Рішення

від 18.03.2019 по справі 375/2244/18

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/2244/18

Провадження № 2/375/122/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2019 Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Литвина О.В.,

за участю секретаря - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №2 приміщення суду в смт Рокитне у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2, треті особи - Синявська сільська рада Рокитнянського району Київської області, Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Рокитнянської районної державної адміністрації в Київській області

про визнання права користування земельною ділянкою, визнання недійсним рішення органу виконавчої влади та скасування державної реєстрації речового права, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись, що відповідно до прийнятого на підставі поданої нею 21.03.1991 заяви рішення виконавчого комітету Синявської сільської ради Рокитнянського району Київської області № 59 від 04.04.1991 їй ОСОБА_1, було надано у довічне успадковане володіння земельну ділянку розміром 0.25 га за рахунок земель запасу Синявської сільської ради. На підставі вказаного рішення їй було виділено в натурі (на місцевості) земельну ділянку розміром 0,25 га, видано відповідні документи на право користування нею і вона таким чином набула права користування вказаною земельною ділянкою у відповідності до ст.ст. 22, 23 ЗК України в редакції, що була чинною на момент передачі вказаної земельної ділянки.

Зазначає, що вказаною земельною ділянкою вона користувалася згідно її цільового призначення з 1991 року до 2017 року включно.

Восени 2017 вона дізналася про те, що земельний масив, до складу якого входила земельна ділянка, якою вона користувалася на протязі 26 років, передається у власність іншій особі. 09.11.2017 вона разом з іншими громадянами-землекористувачами звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про призупинення приватизації земельної ділянки та надання відповідних розяснень з цього питання.

У відповідь на таке звернення був отриманий Лист № 0-10-0.12-19127/2-17 від 18.12.2017, яким повідомлялось про те, що громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6. ОСОБА_7. ОСОБА_8. ОСОБА_9 з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність до Головного управління не зверталися. Одночасно також було повідомлено, що на зазначену у їх зверненні земельну ділянку відповідно до положень ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України підготовлено наказ від 14.04.2017 № 10-6370/15-17 "Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність".

11.01.2018 вона разом з іншими громадянами-землекористувачами повторно звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області стосовно правомірності передачі земельної ділянки ОСОБА_2 на що отримали у відповідь лист № КО-1 87/0-15/0/63-18 від 17.01.18.

У вказаному листі було зазначено, що за інформацією відділу у Рокитнянському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області (Лист № 20/415-18 від 16.01.2018) рішення Синявської сільської Ради Рокитнянського району Київської області 1990 року щодо надання земельних ділянок громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7. ОСОБА_8, ОСОБА_9. у Відділі у Рокитнянському районі відсутні. У Листі акцентувалась увага на ту обставину, що згідно ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав і оформляється відповідно до Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У послідуючому з Інформаційної Довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 119590729 їй стало відомо про реєстрацію права власності на земельну ділянку розміром 1,8426 Га, кадастровий номер НОМЕР_4 за ОСОБА_2. Така реєстрація відбулася на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-156/15-18-сг від 09.01.2018. Зазначеним Наказом затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 1,8426 Га (кадастровий номер НОМЕР_4) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Синявської сільської Ради Рокитнянського району Київської області.

Вважає, що з урахуванням наведених обставин, а також тієї обставини, що її право користування спірною земельною ділянкою площею 0,25 га припинене не було, рішення ГУ Держгеокадастру у Київській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2, суперечить вимогам земельного законодавства України та порушує її права.

Просить визнати за нею право користування земельною ділянкою розміром 0.25 га, розташованої у межах Синявської сільської ради Рокитнянського району Київської області, яка знаходиться у складі земельної ділянки площею 1.8426 га, кадастровий № НОМЕР_4, визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-156/15-18-сг від 09.01.2018 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" та скасувати державну реєстрацію речового права на вказану земельну ділянку.

Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, Головне управління Держгеокадастру у Київській області свого представника у судове засідання не направило. Натомість його представник за довіреністю Мудренок В.М. подала до суду відзив на позов, в якому виклала позицію відповідача щодо позову та просила й задоволенні останнього відмовити.

Не направила у судове засідання свого представника, будучи належним чином повідомленою, і третя особа - Синявська сільська рада Рокитнянського району Київської області. Позаяк, подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ради.

Заслухавши думку сторін спору та їх представників, які прибули у судове засідання, суд ухвалив провести розгляд спору по суті у відсутності вказаних осіб.

У судовому засіданні позивач позов підтримала за викладених у ньому обставин і підстав та просила задовольнити. Поряд з цим суду пояснила, що рішенням виконавчого комітету Синявської сільської ради Рокитнянського району Київської області № 59 від 04.04.1991 на підставі поданої нею заяви їй було надано у довічне успадковане володіння земельну ділянку розміром 0.25 га за рахунок земель запасу Синявської сільської ради. Вказану земельну ділянку їй було виділено в натурі на місцевості і вона таким чином набула права користування нею. Користувалася вона нею згідно її цільового призначення з 1991 року до 2017 року включно. Поряд були земельні ділянки, якими користувалися інші жителі села.

