Рішення

від 19.03.2019 по справі 761/34662/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/34662/16-ц

Провадження № 2/761/269/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

представників позивача, відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Об єднання співвласників багатоквартирного будинку Велика Житомирська 27 про відшкодування матеріальних збитків, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_5 (далі - позивач) звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Об єднання співвласників багатоквартирного будинку Велика Житомирська 27 (далі - відповідач) про відшкодування матеріальних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 січня 2008 року позивач придбав нежилі приміщення, площею 125,50 м. кв. по АДРЕСА_2 для розміщення картинної галереї.

В період березень квітень 2008 року ОСББ Велика Житомирська 27 в особі голови правління якій діяв на той час ОСОБА_4 та співмешканців цього будинку були замінені вхідні двері до нежилих приміщень позивач та на його прохання відмовились надати ключі від дверей, чим позбавили можливості потрапити до своєї власності. Більше того, за підтримки кількох мешканців будинку не було допущено фахівців для заміни замків на вхідних дверях, були погрози позивачу та його представникам фізичною розправою. З того часу, позивач не має можливості користуватися своїм майном та вимушений винаймати в оренду інше приміщення. Для захисту свого права власності в грудні 2010 року позивач подав позов про усунення перешкод у користуванні майном.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.06.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, зустрічного позову ОСББ Велика Житомирська 27 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.01.2008р. визнання права власності за співвласниками багатоквартирного будинку ОСББ Велика Житомирська 27 та третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 про витребування спірних приміщень із власності ОСОБА_5 та визнання за ОСОБА_4 права спільної сумісної власності відмолено.

01 жовтня 2013 р. рішенням Апеляційного суду м. Києва рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04.06.2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю скасовано та ухвалено нове рішення. Зобов'язати ОСББ Велика Житомирська, 27 не перешкоджати ОСОБА_5 в користуванні нежитловими приміщеннями з АДРЕСА_2, та заборонити ОСББ Велика Житомирська, 27 самовільно встановлювати вхідні двері в ці нежитлові приміщення.

Проте, рішення Апеляційного суду м. Києва не виконано. З 2008 року по теперішній час позивач зазнає величезних збитків із-за неможливості користуватись своїм приміщенням та вимушений орендувати за великі гроші саме з вини відповідача, який увесь цей час здає приміщення в оренду й отримує з цього прибуток.

Відповідач під час розгляду інших справ зазначав, що приміщення здається в оренду й, відповідно, отримується з цього прибуток.

Отже, якби позивач, як законний власник, вільно володів, користувався та розпоряджався своїм приміщенням, він міг реально одержати доходи від здачі в оренду свого приміщення.

Відповідно до даних аналітичної довідки ТОВ Макконсалтсервіс (на підставі якої було проведено розрахунок упущеної вигоди) про середню ринкову вартість оренди 1 м2 об'єктів нерухомого майна, а саме, нежитлових приміщень, які знаходять в центральній частині Шевченківського району Києва на АДРЕСА_2, станом на 2009-2018 рр., доходи які позивач міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено у сумі 3 458 729,80 грн.

Тому позивач, з урахуванням первісної позовної заяви від 30.09.2019 року (т. 1 а.с. 1-6) та заяви про збільшення розміру позовних вимог від 05.07.2018 року (т. 1 а.с. 218-220) просив суд стягнути з відповідача на свою користь збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 5 790 254,80 грн. Вказана сума коштів складається із витрат, які позивач поніс, орендуючи інші приміщення та становить 2 331 525,00 грн. та доходів, які позивач міг реально одержати за звичайних обставин, здаючи в оренду належні йому приміщення у сумі 3 458 729,80 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що приміщення з АДРЕСА_2 мають статус допоміжних приміщень вказаного багатоквартирного будинку та належить співвласникам цього будинку.

