Рішення

від 01.04.2019 по справі 492/1600/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 492/1600/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гунько О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гончаренко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (надалі по тексту - Позивач або ОСОБА_3) 15 листопада 2017 року звернувся до Арцизького районного суду Одеської області з позовом до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту - Відповідач або Арцизька ОДПІ ГУДФС в Одеській області), в якому з урахування нової редакції адміністративного позову, яку було подано 30 січня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду просить суд:

- визнати незаконним та скасувати Наказ Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області №13-о від 04.04.2016 року Про звільнення ОСОБА_3 ;

- поновити ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора Тарутинського відділення Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області;

- стягнути з Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 04.04.2016 року по день ухвалення рішення.

Адміністративний позов у остаточній редакції обґрунтовано наступним.

04.04.2016 року на підставі Наказу Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №13-о вирішено звільнити з 04.04.2016 року ОСОБА_3 з посади головного державного інспектора Тарутинського відділення Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області у зв'язку із скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Під час звільнення, ОСОБА_3 повідомлено, що такі дії є необхідним заходом з метою дотримання Наказу ДФС України №996 від 25.12.2015 року Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС , згідно якого чисельність працівників Арцизької ОДАІ встановлювалась у розмірі 39 осіб. Відповідач на момент звільнення запевнив ОСОБА_3 про його поновлення на роботі в результаті формування нового штату працівників.

Тривалий період часу ОСОБА_3 знаходився в очікуванні щодо формування штату працівників та затвердження його на відповідній посаді.

12.06.2017 року ОСОБА_3 звернувся із письмовою заявою до Арцизької об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області щодо надання інформації про відповідні підстави звільнення Позивача та їх роз'яснення.

За вих. №3060/10/15-07-04-00 від 06.07.2017 року податковою інспекцією за підписом начальника Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області Фотка Л.П. надано відповідь в якій зазначено, що ... станом на 04.04.2016 року вакансії в Арцизькій ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області були відсутні, згідно п.1 ст.42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці та надаються відповідні запитувані документи.

В якості додатків до листа №3060/10/15-07-04-00 від 06.07.2017 року, податкова інспекція надала Наказ ДФС України №996 від 25.12.2015 року Про затвердження чисельності податкових органів та Витяг з протоколу №2 засідання профкому первинної профспілкової організації працівників Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 12.02.2016 року яким надано згоду на розірвання трудового договору та звільнення з займаної посади ОСОБА_3

Після ознайомлення з листом начальника Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області Фотка Л.П. за вих. №3060/10/15-07-04-00 від 06.07.2017 року на звернення Позивача від 12.06.2017 року, ОСОБА_3 зазначає, що Відповідачем порушено:

- передбачене Конституцією України право Позивача на працю;

- порядок та процедура отримання погодження від профспілки на його звільнення;

- строки розірвання трудового договору;

- переважне право Позивача на залишення на роботі.

Таким чином Позивач вважає, що Наказ №13-о від 04.04.2016 року Про звільнення ОСОБА_3 складено із порушенням норм діючого законодавства та Відповідачем в цілому не дотримано процедури звільнення ОСОБА_3 із посади у зв'язку із скороченням чисельності працівників.

08 лютого 2019 року за вхід. №4703/19 канцелярією Одеського окружного адміністративного суду зареєстрований відзив на позов у новій редакції.

Відзив обґрунтовано наступним.

Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю працівник на власний розсуд звертається за допомогою до центру зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Так ОСОБА_3 02.02.2016 року (за два місяці) було попереджено про наступне вивільнення із займаної посади та проінформовано про те, що в Арцизькій ОДПІ відсутні вакантні посади, що передбачають виконання роботи за професією чи спеціальністю, що відповідали б кваліфікації позивача. Позивач власноручно підписав Попередження про наступне вивільнення із займаної посади де була вказана підстава звільнення та погодився з ним.

Таким чином Відповідач зазначає, що Арцизькою ОДПІ були виконані всі вимоги законодавства про працю при вивільненні працівників та наказом №13-о від 04.04.2016 року головного державного інспектора Тарутинського відділення Арцизької ОДПІ ОСОБА_3 було звільнено у зв'язку із скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Процесуальні дії.

Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 27 листопада 2017 року відкрито провадження по справі.

30 березня 2018 року постановою Арцизького районного суду Одеської області у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, начальника Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області Фотка Лілії Петрівни про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення посаді відмовлено.

