Рішення

від 28.03.2019 по справі 925/40/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року м. Черкаси

справа № 925/40/19

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Швидкої О.В., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131

до відповідачів:

- фермерське господарство В'язівське , Черкаська область, Городищенський район, с. В'язівок, вул. Миру, 1а

- Городищенська районна державна адміністрація, Черкаська область, м. Городище, площа Миру, 8

про визнання протиправним та скасування розпорядження Городищенської РДА, та визнання договору оренди земельної ділянки з усіма додатками недійсним,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача (ФГ): ОСОБА_2 - адвокат - за ордером;

від відповідача (РДА): ОСОБА_3 - за довіреністю.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до фермерського господарства В'язівське та до Городищенської районної державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Городищенської районної державної адміністрації від 08.08.2005р. №371, яким передано в оренду ФГ В'язівське земельної ділянки загальною площею 248,15 га, з них 200 га ріллі із земель резервного фонду; 29,8 га ріллі із земель історико-культурного призначення; 14,15 га ріллі та 4,2 га господарські шляхи із земель запасу В'язівської сільської ради, які знаходяться за межами населеного пункту, для ведення товарного виробництва, терміном на двадцять п'ять років;

- визнати договір оренди земельної ділянки загальною площею 248,15 га, з них 200 га ріллі із земель резервного фонду; 29,8 га ріллі із земель історико-культурного призначення; 14,15 га ріллі та 4,2 га господарські шляхи із земель запасу, який укладено 12.08.2005р. між Городищенською районною державною адміністрацією та СТОВ В'язівське і зареєстрований в Городищенському районному відділі ЧРФ ДП ЦДЗК 02.04.2007р. за №0404780000282, з усіма додатками - недійсним;

- відшкодувати судові витрати.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.01.2019р. відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.02.2019р. підготовче засідання відкладено.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.02.2019р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

29.01.2019р. відповідач2 (РДА) надіслав до суду відзив від 23.01.2019р. №01.01.29/153 на позовну заяву, в якому в задоволенні просить відмовити повністю, оскільки держава в особі уповноваженого органу мала можливість у випадку порушення вимог земельного законодавства виявити таке порушення з моменту прийняття спірного рішення. Заявляє про необхідність застосування судом строку позовної давності.

31.01.2019р. відповідач1 (ФГ) надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні просить відмовити повністю, оскільки держава в особі уповноваженого органу мала можливість у випадку порушення вимог земельного законодавства виявити таке порушення з моменту прийняття спірного рішення. Заявляє про необхідність застосування судом строку позовної давності.

У судовому засіданні:

представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Представники відповідачів (кожен окремо) проти задоволення позову заперечили повністю з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву, та просили в задоволенні позову відмовити повністю. Вказують на зловживання позивачем своїми правами контролюючого органу, на ревізування позивачем сталих суспільних та договірних відносин, на одностороннє проведення перевірок використання земельних ділянок. Просили в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені та перевірені доказами такі взаємовідносини сторін та обставини.

У відповідності до Постанови Кабінету міністрів України №5 від 15 січня 2015 року утворено, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Наказом комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України від 29 квітня 2015 року №3 Головне управління Дерземагентства у Черкаський області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Черкаський області.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області у своїй діяльності керується Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016р. №308 згідно з яким, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Черкаської області.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Черкаської області. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, як це визначено статтею 3 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2,8, 133 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або у користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміна, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки, про встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень, діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішення органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або у користування втілює волевиявлення власника землі і реалізується у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Згідно ст. 2 Закону України від 03.07.1992 № 2535-XII Про плату за землю в редакції Закону станом на 31 травня 2005 року:

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно ст. 6 вказаного Закону: Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

для багаторічних насаджень - 0,03.

За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Відповідно до ст. 4 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Статтею 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг грунтів здійснюються шляхом, в тому числі, проведення перевірок.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 13.09.2018р. №429-ДК призначено здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки використання земель в адміністративних межах В'язівської сільської ради.

На виконання даного наказу 13.09.2018р. державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_4 було проведено перевірку земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 248,15 га, яка знаходиться в адміністративних межах В'язівської сільської ради Городищенського району.

За твердженням позивача, в результаті перевірки позивачем встановлені порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельної ділянки у користування, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №429-ДК/865/АП/09/01-18 (а.с. 41-43).

21 червня 1995 року рішенням виконавчого комітету Городищенської районної ради народних депутатів №96 затверджено подані матеріали грошової оцінки сільськогосподарських угідь сільгосппідприємств Городищенського району. Пунктом 2 вирішено використовувати подані матеріали грошової оцінки в подальший господарський та економічний діяльності, податковій політиці тощо (а.с. 79-82). Про ці обставини замовчує позивач.