Статус вказаних підвальних приміщень було встановлено низкою судових рішень, які набрали законної сили та не можуть ставитись під сумнім. Позивач набув права власності на спірні приміщення на підставі недійсного правочину (договір купівлі продажу, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ПП фірмою Магістр ) і недійсних рішень та актів органів місцевого самоврядування (Рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001, Рішення Шевченківської районної ради № 91 від 30.10.2006, наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 713 - В від 07.10.2007). Вказані акти та правочини є недійсними з моменту їх вчинення і правових не створюють. Відповідно, ОСОБА_5 не являється власником приміщень з АДРЕСА_2, оскільки ці приміщення належать співвласникам будинку.

Використання співвласниками свого майна свідчить про правомірність їхніх дій та про безпідставність позовних вимог. Відповідач вважає, що позивач не довів у встановленому порядку наявність факту неправомірних дій ОСББ "Велика Житомирська 27" щодо спірного майна. Позивач не звертався до суду з вимогами про заборону ОСББ "Велика Житомирська 27" користуватися приміщеннями та про вселення у вказане приміщення позивача, неправомірність дій ОСББ "Велика Житомирська 27" щодо користування допоміжними приміщеннями в судовому порядку не встановлена. Зі змісту позовної заяви не вбачається безпосереднього причинного зв'язку між збитками, яких він зазнав та протиправними діями чи бездіяльністю відповідача, тобто, що протиправна дія чи бездіяльність ОСББ "Велика Житомирська 27" є причиною, а збитки наслідком протиправної дії чи бездіяльності.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що позивач є власником нежитлових приміщень, а всі судові рішення, на які посилається сторона відповідача, враховані під час ухвалення нових судових рішень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову та просили суд відмовити в його задоволенні.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні (ч. 1 ст. 211 ЦК України).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Гуменюк А.І. від 03.10.2016 року було відкрито провадження у справі.

В листопаді 2017 року позовна заява ОСОБА_5 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Велика Житомирська 27 про відшкодування майнових збитків надійшла в провадження судді Шевченківського районного суду м. Києва Малинникова О.Ф., а ухвалою судді від 20.11.2017 року прийнято до провадження даний позов.

На підставі розпорядження щодо повторного автоматичного розподілу справи № 01-08-882 від 26.06.2018 року, протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Рибаку М.А. у зв'язку із довготривалим перебуванням на лікарняному судді Малинникова О.Ф.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного процесуального кодексу України Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017, № 2147-VIII, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно п. 9 Розділу XIII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно положень п. 2 ч. 2 ст. 19 ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Рибака М.А. від 29.06.2018 року вирішено розглядати дану справу у загальному позовному провадженні та призначено підготовче судове засідання.

29.06.2018 року ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Велика Житомирська 27 про відшкодування майнових збитків.

22.10.2018 року вказану цивільну справу було передано до провадження судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А., а ухвалою судді від 23.10.2018 року в порядку загального позовного провадження призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2013 року у справі №2-9580/11 у справі за позовом ОСОБА_5 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Велика Житомирська 27 , третя особа: Київська міська рада про усунення перешкод у користуванні власністю та за зустрічним позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Велика Житомирська 27 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним договору, визнання права власності, позов ОСОБА_4, третьої особи з самостійною вимогою на предмет спору про витребування майна та визнання права власності у задоволенні позову ОСОБА_5, зустрічного позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Велика Житомирська 27 та позову ОСОБА_4 відмовлено (т. 1 а.с. 127-136).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01.10.2013 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська 27" про усунення перешкод у користуванні власністю скасовано та ухвалено нове рішення про зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська 27" не перешкоджати ОСОБА_5 в користуванні нежитловими приміщеннями з АДРЕСА_2, та заборонити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська 27" самовільно встановлювати вхідні двері в ці нежитлові приміщення (т. 1 а.с. 138-143).

