Вирок

від 29.03.2019 по справі 564/2640/18

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2640/18

29 березня 2019 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018180150000333 від 24 травня 2018 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Новий Берестовець Костопільського району Рівненської області, проживає за адресою АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня, водій централізованої бухгалтерії при відділі культури і туризму Костопільської РДА, не одружений, державних нагород та пільг не має, депутатом не являється, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України

за участю:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_5

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

представника потерпілих адвоката ОСОБА_9

представників цивільних відповідачів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 24.05.2018 року близько 08:56 год. керуючи автомобілем марки ВАЗ 210740 д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. 1 Травня в напрямку від вул. Бурова, до вул. Нова, м. Костопіль, проявив неуважність до дорожньої обстановки, відволікся від керування транспортним засобом, невірно та невчасно відреагував на зміну дорожньої обстановки, яка виразилась у перебуванні на проїзній частині біля лівого у напрямку вул. Бурова в нерухомому стані автомобіля марки «Peugeot Expert» д.н.з НОМЕР_2 , та допустив зіткнення з вказаним автомобілем, який був нерухомим (зупинився біля лівого у напрямку вул. Бурова, краю проїзної частини). В момент зіткнення з салону автомобіля «Peugeot Expert» д.н.з НОМЕР_2 , виходив водій вказаного автомобіля ОСОБА_13 .

Зіткнення, автомобіля «ВАЗ 210740» д.н.з. НОМЕР_1 , відбулось передньою правою частиною (передній бампер, панель передка, решітка радіатора, переднє праве крило, права фара головного світла, капот) із передньою правою частиною (передній бампер, панель передка, решітка радіатора, переднє праве крило, права фара головного світла, капот) автомобіля «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_2 , при чому під час зіткнення перекриття кузовів (по ширині) становило близько 60 см, а первинне контактування відбулося між правою частиною переднього бампера автомобіля «ВАЗ 210740» д.н.з. НОМЕР_1 та правою частиною переднього бампера автомобіля «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_2 , яке відбулось на лівій (відносно руху у напрямку вул. Бурова, м. Костопіль) смузі руху проїзної частини вул. 1-го Травня м. Костопіль на відстані близько 1,4-2 м від лівого краю проїзної частини (від лівого бордюрного каменю) та на відстані близько 5,0-5,2 м від кута будинку № 13, який розташований на вказаній вулиці.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді обширної скальпованої рани лівої п`ятки, здавлення лівої гомілки, забійно-рвана рана лівої гомілки, рвано-забійна рана лівої стопи, з травматизацією судинного пучка, садна та гематома лівої стопи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 0 12:30 год. ОСОБА_13 помер у травматологічному відділенні Костопільської ЦРЛ.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №248 від 25.06.2018 між отриманими потерпілим тілесними ушкодженнями та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

У прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і шкідливими наслідками, перебуває грубе порушення ОСОБА_3 п.2.3(б) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 20.10.2001 № 1306 «Про правила дорожнього руху», відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Отже своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України.

В судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Пояснив суду, що 24 травня 2018 року, біля 9 години ранку, їхав на службовому автомобілі по вулиці 1 Травня у м.Костопіль, з невеликою швидкістю, біля 25-30 км/год. Під час руху він не палив, по телефону не розмовляв, раптово втратив свідомість і прийшов в себе від удару. Із автомобіля вийшов не одразу, бо погано почувався та не міг зрозуміти, що сталося. Зазначив, що раніше випадків втрати свідомості з ним не траплялося, востаннє такі випадки були у 1988 році. Вранці 24.05.2018 до ДТП почувався добре, після ДТП випадків втрати свідомості з ним теж не траплялося. На запитання, яка відстань була до автомобіля загиблого на момент втрати свідомості не зміг відповісти, так само як і на запитання про останнє місце чи будинки, які запам`ятав перед втратою свідомості. Також, обвинувачений звернув увагу, що має 34 роки водійського стажу без порушень, є інвалідом третьої групи, тривалий час лікує онкологічне захворювання. Після ДТП він також був доставлений у лікарню, боліло плече та голова, підскочив артеріальний тиск. Також, обвинувачений вказав, що заходив у лікарні на розмову до загиблого, просив вибачення за скоєне ДТП. За час досудового розслідування та судового розгляду справи моральну шкоду потерпілим не відшкодував, оскільки не має коштів у такій сумі, яку назвали потерпілі. Також вказав, що його співробітники зібрали матеріальну допомогу та передали на лікування загиблого 1500,00 грн.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України повністю підтверджується дослідженими судом доказами.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 показала суду, що безпосереднім свідком події не була. Пояснила, що загиблий ОСОБА_13 під час перебування у лікарні постійно повторював, що обвинувачений розмовляв по телефону. При намаганні обвинуваченого поговорити загиблий ОСОБА_13 його вигнав, зазначивши про необхідність бути уважним за кермом. Також пояснила, що вчиненим кримінальним правопорушенням їй була заподіяна непоправна моральна шкода, про що заявлено відповідний цивільний позов. Також зазначила, що обвинувачений вибачення за смерть батька у неї не просив, завдану їй моральну шкоду не відшкодував, 27.05.2018 до їхнього будинку прийшли троє людей, один з яких брат обвинуваченого, і пропонували грошові кошти, суму коштів не називали, безпосередньо коштів не надавали. Разом з тим, потерпіла ОСОБА_8 просить суд призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане із позбавленням волі.