15 липня 2018 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Арцизького районного суду Одеської області від 30 березня 2018 року скасовано. Зазначену справу направлено для належного розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

29 серпня 2018 року адміністративна справа №492/1600/17 за позовом ОСОБА_3 до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, начальника Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області Фотка Лілії Петрівни про визнання протиправним та скасування наказу щодо звільнення та поновлення посаді надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Стефанова С.О. від 30 серпня 2018 року прийнято справу №492/1600/17 до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 24 вересня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, начальника Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області Фотка Лілії Петрівни про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді залишено без розгляду.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року по справі №492/1600/17 - скасовано з підстав неповного з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

10 грудня 2018 року адміністративна справа №492/1600/17 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Стефанова С.О. від 14 грудня 2018 року прийнято справу №492/1600/17 до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 28 січня 2019 року о 14 год. 00 хв.

11 лютого 2019 року ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, залучено до матеріалів справи адміністративний позов у новій редакції (вхід. №ЕП/742/19 від 30 січня 2019 року).

08 лютого 2019 року від Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду подано відзив на позов у новій редакції (вхід №4703/19), згідно якого, відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 19 лютого 2019 року продовжено підготовче провадження по справі до 20 березня 2019 року.

Ухвалою суду від 22 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 березня 2019 року о 09 год. 00 хв.

У судовому засіданні призначене на 20 березня 2019 року о 09 год. 00 хв. представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити з підстав викладених у новій редакції адміністративного позову. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на уточнені позовні вимоги.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом.

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 (т.1 а.с.7-9) та у вкладиші до трудової книжки НОМЕР_3 (т.1 а.с.10-11), відносно чого представники сторін не заперечували, судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу в податкових органах починаючи з 27 грудня 2002 року та неодноразово, враховуючи процес реорганізації, поновлявся на займаній посаді кожного разу після звільнення.

15 грудня 2014 року на підставі Наказу №29-о від 15.12.2014 року Позивач у зв'язку із реорганізацією Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Одеській області звільнений з посади у порядку переведення на роботу до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області.

16 грудня 2014 року на підставі Наказу №1-о від 16.12.2014 року Позивач призначений на посаду головного державного інспектора Тарутинського відділення у порядку переведення з Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Одеській області.

25 грудня 2015 року Державною фіскальною службою України прийнято Наказ №996 Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС , згідно якого загальна чисельність працівників Арцизької ОДПІ складає 39 осіб (т.1 а.с.14-17).

11 січня 2016 року Наказом Державної фіскальної служби України №17 введено в дію Структуру територіальних органів ДФС та затверджено методичні рекомендації щодо їх побудови (т.1 а.с.59-61).

18 січня 2016 року виконуючим обов'язки начальника ГУ ДФС в Одеській області Мілютіним Г.В. затверджено штатний розпис на 2016 рік Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області у кількості - 39 штатних одиниць, при цьому затверджено 6 штатних одиниць головного державного інспектора Тарутинського відділення (т.1 а.с.89).

Наказом Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №25 від 02 лютого 2016 року введено в дію організаційну структуру та штатний розпис Арцизької ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області (т.1 а.с.62-65).

02 лютого 2016 року начальник Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області Фотка Л.П. звернулась з поданням №963/9/15-07-04-01-30 до голови профспілки працівників Арзицької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області Кузнецової М.П. на отримання згоди про розірвання трудового договору з працівниками у зв'язку з реорганізацією Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (т.1 а.с.66-67).

Згідно протоколу №2 засідання профкому первинної профспілкової організації працівників Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 12 лютого 2016 року надано згоду на розірвання трудового договору та звільнення з займаних посад за п.1 ст.40 КЗпП України працівників Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, в тому числі головного державного інспектора Іванова В.Д. (т.1 а.с.68).

22 березня 2016 року виконуючим обов'язки начальника ГУ ДФС в Одеській області Мілютіним Г.В. затверджено штатний розпис та організаційну структуру Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області на 2016 рік у кількості 75 штатних одиниць у тому числі 6 штатних одиниць Тарутинського відділення (т.1 а.с.90-91, т.2 а.с.133-134).

Наказом №13-о від 04 квітня 2016 року начальником Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області Фотка Л.П., звільнено з 04 квітня 2016 року ОСОБА_3 з посади головного державного інспектора Тарутинського відділення Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області у зв'язку із скороченням чисельності працівників, п.1 ст.40 КЗпП України (т.1 а.с.21).

