Постанова
від 16.09.2020 по справі 761/34662/16-ц
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 761/34662/16-ц

провадження № 61-18900св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Велика Житомирська 27 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Велика Житомирська 27 на постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСББ Велика Житомирська 27 про відшкодування збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 січня 2008 року позивач на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 24 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н. Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 33, 34, придбав нежилі приміщення, площею 125,50 кв. м по АДРЕСА_1 , а саме - нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень 29а) (в літ. А) для розміщення картинної галереї.

У березні-квітні 2008 року ОСББ Велика Житомирська 27 в особі голови правління, якій діяв на той час, ОСОБА_2 та співмешканців цього будинку були замінені вхідні двері до нежилих приміщень, належних позивачу, та не надано останньому ключі від нових дверей, чим позивача було позбавлено можливості потрапити до своєї власності. Більше того за підтримки кількох мешканців будинку не було допущено фахівців для заміни замків на вхідних дверях, були погрози позивачу та його представникам фізичною розправою. З того часу позивач не має можливості користуватися своїм майном та вимушений винаймати в оренду інше приміщення.

Для захисту свого права власності в грудні 2010 року ОСОБА_1 подав позов про усунення перешкод у користуванні майном.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, зустрічного позову ОСББ Велика Житомирська 27 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24 січня 2008 року, визнання права власності за співвласниками багатоквартирного будинку ОСББ Велика Житомирська 27 та позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 про витребування спірних приміщень із власності ОСОБА_1 та визнання за ОСОБА_3 права спільної сумісної власності відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю скасовано та ухвалено нове рішення, яким зобов`язано ОСББ Велика Житомирська 27 не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні нежитловими приміщеннями з № 1 по № 8 (групи приміщень № 29 А) (в літ. А) загальною площею 125,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонено ОСББ Велика Житомирська 27 самовільно встановлювати вхідні двері в ці нежитлові приміщення.

Однак рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року не виконано, в зв`язку із чим з 2008 року по цей час позивач зазнає величезних збитків із-за неможливості користуватись своїм приміщенням та вимушений орендувати за великі гроші інше нежиле приміщення саме з вини відповідача, який увесь цей час здає приміщення позивача в оренду й отримує з цього прибуток.

Всі витрати позивача підтверджуються первинними документами, а саме: договорами оренди нежитлового приміщення та актами наданих послуг, в яких зазначено, за який період та яку суму сплатив позивач за оренду нежитлового приміщення. Оскільки позивач в зв`язку із порушенням відповідачем його права власності на належне йому майно позбавлений можливості користуватися ним та поніс реальні збитки по оренді іншого приміщення. Крім того, позивач посилався на те, що відповідач, перешкоджаючи йому в користуванні належним йому приміщенням, сам здає це приміщення в оренду, отримуючи за це дохід.

Відповідно до даних аналітичної довідки ТОВ Макконсалтсервіс , на підставі якої було проведено розрахунок упущеної вигоди, про середню ринкову вартість оренди 1 кв. м об`єктів нерухомого майна, а саме - нежитлових приміщень, які знаходяться в АДРЕСА_1 , станом на 2009-2018 роки, доходи, які позивач міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, дорівнюють сумі 3 458 729,80 грн.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути з ОСББ Велика Житомирська 27 на свою користь збитки у розмірі 5 790 254,80 грн, з яких:

2 331 525,00 грн - витрати, які позивач поніс, орендуючи інші приміщення (реальні збитки);

3 458 729,80 грн - доходи, які позивач міг реально одержати за звичайних обставин, здаючи в оренду належні йому приміщення (упущена вигода).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року у складі судді: Осаулова А. А. позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСББ Велика Житомирська 27 про відшкодування збитків залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

судовими рішеннями встановлено, що нежитлові приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 є допоміжними. Підвальне приміщення яке є предметом спірного договору згідно проектної документації є підсобним приміщенням і призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку і відповідно до статті 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є допоміжним та неподільним майном, яке відповідно до статті 19 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню;

договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 , укладений 24 січня 2008 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , не визнаний недійсним. Оскільки ОСОБА_1 є власником спірного нежилого приміщення, то відповідно до статті 391 ЦК України він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном;

позивач зазначав, що збитки складаються із витрат, які позивач поніс, орендуючи інші приміщення та становлять 2 331 525 грн. Проте згідно актів надання послуг орендодавцем були виконані роботи (оренда приміщення АДРЕСА_2 за травень 2015 року - червень 2016 року із визначеними цінами. Проте із цих актів не вбачається обставин внесення (сплати) позивачем як орендарем коштів орендної плати за користування приміщеннями. Таким чином позивачем не в повній мірі обґрунтовано, що він поніс шкоду, орендуючи інші приміщення, яка становить 2 331 525 грн;

при обґрунтуванні позовних вимог в частині стягнення можливих реально отриманих доходів за звичайних обставин, здаючи в оренду належні позивачу приміщення у сумі 3 458 729,80 грн, позивач надав аналітичну довідку ТОВ Макконсалтсервіс (на підставі якої було проведено розрахунок упущеної вигоди) про середню ринкову вартість оренди 1 м 2 об`єктів нерухомого майна - нежитлових вбудованих приміщень вільного призначення, розташованих в цокольному поверсі, які знаходять в АДРЕСА_1 , станом на 2009-2018 рр. Проте згідно статті 76 ЦПК України, доказами у справі можуть бути виключно висновки експертів, якими вказане дослідження не є. Вказана обставина виключає підстави вважати, що здаючи в оренду належні позивачу приміщення, останній отримав би дохід у сумі 3 458 729,80 грн;

у постанові Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 61-1912св18 зазначено, що упущеною вигодою вважаються неотримані доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушеним. Позивач повинен довести, що з вини відповідачів він не отримав прибуток, на який мав право розраховувати. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України). Між тим особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов`язання іншою особою. Позивач обґрунтовуючи суму збитків, вдався до припущення про можливість отримання ним прибутку, тоді як законодавець вимагає доведеності реальної можливості отримання коштів за умови належного виконання зобов`язань. Позивачем не надано доказів того, що він реально міг отримати таку вигоду, здаючи в оренду належні йому приміщення, а надана аналітична довідка вказує на наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення;