Також, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав суду, що безпосереднім свідком події не був, його телефоном повідомила дружина. Коли прибув на місце ДТП ОСОБА_13 перебував у кареті швидкої допомоги, хвилювався за автомобіль. У лікарню ОСОБА_6 поїхав вже після обіду 24.05.2018, показав батькові фото автомобіля. На запитання про причини ДТП батько відповів, що обвинувачений розмовляв по телефону. Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_2 до них прийшли якісь люди, серед них брат обвинуваченого, пропонували назвати суму коштів, які б хотіли отримати потерпілі. ОСОБА_6 намагався підрахувати збитки, при зустрічі за кілька днів назвав суму 170-180 тисяч гривень, до якої включив лише витрати на ремонт автомобіля, лікування, переоформлення будинку, підтримку матері, яка лишилася без годувальника. Після цього будь хто з боку обвинуваченого з потерпілими не контактував, жодних коштів не передавав. Ще коли батько був у лікарні, сусідка, яка працює у Костопільській РДА принесла 1500,00 грн. на лікування, які були зібрані колективом. Також пояснив, що вчиненим кримінальним правопорушенням йому була заподіяна моральна шкода, яку він не може описати та до кінця оцінити у грошовому еквіваленті, про що заявлено відповідний цивільний позов. Також зазначив, що обвинувачений вибачення за смерть батька у нього не просив, завдану моральну шкоду не відшкодував, однак просив призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане із позбавленням волі.

Потерпілий ОСОБА_7 у судових дебатах просив призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане із позбавленням волі.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 показала суду, що загиблий ОСОБА_13 є її свекром. 24.05.2018 вранці він відвіз її з дитиною на консультацію, а сам поїхав у справах. Незабаром зателефонував та повідомив, що потрапив у ДТП на вулиці 1 Травня. ОСОБА_14 досить швидко прибула на місце ДТП і постійно перебувала поруч із загиблим, в тому числі і у лікарні. Зазначила, що загиблий увесь час повторював, що обвинувачений розмовляв по телефону. Коли обвинувачений прийшов у палату до загиблого, просив вибачення, він був спокійний, а ОСОБА_13 розсердився і сказав обвинуваченому, що бачив, що той говорив по телефону.

Оскільки потерпілий (у розумінні ст.46 КК України) ОСОБА_13 на час судового розгляду кримінального провадження помер, тому суд у відповідності з вимогами ст. 97 КПК поклав в основу вироку показання потерпілих та свідка ОСОБА_14 , яким ОСОБА_13 за життя розповідав про обставини ДТП.

Відповідні показання є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а також з іншими дослідженими судом доказами, а тому об`єктивних підстав недовіряти їм немає.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ст.97 КПК України викладена Верховним Судом (постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 22 лютого 2018 року, справа № 286/282/16-к, провадження №51-918 км 18).

Крім показань потерпілих та свідка, вина ОСОБА_3 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю доведена дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Так, згідно протоколу огляду місця події від 24.05.2018, складеного за участю понятих та спеціаліста, схеми місця ДТП та доданої до протоколу ілюстративної фототаблиці /а.с. 16-20/, встановлено, що дійсно мала місце дорожньо-транспортна пригода 24 травня 2018 року, оглянуто і описано місце дорожньо-транспортної пригоди, яке знаходиться у м.Костопіль на вулиці 1 Травня навпроти будинку №13. Покриття дороги асфальтобетонне, сухе. Встановлено положення транспортних засобів на місці події, наявність плям бурого кольору навпроти водійських дверей автомобіля «Peugeot Expert». Також, у протоколі огляду місця події зазначено, що оглядом автомобілів встановлено, що вони зіткнулися ВАЗ 2107 передньою правою частиною з передньою лівою частиною автомобіля «Peugeot Expert». Оглядом також встановлено, що на будинку АДРЕСА_2 наявна камера зовнішнього відеоспостереження. На підставі добровільного доступу власника приміщення було оглянуто та вилучено відеозапис. Різниця в часі по таймеру 1 година. Скопійовано відеофайли з камери 1 системи відеоспостереження час по таймеру 07:55 по 08:10 год. Вказаний відеофайл скопійовано на USB носій «Data Traveler G4, 32 Gb» та вилучено до Костопільського ВП. Під час проведення огляду застосовувалось фотографування цифровою фотокамерою Nikon.

Начальник відділу культури і туризму Костопільської РДА ОСОБА_10 надала дозвіл працівникам поліції на тимчасовий доступ до належного відділу автомобіля марки ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується розпискою від 24.05.2018 /а.с. 13/.

ОСОБА_6 за дорученням свого батька ОСОБА_13 надав працівникам поліції тимчасовий доступ до належного батьку автомобіля «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується розпискою від 24.05.2018 /а.с. 14/.

ОСОБА_15 надала добровільно для огляду відеоспостереження працівникмм поліції, а саме запис камери №1 по часу 07:55 по 08:10. Даний фрагмент відеозапису скопійовано на USB носій Data Traveler G4, 32 Gb, що підтверджується розпискою від 24.05.2018 /а.с. 15/.

