Рішення

від 21.03.2019 по справі 916/2729/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2019 р. Справа № 916/2729/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Матвієнко А.С.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, згідно ордеру №271052 від 05.12.2018р.

відповідача: ОСОБА_2, згідно витягу з ЄДРФОПЮОФГ від 11.01.2019р.,

розглянувши справу №916/2729/18 за позовом Приватного підприємства «Євродор» (56401, Миколаївська область, смт. Доманівка, вул. Мечнікова, 22, корпус А; адреса представника ОСОБА_1: Одеська область, Тарутинський район, смт. Серпневе, вул.Комсомольська, 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» (65025, Одеська область, Комінтернівський район, 21-км Старокиївського шосе, 30 А) про стягнення 2297436,03грн., із яких 1468000грн. основного боргу, 108778,80грн. інфляційних втрат, 39213,70грн. три проценти річних, 440400грн. штрафу відповідно до п.4.2. договору, 241033,53грн. пені,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:

Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що між ПП Євродор та ТОВ СПМК-17 було укладено договір №9/10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 09.10.2015р., на виконання якого підприємство 09.10.2015р. за платіжним дорученням №175 надало товариству поворотну фінансову допомогу у розмірі 2968000грн., яку відповідач повинен був повернути не пізніше 31.12.2017р. Товариство частково 02.12.2015р. повернуло фінансову допомогу у розмірі 1500000грн. за платіжним дорученням №1327. Отже, як вказує позивач, неповернутою залишилась сума фінансової допомоги у розмірі 1468000грн. У звязку з простроченням повернення суми фінансової допомоги позивач нарахував до стягнення з відповідача також 108778,80грн. інфляційних втрат, 39213,70грн. три проценти річних, 440400грн. штрафу відповідно до п.4.2. договору, 241033,53грн. пені.

Протокольною ухвалою від 21.01.2019р. задоволено клопотання відповідача від 21.01.2019р. за вх.№1203/19 про поновлення строку на подання відзиву, поновлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позов від 21.01.2019р. за вх.№1195/19. Відповідач проти позову заперечує, зазначає про факт укладення між сторонами договору від 09.10.2015р. №9/10-15 про надання поворотної фінансової допомоги та отримання фінансової допомоги від позивача в сумі 2968000грн. При цьому, відповідач зазначає, що частково 02.12.2015р. повернув фінансову допомогу в розмірі 1500000грн., решту суми допомоги перерахував позивачу платіжним дорученням №820 від 09.10.2017р. в сумі 1468000грн. з огляду на викладене, відповідач не вбачає підстав для нарахування штрафних санкцій, три проценти річних, інфляційних втрат.

11.02.2019р. за вх.№2731/19 до суду від ПП Євродор надійшла відповідь на відзив, де позивач зазначає, що заперечує проти отримання грошових коштів у розмірі 1468000грн. згідно платіжного доручення №820 від 09.10.2017р., оскільки ТОВ СПМК-17 у вказаному платіжному дорученні зазначило рахунок ПП Євродор 260066060116738 , тоді як із виписки АТ КБ Приватбанк за період з 09.10.2017р. по 31.10.2017р. вбачається, що ПП Євродор відкрито рахунок 26006060116738 та кошти за платіжним дорученням на нього не були зараховані, так як платник - ТОВ СПМК-17 зазначив у платіжному документі рахунок, який містить різницю в одну лишню цифру - 6.

ТОВ СПМК-17 подало до суду заперечення на відповідь на відзив від 20.02.2019р. за вх.№3515/19, згідно якого наголошує на здійсненні проплати на користь позивача за платіжним дорученням №820 від 09.10.2017р. в сумі 1468000грн. в рахунок повернення фінансової допомоги. Відповідач вважає, що твердження позивача, що у виписках відсутній рух коштів у зазначеній сумі і у вказану дату не спростовує здійснення платежу відповідачем на зазначений у платіжному дорученні рахунок. Крім того, на думку ТОВ СПМК-17 , просячи про одночасне стягнення з відповідача пені та щтрафу, позивач намагається застосувати подвійну відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення. Також відповідач відмічає, що із наданих позивачем документів не вбачається, що послуги надані адвокатом саме у даній справі та за правничу допомогу позивач сплатив лише 50% від заявленої суми адвокатських витрат.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2018р. відкрито провадження у справі №916/2729/18, постановлено розглядати справу №916/2729/18 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 14.01.2019 р. о 10 год.30хв.

У судовому засіданні 14.01.2019р. оголошено перерву до 21.01.2019р. до 14год.00хв.