заявляючи позовні вимоги про відшкодування шкоди, позивач спросив стягнути витрати, які він поніс, орендуючи інші приміщення та становить 2 331 525 грн та які міг реально одержати за звичайних обставин, здаючи в оренду належні йому приміщення у сумі 3 458 729,80 грн, що є взаємовиключними поняттями. Використовуючи власні приміщення, у позивача відсутня була б необхідність винаймати інші приміщення, а здаючи власні з метою отримання прибутку вини відповідача у понесенні витрат на оренду інших приміщень немає;

кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №672/778/16-ц).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року в частині відмови у стягненні з ОСББ Велика Житомирська 27 на користь ОСОБА_1 реальних збитків у розмірі 2 331 525 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСББ Велика Житомирська 27 на користь ОСОБА_1 2 331 525 грн реальних збитків.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

позивач є власником нежитлового приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 , яким не може користуватися в зв`язку із протиправними діями відповідача, що полягають у невиконанні судового рішення, яке набрало законної сили, про усунення позивачу перешкод у користуванні його власністю. Ці обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які відповідачем спростовані не були. Представники відповідача в апеляційному суді не заперечували факт невиконання судового рішення про усунення позивачу перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, мотивуючи це тим, що саме ОСББ Велика Житомирська 27 є власником цих підсобних приміщень і має право користування ними. У зв`язку із тим, що позивач, як власник, був протиправно позбавлений можливості користуватися належним йому на праві власності нежилим приміщенням по АДРЕСА_1 з метою розміщення там картинної галереї, він був змушений орендувати з цією метою інше нежиле приміщення;

21 серпня 2009 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування (оренду) нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 для використання його в господарській діяльності із метою розміщення в ньому художньої галереї із розміром орендної плати 2 500 доларів США на місяць. Згідно акту приймання-передачі об`єкта оренди до договору оренди житлового приміщення № 1 від 21 серпня 2009 року, орендодавець ОСОБА_5 передав 31 серпня 2009 року, а орендар ОСОБА_1 прийняв в оренду нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно актів надання послуг, орендар сплачував орендодавцю кошти, визначені умовами договору за період з вересня 2009 року по квітень 2015 року щомісячно в обумовленому сторонами договору розмірі.

10 квітня 2015 року між ОСОБА_6 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди № 120/15, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 20) магазин роздрібної торгівлі, які розташовані в АДРЕСА_4 , з метою розміщення культурного центру і художньої галереї, із розміром орендної плати 58 750 грн. на місяць. Відповідно до акту прийому-передачі приміщення до договору оренди № 120/15 від 10 квітня 2015 року, орендодавець ОСОБА_6 передав, а орендар ОСОБА_1 прийняв в тимчасове платне користування нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 20) магазин роздрібної торгівлі, які розташовані в АДРЕСА_4 . Згідно актів надання послуг орендодавцем були виконані роботи - оренда приміщення АДРЕСА_2 за травень 2015 року - червень 2016 року в обумовленому сторонами договору розмірі;

згідно наданих позивачем доказів та неспростованих відповідачем, ОСОБА_1 в зв`язку із протиправними діями ОСББ Велика Житомирська 27 , які полягають в порушенні його прав власника нежилого приміщення на користування ним, поніс реальні збитки, пов`язані з орендою іншого приміщення, на суму 2 331 525 грн, які на підставі статті 22 ЦК України, зважаючи на їх доведеність належними та допустимими доказами, підлягають стягненню на його користь з відповідача;

обґрунтовуючи вимогу про стягнення упущеної вигоди, позивач посилався на аналітичну довідку ТОВ Макконсалтсервіс про середню ринкову вартість оренди 1 кв.м об`єктів нерухомого майна, а саме - нежитлових приміщень, які знаходяться в АДРЕСА_1 , станом на 2009-2018 роки, згідно якої обчислив розмір упущеної вигоди на суму 3 458 729,80 грн. Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто, у разі належного виконання зобов`язання іншою особою. Позивач, обґрунтовуючи суму збитків, вдався до припущення про можливість отримання ним прибутку, тоді як законодавець вимагає доведеності реальної можливості отримання коштів за умови належного виконання зобов`язань. Позивачем не надано доказів того, що він реально міг отримати таку вигоду, здаючи в оренду належні йому приміщення, а надана аналітична довідка вказує на наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (постанова від Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 672/778/16-ц);

оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він гарантовано отримав би упущену вигоду у розмірі 3 458 729,80 грн, яка не є абстрактною, у разі, якщо б його право не було порушено відповідачем ОСББ Велика Житомирська 27 , законним та обґрунтованим є рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача вказаної суми.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2019 року ОСББ Велика Житомирська 27 подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду в частині стягнення з ОСББ Велика Житомирська 27 на користь ОСОБА_1 реальних збитків у розмірі 2 331 525 грн та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

позивачем заявлено взаємовиключні вимоги про одночасне стягнення витрат за оренду приміщення (реальні збитки) та можливого доходу, отриманого від здачі в оренду спірних приміщень (упущена вигода);

апеляційний суд невірно застосував пункт перший частини другої статті 22 ЦК України, оскільки обставини щодо знищення або пошкодження приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 , як і питання щодо розміру втрат, які зроблені позивачем для відновлення свого порушеного права - судом не з`ясовувалися;

згідно висновків апеляційного суду не вбачається безпосередній причинний зв`язок між збитками, яких зазнав позивач та протиправними діями чи бездіяльністю відповідача. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки, 2) збитків, 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками. 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Зазначених елементів доказування наявності збитків, позовна заява не містить і апеляційним судом вони не встановлені;

наявність титулу не є підставою для покладення збитків відповідно до статті 22 ЦК України, як підлягають доведенню; спірні приміщення відповідно до статті 382 ЦК України, Закону України Про приватизацію державного житлового фонду належить співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , що було встановлено судовими рішеннями у справах № 8/129, № 6/157, № 41/163, № 55/208, № 2-10274/2011, № 2-5380/11, № 761/4324/13-ц, № 761/33262/13-ц. Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що нежитлові приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 є допоміжними. Підвальне приміщення, яке є предметом оспорюваного договору, згідно проектної документації є підсобним приміщенням і призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку і відповідно до статті 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є допоміжним та неподільним майном, яке відповідно до статті 19 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню;

співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , через створене в будинку ОСББ Велика Житомирська 27 використовують це приміщення загальною площею 125,5 кв. м. по АДРЕСА_1 для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, оскільки по цьому приміщенню проходять інженерні мережі. Зазначені обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2010 року у справі № 8/129. Використання співвласниками свого майна свідчить про правомірність їхніх дій, що виключає можливість покладення на співвласників в особі ОСББ Велика Житомирська 27 відповідальності у вигляді збитків;

допоміжні приміщення - це завжди спільна власність співвласників, яким закон, також, забезпечує рівні умови здійснення своїх прав, з урахуванням особливостей встановлених спеціальним законодавством (Закон України Про особливості здійснення права власності багатоквартирному будинку та Закон України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ). Використання співвласниками будинку АДРЕСА_1 своїх допоміжних приміщень загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 для забезпечення експлуатації свого будинку та побутового обслуговування мешканців будинку є правомірним використанням своєї власності, що спростовує висновки апеляційного суду про порушення діями ОСББ Велика Житомирська 27 прав позивача.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в касаційному порядку лише у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ Велика Житомирська 27 про стягнення реальних збитків у розмірі 2 331 525 грн та судових витрат. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_7 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Відзив мотивований тим, що неможливість позивача домогтися виконання судового рішення є втручанням у право позивача на мирне володіння, користування та розпорядження своїм майном, що призводить до збитків. Відповідач та його представники не заперечували, що рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року ними не виконується. Зазначене підтверджує саме вину відповідача та є очевидним, що відповідач не використовує приміщення для забезпечення експлуатації свого буднику та побутового обслуговування. Позивач є власником спірних приміщень, на підставі чого було задоволено позов про усунення перешкод у користуванні власністю. Фактично позивач не може користуватися та розпоряджаюсь своїм майном через невиконання рішення суду відповідачем.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року: відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ОСББ Велика Житомирська 27 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року відмовлено.

У пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 24 січня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 24 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н. Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 33, 34, придбав нежилі приміщення, площею 125,50 кв. м по АДРЕСА_1 , а саме - нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень 29а) (в літ. А) для розміщення картинної галереї. Належність позивачу на праві власності вищевказаних об`єктів нерухомого майна підтверджується наявними в справі письмовими доказами.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ Велика Житомирська 27 , третя особа - Київська міська рада, про усунення перешкод у користуванні власністю, за зустрічним позовом ОСББ Велика Житомирська 27 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_8 , про визнання недійсним договору, визнання права власності, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 про витребування майна та визнання права власності, у задоволенні позову ОСОБА_1 , зустрічного позову ОСББ Велика Житомирська 27 та позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ Велика Житомирська 27 про усунення перешкод у користуванні власністю скасовано та ухвалено нове рішення про зобов`язання ОСББ Велика Житомирська 27 не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні нежитловими приміщеннями з № 1 по № 8 (групи приміщень № 29А) (в літ. А) загальною площею 125,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та заборону ОСББ Велика Житомирська 27 самовільно встановлювати вхідні двері в ці нежитлові приміщення. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 року залишено без змін.

Вказаним рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежилих приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень 29а) (в літ. А) площею 125,50 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 24 січня 2008 року між ним та ОСОБА_4 , реєстраційне посвідчення № 030551 за реєстровим № 8483-П, видане Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

21 квітня 2006 року установчими зборами власників багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 , з метою забезпечення захисту їх законних прав та інтересів, а також належного утримання і використання їх спільного майна було прийнято рішення про створення ОСББ Велика Житомирська 27 .

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21 липня 2011 року визнано недійсним рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27 грудня 2001 року Про формування комунальної власності територіальних громад м. Києва (пункт 165 додатку 11) в частині включення до об`єктів комунальної власності Шевченківського району житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 1501,42 кв. м, та визнано недійсним рішення Шевченківської районної ради № 91 від 30 жовтня 2006 року Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва в редакції рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 26 квітня 2007 року № 204 Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об`єктів комунальної власності , в частині затвердження на приватизацію нежилого приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 .

31 травня 2012 року Господарським судом м. Києва задоволено вимоги ОСББ Велика Житомирська 27 до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, ПП Магістр , треті особи: КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень 29а) (в літ. А) площею 125,50 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1 , укладеного 13 серпня 2007 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ПП Магістр .

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що нежитлові приміщення загальною площею 125,5 кв. м. по АДРЕСА_1 є допоміжними. Підвальне приміщення, яке є предметом спірного договору, згідно проектної документації є підсобним приміщенням і призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку і відповідно до статті 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є допоміжним та неподільним майном, яке відповідно до статті 19 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню.

Договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 , укладений 24 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , на підставі якого позивач набув право власності на нежилі приміщення, недійсним не визнавався. Оскільки ОСОБА_1 є власником спірного нежитлового приміщення, а відповідач ОСББ Велика Житомирська 27 перешкоджає йому у користуванні належним йому майном, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про усунення йому перешкод у здійсненні права власності.

Суди встановили, що відповідачем рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року не виконується, що не заперечувалося і представниками ОСББ Велика Житомирська 27 в судовому засіданні.

Згідно постанови старшого державного виконавця органу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Петрусенко Г. О. від 11 листопада 2014 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року боржником не виконано, у зв`язку з чим до правоохоронних органів направлено подання про перевірку на наявність в діях службових осіб ОСББ Велика Житомирська 27 складу злочину.

Згідно акту приймання-передачі об`єкта оренди до договору оренди житлового приміщення № 1 від 21 серпня 2009 року, орендодавець ОСОБА_5 передав 31 серпня 2009 року, а орендар ОСОБА_1 прийняв в оренду нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до актів орендар сплачував орендодавцю кошти, визначені умовами договору за період з вересня 2009 року по квітень 2015 року щомісячно в обумовленому сторонами договору розмірі.

Відповідно до акту прийому-передачі приміщення до договору оренди № 120/15 від 10 квітня 2015 року, орендодавець ОСОБА_6 передав, а орендар ОСОБА_1 прийняв в тимчасове платне користування нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 20) магазин роздрібної торгівлі, які розташовані в АДРЕСА_4 . Згідно актів орендодавцем були виконані роботи - оренда приміщення АДРЕСА_2 за травень 2015 року - червень 2016 року в обумовленому сторонами договору розмірі.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права , має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина перша, друга статті 614 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача .

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 704/962/17 (провадження № 61-47536св18) зроблено висновок по застосуванню статей 22, 614, 623 ЦК України та вказано, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за умови встановлення конкретної особи, яка завдала збитків, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року, у справі № 8/129 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до головного управління комунальної власності м. Києва, треті особи: Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, Фонд приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва, Шевченківська районна у м. Києві рада, ОСББ Велика Житомирська 27 , про визнання нечинними наказу, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 07 жовтня 2007 року № 713-В Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна .

У справі № 8/129 встановлено:

пунктом 165 Додатку 11 до рішення Київради № 208/1642 від 27 грудня 2001 року Про формування комунальної власності територіальної громади районів м. Києва до об`єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва було включено житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 1501,42 кв. м;

рішенням Шевченківської районної у місті Києві ради Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва , нежилі приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 було затверджено на приватизацію;

07 червня 2007 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва було видано наказ № 713-В про надання права власності на нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна 08 серпня 2007 року, про що було зроблено запис в реєстровій книзі № 156п-10 за реєстровим № 8483п;

07 серпня 2007 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва було видано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення загальною площею 125,5 кв. м, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , серія НОМЕР_2;

13 серпня 2007 року Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

за твердженням позивачів, нежиле приміщення № 29-а, площею 125,50 кв. м по АДРЕСА_1 , для оформлення права власності на яке відповідачем було видано спірний наказ № 713-В Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна , не являється об`єктом комунальної власності Шевченківського району, а тому не являється нежилим приміщенням, а по суті є допоміжним приміщенням;

спірним наказом відповідача від 07 жовтня 2007 року № 713-В було оформлено право власності на підвальне приміщення № 29-а, площею 125,50 кв. м по АДРЕСА_1 , висота якого становить 1,87 м, про що зазначено в Плані БТІ;

у робочому проекті, виготовленому ВАТ Київ ЗНДІЕП пункт 2.3 (арх. 2116/5), зокрема було зазначено, що жилі приміщення в будинку мають розміщуватися на 2-8 поверхах будівлі. Перший поверх проектом передбачено для розміщення виставкового залу клубу Киевовед та його допоміжних приміщень. В підвалі дому запроектовані бойлерна та насосна, а також приміщення для прокладення інженерних комунікацій;

на сторінці арх. 2116/11 Робочого проекту визначено, що вузол вводу тепломережі розташовується в підвалі в приміщенні бойлерної і обладнується запорною арматурою і контрольно вимірювальними приладами, а сторінкою арх. 2116/15 Робочого проекту визначено, що джерелом гарячого водопостачання являється бойлерна, що знаходиться в підвалі дому;

розділами 4-6 Робочого проекту (арх. 2116/11 - 2116/20) передбачено проектні рішення щодо розміщення в будинку опалення, вентиляції, теплопостачання, газопостачання, водопостачання, каналізації та електропостачання, які розташовані згідно проекту в підвалі будинку, що в свою чергу підтверджено листом начальника КП Житлово-експлуатаційна організація Михайлівська від 17 вересня 2009 року з вих. № 455 підтверджено наявність в підвалі дому передбачених проектом комунікацій, а саме зазначено наступне. При обстеженні підвального приміщення будинку АДРЕСА_1 виявлено, що по підвальному приміщенню проходять горизонтальні трубопроводи (лежаки) ГОП, ХВП, опалення та каналізації житлових та нежитлових приміщень. Вказані трубопроводи мають крани керування подачі холодного, гарячого водопостачання та опалення. На лежаках каналізації розміщені ревізії для профілактичної прочистки засмічення. Дані трубопроводи повинні мати вільний доступ;

згідно даних КП ЖЕК Михайлівська по даному приміщенню проходять інженерні мережі, а саме: загально будинкові мережі тепло- водо - електропостачання, каналізаційний провід (в лівій частині підвалу знаходяться три ревізійних доступи до каналізаційного каналу), ливневий стік з єдиним технологічним ревізійним доступом до каналу стоку, спускні системи води котрі знаходяться під кожним стояком системи опалення (з лівої частини будинку їх налічується сім), вузол вводу холодного водопостачання Водоканалу (з лічильниками та системою водозапірної арматури аварійного чи профілактичного перекриття водопостачання) поливна система з виходом на АДРЕСА_1, ввід в будинок силових кабелів (один основний, другий резервний та два обладнаних пустих каналів на випадок виходу з ладу двох інших), розводка всіх електричних і слаботочних проводів від основної електрощитової будинку на першому поверсі з технологічними канальцями і комутаційними металевими шафами через підвал на всі поверхи в усі напрямки будинку, підвальна електрощитова, в цій частині підвалу знаходяться два входи в два стояки електричних каналів - перший на поверхове освітлення сходової клітини будинку, а другий розводки по будинку електричного постачання до лічильника і електромережі кожної із 28 квартир;

оскільки всі перелічені вище комунікації призначення для забезпечення нормального та безперебійного функціонування всього будинку і комфортного проживання в ньому мешканців, доступ до підвалу має бути безперешкодний. Таким чином, спірне підвальне приміщення згідно проектної документації є підсобним приміщенням (технічним підпіллям) і призначене для розміщення загальної будинкових комунікацій, а це у свою чергу спростовує доводи відповідача, що дане приміщення є нежилим та в ньому відсутні будь-які комунікації, що призначені для обслуговування будинку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31 травня 2012 року у справі № 55/208 за позовом ОСББ Велика Житомирська 27 до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, ПП фірми Магістр , треті особи: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позовні вимоги ОСББ Велика Житомирська,27 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень № 29а) (в літ. А) загальною площею 125,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 13 серпня 2007 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ПП фірмою Магістр .