З протоколу огляду відеофайлу від 25.05.2018 вбачається, що безпосереднім об`єктом огляду є USB «Флешка» карта пам`яті Data Traveler G4 ємністю 32 Gb. Оглядом вмісту вказаного носія встановлено, що на ньому розміщено відеофайл з позначенням файлу ch01_20180524075500. Переглядом відеофайлу встановлено, що на ньому зафіксовано момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24.05.2018 по вул. 1 Травня 13, поряд з магазином «Формула», що за вказаною адресою. Відеозапис скопійовано по хронометру на відеофайлі 05-24-2018 Чт 07:55:00, закінчення відеофайлу по хронометру 05-24-2018 Чт 08:10:15. На відеофайлі зафіксовано момент зупинки автомобіля «Peugeot Expert» час по хронометру 05-24-2018 Чт 07:56:12 та момент зіткнення автомобіля ВАЗ 210740 з автомобілем «Peugeot Expert» згідно з хронометром 05-24-2018 Чт 07:56:16. Вказаний відеофайл скопійовано на оптоволоконий диск серійний №LH3137VG20142113D2, поміщено в паперовий конверт /а.с. 39/.

Відеофайл ch01_20180524075500, який міститься в матеріалах кримінального провадження на оптичному диску №LH3137VG20142113D2 /а.с. 163/ переглянуто у судовому засіданні.

Згідно висновку експерта №3.1-295/18 від 12.06.2018 на момент експертного дослідження робоча гальмівна система автомобіля ВАЗ 210740 р.н. НОМЕР_1 знаходилась в працездатному стані. Система рульового керування автомобіля ВАЗ 210740 р.н. НОМЕР_1 через несправності знаходилась в стані повної відмови. Несправності, які стали причиною повної відмови системи рульового керування автомобіля ВАЗ 210740 р.н. НОМЕР_1 , що виражені у деформації керма, зриві з місць конструктивного кріплення кронштейна кріплення рульового вала та просторовому зміщенні правого керованого колеса, виникли під час даної дорожньо-транспортної пригоди /а.с. 118-122/.

Згідно висновкуексперта №3.1-294/18від 11.06.2018на моментекспертного дослідженняробоча гальмівнасистема автомобіля«PeugeotExpert»р.н. НОМЕР_2 знаходилась впрацездатному стані.Система рульовогокерування автомобіля«PeugeotExpert»р.н. НОМЕР_2 знаходилась впрацездатному стані. /а.с. 125-129/.

Згідно висновку експерта №3.1-296/18 від 13.06.2018 під час даної ДТП автомобіль «ВАЗ 210740» д.н.з. НОМЕР_1 передньою правою частиною (передній бампер, панель передка, решітка радіатора, переднє праве крило, права фара головного світла, капот) контактував із передньою правою частиною (передній бампер, панель передка, решітка радіатора, переднє праве крило, права фара головного світла, капот) автомобіля «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_2 , при чому під час зіткнення перекриття кузовів (по ширині) становило близько 60 см, а первинне контактування відбулося між правою частиною переднього бампера автомобіля «ВАЗ 210740» д.н.з. НОМЕР_1 та правою частиною переднього бампера автомобіля «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_2 . Зіткнення автомобіля «ВАЗ 210740» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_2 відбулось на лівій (відносно руху у напрямку вул. Бурова, м. Костопіль) смузі руху проїзної частини вул. 1-го Травня м. Костопіль на відстані близько 1,4-2 м від лівого краю проїзної частини (від лівого бордюрного каменю) та на відстані близько 5,0-5,2 м від кута будинку № 13, який розташований на вказаній вулиці /а.с. 136-142/.

Згідно висновку експерта №3.3-60/18 від 22.06.2018 матеріальний збиток завданий власнику автомобіля «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в результаті ДТП, що мало місце 24.05.2018 року складає 26965,04 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_2 складає 60451,58 грн. /а.с. 145-156/.

Згідно висновку експерта №248 від 25.06.2018 за даними медичної карти №2795 при госпіталізації 24 травня 2018 року ОСОБА_13 у КЗОЗ «Костопільська ЦРЛ» і наступному його клінічному обстеженні і лікуванні по 27.05.2018 лікарями був встановлений наступний діагноз: «обширна скальпована рана лівої п`ятки. Здавлення лівої гомілки. Забійно-рвана рана лівої гомілки». При експертизі трупа ОСОБА_13 виявлена рвано-забійна рана лівої стопи, з травматизацією судинного пучка, садна та гематома лівої стопи. Всі вищевказані тілесні ушкодження спричинені прижиттєво, незадовго до поступлення потерпілого на лікування, що підтверджується станом зовнішніх ушкоджень на час проведення судово-медичної експертизи трупа (рожево-коричнева поверхня саден, наявністю крововиливів навколо ушкоджень та їх темно-червоним забарвленням). Ушкодження у потерпілого в своєму клінічному протіканні викликали загрозливі для життя явища, а саме тромбоемболію легеневої артерії, яка спричинила розвиток легенево-серцевої недостатності, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень (згідно п.2.1.3. а,б,в «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», Наказ МОЗ України №6 від 17.01.1995). Переломи ребер могли виникнути від проведення реанімаційних міроприємств при наданні медичної допомоги потерпілому незадовго до його смерті. Виявлені на тілі трупа ушкодження виникли від дії тупих предметів, що можливо при здавлюванні лівої нижньої кінцівки між такими предметами під час ДТП. Смерть ОСОБА_13 за даними медичної карти настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12-30 год. внаслідок тромбоемболії гілок легеневої артерії, що призвело до розвитку гострої легенево-серцевої недостатності. Тромбоемболія гілок легеневого стовбура зумовлена травматизацією глибоких вен лівої гомілки, що в подальшому супроводжувалося утворенням та відривом тромбів, заносом їх током крові в легеневі судини та розвитком гострої легенево-серцевої недостатності, яка і стала безпосередньою причиною смерті. Такий висновок щодо причини смерті підтверджується результатами експертизи його трупа, при якому в просвіті гілок легеневого стовбура та їх дрібних розгалужень були виявлені чисельні тромби неоднорідного забарвлення, виявлення таких же властивостей тромбів в глибоких венах гомілки, а також даними судово-гістологічного дослідження - в легеневій артерії - визначається змішаний тромб. Між отриманими потерпілим тілесними ушкодженнями та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. При судово-токсикологічному дослідженні крові з труп ОСОБА_13 етиловий спирт не знайдений /а.с. 157-159/.