Ухвалою суду від 17.01.2019р. задоволено заяву ПП «Євродор» від 14.12.2018р. за вх.№2-5326/18 про забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти, які перебувають на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» (65025, Одеська область, Комінтернівський район, 21-км Старокиївського шосе, 30 А, код ЄДРПОУ01353551) у розмірі суми основного боргу, який складає 1468000грн., визначено розмір зустрічного забезпечення в сумі 1468000грн. шляхом надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на суму 1468000грн. від особи, погодженої судом, у строк до 27.01.2019р. та зобов'язано докази фінансової спроможності такої особи надати суду на погодження в даний термін.

Ухвалою суду від 28.01.2019р. відмовлено у погодженні наданого згідно заяви ПП «Євродор» від 25.01.2019р. за вх.№1586/19 зустрічного забезпечення, скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.01.2019р. по справі №916/2729/18 про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення позову.

У судовому засіданні 21.01.2019р. оголошено протокольну ухвалу про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позов та залучено відзив разом з додатками до справи.

21.01.2019р. судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 11.02.2019р. о 10год.30хв.

Ухвалою суду від 11.02.2019р. продовжено строк проведення підготовчого провадження до 14.03.2019р. включно, оголошено перерву у судовому засіданні до 20.02.2019р. о 12год.30хв.

20.02.2019р. судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні 20.02.2019р. Також у судовому засіданні 20.02.2019р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 11.03.2019р. о 12год.30хв.

У судовому засіданні 11.03.2019р. оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 21.03.2019р. о 13год.45хв.

У судовому засіданні 21.03.2019р. судом оголошено протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання відповідача від 11.03.2019р. вх.№4741/19 про зменшення згідно ст.ст.232, 233 ГК України заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій, з підстав необґрунтованості та недоведеності згідно ст.207 ГПК України неможливості його заявлення у підготовчому засіданні.

Клопотання позивача від 17.01.2019р. за вх.№938/19, від 21.01.2019р. за вх.№1206/19 про долучення доказів до справи було судом задоволено.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

09.10.2015р. між ПП Євродор (позикодавець) та ТОВ СПМК-17 (підприємство) було укладено договір №9/10-15 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позикодавець надає підприємству поворотну фінансову допомогу у сумі 2968000грн., а підприємство зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Поворотна фінансова допомога надається підприємству на безоплатній основі, тобто, плата за користування грошовими коштами не стягується. Нарахування процентів за користування грошовими коштами цим договором не передбачено (п.п.1.1., 2.1. договору).

Відповідно до п.п.3.1., 3.2., 3.3. договору від 09.10.2015р. №9/10-15 про надання поворотної фінансової допомоги вся сума повторної фінансової допомоги підлягає поверненню протягом п'ятнадцяти банківських днів з моменту отримання вимоги позикодавця, але не пізніше 31.12.2017р. Повернення отриманої фінансової допомоги може здійснюватись частинами. Частина отриманої фінансової допомоги повинна бути повернута протягом трьох банківських днів з моменту отримання вимоги позикодавця. Повернення фінансової допомоги провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця в установі банку.

Як передбачили сторони у п.4.2. договору від 09.10.2015р. №9/10-15 про надання поворотної фінансової допомоги, у випадку прострочення повернення фінансової допомоги підприємство сплачує позикодавцю штраф у розмірі 30% від неповернутої суми за кожен день прострочення.

Згідно п.8.1. договору від 09.10.2015р. №9/10-15 про надання поворотної фінансової допомоги цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

На виконання умов договору від 09.10.2015р. №9/10-15 про надання поворотної фінансової допомоги позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 2968000грн.

Як вбачається із банківської виписки АТ КБ Приватбанк за 02.12.2016р. по рахунку ПП Євродор , ТОВ СПМК-17 02.12.2015р. частково повернуло позивачу фінансову допомогу у розмірі 1500000грн. за платіжним дорученням №1327.

Стверджуючи про повне повернення отриманої від позивача поворотної фінансової допомоги, відповідач подав до справи платіжне доручення №820 від 09.10.2017р. на суму 1468000грн., в якому зазначено рахунок ПП Євродор у МРУ АТ КБ Приватбанк №260066060116738, тоді як із поданої АТ КБ Приватбанк виписки по рахунку підприємства за період з 09.10.2017р. по 31.10.2017р. вбачається, що надходжень грошових коштів від відповідача за вказаний період на рахунок позивача не відбулось та номер рахунку позивача інший - 26006060116738.

Між тим, із довідок АТ КБ Приватбанк від 15.01.2019р. №190115U16510553, від 14.01.2019р. №190114SU14145504 вбачається, що ПП Євродор не відкривався у АТ КБ Приватбанк рахунок №260066060116738.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Таким чином, судом встановлено, що на виконання умов договору від 09.10.2015р. №9/10-15 позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу у сумі 2968000грн., яку відповідач повинен був повернути не пізніше 31.12.2017р. Однак, відповідач повернув суму отриманої від позивача фінансової допомоги лише частково в сумі 1500000грн. за платіжним дорученням №1327 від 02.12.2015р. Решта суми - 1468000грн. залишилась неповернутою.