У справі № 55/208 встановлено:

наказом Головного управління комунальної власності м. Києва про надання права власності на нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1 (Літера А) від 07 червня 2007 року № 713-В, зареєстрованим в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 08 серпня 2007 року, про що є запис в реєстровій книзі № 156п-10 за реєстровим номером № 8483п, було надано право власності на спірне підвальне приміщення;

Головним управлінням комунальної власності м. Києва видано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення загальною площею 125,5 кв. м, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , від 07 червня 2007 року серія НОМЕР_2;

Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради укладено Договір купівлі-продажу нежилого приміщення , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (Літера А) від 13 серпня 2007 року, згідно якого на користь ПП фірма Магістр було відчужено приміщення загальною площею 125,5 кв. м, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ;

04 листопада 2010 року Окружним адміністративним судом м. Києва прийнято постанову у справі № 8/129 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до Головного управління комунальної власності м. Києва, треті особи: управління в питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, Фонд приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва, Шевченківська районна у м. Києві рада, ОСББ Велика Житомирська 27 , якою визнано протиправним і скасовано Наказ Головною управління комунальної власності м. Києва від 07 жовтня 2007 року № 713-В Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна ;

ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року відмовлено в задоволенні апеляційної скарги Головного управління комунальної власності на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листпоада 2010 року № 8/129;

21 липня 2011 року Господарським судом м. Києва винесено рішення у справі № 6/157 за позовом ОСББ Велика Житомирська 27 до Київської міської ради, Шевченківської районної у м. Києві ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, яким повністю задоволено позовні вимоги та визнано недійсним рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27 грудня 2001 року Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва (пункт 165 додатку 11) в частині включення до об`єктів комунальної власності Шевченківського району житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 1501, 42 кв. м, та визнано недійсним рішення Шевченківської районної ради № 91 від 30 жовтня 2006 року Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва в редакції рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 26 квітня 2007 року № 204 Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об`єктів комунальної власності в частині затвердження на приватизацію нежилого приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 . Постановою Київського апеляційного господарського від 10 жовтня 2011 року рішення суду залишено без змін;

12 грудня 2011 року господарським судом міста Києва винесено рішення у справі № 41/163 за позовом ОСББ Велика Житомирська 27 до Головного управління комунальної власності м. Києва, третя особа - ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Постановою Київською апеляційного господарського суду від 20 березня 2012 року вказане рішення залишено без змін. Згідно мотивувальної частини рішення, суд дійшов висновку, що Заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності не відповідають способах захисту прав, передбачених законодавством, оскільки саме по соді свідоцтво не є правовстановлюючим документом, а може лише оцінюватися судом під час розгляду позовних вимог разом з іншими доказами. Оскільки, рішення, що були підставою для видачі спірного свідоцтва визнані судом недійсними вказане свідоцтво не породжує жодних прав та обов`язків ;

згідно пункту 1.1 спірного договору купівлі-продажу, продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти нежилі приміщення загальною площею 125,50 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і зобов`язується сплатити за них грошову суму, визначену цим договором;

згідно пункту 1.3 спірного договору об`єкт продажу належить на праві власності територіальній громаді Шевченківського району м. Києва на підставі свідоцтва про право власності, виданого Територіальній громаді Шевченківського району м. Києва Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації 07 червня 2007 року серія НОМЕР_2 на підставі Наказу Головного управління, комунальної власності м. Києва від 07 червня 2007 року № 713-В, зареєстрованого в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна 08 серпня 2007 року, про що записано в реєстровій книзі № 156п-10 за реєстровим № 8483п;

спірний договір купівлі-продажу був укладений на підставі наказу №713-В від 07 червня 2007року, який постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2010 року визнано протиправним. Цією ж постановою, а також рішенням Господарського Суду м. Києва у справі № 6/157 від 20 липня 2011 було встановлено, що приміщення загальною площею 125.50 кв. м, які знаходяться в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1 є допоміжними, та не є самостійним об`єктом цивільно-правових правовідносин;

враховуючи те, що 21 липня 2011 року господарським судом м. Києва було прийнято рішення у справі № 6/157, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду, яким визнано недійсним рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27 грудня 2001 року Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва (пункт 165 додатку 11) в частині включення до об`єктів комунальної власності Шевченківського району житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 1501,42 кв. м та рішення Шевченківської районної ради № 91 від 30 жовтня 2006 року Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва в редакції рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 26 квітня 2007 року № 204 Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об`єктів комунальної власності в частині затвердження на приватизацію нежилого приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 , та те, що 04 жовтня 2010 року Окружний адміністративний суд м. Києва прийняв постанову у справі № 8/120, яка залишена в силі ухвалою Київською апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2011 року, якою визнано протиправним Наказ Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 713-В від 07 червня 2007 року, а також те, що 12 грудня 2011 року рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 41/163, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2012 року, встановлено, що свідоцтво про право власності від 07 червня 2007 року, серія НОМЕР_2 не породжує жодних прав та обов`язків, оскільки, рішення, що були підставою для видачі спірного свідоцтва визнані судом недійсними, суд приходить до висновку про те, що на момент укладення спірного Договору купівлі-продажу відповідач-1 (Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради) не був законним власником спірного майна;

судовими рішеннями встановлено, що приміщення, про які йдеться мова у рішенні Шевченківської районної у м. Києві ради № 91 від 30 жовтня 2006 року Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва в редакції рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 26 квітня 2007 року №. 204 Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань, приватизації об`єктів комунальної власності , а також в Наказі Головного управління комунальної власності м. Києва № 713-В та свідоцтві, виданому на підставі Наказу є -допоміжними;

підвальне приміщення яке є предметом спірного договору згідно проектної документації, яка міститься в матеріалах справи є підсобним приміщенням (технічним підпіллям) і призначене для розміщення загальних будинкових комунікацій. Вказане підвальне приміщення призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку і за визначенням ст. Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є допоміжним. Цією ж статтею визначено, що частина допоміжних приміщень, яка забезпечує належне функціонування жилого будинку, є неподільним майном, яке згідно зі ст.19 цього ж Закону перебуває у спільній часткові власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2012 року у справі № 2-10274/11 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4 , ПП фірма Магістр , треті особи -ОСББ Велика Житомирська, 27 , ОСОБА_12 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Тауверс П. Р. про визнання недійсним договору, позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень № 29а) (в літ. А) загальною площею 125,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 31 жовтня 2007 року між ПП фірма Магістр та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н. Ю. за реєстровим № 4728.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 грудня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня березня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення. Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 .