Зазначеним рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01.10.2013 року встановлено, ОСОБА_5 є власником нежилих приміщень з АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу, укладеного 24.08.2008 р. між ним та ОСОБА_8, реєстраційне посвідчення №030551 за реєстровим №8483-П, видане Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

21.04.2006 р. установчими зборами власників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2, з метою забезпечення захисту їх законних прав та інтересів, а також належного утримання і використання їх спільного майна було прийнято рішення про створення ОСББ Велика Житомирська 27 .

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.07.2011 р. визнано недійсним рішення Київської міської ради №208/1642 від 27.12.2001 р. Про формування комунальної власності територіальних громад м. Києва (п.165 додатку 11) в частині включення до об'єктів комунальної власності Шевченківського району житлового будинку АДРЕСА_2, загальною площею 1501,42 кв.м., та визнано недійсним рішення Шевченківської районної ради № 91 від 30.10.2006 р. Про приватизацію майна,що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва в редакції рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 26.04.2007 р. №204 Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності , в частині затвердження на приватизацію нежилого приміщення загальною площею 125,5 кв.м по АДРЕСА_2.

31.05.2012 р. Господарським судом м. Києва задоволено вимоги ОСББ Велика Житомирська 27 до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, приватного підприємства Магістр , треті особи: КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна ОСОБА_8, ОСОБА_5 про визнання недійним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень з АДРЕСА_2, укладеного між 13.08.2007 р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ПП Магістр .

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що нежитлові приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_2 є допоміжними. Підвальне приміщення яке є предметом спірного договору згідно проектної документації є підсобним приміщенням і призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку і відповідно до ст.1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є допоміжним та неподільним майном, яке відповідно до ст.19 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню.

Договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 125,5 кв.м по АДРЕСА_2, укладений 24.01.2008 між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, не визнаний недійсним.

Оскільки ОСОБА_5 є власником спірного нежилого приміщення, то відповідно до ст.391 ЦК України він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 Совтрансавто - Холдинг проти України , а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Як вбачається із постанови старшого державного виконавця органу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Петрусенко Г.О. від 11.11.2014 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 11.10.2013 року боржником не виконано, у зв'язку з чим направлено подання до правоохоронних органів про перевірку діях службових осіб ОСББ Велика Житомирська 27 наявність складу злочину (т. 1 а.с. 157-158).

Згідно ч. ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як на підставу для задоволення позову позивач вказував, що з 2008 року по теперішній час він зазнає збитків через неможливість користуватись своїм приміщенням та вимушений орендувати за великі гроші саме з вини відповідача інші приміщення, а відповідач увесь цей час здає належне позивачу приміщення в оренду й отримує з цього прибуток.

Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України), усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч.3 ст. 319 ЦК України).

За положеннями статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як зазначено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992р. № 6 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Позивач зазначав, що збитки складається із витрат, які позивач поніс, орендуючи інші приміщення та становить 2 331 525,00 грн. та доходів, які позивач міг реально одержати за звичайних обставин, здаючи в оренду належні йому приміщення, що є предметом спору у цій справі у сумі 3 458 729,80 грн.

Встановлено, що 21.08.2009 року між ОСОБА_10 (орендодавець) та ОСОБА_5 (орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення №1, відповідно до якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування (оренду) нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 для використання його в господарській діяльності із метою розміщення в ньому художньої галереї із розміром орендної плати 2500,00 доларів США на місяць (п.п. 1, 2, 5.1 вказаного Договору (т. 1 а.с.10-14).

Із Акту приймання-передачі об'єкта оренди до Договору оренди житлового приміщення №1 від 21.08.2009 року вбачається, що орендодавець ОСОБА_10 передав 31.08.2009 року, а орендар ОСОБА_5 прийняв в оренду нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 15).

Згідно актів надання послуг, орендар сплачував орендодавцю кошти, визначені умовами договору за період вересень 2009 року - квітень 2015 року (т. 1 а.с. 17-84).