У відповідності до Розпорядження №335 від 27 жовтня 2003 року Про припинення права користування та передачу в оренду земельних ділянок СФГ В'язівське , земельна ділянка земель резервного фонду площею 200 га перебувала у користуванні ПП ОСОБА_5 У відповідності до повідомлення відділу Держгеокадастру у Черкаський області №14-23-0.230-64/101 від 22.03.2019 року 08.12.2003 року була передана в оренду СФГ В'язівське за договором оренди землі №193 терміном на 5 років.

У відповідності до Розпорядження №30 від 26 січня 2004 року Про надання в оренду земельних ділянок СФГ В'язівське та вказаного повідомлення відділу Держгеокадастру у Черкаський області від 05.02.2004 року, земельна ділянка площею 2,43 га була передана в оренду СФГ В'язівське за договором оренди землі №26 терміном на 5 років.

У відповідності до Розпорядження №93 від 26 січня 2004 року Про надання в оренду земельних ділянок СФГ В'язівське , та вказаного повідомлення відділу Держгеокадастру у Черкаський області, земельна ділянка площею 29,8 га 17.03.2004р. була передана в оренду СФГ В'язівське за договором оренди землі №52 терміном на 5 років.

У відповідності до Розпорядження №440 від 30 серпня 2004 року Про надання в оренду земельних ділянок СФГ В'язівське , та вказаного повідомлення відділу Держгеокадастру у Черкаський області, земельна ділянка площею 23,7 га 03.09.2004 року була передана в оренду СФГ В'язівське за договором оренди землі №171 терміном на 5 років.

Розпорядженням Городищенської районної державної адміністрації від 08.08.2005р. №371 було прийнято рішення про надання в оренду ФГ В'язівське земельні ділянки загальною площею 248,15 га, з них 200 га ріллі із земель резервного фонду; 29,8 га ріллі із земель історико-культурного призначення; 14,15 га ріллі та 4,2 га господарські шляхи із земель запасу В'язівської сільської ради, які знаходяться за межами населеного пункту, для ведення товарного виробництва, терміном на двадцять п'ять років (а.с. 34).

12.08.2005р. між Городищенською районною державною адміністрацією (Орендодавцем - Відповідач 2 по справі), в особі заступника голови ОСОБА_6, що діє на підставі розпорядження РДА від 08.08.2005р. №370, та СФГ В'язівське (Орендарем - Відповідач 1 по справі), в особі голови ОСОБА_7, що діє на підставі Статуту, було укладено договір оренди землі (далі - Договір, а.с. 35-38), за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 248,15 га, з них 200 га ріллі із земель резервного фонду, 29,8 га ріллі із земель історико-культурного призначення, 14,15 га ріллі із земель запасу (бувша колективна власність) та 4,2 га господарські шляхи, яка знаходиться на території В'язівської сільської ради за межами населеного пункту.

Даний договір зареєстрований в Городищенському районному відділі ЧРФ ДП ЦДЗК 02.04.2007р. за №0404780000282.

У відповідності до п.п. 8, 9 Договір укладено строком на 25 років, орендна плата визначена у розмір 34909 грн. за рік користування земельною ділянкою.

Цільове використання земельної ділянки визначено як землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Відповідно до пункту 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не вказана.

Також, відповідно до п. 18 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення.

Проте підстави для такого розроблення проекту не визначені.

У відповідності до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України, в редакції від 11.01.2005р., що діяла на час прийняття розпорядження, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

У відповідності до п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 15 Закону України Про оренду землі , в редакції, яка діяла на час прийняття спірного розпорядження та укладення договору оренди, невід'ємною частиною договору оренди землі є проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 50 Закону України Про землеустрій (в редакції від 22.05.2003р. і дійсна станом на момент укладення спірного договору між відповідачами) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. За змістом статті 51 вище вказаного Закону проекти землеустрою щодо створення нових землеволодінь та землекористувань розробляються з метою обґрунтування розмірів і меж земельних ділянок з урахуванням вимог щодо раціонального використання та охорони земель.

Водночас, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004р. Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , яка була чинною на час прийняття спірного розпорядження та укладення договору оренди, встановлено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли, зокрема, земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення, а також проект відведення земельної ділянки може не розроблятися в інших випадках, передбачених законом.

Згідно розпорядження в оренду передавались земельні ділянки історико-культурного призначення.