У справі № 2-10274/11 встановлено:

в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_8 не заперечував той факт, що на даний час право власності на спірне нежитлове приміщення у зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 24 січня 2008 року за ОСОБА_1 . Проте вважає, що рішення суду про визнання недійсним укладеного 31 жовтня 2007 року між ПП Фірма Магістр та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення забезпечить доказову базу в справі за майбутнім позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення;

обраний ОСОБА_8 , як особою, що вважає себе співвласником майна, спосіб захисту права не відповідає вимогам закону. Оскільки ОСОБА_8 не є стороною оспорюваного правочину, тому у задоволенні його позовних вимог слід відмовити.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 20 червня 2012 року, у справі № 41/163 за позовом ОСББ Велика Житомирська 27 до головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - ОСОБА_1 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 07 червня 2007 року серія НОМЕР_2 , у задоволенні позовних вимог ОСББ Велика Житомирська 27 відмовлено.

У справі № 41/163 встановлено, що:

07 серпня 2007 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва видано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення загальною площею 125,5 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , серія НОМЕР_2 територіальній громаді Шевченківського району міста Києва;

13 серпня 2007 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (продавець) та ПП фірма Магістр (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, згідно якого продавець продав покупцю нежиле приміщення площею 125,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;

31 жовтня 2007 року між ПП фірма Магістр (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, згідно якого продавець по цьому договору передав покупцю нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 29) площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 ;

24 січня 2008 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, за умовами якого продавець продав покупцю нежилі приміщення, площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 ;

постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 8/129 від 04 листопада 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 07 жовтня 2007 року № 713-В Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна ;

рішенням господарського суду м. Києва по справі № 6/157 від 21 липня 2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2011 року визнано недійсними рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27 грудня 2001 року Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва (пункт 165 додатку 11) в частині включення до об`єктів комунальної власності Шевченківського району житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 1501,42 кв. м. та рішення Шевченківської районної ради № 91 від 30 жовтня 2006 року Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва в редакції рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 26 квітня 2007 року № 204 Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об`єктів комунальної власності в частині затвердження на приватизацію нежилого приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 ;

заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності не відповідають способам захисту прав, передбачених законодавством, оскільки саме по собі свідоцтво не є правовстановлюючим документом, а може лише оцінюватися судом під час розгляду позовних вимог разом з іншими доказами. Оскільки, рішення, що були підставою для видачі спірного свідоцтва визнані судом недійсними вказане свідоцтво не породжує жодних прав та обов`язків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 липня 2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2011 року у справі № 6/157 за позовом ОСББ Велика Житомирська 27 до Київської міської ради, Шевченківська районна у місті Києві ради, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27 грудня 2001 року Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва (п. 165 додатку 11) в частині включення до об`єктів комунальної власності Шевченківського району житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 1501,42 кв. м. Визнано недійсним рішення Шевченківської районної ради № 91 від 30 жовтня 2006 року Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва в редакції рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 26 квітня 2007 року № 204 Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об`єктів комунальної власності в частині затвердження на приватизацію нежилого приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 .

У справі № 6/157 встановлено:

31 жовтня 2006 року рішенням Шевченківської районної ради № 91 Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва , в редакції рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 26 квітня 2007 року № 204 Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об`єктів комунальної власності нежиле приміщення загальною площею 125,5 кв. м. по АДРЕСА_1 було затверджено на приватизацію;

постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 8/129 від 04 жовтня 2010 року встановлено, що по спірному приміщенню проходять інженерні мережі, а саме: загально-будинкові мережі тепло- водо-електропостачання, каналізаційний провід (в лівій частині підвалу знаходяться три ревізійних доступи до каналізаційного каналу), ливневий стік з єдиним технологічним ревізійним доступом до каналу стоку спускні системи води, що знаходяться під кожним стояком системи опалення (з лівої частини будинку їх налічується сім), вузол вводу холодного водопостачання з лічильниками та системою водозапірної арматури аварійного чи профілактичного перекриття водопостачання, поливна система з виходом на АДРЕСА_1, ввід в будинок силових кабелів (один основний, другий резервний та два обладнаних пустих канали на випадок виходу з ладу двох інших), розводка всіх електричних і слаботочних проводів від основної електрощитової будинку на першому поверсі з технологічними канальцями і комутаційними металевими шафами через підвал на всі поверхи в усі напрямки будинку, підвальна електрощитові, також в цій частині підвалу знаходиться два стояки електричних каналів - перший на поверхове освітлення сходової клітини будинку, а другий - розводка по будинку електричного постачання до лічильника і електромережі кожної з 28 квартир;

таким чином, оскільки, всі перелічені вище комунікації призначення для забезпечення нормального та безперебійного функціонування всього будинку і комфортного проживання в ньому мешканців знаходяться у підвальному приміщенні, то доступ до підвалу має бути безперешкодним;

спірне підвальне приміщення є допоміжним приміщенням (технічним підпіллям) і призначене для розміщення загально-будинкових комунікацій, а тому не може бути відчужено за рішенням органу місцевого самоврядування без згоди мешканців;

колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що допоміжні приміщення є спільною власністю мешканців будинку, що є також підставою для визнання недійсним рішенням Шевченківської районної ради від 31 жовтня 2006 року № 91 Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва , в редакції рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 26 квітня 2007 року № 204 Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об`єктів комунальної власності , в частині приватизації нежилого приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/2343/13 за позовом ОСББ Велика Житомирська 27 до Київської міської ради, треті особи: об`єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві Київська міська рада профспілок , департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація, КП Керуюча дирекція Шевченківського району , про визнання незаконним та скасування рішення № 284/5096 від 02 грудня 2010 року, позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02 грудня 2010 року в частині включення до об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі міста Києва, жилого будинку АДРЕСА_1 загальною площею 1 501, 42 кв. м, в тому числі нежилі приміщення площею 130, 17 кв. м (пункт 195 додатку № 10 Перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі, Таблиця № 6 Житлове господарство ).