З Наказом №13-о від 04 квітня 2016 року Позивача було ознайомлено у липні 2017 року, що підтверджується поясненнями представника позивача та не заперечується представником відповідача.

05 квітня 2016 року Наказом Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №123 введено в дію організаційну структуру та штатний розпис Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, штатна чисельність 75 осіб (т.2 а.с.131-132).

22 лютого 2017 року виконуючим обов'язки начальника ГУ ДФС в Одеській області Мілютіним Г.В. затверджено штатний розпис на 2017 рік Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області у кількості - 64 штатних одиниць, у тому числі 6 штатних одиниць головного державного інспектора Тарутинського відділення (т.1 а.с.92-93).

30 березня 2017 року виконуючим обов'язки начальника ГУ ДФС в Одеській області Мілютіним Г.В. затверджено перелік №2 змін до штатного розпису Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області із зазначенням загальної кількості штатних одиниць - 39 (т.1 а.с.94-95).

12 червня 2017 року Позивач звернувся до начальника Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області Фотка Л.П. з заявою про надання документів пов'язаних з його звільненням (т.1 а.с.12), а саме:

- наказ про скорочення чисельності працівників, що стали підставою для звільнення позивача з посади;

- документ в якому міститься аргументація скорочення саме певних працівників, де б аналізувалась кваліфікація та продуктивність праці цих працівників, що вимагається законодавством для скорочення;

- протокол профспілкових зборів, на яких розглядалось питання надання згоди або незгоди на скорочення чисельності працівників, а також рішення цих зборів;

- копії посадових інструкцій щодо посад, які були вакантними на час звільнення Позивача з посади.

Листом №3060/10/15-07-04-00 від 06 липня 2017 року начальник Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області Фотка Л.П. повідомила Позивача, що станом на 04 квітня 2016 року вакансії в Арцизькій ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області були відсутні, згідно п.1 ст.42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (т.1 а.с.13), а також надала копії документів:

- наказ Державної фіскальної служби України №996 від 25 грудня 2015 року (т.1 а.с.13);

- чисельність працівників головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міста Києва), районах у містах, об'єднаних та спеціалізованих державних податкових інспекцій головних управлінь ДФС в областях та м. Києві (т.1 а.с.17);

- витяг з протоколу №2 засідання профкому первинної профспілкової організації працівників Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 12 лютого 2016 року (т.1 а.с.18).

Позивач, вважаючи наказ Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №13-о від 04 квітня 2016 року протиправним, оскаржив його до суду, вимагаючи його скасування, поновлення позивача на займаній посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд не погоджується з підставами звільнення Позивача з займаної посади та вважає, що Відповідач при прийнятті оскаржуваного Наказу в частині звільнення Позивача, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходячи з наступного.

Джерела права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 43 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений ст. 5 1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Згідно ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Згідно ст. 49 2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, пов'язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.49 4 КЗпП України зайнятість суспільно корисною працею осіб, які припинили трудові відносини з підстав, передбачених цим Кодексом, при неможливості їх самостійного працевлаштування, забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

Ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов'язаних з вивільненням працівників.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв'язку із здійсненим ним або членом його сім'ї повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначає Закон України Про професійні спілки їх права та гарантії №1045-XIV від 15.09.1999 року (далі - Закон №1045-XIV).

Відповідно до ст.1 Закону №1045-XIV професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Згідно ст.2 Закону №1045-XIV професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону №1045-XIV у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Згідно ст. 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.8 Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08 лютого 1995 року №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Висновки суду.

Суд враховує, що в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Крім того, суд також при вирішенні даної справи враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в рішеннях №826/26414/15 та №815/6861/15, відповідно до якої, ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведено, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв'язку з цим, при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з'ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

У той же час, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників ліквідованої установи. Невиконання такого зобов'язання порушує трудові гарантії працівника.

Аналіз норми п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України дає підстави для висновку, що для розірвання трудового договору за ініціативи власника або уповноваженого ним органу є зміни в організації виробництва і праці, які у свою чергу можуть мати місце у випадках ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, під змінами в організації виробництва і праці, які можуть бути підставою для розірвання трудового договору слід розуміти, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, що призводить до скорочення займаної працівником посади та зумовлює його звільнення у випадку неможливості переведення працівника на іншу посаду.