Восени 2017 вона дізналася про те, що земельний масив, до складу якого входили її земельна ділянка та земельні ділянки інших жителів села в урочищі Перетічок, якими вони користувалися протягом багатьох років, передається у власність іншій особі, а саме ОСОБА_2. 09.11.2017 вона разом з іншими громадянами-землекористувачами звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про призупинення приватизації земельної ділянки та надання відповідних розяснень з цього питання. Управління їм відписалося про те, що з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність до Головного управління ні вона, ні інші жителі села, які користувалися земельними ділянками, не зверталися. Також їм повідомими, що на зазначені у їх зверненні земельні ділянки підготовлено наказ від 14.04.2017 № 10-6370/15-17 "Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність". Після цього 11.01.2018 вони повторно звернулися до управління із заявою щодо правомірності передачі ОСОБА_2 земельної ділянки, до складу якої входили земельні ділянки, якими вони користувалися, та отримали відповідь про те, що рішення Синявської сільської Ради Рокитнянського району Київської області 1990 року щодо надання їй та іншим жителям села земельних ділянок у Відділі у Рокитнянському районі відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя і також просив позов задовольнити. Також пояснив, що земельна ділянка із законного користування позивача не вилучалася, а тому без цього не могла бути передана у власність відповідачу.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та просив у задоволенні його відмовити. Суду пояснив, що земельна ділянка розміром 0.25 га, яка була передана у користування позивачу із земель запасу в урочищі "Перетічок", перебувала у законному користуванні останньої до 2002 року, коли ці землі перейшли у відання Держгеокадастру і стали землями запасу державної власності. З того часу вона втратила право користування земельною ділянкою і мав місце самозахват нею цієї земельної ділянки, оскільки їй така земельна ділянка у користування з 2002 року не надавалася. Також уточнив, що йому у вказаному урочищі також надавалася земельна ділянка для городництва і про що свідчить акт винесення меж земельної ділянки в натурі.

У січні 2017 року він подав до ГУ Держгеокадастру у Київській області заяву про передачу йому у власність земельної ділянки розміром 2.0 га для ведення селянського господарства , рішення про задоволення якої було винесено у квітні 2017 року. Перед цим він говорив позивачу щоб вона твкож написала заяву на передачу замельної ділянки у власність і нехай вирішують, кому надати - йому, чи їй. На разі, вона такої заяви до управління не подала.

Визнав ту обставину, що позивач та інші громадяни користувалися земельними ділянками, які ввійшли до складу наданої йому у власність земельної ділянки. Вважає, що земельна ділянка надана йому правомірно, оскільки знаходиться за межами села. Тоді як позивач свого права на земельну ділянку, якою користувалася, не оформила і в тому числі не оформила щодо неї права власності, оскільки вичерпала таке своє право.

Заслухавши у судовому засіданні сторін спору та їх представників, дослідивши отримані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням виконавчого комітету Синявської сільської ради народних депутатів № 59 від 04.04.1991 "Про надання земельної ділянки жителю села ОСОБА_1 для ведення особистого підсобного господарства" в межах делегованих повноважень позивачу на підставі поданої нею 21.03.1991 заяви було надано у довічне успадковуване володіння для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 0.25 га із присадибного фонду в межах населеного пункту, яка була виділена їй в натурі на місцевості. З цього приводу були внесені зміни в земельно-шнурову книгу та в особовий рахунок № 1131 погосподарської книги Синявської сільської ради народних депутатів. Вказаною земельною ділянкою позивач користувалася за цільовим призначенням з 1991 до 2017 включно, допоки відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру Київської області від 14.04.2017 № 10-6370/15-17 "Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку площею 1.8426 га, розташованої за межами села Синява, до складу якої ввійшла замельна ділянка, якою користувалася позивач та земельні ділянки, якими користувалися інші жителі села, в тому числі ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7. ОСОБА_8, ОСОБА_9. Земельна ділянка, якою користувалася позивач, із її користування перед передачею її у власність ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не вилучалася.

Також судом встановлено, що розмежування земель державної та комунальної власності у адміністративних межах Синявської сільської Ради Рокитнянського району Київської області у відповідності до Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-УІ від 05.02.2004 не здійснювалося.