Крім того, 10.04.2015 року між ОСОБА_12 (орендодавець) та ОСОБА_5 (орендар) укладено Договір оренди №120/15, відповідно до якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нежилі приміщення з АДРЕСА_4, з метою розміщення культурного центру і художньої галереї, із розміром орендної плати 58 750,00 грн. на місяць (п.п. 1.1., 6.2.., 11.1.2. зазначеного Договору (т. 1 а.с. 85-104).

У відповідності до Акту прийому-передачі Приміщення до Договору оренди №120/15 від 10.04.2015 року, орендодавець ОСОБА_12 передав, а орендар ОСОБА_5 прийняв в тимчасове платне користування нежилі приміщення з АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 106).

Із актів надання послуг, що містяться у матеріалах справи вбачається, що орендодавцем були виконані роботи (оренда приміщення АДРЕСА_4 за травень 2015 року - червень 2016 року із визначеними цінами (т. 1 а.с. 107-118). Проте, із вказаних актів не вбачається обставин внесення (сплати) позивачем як орендарем коштів орендної плати за користування приміщеннями.

Таким чином, позивачем не в повній мірі обґрунтовано, що він поніс шкоду, орендуючи інші приміщення, яка становить 2 331 525,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення можливих реально одержати за звичайних обставин, здаючи в оренду належні позивачу приміщення у сумі 3 458 729,80 грн. позивач надав аналітичну довідку ТОВ Макконсалтсервіс (на підставі якої було проведено розрахунок упущеної вигоди) про середню ринкову вартість оренди 1 м2 об'єктів нерухомого майна - нежитлових вбудованих приміщень вільного призначення, розташованих в цокольному поверсі, які знаходять в центральній частині Шевченківського району Києва на АДРЕСА_2, станом на 2009-2018 рр.

Проте, у відповідності до положень ст. 76 ЦПК України, доказами у справі можуть бути виключно висновки експертів, якими вказане дослідження не являється. Вказана обставина виключає підстави вважати, що здаючи в оренду належні позивачу приміщення, останній отримав би дохід у сумі 3 458 729,80 грн.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 року у справі № 61-1912св18, упущеною вигодою вважаються неотримані доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушеним. Позивач повинен довести, що з вини відповідачів він не отримав прибуток, на який мав право розраховувати. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ЦК України).

Між тим, особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою. Позивач обґрунтовуючи суму збитків, вдався до припущення про можливість отримання ним прибутку, тоді як законодавець вимагає доведеності реальної можливості отримання коштів за умови належного виконання зобов'язань. Позивачем не надано доказів того, що він реально міг отримати таку вигоду, здаючи в оренду належні йому приміщення, а надана аналітична довідка вказує на наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення.

У той же час, заявляючи позовні вимоги про відшкодування шкоди, позивач спросив стягнути витрати, які він поніс, орендуючи інші приміщення та становить 2 331 525,00 грн. та які міг реально одержати за звичайних обставин, здаючи в оренду належні йому приміщення у сумі 3 458 729,80 грн., що є взаємовиключними поняттями.

Так, використовуючи власні приміщення, у позивача відсутня була б необхідність винаймати інші приміщення, а здаючи власні з метою отримання прибутку вини відповідача у понесенні витрат на оренду інших приміщень немає.

Верховний суд також вказав на те, що кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (постанова від 21.11.2018 року у справі №672/778/16-ц).

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи справу на підставі наявних у справі матеріалів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 627, 629, 638, 640, 759, 776 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 128, 211, 223, 263, 265, 273 п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Об єднання співвласників багатоквартирного будинку Велика Житомирська 27 про відшкодування матеріальних збитків, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса АДРЕСА_1.

Відповідач: Об єднання співвласників багатоквартирного будинку Велика Житомирська 27 , код ЄДРПОУ 34429571, адреса м.Київ, вул.Велика Житомирська, 27.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст рішення виготовлено 29.03.2019 року