Таким чином, суд враховує, що на час звільнення Позивача:

- діяв Наказ ДФС України №996 Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС від 25 грудня 2015 року, яким передбачена загальна чисельність працівників Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області 39 осіб (т.1 а.с.14-17);

- Наказом ДФС України №17 від 11 січня 2016 року введено в дію структуру територіальних органів ДФС (т.1 а.с.59-61) та на його виконання виконуючим обов'язки начальника ГУ ДФС в Одеській області Мілютіним Г.В. затверджено штатний розпис на 2016 рік Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, згідно якого кількість штатних одиниць не було змінено та залишилось саме 39, при цьому затверджено 6 штатних одиниць головного державного інспектора Тарутинського відділення (т.1 а.с.89);

- 22 березня 2016 року виконуючим обов'язки начальника ГУ ДФС в Одеській області Мілютіним Г.В. затверджено штатний розпис та організаційну структуру Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області на 2016 рік у кількості 75 штатних одиниць у тому числі 6 штатних одиниць Тарутинського відділення (т.1 а.с.90-91, т.2 а.с.133-134), суд зазначає, що фактично Відповідачем не спростовано твердження Позивача відносно того, що скорочення загальної чисельності працівників Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеської області не відбулось.

При цьому суд критично оцінює твердження представника Відповідача щодо зміни в назві посад а саме головний державний інспектор та старший державний інспектор зазначених у штатних розписах та у посадових інструкціях (т.2 а.с.147-171), враховуючи, що фактично за функціями які виконував Позивач на час його звільнення вони не змінилися.

Крім того судом встановлено, що 02.02.2016 року Позивача було попереджено про наступне вивільнення із займаної посади у зв'язку із скороченням штатної чисельності. При цьому суду не надано жодного доказу щодо виконання приписів ст.49 2 КЗпП України відносно пропозиції щодо працевлаштування Позивача, або відсутністю на підприємстві вакантних посад чи роботи за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншої вакантної роботи, яку Позивач мав виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідач одночасно із попередженням про звільнення Позивача, повинен був та міг запропонувати Позивачу іншу посаду за цією ж трудовою функцією (спеціальність, кваліфікація, виконувані обов'язки) враховуючи власну організаційну структуру. При цьому суд враховує, що до 04 квітня 2016 року, а саме видання Наказу про звільнення Позивача, Відповідачем 22 березня 2016 року, затверджено штатний розпис та організаційну структуру Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області загальною чисельністю 75 осіб.

При цьому судом встановлено факт, на який також звертає увагу суду П'ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 20 листопада 2018 року по справі №492/1600/17, що жодної інформації Відповідачем з приводу існування наказу ДФС України №17 від 11.01.2016 року Про введення в дію Структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови Позивачу не було надано.

Таким чином, Відповідачем, при звільненні Позивача з роботи, не було дотримано гарантій передбачених статтею 49 2 КЗпП України та в порушення вищевказаних норм, будь-яких інших вакантних посад ОСОБА_3 запропоновано не було.

Аналіз ст.42 КЗпП України дає підстави для висновку, що у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України №80/06/187-12 від 21.05.2012 року при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Як було встановлено судом, Позивач має вищу освіту за кваліфікацією економіста, підвищував кваліфікацію у Інституті післядипломної освіти Національного університету ДПСІ, працював в органах державної податкової служби з кінця грудня 2002 року до квітня 2016 року, що свідчить про його високу кваліфікацію та значний стаж роботи, проте зазначені обставини не були враховані Відповідачем при звільненні.

Таким чином, звільнивши Позивача на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, Відповідач не вжив жодних заходів з метою працевлаштування Позивача на відповідній посаді та не надав суду жодних доказів щодо звернення до вищестоящого керівництва з метою працевлаштування ОСОБА_3, що свідчить про порушення встановленого порядку його звільнення.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України висловленою у постанові від 01.04.2015 року та із висновком Вищого адміністративного суду України який міститься в ухвалі від 20.11.2014 року у справі №К/800/23885/13.

Твердження Відповідача, що Позивач не мав переваг для залишення на роботі поряд з особою яка нібито знаходилась у відпустці по догляду за дитиною, та тому не підлягала скороченню, суд вважає необґрунтованим та недоведеним враховуючи те, що на пропозицію суду на його підтвердження не надано Відповідачем будь якого належного, достатнього та допустимого доказу.

Суд критично ставиться до тверджень представника Відповідача щодо проведення в Саратському відділенні Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області реорганізації а в Тарутинському відділенні Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області скорочення чисельності штату працівників, посилаючись на Наказ №996 від 25.12.2015 року Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС та Наказ №169 від 24.02.2016 року Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС в Одеській області та вважає, що це не спростовує висновку суду, підтверджені встановленими при розгляді справи обставинами та фактами, що при звільненні Позивача за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України було порушено процедуру порядку скорочення штатної чисельності працівників.

