н від 26.12.2017 року.

Отже, на момент прийняття Державним реєстратором ОСОБА_5 02.01.2018 року документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220483500:03:002:0039 за ТДВ Шамраївський цукровий завод , право оренди було зареєстровано за позивачем, а реєстрація оспорюваного договору відбулась протягом восьми днів після прийняття рішення про припинення договору оренди землі від 05.07.2014 року за позивачем та вже 05.01.2018 року державний реєстратор прийняла рішення про реєстрацію за ТДВ Шамраївський цукровий завод право оренди на земельну ділянку, що належить ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст.11 ЦК України).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ч.2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним Кодексом України та Законом України Про оренду землі , який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини з оренди земельних ділянок.

Ст. 1 Закону України від 06.10.1998 року (№ 161-XIV) Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст. 792 ЦК України, ст. 13 Закону України Про оренду землі за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Матюші був укладений Договір оренди землі та Додаткова угода до даного договору, які були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, земельна ділянка була передана орендодавцем орендареві у володіння і користування на визначений ними строк, про що зазначено вище у рішенні.

Крім того, як стверджує представник відповідачів, зазначений договір було розірвано на підставі повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку №б/н від 26.12.2017 року, в порядку п. 33 ОСОБА_7 оренди землі №б/н від 05.07.2014 року, оскільки зобов'язання орендаря за 2016-2017 року належним чином виконані не були, а саме несплачена в повному обсязі орендна плата у строки визначені договором.

Однак, з наданих до суду відомостей та видаткових касових ордерів, копії яких додані до матеріалів справи (Том І - а.с. 22, 23-28) вбачається, що позивачем було виплачено ОСОБА_3. орендну плату: в січні 2016 року - 1500,00 грн., в червні 2016 року - 2000,00 грн., у вересні 2016 року - 280,00 грн., в квітні 2017 року - 6000,00 грн., в липні 2017 року - 1000,00 грн.

Також, в серпні 2017 року відповідачу ОСОБА_3 було виплачено авансовий платіж за оренду паю за 2018, 2019, 2020 роки в розмірі 24000,00 грн..

Так, згідно ОСОБА_7 оренди землі б/н від 05.07.2014 року орендна плата становила у 2016 році - 1913,84 грн., а згідно Додаткової угоди оренди землі від 22.09.2017 року орендна плата була встановлена у розмірі 9937,89 грн., а виплачено орендну плату у 2016 році - 3780,00 грн., грн. та у 2017 році в сумі 7000,00 грн., всього 10780,00 грн.

Представник відповідачів в судовому засіданні зазначив про те, що ОСОБА_3 отримав від ТОВ Агрофірма Матюші кошти за користування його земельною ділянкою лише один раз у серпні 2015 року в розмірі 1000,00 грн. і більше коштів не отримував, а позивач в повному обсязі не виконував умови договору, а саме: щодо оранки, культивація та обмолоту присадибної ділянки, надання автомобіля для доставки до лікувального закладу та надання допомоги на лікування.

Однак, відповідач ОСОБА_3 не подав до суду належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження обставин справи щодо невиконання позивачем умов договору в частині сплати орендної плати та додаткових умов.

Представник відповідача також зазначив про те, що подані позивачем відомості на виплату орендної плати не відповідають вимогам бухгалтерської документації, з них не можливо ідентифікувати особу відповідача та його підпис.

Дані твердження суд оцінює критично, оскільки в силу прямої вказівки норми закону, а саме: ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.02.2018 у справі № 806/1033/17 та Верховний Суд України в ухвалі від 17.02.2015 у справі № К/80056294 зазначили, що неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції. За правовою позицію зазначених судів, окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій.

В підтвердження заперечень проти позову представником відповідачів до суду надано Висновок економічної експертизи № 502 від 11.03.2019 року, де зазначено, що не підтверджується документально первинними документами та нормативними актами, здійснення господарської діяльності операції згідно ОСОБА_7 оренди від 05.07.2014 року, щодо своєчасного і повного розрахунку з орендної плати. (Т.2 а.с. 26-34).

Як вбачається з вказаного висновку, він був складений лише на підставі копій документів наданих самим представником відповідача ОСОБА_2 без документів із відображення самих господарських операцій у бухгалтерському обліку, а тому суд вважає його не об'єктивним та таким, що не може бути прийнятий судом як належний і допустимий доказ.

Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Надані позивачем до суду відомості на підтвердження виплати орендної плати орендодавцю чітко ідентифікують особу, яка отримувала такі виплати, а також організацію, яка їх здійснювала, містять дату складання документу, зміст та обсяг проведених операцій, а відповідачами не спростовані дані обставини належними та допустимими доказами.

Також, представник відповідачів, обґрунтовуючи заперечення проти позову, посилався на постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17, а саме на те, що невиконання додаткових умов договору свідчить про систематичне невиконання умов договору.