У справі № 910/2343/13 встановлено:

відповідно до пункту 165 додатку 11 рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27 грудня 2001 року Про формування комунальної власності територіальної громади районів м. Києва до об`єктів комунальної власності Шевченківського району було включено житловий будинок в АДРЕСА_1 , загальною площею 1501,42 кв. м;

21 квітня 2006 року протоколом установчих зборів власників квартир багатоквартирного будинку в АДРЕСА_1 було прийнято рішення про створення в зазначеному будинку ОСББ Велика Житомирська, 27 ;

31 жовтня 2006 року рішенням Шевченківської районної ради № 91 Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва в редакції рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 26 квітня 2007 року № 204 Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об`єктів комунальної власності нежиле приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 було затверджено на приватизацію;

наказом Головного управління комунальної власності м. Києва про надання права власності на нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1 (Літера А) від 07 червня 2007 року № 713-В, зареєстрованим в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 08 серпня 2007 року, про що зроблено запис в реєстровій книзі № 156п-10 за номером № 8483п, було надано право власності на спірне підвальне приміщення;

07 серпня 2007 року територіальній громаді Шевченківського району міста Києва Головним управлінням комунальної власності м. Києва видано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення загальною площею 125,5 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , серія НОМЕР_2;

24 січня 2008 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі продажу нежилих приміщень, за умовами якого продавець продав покупцю нежилі приміщення, площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 ;

у вказаний період рішенням господарського суду міста Києва у справі № 30/128-2/300 від 25 грудня 2007 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 травня 2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 21 квітня 2009 року, за об`єднанням профспілок, організацій профспілок у м. Києві Київська міська рада профспілок визнано право власності на вбудовані приміщення корисною площею 188,00 кв. м, підручні приміщення площею 85,00 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 ;

приймаючи вказані рішення, суди виходили з того, що Законом України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності було передбачено, що до комунальної власності передаються, зокрема, житлові будинки (разом із вбудованими нежитловими приміщеннями), що раніше перебували у державній власності, а в постанові КМ України № 311 від 05 листопада 1991 року було затверджено перелік саме державного майна України, яке передавалось до комунальної власності; пізніше прийнятим рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13 січня 1992 року № 26 було проведено перерозподіл цього комунального майна, отриманого відповідно з державного;

суди зазначили, що Шевченківською районною у м. Києві радою не надано належних доказів того, що спірне майно - вбудовані приміщення корисною площею 188,00 кв. м та підручні приміщення площею 85,00 кв. м, розташовані в АДРЕСА_1 , належали саме до державного майна, та не надано документального підтвердження на підставі чого дане майно, на думку Шевченківської районної у м. Києві ради, було віднесено до державного. Натомість об`єднанням профспілок, організацій профспілок у м. Києві Київська міська рада профспілок доведено, що вбудовані приміщення корисною площею 188,00 кв. м та підручні приміщення площею 85,00 кв. м, які розташовані в АДРЕСА_1 будувались ним за власні кошти є його власністю та ніколи ним до державної чи комунальної власності не передавались, і ним не надавалась будь-кому згода на переведення даного майна до державної або комунальної власності. Об`єднанням профспілок, організацій профспілок у м. Києві Київська міська рада профспілок було доведено, що воно несло всі витрати, пов`язані з утриманням спірного майна - вбудованих приміщень корисною площею 188,00 кв. м, підручних приміщень 85,00 кв. м по АДРЕСА_1 , які пов`язані із збереженням майна, його ремонтом, забезпеченням і збереженням його властивостей;

у подальшому, 04 листопада 2010 року Окружним адміністративним судом м. Києва прийнято постанову у справі № 8/129, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року, та визнано протиправним і скасовано Наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 07 жовтня 2007 року № 713-В Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна ;

рішенням господарського суду міста Києва від 21 липня 2011 року у справі № 6/157, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2011 р., було визнано недійсним рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27 грудня 2001 року Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва (пункт 165 додатку 11) в частині включення до об`єктів комунальної власності Шевченківського району житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 1501, 42 кв. м, та визнано недійсним рішення Шевченківської районної ради № 91 від 30 жовтня 2006 року Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва в редакції рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 26 квітня 2007 року № 204 Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об`єктів комунальної власності в частині затвердження на приватизацію нежилого приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 ;

приймаючи рішення у справі № 6/157, суди виходили з того, що вбудовані приміщення корисною площею 188,00 кв. м, підручні приміщення площею 85,00 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 не належали до комунальної власності, а тому Київська міська рада не мала повноважень на включення їх до об`єктів комунальної власності Шевченківського району;

рішенням господарського суду міста Києва від 31 травня 2012 року у справі № 55/208 було визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень № 29а) (в літ. А) загальною площею 125,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 13 серпня 2007 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ПП фірмою Магістр ;

приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що спірний договір купівлі-продажу був укладений на підставі наказу № 713-В від 07 червня 2007 року, який постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2010 року визнано протиправним. Цією ж постановою, а також рішенням господарського суду м. Києва у справі № 6/157 від 20 липня 2011 було встановлено, що приміщення загальною площею 125,50 кв. м, які знаходяться в підвалі будинку є допоміжними, та не є самостійним об`єктом цивільно-правових правовідносин;

таким чином, оскільки спірний будинок ніколи не належав до державної або комунальної власності, Київська міська рада не мала повноважень на включення його до об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, в тому числі в частині приміщень, які виступають допоміжними й на праві спільної сумісної власності належать співвласникам квартир у будинку, та нежилих і жилих приміщень, які належать відповідним власникам на праві особистої приватної власності, а тому позовні вимоги про визнання рішення недійсним у відповідній частині, що стосується спірного будинку, є обґрунтованими та підлягають задоволенню .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року у справі № 761/33262/13-ц за позовом ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_8 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_10 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , третя особа: ОСББ Велика Житомирська 27 до ОСОБА_1 про витребування майна, визнання права власності та усунення перешкод у користуванні власністю та по об`єднаному провадженню зі справою за позовом ОСББ Велика Житомирська 27 в інтересах співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в особі: ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , об`єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві Київська міська рада профспілок до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Київська міська рада, Шевченківська районна у м. Києві рада (комісія з припинення Шевченківської районної у м. Києві ради), департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), управління з питань комунального майна приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, КП Керуюча дирекція Шевченківської районної у м. Києві ради, ПП Магістр , КП Житлово-експуатаційна контора Михайлівська Шевченківського району м. Києва, Фонд приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва про витребування майна, визнання права власності та усунення перешкод у користуванні власністю, позовні вимоги задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_1 приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 29-а) (в літ. А) загальною площею 125,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на користь співвласників зазначеного будинку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суд міста Києва від 18 травня 2015 року апеляційну скаргу ОСББ Велика Житомирська 27 відхилено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року в частині витребування у ОСОБА_1 приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 29-а) (в літ. А) загальною площею 125,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на користь співвласників зазначеного будинку скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення наступного змісту: У задоволенні позовних вимог в частині витребування у ОСОБА_1 приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 29-а) (в літ. А) загальною площею 125,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на користь співвласників зазначеного будинку відмовлено . В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року касаційну скаргу ОСББ Велика Житомирська 27 відхилено. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2015 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року в його незміненій частині залишено без змін.