Згідно висновку експерта №843 від 01.06.2018 в крові ОСОБА_13 етиловий спирт не знайдений /а.с. 170/.

Згідно висновку експерта №844 від 01.06.2018 в крові ОСОБА_3 етиловий спирт не знайдений /а.с. 171/.

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.05.2018 у ОСОБА_3 ознак сп`яніння не виявлено /а.с. 12/.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №81 від 17.09.2018 згідно наданої медичної карти амбулаторного хворого, у ОСОБА_3 з 1984 року лікарями відмічені такі захворювання і травматичні зміни: забій спинки носа, забійна рана і садна носа (1985 р.); гостра респіраторна вірусна інфекція (1986 р.); закрита черепно-мозкова травма (02.06.1988 р.), характер, клінічне протікання і наслідки якої не відмічені; розтягнення зв`язок правого гомілково-ступневого суглобу (1994 р.); Са (онкологічне захворювання) шкіри бороди (1994-2012 р.); виразкова хвороба 12-палої кишки (2001 р.); забій грудної клітки зліва (2015 р.). 24.05.2018 року ОСОБА_3 після дорожньо-транспортної пригоди поступив на стаціонарне лікування в Костопільську ЦРЛ, а в подальшому в Рівненську обласну клінічну лікарню з діагнозом «забій м`яких тканин лівого надпліччя; гостре порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу в лівій лобній ділянці змішаного (судинно-атеросклеротичного, гіпертонічного) генезу на фоні дифузних енцефалопатичних змін» Крім того, за допомогою додаткових діагностичних міроприємств (КТ, МРТ головного мозку) у ОСОБА_3 було уточнено наслідки перенесеної черепно-мозкової травми (найімовірніше у 1988 році) у вигляді рубцевих посттравматичних кістозно-гліозно-атрофічних змін лобної частки правої півкулі мозку (лікворна кіста), консолідованого перелому лобної кістки справа з посттравматичною деформацією.

Оцінюючи в сукупності ряд факторів, а саме: відсутність у наданих документах з 1988 року по 24.05.2018 року (моменту дорожньо-транспортної пригоди) будь яких записів про звертання ОСОБА_3 за медичною допомогою з приводу наслідків перенесеної черепно-мозкової травми з відповідною неврологічною симптоматикою (втрати чи потьмарення свідомості, головних болей, парезів чи паралічів кінцівок, порушень чутливості чи рухових функцій тощо); відсутність відомостей про звертання ОСОБА_3 безпосередньо після ДТП за медичною допомогою до працівників бригади швидкої медичної допомоги; досить тривалий час між ДТП та госпіталізацією ОСОБА_3 у медичний заклад (приблизно з 9.00 до 13.50 4-5 годин); дані камер відеоспостереження безпосередньо в момент і відразу після ДТП, на яких протягом 10 хвилин будь яких змін у загальному стані її учасника, що вийшов з водійського місця автомобіля ВАЗ 2107 не спостерігається (вказана особа не змінювала траекторії руху перед ДТП, після ДТП самостійно пересувається у вертикальному положені, спілкується по телефону, палить, до працівників БШМД не звертається); судово-медична експертна комісія приходить до висновку, що хворобливий стан у ОСОБА_3 у вигляді гострого порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу в лівій лобній ділянці мозку з відповідною неврологічною симптоматикою розвинувся через декілька годин після дорожньо-транспортної пригоди, ймовірно на фоні психо-емоційного перенавантаження та наявних у нього посттравматичних енцефалопатичних змін.

Тобто будь яких судово-медичних даних за втрату чи порушення свідомості ОСОБА_3 безпосередньо перед зіткненням автомобілів немає.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 24.05.2018 року, ОСОБА_3 , згідно запису травматолога отримав тілесне ушкодження у вигляді забою м`яких тканин лівого надпліччя. Вказане ушкодження спричинене дією тупого предмета, цілком можливо деталями салону автомобіля, і згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.95 №6, відноситься до легких тілесних ушкоджень /а.с. 181-185/.

При цьому суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 24 травня 2018 року оскільки огляд місця події було проведено у порядку, визначеному КПК України, а наведені порушення щодо незазначення у вступній частині протоколу прізвищ усіх учасників огляду та конкретної моделі технічного засобу фіксації не свідчить про порушення самого порядку проведення огляду місця події. Також, у цьому контексті суд звертає увагу, що самі ілюстративні таблиці до протоколу учасниками не оспорювалися, їх достовірність під сумнів не ставилася.

Щодо тверджень сторони захисту про порушення слідчим приписів ст.233 КПК України при проведенні огляду автомобілів, суд звертає увагу, що у даній справі автомобілі було оглянуто поверхнево на предмет механічних пошкоджень, взаємного розміщення, контактуючих поверхонь тощо, що є невід`ємною частиною огляду місця події при ДТП. Безпосередньо подія не мала місце у автомобілях, тому їх внутрішній огляд не проводився, проникнення до них не здійснювалося, докази проведення такого огляду (проникнення) у матеріалах справи відсутні.