Однак, суд вважає такі твердження помилковими, оскільки п.6 ОСОБА_7 оренди землі від 05.07.2014 року чітко передбачено, що додаткові умови договору виконується при наявності документів і заяви орендодавця. Отже, за договором оренди отримання орендної плати у формі послуг та додаткової матеріальної допомоги можливе за заявою особи.

Посилання представника відповідачів на те, що при укладенні Додаткової угоди від 14.08.2017 року сторони не дійшли згоди щодо усіх її умов, про що свідчать не заповнені графи даної угоди, спростовуються п. 9 даної угоди, згідно із яким річна орендна плата за цим договором сплачується у обраній формі (заповнених пунктів цього договору) на погодженій з орендодавцем на дату підписання договору в розмірі 9937,89 грн., а в п. 27 передбачено право орендаря земельної ділянки щодо безкоштовного надання додаткових послуг.

Також, як зазначалося представником відповідачів в судовому засіданні, що ОСОБА_3 звертався до позивача із письмовим повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку згідно п. 32, п.33 ОСОБА_7 оренди землі №б/н від 05.07.2014 року, тому даний договір є припиненим.

Так, згідно п.32 ОСОБА_7 оренди землі № б/н від 05.07.2014 року, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Згідно п. 33 вказаного договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором.

А згідно п.32 Додаткової угоди від 14.08.2017 року до ОСОБА_7 оренди землі № б/н від 05.07.2014 року, сторони дійшли згоди про те, що розірвання ОСОБА_7 в односторонньому порядку не допускається.

Згідно ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України. (Статтю 31 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016).

Відповідно до ч. 1,ч.3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Аналізуючи зміст вищезазначених норм матеріального права можливо зробити висновок, що якщо укладеним між сторонами договором передбачено розірвання договору у односторонньому порядку і зацікавленою стороною дотримано порядку його розірвання, він відповідно є розірваним у порядку, визначеному договором.

Тлумачення ч.4 ст. 31 Закону України Про оренду землі свідчить про те, що за загальним правилом не допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Проте сторони в договорі оренди можуть встановити як умову про одностороннє розірвання договору оренди землі, так і процедуру її реалізації.

Однак, як вбачається із зазначених вище умов ОСОБА_7 оренди землі № б/н від 05.07.2014 року сторони дійшли згоди щодо розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, встановивши умову такого розірвання, проте не встановили процедуру її реалізації, а згідно Додаткової угоди від 14.08.2017 року дійшли згоди про те, що розірвання ОСОБА_7 в односторонньому порядку не допускається.

Таким чином, ОСОБА_3 не надав орендарю належно обґрунтовану заяву про розірвання договору в односторонньому порядку з дотриманням форми та способу вчинення такого правочину, не надав суду належних та допустимих доказів щодо порушення позивачем умов договору оренди від 05.07.2014 року, щодо відмови орендарем у виконанні інших умов договору.

Ст. 205 ЦК України передбачено форму правочину та способи волевиявлення.

Отже, повідомлення власника земельної ділянки про розірвання договору в односторонньому порядку не є документом, що підтверджує припинення права оренди позивача на земельну ділянку та й інших підстав вважати, що право оренди позивача на земельну ділянку було припинене на дату проведення державної реєстрації цього припинення, у державного реєстратора ОСОБА_4 не було.

Також, ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року, у справі № 203/2612/13-ц.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 84 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, одні лише посилання ОСОБА_3, що він не підписував Договір оренди та Додаткову угоду, а також щодо відсутності його підпису у відомостях про отримання коштів в рахунок орендної плати, не впливають на дійсність договору оренди земельної ділянки, в силу закріпленого у ст.. 204 ЦК України принципу презумпції правомірності правочину.

Станом на час розгляду даної справи Договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та ОСОБА_3 є дійсним і останній не звертався до суду із зустрічними вимогами щодо оспорення договору чи розірвання його у встановленому законом порядку.

За ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно із ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема і шляхом визнання угоди недійсною.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 (справа про Охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес , як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту інтересів, зокрема, є: визнання правочину недійсним.

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В даному випадку, позивач не є стороною договору оренди землі від 29.12.2017 року, який укладено між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220483500:03:002:0039, разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.11.2016 року у справі № 6-2540цс16.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту його прав узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими у справі обставинами.

Як наслідок недійсності правочину, позивач просив суд скасувати державну реєстрацію оспорюваного договору оренди.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень від 05.01.2018 року 15:52:34, індексний номер: 39123368, щодо права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3220483500:03:002:0039 за договором оренди землі № б/н від 29.12.2017 року, укладеним між ОСОБА_3 та Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод .

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 34418,32 грн. (по 8604,58 грн. з кожного відповідача), що підтверджуються матеріалами справи (Том І - а.с. 8,36-42, 49-50, а.с. 23 витягу з цивільної справи, Том ІІ - а.с. 15- 21, 25 ).

Представник відповідачів заперечив щодо стягнення судових витрат мотивуючи тим, що адвокат ОСОБА_1 являється адвокатом, який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, немає правових підстав приймати участь у даному судовому процесі та представляти інтереси позивача, адже між нею та Адвокатським об'єднанням ЕВЕРЛІГАЛ відсутні будь-які відносини.

Згідно із ст. ст. 15, 60, 62 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, яка здійснюється адвокатами. Повноваження адвоката підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Так, згідно ч.6 ст. 15 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об'єднання зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Так, в матеріалах справи (Том І - а.с. 36-40, 175) наявний Договір № 17/08-03 про надання правової допомоги від 07.08.2017 року, додаткова угода №66 від 02.08.2018 року та додаткова угода №2 від 03.05.2018 року, укладений між Адвокатським об'єднанням ЕВЕРЛІГАЛ та ТОВ Агрофірма Матюші щодо надання правової допомоги, в тому числі у даній цивільній справі.

Також, в матеріалах справи (Том І - а.с. 34, 175) наявні оригінали та засвідчені копії ордерів, виданих ТОВ Агрофірма Матюші , на підставі ОСОБА_7 № 17/08-03 про надання правової допомоги від 07.08.2017 року, згідно яких Адвокатським об'єднанням ЕВЕРЛІГАЛ уповноважено, крім інших, адвоката ОСОБА_1, яка має свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 175, 176), представляти інтереси ТОВ Агрофірма Матюші у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області, ордер скріплений печаткою Адвокатського об'єднання ЕВЕРЛІГАЛ та підписом його керівника.

Отже, до суду надано відповідні документи на підтвердження повноважень адвоката в межах даної справи, твердження представника відповідача не підтверджені жодним доказом, а суд не має підстав для перевірки дотримання Адвокатське об'єднанням ЕВЕРЛІГАЛ професійних прав адвокатів, яких вони залучають до виконання укладених об'єднанням договорів, та гарантій адвокатської діяльності.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 13, 15, 16, 203, 204, 205, 215-216, 632, 792 ЦК України, ст.ст. 124, 125, 152 ЗК України, Законом України Про оренду землі , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Законом України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , ст.ст. 4, 12, 76 - 82, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші (ідентифікаційний кодюридичної особи: 03755348, місцезнаходження: 09151, Київська область, Білоцерківський район, село Матюші, вул. Ярослава Мудрого,1) до ОСОБА_3(25.04.1963 рік народження, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 09151, Київська область, Білоцерківський район, с. Матюші, вул. Радянська, 31), Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (ідентифікаційний код юридичної особи: 13737989, дата державної реєстрації: 09.08.2010 року, місцезнаходження: 09039, Київська область, Сквирський район, село Руда, вул. Заводська,27), Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу ОСОБА_4(ідентифікаційний код юридичної особи: 41590346, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 6А), Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав ОСОБА_5(ідентифікаційний код юридичної особи: 40453448, дата державної реєстрації: 27.04.2016 року, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 07442, Київська область, Броварський район, с.м.т. ОСОБА_10, вул. Соборна,15), про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, задовольнити.

Визнати недійсним вчинений ОСОБА_3 односторонній правочин, оформлений повідомленням ОСОБА_3 за вих. № б/н від 26.12.2017 року, щодо розірвання в односторонньому порядку ОСОБА_7 оренди № б/н від 05.07.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші .

Скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу ОСОБА_4 про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди індексний номер: 39024144 від 28.12.2017 12:56:01.

Визнати недійсним Договір оренди землі № б/н від 29.12.2017 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки з кадастровим номером площею 2,1050 га з кадастровим номером 3220483500:03:002:0039, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.01.2018 року за індексним номером: 39123368.

Скасувати рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав ОСОБА_5 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.01.2018 року 15:52:34, індексний номер: 39123368, щодо права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3220483500:03:002:0039 за договором оренди землі № б/н від 29.12.2017року, укладеним між ОСОБА_3 та Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші судові витрати в розмірі 8604,58 грн. ( вісім тисяч шістсот чотири гривні 58 копійок).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші судові витрати в розмірі 8604,58 грн. ( вісім тисяч шістсот чотири гривні 58 копійок).

Стягнути з Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу ОСОБА_4 Василівнина користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші судові витрати в розмірі 8604,58 грн. ( вісім тисяч шістсот чотири гривні 58 копійок).

Стягнути з Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші судові витрати в розмірі 8604,58 грн. ( вісім тисяч шістсот чотири гривні 58 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.04.2019 року.

СуддяОСОБА_11