У відповідності до п.9 Порядку, проект відведення земельної ділянки погоджується із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації (в редакції від 17.06.2004р.) об'єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру. При цьому, статтею 9 вказаного Закону (у вказаній редакції) передбачено, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини четвертої статті 35 вказаного Закону позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Як зазначає Позивач, згідно відомостей відділу у Городищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області документація на дані земельні ділянки не розроблялась, органами охорони культурної спадщини не погоджувалась т а експертизу не проходила.

На момент розгляду спору згідно відомостей Державного земельного кадастру земельні ділянки державної власності, що знаходяться в оренді ФГ В'язівське загальною площею 243,9457 га, що були внесені під час інвентаризації земель сільськогосподарського призначення та наповнення відомостей до ДЗК, за кадастровими номерами:

7120382500:02:001:2861 площею 125,2342 га;

7120382500:02:001:2883 площею 44,0076 га;

7120382500:02:001: 2863 площею 36,4851 га;

7120382500:02:001:2910 площею 12,677 га;

7120382500:02:001:2911 площею 19,6588 га;

7120382500:02:001:2909 площею 5,883 га;

з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Позивач стверджує, що розпорядження Городищенської районної державної адміністрації від 08.08.2005р. №371 прийнято з порушенням вимог статей 53, 54, 124 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України Про землеустрій , статей 15, 16 Закону України Про оренду землі , ст. 13 Закону України Про оцінку земель , статті 2 Закону України Про плату за землю , статті 5 Закону України Про охорону культурної спадщини та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №677 (в редакціях нормативних документів, що діяли на час прийняття розпорядження).

Окрім того, Позивач зазначає, що в розпорядженні Городищенської РДА від 08.08.2005р. №371 йде мова про передачу в оренду земельних ділянок та укладення договору з ФГ В'язівське , в той час коли договір укладений з СФГ В'язівське . Також, в графі Реквізити сторін в графі Орендодавець Городищенська районна державна адміністрація вказаний ідентифікаційний номер юридичної особи 04408465 . Проте, згідно реєстру юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даний номер присвоєно Виконавчому Комітету Мліївської сільської ради.

Вказані обставини стали підставою для звернення Позивача до суду за захистом прав та інтересів держави.

Відповідачі позовні вимоги не визнали та подали суду докази та документи на спростування доводів позивача.

Інших доказів не надано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Суд при вирішенні спору та прийнятті рішення враховує основні засади та принципи господарського судочинства (ст. 2 ГПК України), в тому числі верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд враховує, що відповідно до приписів ст. 4 ГПК України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарських судів.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є правонаступником (за законом) прав та обов'язків розпорядження земельними ділянками державної форми власності сільськогосподарського призначення з 01.01.2013 року. Спору в цій частині немає.

Згідно приписів ст. 19 Конституції України позивач, як орган державної виконавчої влади, може діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше.

Діяльність позивача в частині розпорядження, в т.ч. і на умовах оренди земельними ділянками державної власності з 01.01.2013р. регламентована положеннями Конституції України, ЗК України, ГК України, ЦК України, ЗУ Про оренду землі , Положенням про ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, іншими нормативними документами.

Відповідач1 - Фермерське господарство В'язівське є суб'єктом господарювання на ринку сільськогосподарського виробництва та самостійною юридичною особою з внесенням даних в ЄДРПОУ.

Діяльність фермерського господарства В'язівське в частині використання орендованих земельних ділянок державної власності регламентована положеннями Конституції України, ЗК України, ГК України, ЦК України, Податковим кодексом України в частині внесення плати за землю; ЗУ Про оренду землі ; ЗУ Про землеустрій , іншими нормативними документами.

Відповідач2 - Городищенська РДА є органом державної виконавчої влади. Діяльність регламентується Конституцією України, ЗУ Про місцеві державні адміністрації , іншими нормативними документами.

Місце проведення господарської діяльності відповідає місцю їх реєстрації - приписи ст. 93 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Городищенською РДА надано в оренду фермерському господарству В'язівське терміном на 25 років земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За змістом спірного розпорядження Городищенської районної державної адміністрації від 08.08.2005р. №371 масив орендованих земель є землями сільськогосподарського призначення за видом використання рілля, за виключенням 29,8 га, що є ріллею із земель історико-культурного призначення.

Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації , на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Відповідно до п.п.7 ч.1 ст.13, п.п.2 ч.1 ст.21 Закону України Про місцеві державні адміністрації до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст.6 Закону України Про оренду землі , що діяв на дату прийняття оскаржуваного розпорядження, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Станом на дату прийняття спірного розпорядження (2005р.) землі державної та комунальної власності не вважались розмежованими. Спірні земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України було встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений статтею 124 Земельного кодексу України, якою встановлювалось наступне:

1. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

2. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

3. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

У даному випадку спірні земельні ділянки передані в оренду юридичній особі для товарного сільськогосподарського виробництва без зміни їх цільового призначення та не під забудову із земель запасу, тобто норми ч.3 ст.124 Земельного кодексу України не застосовувались.