Викладене підтверджується поясненнями у судовому засіданні сторін спору та їх представників, а також отриманими у справі письмовими доказами, якими є:

- заява ОСОБА_1 на імя голови виконкому Синяської сільської ради народних депутатів від 21.03.1991 про виділення у довічне успадковуване володіння для ведення особистого підсобного господарства 0.20 га землі (а.с. 10);

- рішення виконавчого комітету Синявської сільської ради народних депутатів № 59 від 04.04.1991 "Про надання земельної ділянки жителю села ОСОБА_1 для ведення особистого підсобного господарства" (а.с. 11);

- лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 0-10-0.12-19127/2-17 від 18.12.2017 (а.с.12);

- лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області № КО-187/0-15/0/63-18 від 17.01.2018 (а.с.13-14);

- наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-156/15-18-сг від 09.01.2018 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" (а.с. 15);

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 1.8426 га, кадастровий № НОМЕР_4, з цільовим призначенням - для ведення осбистого селянського господарства (а.с. 16);

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна щодо земельної ділянки площею 1.8426 га, кадастровий № НОМЕР_4, з цільовим призначенням - для ведення осбистого селянського господарства (а.с. 17-18);

- лист Синявської сільської ради Рокитнянського району Київської області на імя адвоката Іллянського О.В. від 08.08.2018 № 107/02-25 (а.с. 19);

- свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_5, видане 23.11.1991 виконкомом Синявської сільської ради народних депутатів Рокитнянськаого району Київської області (а.с. 26);

- акт встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки НОМЕР_6 ОСОБА_2 згідно рішення Синявської сільської ради № 37 від 21.04.1999.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.55 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів.

Судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами стосуються земельних правових відносин та мають регулюватися положеннями ст.ст. 10, ЗК України в редакції 1990 рок, що втратив чинність з 01.01.2002, та положеннями ст.ст. ст.ст. 10, 17, 19, 81, 89 ЗК України (в редакції 1990 року), ст.ст. 141, 152, 158 ЗК України (чинного).

За вимогами ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до положень ст.10 ЗК України в редакціїї 1990 року до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належала передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

За вимогами статті 17 вказаного Кодексу передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких

розташовані земельні ділянки.

З огляду на положення ст.89 ЗК в редакції 1990 року землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до статей 27 і 28 цього Кодексу. Землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних районних, міських, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Рад народних депутатів і призначаються для передачі у власність або надання у користування, в тому числі в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб.

Землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних районних, міських, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Рад народних депутатів і призначаються для передачі у власність або надання у користування, в тому числі в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб. (ст.81 ЗК в редакції 1990 року).

Саме з огляду на вказані положення ЗК України в редакції 1990 року позивачу було надано у довічне успадковане володіння земельну ділянку розміром 0.25 га за рахунок земель запасу Синявської сільської ради із присадибного фонду в межах населеного пункту, якою вона користувалася до 2017 за цільовим призначенням і що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні та що визнано відповідчем у справі ОСОБА_2 та не заперечувалося у відзиві іншим відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.

Відповідно до п.7 Перехідних положень Земельного кодексу 2001 року громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та названі правові підстави вбачається, що мало місце користування позивачем земельною ділянкою площею 0.25 га в урочищі "Перетічок", яка була надана їй відповідно до рішення Синявської сільської ради народних депутатів № 59 від 04.04.1991 та його вона користувалася безпершкодно до 2017 року.

Зважаючи на положення ст.141 ЗК України, що є чинним на час виникнення спірних відносин, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Як вбачається із отриманих у справі доказів, будь-якої відмови позивача від права користування спірною земельною ділянкою не було. Не було і інших підстав для вилучення останньої із її користування і останнє як таке не відбулося перед наданням земельної ділянки у власність, яка перебувала у її користуванні відповідачу у справі ОСОБА_2.

За вимогами ст. 152 ЗК України (діючого) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Оцінючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з огляду на викладені правові підстави суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-156/15-18-сг від 09.01.18 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким ОСОБА_2 надано у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що на території Синявської сільської ради Рокитнянського району Київської області, для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1.8426 га, кадастровий № НОМЕР_4, та скасування державної реєстрації речового права на імя ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, щодо розташованої на території Синявської сільської ради Рокитнянського району Київської області земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_4, площею 1.8426 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, відомості щодо якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна 16.01.2018 року за реєстраційним № 1464417232237.

Позов таким чином підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача у справі Головного управління Держгеокадастру у Київській області підлягає стягненню на користь позивача в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору 704.80 грн. З огляду на отримані у справі докази підстави для відшкодування позивачу понесених у справі судових витрат про оплаті правової допомоги відсутні.

Керуючись ст.ст. 10, 17, 19, 81, 89 ЗК України (в редакції 1990 року), ст.ст. 141, 152, 158 ЗК України (чинного), ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-83, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2, треті особи - Синявська сільська рада Рокитнянського району Київської області, Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Рокитнянської районної державної адміністрації в Київській області про визнання права користування земельною ділянкою, визнання недійсним рішення органу виконавчої влади та скасування державної реєстрації речового права - задовольнити частково.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-156/15-18-сг від 09.01.18 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким ОСОБА_2 надано у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що на території Синявської сільської ради Рокитнянського району Київської області, для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1.8426 га, кадастровий № НОМЕР_4.

Скасувати державну реєстрацію речового права на імя ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, щодо розташованої на території Синявської сільської ради Рокитнянського району Київської області земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_4, площею 1.8426 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, відомості щодо якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна 16.01.2018 року за реєстраційним № 1464417232237.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м.Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 2272600030) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, картка платника податків НОМЕР_3) в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору 704.80 грн.

В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення виготовлено 30.03.2019.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набрало законної сили "___"