Щодо строків звернення до суду по оскаржуваному наказу Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №13-о від 04.04.2016 року Про звільнення ОСОБА_3 та поновлення його на посаді, суд враховує позицію П'ятого апеляційного адміністративного суду, викладену в Постанові від 20 листопада 2018 року щодо неповідомлення Позивача про існування наказу ДФС України №17 від 11.01.2016 року Про введення в дію Структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови , відповідно до якого чисельність працівників навпаки збільшилась за рахунок утворення нових структур територіальних органів, що свідчить про умисне введення в оману Позивача щодо його звільнення. Крім того, в судовому засіданні, представником Відповідача не спростовано твердження представника Позивача, що отримання відповіді на його звернення від 12.06.2017 року відбулося у жовтні 2017 року, тобто за місяць до звернення Позивача з позовною заявою до Арцизького районного суду Одеської області.

Підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_3 є незаконним, оскільки проведене Відповідачем з порушенням встановленої процедури, а тому наказ Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №13-о від 04.04.2016 року Про звільнення ОСОБА_3 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що судом встановлено, що Позивача було протиправно звільнено, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 підлягає поновленню на посаді головного державного інспектора Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області з 05.04.2016 року.

Враховуючи те, що на час розгляду справи в органах ДФС України відбувається реорганізація та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 39487217, Арцизька ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області не припинена, суд вважає, що в даному випадку Арцизька ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області є тим самим органом до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав незаконно звільненого Позивача.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Арцизької об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 05.04.2016 року по день ухвалення рішення суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт з пункту 1). Відповідно до ч.3 п.2 Порядку, збереження заробітної плати у всіх інших випадках , до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Оскільки Позивача звільнено з роботи з 04.04.2016 року, відповідно 04.04.2016 року є останнім днем роботи, за який Відповідачем виплачено Позивачу заробітну плату при проведенні розрахунку при звільненні.

Тривалість вимушеного прогулу Позивача, який утворився внаслідок винесення протиправного Наказу Відповідача, суд вважає необхідним обраховувати з 05.04.2016 року по 21.03.2019 рік, а саме:

2016 рік - враховуючи лист Міністерства соціальної політики України №10846/0/14-15/13 від 20.07.2015 року Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік - 184 днів (усього робочих днів - 251, фактично відпрацьованих - 67);

2017 рік - враховуючи лист Міністерства соціальної політики України №11535/0/14-16/13 від 05.08.2016 року Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік - 249 днів;

2018 рік - з урахуванням рекомендацій Кабінету Міністрів України щодо перенесення робочих днів у 2018 році, затверджених розпорядженням КМУ №1-р від 11.01.2018 року - 250 днів;

2019 рік - враховуючи лист Міністерства соціальної політики України №78/0/206-18 від 08.08.2018 року - 54, що загалом становить 737 робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом в процесі розгляду справи, згідно довідки Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області про середньомісячну заробітну плату №4/10/15-07-05-01 від 01.02.2019 року (т.2 а.с.140) середньоденна заробітна плата Позивача за останні два календарні місяці перед місяцем звільнення складає 226,49 грн., середньомісячна заробітна плата Позивача становив 3737,13 грн.

Виходячи з наведених величин, судом здійснено розрахунок середнього заробітку Позивача за час вимушеного прогулу за період часу з 05.04.2016 року по 21.03.2019 рік, а саме: оскільки нарахована середньоденна заробітна плата становить 226,49 грн., а кількість днів вимушеного прогулу складає 737 днів, то середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Відповідача складає 166 923,13 грн.

У відповідності з п. 2 ч.1 ст.371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню, рівно як і рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.

Відповідно до зазначеної норми Закону суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області та в частині стягнення з Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3 737 грн. 13 коп.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 242-246, 235 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Наказ Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №13-о від 04.04.2016 року Про звільнення ОСОБА_3 .

Поновити ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Стягнути з Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39487217) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 05.04.2016 року по 20.03.2019 рік у розмірі 166 923 грн. 13 коп. (сто шістдесят шість тисяч дев'ятсот двадцять три гривні тринадцять копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на посаді головного державного інспектора Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39487217) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3737 грн. 13 коп.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повне рішення суду складено та підписано суддею 01 квітня 2019 року.

Суддя С.О. Cтефанов

.