Отже, лише у разі, якщо подія, з приводу якої проводиться огляд, відбулась у житлі чи іншому володінні особи, на проведення такого огляду місця події поширюються вимоги, передбачені статтею 30Конституції та відповідними положеннями статей 13, 233, 234 та 237 КПК.

Також, суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про визнання недопустимим доказом протоколу огляду відеофайлу від 25 травня 2018 року, оскільки чітко вбачається, що назва файлу стала відома слідчому лише при зчитуванні даних з флеш носія на персональному комп`ютері та не могла бути відома при проведенні огляду місця події 24.05.2018. При цьому, тривалість відеофайлу по хронометру співпадає. Також, про різницю в часі у 1 годину по хронометру камери відеоспостереження із реальним часом вказано у протоколі огляду місця події від 24.05.2018.

Суд також не надає оцінку особам понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 оскільки їх особисті дані зазначені захисником лише в судових дебатах, не були предметом дослідження під час судового розгляду.

Щодо пояснень потерпілого ОСОБА_13 , прокурор не використовував їх у якості доказів, а суд не враховував при ухваленні вироку.

Щодо визнання недопустимим доказом відеофайлу, суд вважає за доцільне зазначити, що вказаний доказ був здобутий в ході огляду місця події, що зазначено у протоколі. Щодо згоди ОСОБА_15 , суд оцінює її у сукупності з іншими доказами та зазначає, що для з`ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду в житлі чи іншому володінні особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмового підтвердження такої згоди.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

При цьому, форма запиту на надання відеофайлу, усна чи письмова, Законом не встановлена.

Суд встановив, що відеофайл було надано стороні обвинувачення добровільно. В подальшому, слідчим було складено протокол огляду відеофайлу та винесено постанову про приєднання до кримінального провадження відеофайлу, на якому видно механізм скоєння ДТП, і в подальшому вищевказаний відеозапис, який міститься на цифровому носії інформації CD-R диску приєднано до матеріалів кримінального провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що долучення слідчим до матеріалів кримінального провадження відеозапису з камери відеоспостереження було здійснено у передбачений КПК України спосіб. З вказаним висновком погоджується й Верховний Суд (постанова від 25 березня 2019 року, справа №754/2178/18).

При цьому суд звертає увагу на те, що не встановлення технічних характеристик пристрою, на який велася відеофіксація не ставлять під сумнів належність та допустимість вказаного доказу, з огляду на положення статей 85-87 КПК України.

Таким чином допустимим доказом є і висновок комісійної експертизи №81 від 17.09.2018, оскільки він наданий на підставі вихідних даних, яких було достатньо для проведення відповідних досліджень, отриманих і оформлених належним чином, а тому підстав вважати цей висновок неналежним доказом не вбачається.

Таким чином, вказані вище докази, що досліджувались судом, є належними, допустимими, достовірними, взаємодоповнюють один одного, і в своїй сукупності повною мірою доводять вину обвинуваченого у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України даний злочин кваліфікується як тяжкий.

В силу приписів ст.25КК України злочин вчинений обвинуваченим відноситься до злочинів, вчинених з необережності.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року із змінами , внесеними Постановою Верховного суду №18 від 19.12.2008 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначається, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_3 виду та розміру покарання, суд враховує, що обставин, які згідно приписів ст.66 КК України, пом`якшують покарання, не встановлено. Так, під час судового розгляду ОСОБА_3 не висловив щирого каяття у вчиненому, не просив вибачення у потерпілих. Також, у діях ОСОБА_3 не вбачається активного сприяння у розкритті злочину чи надання медичної або іншої допомоги потерпілому (у розумінні ст.46 КК України) безпосередньо після вчинення злочину.

Відповідно до ст.67 КК України, суд враховує, що обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 не встановлено.

Щодо особи винного, суд враховує, що ОСОБА_3 характеризується виключно позитивно, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, на диспансерному нагляді у нарколога не перебуває, на диспансерному нагляді у психіатра не перебуває, є інвалідом третьої групи, має проблеми зі здоров`ям, утримує непрацездатну матір.

Згідно досудової доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_3 від 01.11.2018 року, обвинувачений має низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб)

Разом з тим, суд приймає до уваги, що обвинувачений вчинив хоч і необережний, однак тяжкий злочин, наслідком якого стала смерть людини.

Згідно приписів ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання маєна метіне тількикару,а йвиправлення засуджених,а такожзапобігання вчиненнюнових злочинівяк засудженими,так ііншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, позицію потрепілих, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі та призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами. Однак, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без реального позбавлення волі, але в умовах нагляду за ним та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України, з покладенням обов`язків відповідно до ч.1 ст.76 КК України.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно з ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

ОСОБА_6 подано суду цивільний позов до відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації, приватного акціонерного товариства «НАСК «Оранта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих злочином та понесених процесуальних витрат.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 02.11.2018 року по справі №564/2640/18 ОСОБА_6 визнано цивільним позивачем у кримінальному провадженні №12018180150000333 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, відділ культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації, приватне акціонерне товариство «НАСК «Оранта» цивільними відповідачами за цивільним позовом ОСОБА_6 про стягнення 126295,36 грн. матеріальної шкоди та 200000 грн. моральної шкоди, завданої злочином.

ОСОБА_8 подано суду цивільний позов до відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , приватне акціонерне товариство «НАСК «Оранта» про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином та понесених процесуальних витрат.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 02.11.2018 року по справі №564/2640/18 ОСОБА_8 визнано цивільним позивачем у кримінальному провадженні №12018180150000333 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, відділ культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації цивільним відповідачем за цивільним позовом ОСОБА_18 про стягнення 200000 грн. моральної шкоди, завданої злочином.