При цьому, твердження відповідача про оплату суми заборгованості по поверненню фінансової допомоги в розмірі 1468000грн. не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідач у платіжному дорученні №820 від 09.10.2017р. зазначив рахунок ПП Євродор у МРУ АТ КБ Приватбанк №260066060116738, тоді як із поданої АТ КБ Приватбанк виписки по рахунку підприємства за період з 09.10.2017р. по 31.10.2017р. вбачається, що надходжень грошових коштів від відповідача за вказаний період на рахунок позивача не відбувалось та номер рахунку позивача інший - 26006060116738. Отже, відповідач перерахував кошти на неналежний позивачу рахунок, з огляду на що таке не може вважатись належним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення фінансової допомоги по договору від 09.10.2015р. №9/10-15, внаслідок чого позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1468000грн. основного боргу підлягає судом задоволенню.

Крім того, внаслідок несвоєчасного повернення відповідачем суми фінансової допомоги позивач нарахував до стягнення з відповідача 440400грн. штрафу відповідно до п.4.2. договору, 241033,53грн. пені за період з 01.01.2018р. по 01.07.2018р.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки пені та штрафу, суд встановив, що їх зроблено вірно.

З приводу заперечень відповідача стосовно того, що нарахування позивачем пені та штрафу є спробою до притягнення відповідача до подвійної відповідальності суд зазначає про наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У даній справі договором від 09.10.2015р. №9/10-15 передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 440400грн. штрафу відповідно до п.4.2. договору, 241033,53грн. пені за період з 01.01.2018р. по 01.07.2018р. є правомірними та їх розрахунок є вірним.

Також позивач через несвоєчасне повернення фінансової допомоги нарахував до стягнення з відповідача 108778,80грн. інфляційних втрат з січня по вересень 2018р., 39213,70грн. три проценти річних за період з 01.01.2018р. по 21.11.2018р.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснено у абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції та трьох процентів річних, суд встановив, що їх зроблено вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 108778,80грн. інфляційних втрат з січня по вересень 2018р., 39213,70грн. три проценти річних за період з 01.01.2018р. по 21.11.2018р. підлягають судом задоволенню у повній мірі.

У попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат позивач визначив наступні витрати: 34461,55грн. судового збору, 29974,36грн. витрати на професійну правову допомогу (1000грн. - попередня консультація з клієнтом (1 година), 2000грн. - вивчення матеріалів справи, правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав (2 години), 4000грн. - підготовка позовної заяви про стягнення боргу за договором №9/10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 09.10.2015р. (4 години), 22974,36грн. - представництво інтересів в суді першої інстанції з врахуванням часу на прибуття до суду (1% від ціни позову).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач подав договір про надання правової допомоги №19/11-2018 від 19.11.2018р., укладений між адвокатом ОСОБА_1 та ПП Євродор , додаток до нього №1 від 19.11.2018р., акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 28.11.2019р., виписку по рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ Приватбанк від 21.02.2019р. про отримання від позивача суми оплати за правничу допомогу в розмірі 29974,36грн. Звідси, за умови подання вищенаведених позивачем доказів на підтвердження понесення фактичних витрат на правничу допомогу адвоката, заперечення відповідача стосовно непідтвердженості суми правничих витрат, не обґрунтовані належним чином, тому до уваги судом не приймаються.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на сплату 34461,55грн. судового збору, 29974,36грн. витрати на професійну правову допомогу адвоката, які підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю позов Приватного підприємства Євродор (56401, Миколаївська область, смт. Доманівка, вул. Мечнікова, 22, корпус А, код ЄДРПОУ 35685424) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» (65025, Одеська область, Комінтернівський район, 21-км Старокиївського шосе, 30 А, код ЄДРПОУ 01353551) про стягнення 2297436,03 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СПМК-17 (65025, Одеська область, Комінтернівський район, 21-й км Старокиївського шосе,30 А, код ЄДРПОУ 01353551) на користь Приватного підприємства Євродор (56401, Миколаївська область, смт. Доманівка, вул. Мечнікова, 22, корпус А, код ЄДРПОУ 35685424) 1468000 (один мільйон чотириста шістдесят вісім тисяч) грн. основного боргу, 108778 (сто вісім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 80коп. інфляційних втрат, 39213 (тридцять дев'ять тисяч двісті тринадцять) грн. 70коп. три проценти річних, 440400 (чотириста сорок тисяч чотириста) грн. штрафу, 241033 (двісті сорок одна тисяча тридцять три) грн. 53коп. пені, 34461 (тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят одну) грн. 55 коп. судового збору, 29974 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 36коп. витрат на послуги адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29 березня 2019 р.

Суддя І.А. Малярчук