Постанова

від 26.03.2019 по справі 826/14964/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2019 року

Київ

справа №826/14964/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4027/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гарантрембуд на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2013 (суддя - Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 (головуючий суддя - Пилипенко О.Є., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі № 826/14964/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гарантрембуд до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю Гарантрембуд (далі - ТОВ Гарантрембуд ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2013 з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Приморському у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві) від 11.09.2013 №47526552201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ Гарантрембуд оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2013, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ Гарантрембуд зазначає, що попередніми судовими інстанціями було безпідставно відхилено, як доказ реальності спірних операцій, подані позивачем первинні документи, не досліджено належним чином зміни майнового стану учасників розглядуваних операцій, не перевірено факту подальшого використання позивачем результатів придбаних послуг у власній господарській діяльності, наслідком чого стало прийняття неправильних по суті спору рішень.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Гарантрембуд з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з ТОВ Будівельне управління 26 за період листопад-грудень 2011 року, ТОВ Збут Проект-1 за період грудень 2011 року - січень 2012 року, ТОВ Теренс Груп за період вересень-грудень 2012 року та ТОВ ВТЛ Трейд Сервіс за період січень-березень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 279/26-55-22-01/32916930 від 28.08.2013, в якому відображено висновок про порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1947737,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на результати контрольних заходів щодо постачальників позивача, де вказано про відсутність в них необхідних умов для введення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність введення бухгалтерського обліку на підприємстві, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з огляду на що вони не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, що у своїй сукупності свідчить про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності.

На підставі названого акту перевірки, відповідачем 11.09.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №47526552201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2434670,00 грн., з яких за основним платежем 1947737,00 грн., за штрафними санкціями 486934,00 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ Гарантрембуд не доведено товарності своїх господарських операцій (за договорами підряду), оскільки позивачем окрім податкових накладних та актів виконаних робіт не надано необхідної кількості первинних документів, в тому числі кошторисної документації, проектної документації, специфікацій, технічних завдань, дизайн - проектів тощо. Також матеріали справи містять низку актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, в яких відображено висновок про неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій по договорам підряду, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність об'єктів.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недотримання позивачем наведених вимог при відображенні у податковій звітності операцій з придбання спірних послуг.

Судами встановлено, що позивачем, як підрядником, було укладено з ТОВ Будівельне управління 26 ,ТОВ Збут Проект-1 , ТОВ Теренс Груп , ТОВ ВТЛ Трейд Сервіс , як субпідрядниками, ряд договорів підряду, предметом яких є здійснення субпідрядником на свій власний ризик, відповідно до умов виконання будівельно-ремонтних робіт на об'єктах підрядника, при цьому склад та обсяг робіт, що доручаються до виконання субпідряднику, визначенні: кошторисною документацією, проектною документацією, специфікаціями, технічними завданнями, дизайн-проектами.

У справі, що переглядається, на підтвердження факту надання послуг з проведення будівельно-ремонтних робіт позивачем подано копії укладених договорів акти прийому виконаних робіт, платіжні доручення, податкові накладні, оцінивши які за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди зазначили, що вказані документи не розкривають змісту здійснених операцій, не дають можливості встановити, де саме та які конкретно послуги були надані, в якому обсязі, не містять інформації про конкретних виконавців послуг, що також унеможливлює встановлення, чи були їх результати використані у подальшій діяльності позивача.

Слід зазначити, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм для правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що господарські операції фактично здійснені та спрямовані на отримання доходу.

Проте, позивачем на підтвердження правовідносин з ТОВ Будівельне управління 26 , ТОВ Збудпроект-1 , ТОВ Теренс Груп та ТОВ ВТЛ Трейд Сервіс кошторисної документації, проектної документації, специфікацій, технічних завдань, дизайн-проектів, актів виконаних робіт відповідного зразка та форми та накладних ані суду першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справ надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Також з'ясовано, що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2013 року відносно директора ТОВ Збутпроект - 1 , визнаного винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, відповідно до якого встановлено, що підприємство було створено без мети здійснення господарської діяльності, директором жодних документів підписано не було тощо.

Таким чином, ТОВ Гарантрембуд взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гарантрембуд залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.Я.Олендер ,

Судді Верховного Суду