Постанова

від 18.03.2019 по справі 458/570/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 458/570/18 Головуючий у 1 інстанції: Кріль Л.М.

Провадження № 22-ц/811/2092/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 43

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Куцика І.Б.,

з участю: ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 23 липня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

в липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила зобов'язати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, не вчиняти дій щодо початку будівництва та будівництва житлового будинку на земельній ділянці площею 0,3259 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованій у АДРЕСА_3, до вирішення справи судом по суті.

Оскаржуваною ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 23 липня 2018 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі покликається на те, що Турківським районним судомс Львівської області постановлялась ухвала від 01.06. 2018 року про забезпечення позову, яка 13.07.2018 року пред являлась в Турківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області до виконання, однак виконавчий документ був повернутий без прийняття до виконання з тих підстав, що ухвала від 01.06.2018 року не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , а саме, в ухвалі не зазначено адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) боржника, а також його дата народження. Крім того, в ухвалі не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта боржника, не зазначена дата набрання ухвалою законної сили та не вказано строк пред'явлення рішення до виконання. Відтак, отримавши відмову ВДВС про прийняття ухвали про забезпечення позову до виконання, позивачка повторно, 23.07.2018 року, звернулася в суд із заявою про забезпечення позову, проте її заяву про забезпечення позову суд залишив без розгляду. Зазначає, що така ухвала є незаконною, оскільки позбавляє позивача належного захисту від порушень її права власності та унеможливлює в подальшому виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалено на її користь. Враховуючи наведене просить визнати ухвалу Турківського районного суду від 23.07.2018 року незаконною. Застосувати забезпечення позову шляхом постановлення ухвали, якою зобов'язати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживає: АДРЕСА_1, ідентифікаційний, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, не вчиняти дії щодо початку будівництва та будівництва житлового будинку на земельній ділянці площею 0.3259га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованій в АДРЕСА_3 до вирішення справи судом по суті.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 щодо заперечення доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повертаючи заявнику заяву про забезпечення позову, суддя виходив з того, що подана заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, що відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України є підставою для повернення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістомст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 151заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, імя та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч .9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Тобто, ЦПК України передбачає підстави, за наявності яких суд має право повернути заяву про забезпечення позову, і оскільки заява про забезпечення позову повинна містити пропозицію заявника щодо зустрічного забезпечення, то відсутність такої пропозиції є підставою для повернення заяви про забезпечення позову.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та повертаючи заявнику заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зміст заяви про забезпечення позову не відповідає вимогам ч.1ст.151 ЦПК України в частині її змісту, а саме: не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, а фактично містить його позицію щодо відсутності необхідності застосування зустрічного забезпечення, що не звільняє його від обов'язку зазначити в заяві про забезпечення позову конкретну пропозицію/захід зустрічного забезпечення, який може бути застосований судом. Крім того, ухвалою суду від 01.06.2018 року, заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволена, і ухвала про забезпечення позову від 01.06.2018 року набрала законної сили.

Колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення ОСОБА_2 заяви про забезпечення позову з тих підстав, що заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, а фактично містить його позицію щодо відсутності необхідності застосування зустрічного забезпечення, оскільки позиція заявника щодо відсутності необхідності зустрічного забезпечення це і є його пропозиція щодо зустрічного забезпечення, а твердження суду першої інстанції про те, що така пропозиція не звільняє заявника від обов язку зазначити у заяві про забезпечення позову захід зустрічного забезпечення, який може бути застосований судом, є безпідставним та необґрунтованим.

При цьому суд першої інстанції не врахував те, що відповідно до положень ч. 3 ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.

Колегія суддів вважає, що зазначена позивачкою у заяві про забезпечення позову пропозиція щодо відсутності необхідності зустрічного забезпечення, не є підставою для повернення заявнику заяви про забезпечення позову з підстав, передбачених ч.9 ст. 153 ЦПК України.

Оскільки підстави для повернення заяви про забезпечення позову чітко передбачені ч.9 ст. 153 ЦПК України, то повернення заяви про забезпечення позову з підстав наявності ухвали Турківського районного суду Львівської області від 01.06.2018 року, якою вже було задоволено заяву ОСОБА_2, ОСОБА_7 про забезпечення позову у вказаній цивільній справі, свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на зміст спірних правовідносин, зазначені судом підстави для повернення заяви про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що повернення заяви про забезпечення позову свідчить про формальний підхід до вирішення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на Рішення Європейського суду з прав людини у справі ТОВ Фріда проти України (заява №. 24003/07) від 08.12.2016 року, у якому, зокрема, йдеться про недопустимість надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження.

У зв'язку з цим, посилання суду першої інстанції на те, що суддею вже вирішувалось питання про забезпечення позову, як на одну з підстав для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову є безпідставним та необґрунтованим. Крім цього, колегія суду звертає увагу і на те, що чинним законодавством не встановлено заборони повторного звернення з такою завою до суду.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 слід задовольнити частково, ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 23 липня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381- 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 23 липня 2018 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текс постанови складено 01.04.2019 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Крайник Н.П.

Цяцяк Р.П.