ОСОБА_19 подано суду цивільний позов до відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , приватне акціонерне товариство «НАСК «Оранта» про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином та понесених процесуальних витрат.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 02.11.2018 року по справі №564/2640/18 ОСОБА_19 визнано цивільним позивачем у кримінальному провадженні №12018180150000333 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, відділ культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації цивільним відповідачем за цивільним позовом ОСОБА_19 про стягнення 200000 грн. моральної шкоди, завданої злочином.

ОСОБА_7 подано суду цивільний позов до відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , приватне акціонерне товариство «НАСК «Оранта» про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином та понесених процесуальних витрат.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 02.11.2018 року по справі №564/2640/18 ОСОБА_7 визнано цивільним позивачем у кримінальному провадженні №12018180150000333 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, відділ культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації цивільним відповідачем за цивільним позовом ОСОБА_7 про стягнення 200000 грн. моральної шкоди, завданої злочином.

У відзивах на цивільні позови відповідач відділ культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації позовні вимоги заперечив.

ОСОБА_3 , як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у письмових поясненнях заперечив свою вину у вчиненні кримінального правопорушення та зазначив, що має намір довести свою невинуватість у визначеному законом порядку.

Приватне акціонерне товариство «НАСК «Оранта», як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у письмових поясненнях зазначило, що розглядатиме заявлені до останнього вимоги про відшкодування шкоди лише у тому разі, якщо ОСОБА_3 буде визнано винним, стягнуто з відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації збитків і звернення останньої до страхової компанії з відповідними вимогами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленимиКПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5ст. 128 КПК України).

У кримінальному провадженні, як зазначено у ч. 1ст. 62 КПК, цивільним відповідачем може бути юридична особа, яка в силузакону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно зіст. 1194 Цивільного кодексу Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.1 ст.1201 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 27.4. ст.27 вказаного Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

За змістом спеціальногоЗакону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»настання страхового випадку (вчинення ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілим відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок указаної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі і шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування має відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Виходячи із наведених положень потерпілий обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого така особа застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбаченихст. 1194 ЦКпідстав.

Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у Постанові від 6 листопада 2018 року у справі № 368/1839/15-к, провадження № 51-2690км18.

Судом встановлено, що в момент вчинення кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_3 виконував свої посадові обов`язки, працюючи водієм у відділі культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації. Цивільно-правову відповідальність відділу застраховано у приватному акціонерному товаристві «НАСК «Оранта», що підтверджується полісом №АК/9590429 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно п.4 вказаного полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200000 /двісті тисяч/ грн., за шкоду заподіяну майну 100000 /сто тисяч/ грн.

У своєму позові ОСОБА_6 просив суд стягнути з цивільного відповідача приватного акціонерного товариства «НАСК «Оранта» 82106,37 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля «Peugeot Expert» д.н.з НОМЕР_2 та 200000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди. Також просив стягнути з цивільного відповідача відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації 44188,99 грн. матеріальних збитків, а саме 1662,99 грн. витрат на лікування, 3026 грн. витрат на ритуальну атрибутику та 39500 грн. витрат на придбання та спорудження надгробного пам`ятника (1662,99+3026+39500=44188,99), а також 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В судових дебатах представник та потерпілий ОСОБА_6 відмовилися від частини позовних вимог, а саме від позовної вимоги про стягнення з цивільного відповідача приватного акціонерного товариства «НАСК «Оранта» 82106,37 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля «Peugeot Expert» д.н.з НОМЕР_2 та від стягнення 200000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди, а також відмовився від стягнення з цивільного відповідача відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації 1662,99 грн. витрат на лікування. В решті позовні вимоги залишив без змін.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Судом встановлено, що відмова потерпілого ОСОБА_6 від частини позовних вимог не суперечить закону, а тому приймається судом.

На підтвердження 3026 грн. витрат на ритуальну атрибутику та 39500 грн. витрат на придбання та спорудження надгробного пам`ятника позивачем додано до позову товарний чек салону ритуальних послуг від 27.05.2018 року на суму 3026 грн. та накладну від 09.10.2018 року, видану ОСОБА_20 для ОСОБА_6 на суму 39500 грн.

Водночас ОСОБА_6 , а так само інші потерпілі в судовому засіданні пояснили, що витрат на спорудження надгробного пам`ятника не понесли, пам`ятник на даний час не замовляли та не встановлювали, а отримана накладна лише є підтвердженням орієнтовної вартості надгробного пам`ятника, який можливо замовити та встановити.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Відповідно до вказаної статті Закону, предмети ритуальної належності вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші).

Суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума витрат на ритуальну атрибутику співпадає по даті їх понесення з датою смерті ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виходить за межі розумного і є прийнятною та обгрунтованою.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовну вимогу ОСОБА_6 про стягнення витрат на ритуальну атрибутику в сумі 3026 грн. слід задоволити, а в задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат на спорудження надгробного пам`ятника в сумі 39500 грн. слід відмовити у зв`язку із передчасністю.

Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_19 заявили цивільні позови, у яких просять стягнути з цивільного відповідача відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації по 200000 грн. завданої моральної шкоди кожному та по 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу кожному. В обґрунтування заявлених позовів вказують, що смертю чоловіка та батька їм нанесено непоправну моральну шкоду.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб.