У справі № 761/33262/13-ц встановлено:

спірні приміщення ОСББ Велика Житомирська 27 здано в оренду з отриманням відповідної орендної плати, при цьому орендоване приміщення використовується як галерея, для проведення експозицій, виставок, тощо;

підвальне приміщення, яке є предметом спірного договору згідно проектної документації є підсобним приміщенням і призначене для розміщення загальних будинкових комунікації, всупереч вимогам цієї проектної документації передано ОСББ Велика Житомирська 27 під галерею, що спростовує посилання співвласників будинку, що підвальні приміщення є допоміжними та забезпечують належне функціонування жилого будинку, а тому не підлягають відчуженню;

переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині витребування спірних приміщень загальною площею 125,5 кв. м. по АДРЕСА_1 , апеляційним судом обґрунтовано взято до уваги, що належність мешканцям будинку цих допоміжних приміщень на праві спільної власності встановлена рішенням Господарського суду м. Києва від 21 липня 2011 року, зокрема, що спірне підвальне приміщення є допоміжним приміщенням (технічним підпіллям) і призначене для розміщення загальних будинкових комунікацій, які призначені для забезпечення нормального та безперебійного функціонування всього будинку і комфортного проживання у ньому мешканців, а отже не могло бути відчужене за рішенням органу місцевого самоврядування без згоди мешканців. Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 31 травня 2012 року визнано недійсним договір купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень № 29а) (в літ. А), укладений 31 жовтня 2007 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ПП фірмою Магістр , що з урахуванням положень ст. 216 ЦК України та роз`яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними виключає необхідність визнання недійсними наступних договорів щодо відчуження спірного майна, проте порушене право власника підлягає захисту шляхом звернення до суду з віндикаційним позовом з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України. Оскільки ОСББ Велика Житомирська 27 володіє та розпоряджається спірними приміщеннями шляхом здачі їх в оренду з отриманням відповідної орендної плати, при цьому орендоване приміщення використовується як галерея для проведення експозицій, виставок, тощо, та відповідачем ОСОБА_1 не використовується, підстав для такого витребування спірних приміщень не має.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 року у справі № 2-5380/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ Велика Житомирська 27 , третя особа - Київська міська рада про усунення перешкод у користуванні власністю та за зустрічним позовом ОСББ Велика Житомирська 27 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_8 про визнання недійсним договору, визнання права власності, позов ОСОБА_2 , третьої особи з самостійною вимогою на предмет спору про витребування майна та визнання права власності, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСББ Велика Житомирська 27 відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ Велика Житомирська 27 " про усунення перешкод у користуванні власністю скасовано та ухвалено нове рішення. Зобов`язано ОСББ Велика Житомирська 27 не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні нежитловими приміщеннями з № 1 по № 8 (групи приміщень № 29А) (в літ. А) загальною площею 125,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонено ОСББ Велика Житомирська 27 самовільно встановлювати вхідні двері в ці нежитлові приміщення. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 року залишено без змін. Апеляційні скарги ОСББ Велика Житомирська 27 та ОСОБА_8 відхилено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 травня 2014 року касаційні скарги ОСОБА_2 і ОСББ Велика Житомирська 27 відхилено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2014 року у допуску справи за позовом ОСОБА_1 до ОСББ Велика Житомирська 27 , третя особа - Київська міська рада, про усунення перешкод у користуванні власністю та за зустрічним позовом ОСББ Велика Житомирська 27 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_8 , про визнання недійсним договору, визнання права власності, та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності, за заявою ОСББ Велика Житомирська 27 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 травня 2014року до провадження Верховного Суду України відмовлено.

У справі № 2-5380/11 встановлено:

ОСОБА_1 є власником нежилих приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень 29а) (в літ.А) площею 125,50 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, укладеного 24 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_4 , реєстраційне посвідчення № 030551 за реєстровим № 8483-П, видане Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна;

рішенням господарського суду м. Києва від 21 липня 2011 року визнано недійсним рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27 грудня 2001 року Про формування комунальної власності територіальних громад м. Києва (пункт165 додатку 11) в частині включення до об`єктів комунальної власності Шевченківського району житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 1501,42 кв. м, та визнано недійсним рішення Шевченківської районної ради № 91 від 30 жовтня 2006 року Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва в редакції рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 26 квітня 2007 року №204 Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об`єктів комунальної власності , в частині затвердження на приватизацію нежилого приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 ;

31 травня 2012 року господарським судом м. Києва задоволено вимоги ОСББ Велика Житомирська 27 до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, ПП Магістр , треті особи: КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень 29а) (в літ. А) площею 125,50 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1 , укладеного 13 серпня 2007 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ПП Магістр ;

зазначеними судовими рішеннями встановлено, що нежитлові приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 є допоміжними. Підвальне приміщення, яке є предметом спірного договору, згідно проектної документації є підсобним приміщенням і призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку і відповідно до статті 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є допоміжним та неподільним майном, яке відповідно до статті 19 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню.

Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу . Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту .

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, апеляційний суд: не оцінив обставин встановлених у вказаних вище справах (зокрема, який правовий режим в спірних приміщень, та кому належить право на спірні приміщення); не перевірив, з урахуванням обставин встановлених у вказаних вище справах, чи існують умови для відшкодування збитків. За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Велика Житомирська 27 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року в частині задоволених позовних вимог Тауверса Пітера Рольфса до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Велика Житомирська 27 про стягнення 2 331 525 грн реальних збитків та судових витрат скасувати.

Передати справу № 761/34662/16-ц у частині позовних вимог Тауверса Пітера Рольфса до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Велика Житомирська 27 про стягнення 2 331 525 грн реальних збитків та судових витрат на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков


Суд	Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення	16.09.2020
Оприлюднено	23.09.2020
Номер документу	91702265
Судочинство	Цивільне

Осаулов А. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 16.09.2020 по справі 761/34662/16-цКАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судовий реєстр по справі —761/34662/16-ц

Постанова від 16.09.2020

Постанова
від 16.09.2020 по справі 761/34662/16-ц
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