Пунктом 8 вищезазначеної Постанови Пленуму визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вказано, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Так суд дійшов висновку, що потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_19 завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях з приводу втрати близької людини, моральних та фізичних стражданнях, порушено їх нормальний спосіб життя, у зв`язку з чим вони змушені докладати неймовірних зусиль для його налагодження та організації. Діти втратили батька, а дружина чоловіка, підтримку і допомогу у житті, що вплинуло на їх нормальний спосіб життя, спогади про батька та чоловіка травмують їх психіку, потерпілим важко планувати майбутнє. Судом також враховано, що під час тривалого судового розгляду ОСОБА_3 жодного разу не висловив щирого каяття у вчиненому, не просив вибачення у потерпілих, у добровільному порядку завдану шкоду не відшкодував. Також, у діях ОСОБА_3 не вбачається активного сприяння у розкритті злочину чи надання медичної або іншої допомоги потерпілому (у розумінні ст.46 КК України) безпосередньо після вчинення злочину.

Тому, враховуючи встановлені судом обставини кримінального правопорушення, характер та глибину моральних страждань потерпілих, їх наслідки та інші негативні впливи внаслідок втрати батька та чоловіка, суд дійшов переконливого висновку, що з врахуванням вимог розумності і справедливості розмір відшкодування моральної шкоди в сумі по 200000,00 /двісті тисяч/ грн. кожному з потерпілих, які заявили таку вимогу, є цілком обґрунтованим.

Згідно приписів ст.23 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода,пов`язана зтимчасовою втратоюпрацездатності потерпілим;шкода,пов`язана ізстійкою втратоюпрацездатності потерпілим; моральнашкода,що полягаєу фізичномуболю тастражданнях,яких потерпілий-фізична особазазнав узв`язку зкаліцтвом абоіншим ушкодженнямздоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно приписів ст.27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (п.27.3) страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що по 200000 грн. моральної шкоди, з урахуванням приписів ст. 1172 ЦК України, підлягають стягненню на користь потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_19 із відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 та ОСОБА_8 про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі по 4000 грн. по кожному з цивільних позовів, то суд зазначає наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузаконом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачами надано, зокрема: ОСОБА_6 договори доручення про надання професійної правничої допомоги та представництва від 01.06.2018 року та від 07.10.2018 року, акти приймання-передачі послуг по наданню професійної правничої допомоги від 02.11.2018 року, від 07.11.2018 року, у яких наведено детальний розрахунок таких витрат та квитанції установи банку від 04.06.2018 року №32552617 на суму 2000 грн., від 16.10.2018 року №36009816 на суму 1000 грн. та від 22.10.2018 року №36196781 на суму 1000 грн.; ОСОБА_8 договори доручення про надання професійної правничої допомоги та представництва від 01.06.2018 року та від 07.10.2018 року, акти приймання-передачі послуг по наданню професійної правничої допомоги від 07.10.2018 року та від 02.11.2018 року, у яких наведено детальний розрахунок таких витрат та квитанції установи банку від 04.06.2018 року №32552657 на суму 2000 грн., від 16.10.2018 року №36009881 на суму 1000 грн. та від 22.10.2018 року №36196657 на суму 1000 грн.; ОСОБА_7 договори доручення про надання професійної правничої допомоги та представництва від 04.06.2018 року та від 07.10.2018 року, акти приймання-передачі послуг по наданню професійної правничої допомоги від 07.10.2018 року та від 02.11.2018 року, у яких наведено детальний розрахунок таких витрат та квитанції установи банку від 04.06.2018 року №32552594 на суму 2000 грн., від 16.10.2018 року №36009750 на суму 1000 грн. та від 22.10.2018 року №36196735 на суму 1000 грн.; ОСОБА_19 договори доручення про надання професійної правничої допомоги та представництва від 04.06.2018 року та від 07.10.2018 року, акти приймання-передачі послуг по наданню професійної правничої допомоги від 07.10.2018 року та від 02.11.2018 року, у яких наведено детальний розрахунок таких витрат та квитанції установи банку від 04.06.2018 року №32552699 на суму 2000 грн., від 16.10.2018 року №36009876 на суму 1000 грн. та від 22.10.2018 року №36196704 на суму 1000 грн.

Суд дійшов висновку, що розмір таких витрат є обґрунтованим, а тому позовні вимоги потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення судового збору, то суд звертає увагу на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно дост. 133 ЦПКсудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (по суті це і є процесуальні витрати). Отже, поняття «судові витрати» більш широке, ніж «процесуальні витрати».

Водночас углаві 8 КПКчітко врегульовано питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні. Вичерпний перелік видів таких витрат міститься уст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентованост. 124 КПК. Зокрема, законодавець визначив такі види процесуальних витрат, які складаються: з витрат на правову допомогу; з витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; з витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; з витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів. Отже, судовий збір до вказаних витрат не належить. Більш того, відповідно дост. 119 КПКу певному випадку, передбаченому цією статтею, суд вправі звільнити обвинуваченого від сплати навіть визначених у законі процесуальних витрат.

При вирішенні цивільного позову в межах кримінального провадження та стягнення з винної особи коштів у рахунок відшкодування завданої злочином шкоди необхідно мати на увазі, що статус особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність, насамперед пов`язаний зі статусом обвинуваченого, якому має бути гарантовано додержання закріпленої у статтях7,9 КПКзасади законності, звідси й положень глави 8 цього Кодексу. Тому, з огляду на зміст наведених норм процесуального права стягнення за вироком судового збору суперечить ч. 5 ст. 128, статтям 2, 7, 9, 118, 119, 370 цього Кодексу в їх взаємозв`язку. Така позиція узгоджується з тим, що при оскарженні в апеляційному чи касаційному порядку судових рішень у частині цивільного позову, постановлених у кримінальному провадженні, особа, яка несе цивільну відповідальність, не сплачує жодних судових витрат на відміну від цивільного судочинства.

Вказану позицію виклав Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року, справа № 187/291/17, провадження № 51-274км17.

Тому суд дійшов висновку, що судовий збір з відповідача відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації стягненню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.122 КПК України, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України. Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З довідок про витрати на проведення експертиз вбачається, що витрати на проведення судових експертиз по даному кримінальному провадженню становлять 6721,00 грн., а відтак суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 витрат, пов`язаних з проведенням експертиз.

Вирішуючи питання про речові докази суд керується приписами ст.100 КПК України.

Відповідно до постанови від 25.05.2018 року про прилучення речових доказів до кримінального провадження №12018180150000333 від 24.05.2018 року прилучено в якості речових доказів відеофайл ch01_20180524075507 системи відеоспостереження магазину «Формула», що по вул. 1Травня 13, скопійований оптоволоконний диск серійний №LH3137VG20142113D2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 яке постановлено зберігати при матеріалах кримінального провадження; автомобіль марки ВАЗ 210740 д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігати на майданчику тимчасового утримування транспортних засобів Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області; автомобіль марки «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_2 , який передати на відповідальне збереження ОСОБА_6 .

Відповідно до ухвали слідчого судді Костопільського районного суду від 25.05.2018 року у кримінальному провадженні №12018180150000333 від 24.05.2018 задоволено клопотання слідчого СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області, накладено арешт на автомобіль марки ВАЗ 210740 легковий в седан, д.н.з. НОМЕР_1 , належний відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації.

Згідно ч.2 п.1 ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи наведене, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 25.05.2018 у кримінальному провадженні №12018180150000333 від 24.05.2018 на автомобіль марки ВАЗ 210740 легковий в седан, д.н.з. НОМЕР_1 , належний відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації, належить скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Речовий доказ відеофайл ch01_20180524075507 системи відеоспостереження магазину «Формула», що по вул. 1Травня 13, скопійований оптоволоконний диск серійний №LH3137VG20142113D2 після набрання вироком законної сили залишити на зберігання при матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 яке зберігається при матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили повернути за належністю відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації.

Речовий доказ автомобіль марки ВАЗ 210740 д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримування транспортних засобів Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області після набрання вироком законної сили повернути власнику відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації.

Речовий доказ автомобіль марки «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_2 , який передано на відповідальне збереження ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили вважати повернутим за належністю.

Запобіжні заходи відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 124-126, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 /чотири/ роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 /два/ роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з випробуванням з іспитовим строком 2 /два/ роки.

Відповідно до п.п.1-2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч.3 ст.76 КК України, здійснення нагляду за ОСОБА_3 покласти на уповноважений орган з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_6 до відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації, приватного акціонерного товариства «НАСК «Оранта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих злочином та понесених процесуальних витрат задоволити частково.

Стягнути з відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02230081) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 3026 /три тисячі двадцять шість/ грн. матеріальної шкоди та 4000 /чотири тисячі/ грн. процесуальних витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_8 до відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватне акціонерне товариство «НАСК «Оранта», ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином та понесених процесуальних витрат задоволити.

Стягнути з відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02230081) на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 200000,00 /двісті тисяч/ грн. моральної шкоди та 4000 /чотири тисячі/ грн. процесуальних витрат.

Цивільний позов ОСОБА_7 до відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватне акціонерне товариство «НАСК «Оранта», ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином та понесених процесуальних витрат задоволити.

Стягнути з відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02230081) на користь ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_6 ) 200000,00 /двісті тисяч/ грн. моральної шкоди та 4000 /чотири тисячі/ грн. процесуальних витрат.

Цивільний позов ОСОБА_19 до відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватне акціонерне товариство «НАСК «Оранта», ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином та понесених процесуальних витрат задоволити.

Стягнути з відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02230081) на користь ОСОБА_19 (РНОКПП НОМЕР_7 ) 200000,00 /двісті тисяч/ грн. моральної шкоди та 4000 /чотири тисячі/ грн. процесуальних витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 (паспортсерії НОМЕР_8 виданий 02.03.1998року КостопільськимРВ УМВСУкраїни вРівненській області,РНОКПП НОМЕР_9 )в дохіддержави 6721,00/шість тисяч сімсот двадцять одну/ грн. витрат на проведення судових експертиз.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 25.05.2018 у кримінальному провадженні №12018180150000333 від 24.05.2018 на автомобіль марки ВАЗ 210740 легковий в седан, д.н.з. НОМЕР_1 , належний відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації скасувати.

Речовий доказ відеофайл ch01_20180524075507 системи відеоспостереження магазину «Формула», що по вул. 1Травня 13, скопійований оптоволоконний диск серійний №LH3137VG20142113D2 після набрання вироком законної сили залишити на зберігання при матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 яке зберігається при матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили повернути за належністю відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації.

Речовий доказ автомобіль марки ВАЗ 210740 д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримування транспортних засобів Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області після набрання вироком законної сили повернути власнику відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації.

Речовий доказ автомобіль марки «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_2 , який передано на відповідальне збереження ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили вважати повернутим за належністю.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовувався.

Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області суд протягом 30 днів з дня його проголошення

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_1