Районною державною адміністрацією прийнято розпорядження з подальшим укладенням договору оренди землі, у відповідності з п.1 ст.124 Земельного кодексу України. Тобто, волевиявлення органу виконавчої влади було законним та направлене на виникнення та встановлення певних взаємних обов'язків учасників та настання певних юридичних наслідків по строковому оплатному використанню земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту.

Решта наведених у позовній заяві норм не регламентують порядок та умови прийняття розпорядження, а також не встановлюють додаткових вимог до його змісту.

Стосовно відсутності проекту відведення земельних ділянок .

Позивач стверджує, що відповідачами порушено вимогу земельного законодавства через не розроблення, не затвердження проекту землеустрою щодо відведення орендованих земельних ділянок.

Частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України, який діяв на дату прийняття оскаржуваного розпорядження Городищенської районної державної адміністрації, встановлена умова, за якою передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Порядком розроблення проектів відведення земельних ділянок, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №677 визначено механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Таким чином, Порядок розроблення проектів відведення земельних ділянок не визначено Законом як норма, що встановлює випадки, у яких розробляється проект відведення земельної ділянки, а лише визначає механізм його розроблення. З урахуванням того, що відсутні докази надання земельних ділянок зі зміною цільового призначення чи під забудову із земель запасу, у Позивача відсутні підстави заявляти про обов'язковість розробки проекту відведення земельної ділянки. Як наслідок, відсутні підстави для застосування Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації .

В 2016 році відповідач ФГ В'язівське у зв'язку з об'єднанням земельних ділянок замовило, виготовило та отримало технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі площею 243,9457 га для ведення фермерського господарства (а.с. 65-74). Вказані документи не спростовані позивачем в належний спосіб.

Стосовно відсутності нормативної грошової оцінки землі .

У п. 5 Договору оренди землі від 12.08.2005р. (державна реєстрація договору від 02.04.2007р. №0404780000282), який посвідчений приватним нотаріусом Городищенського нотаріального округу 06.09.2005р. та зареєстрований в реєстрі за №2400, відсутні дані про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (а.с. 35-38).

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі , станом на дату підписання, а також на дату державної реєстрації Договору серед істотних умов договору оренди землі відсутня така умова як нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Держгеокадастр оприлюднює показники нормативної грошової оцінки 1 гектара сільськогосподарських угідь (ріллі та перелогів, багаторічних насаджень, природних сіножатей, пасовищ) у середньому по Україні та в розрізі регіонів України за період 1995 - 2018 роки. Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.07.1995р. була проведена відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213 (назва Методики в редакції, чинній до 01.03.2017р.).

Згідно Розпорядження Городищенської РДА №431 від 5 грудня 2011 року затверджено приведення нормативно-грошової оцінки земель району до вимог діючого законодавства з перерахуванням у національно-грошову одиницю - гривню.

Таким чином, суд має всі підстави стверджувати, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення в Городищенському районі Черкаської області на час укладення спірного договору оренди землі (2005 рік) вже була проведена. У Позивача відсутні підстави заявляти про не проведення нормативної оцінки земель та відсутність істотних умов оскаржуваного Договору. Подані відповідачами документи не спростовані позивачем в належних спосіб.

Суд також враховує та звертає увагу позивача, що певні обставини доводяться тільки певними доказами.

Стосовно цільового призначення землі та її розподілу.

Позивач стверджує, що на сьогоднішній день, за результатами інвентаризації земель сільськогосподарського призначення спірні ділянки внесені до Державного земельного кадастру з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами відділу Держгеокадастру у Городищенському районі Черкаської області № 97-28-99.2-490/15-16 від 17 лютого 2016 року станом на 31 грудня 2015 року за ФГ В'язівське по В'язівський сільський раді обліковується земельні ділянка загальною площею 1113,95 га, в т.ч. 1109,3 га рілля, 0,45 га господарські будівлі та двори, 4,2 га господарські шляхи.

У вказаній довідці зазначено про те, що грошова оцінка ріллі по В'язівській сільській раді (КСП Покрівське ) без індексації у цінах 1995 року складає - 4954 грн., (КСП України) - 4488 грн., що відповідає даним, зазначеним у в рішенні виконавчого комітету Городищенської районної ради №94 від 21 червня 1995 року та Розпорядженню Городищенської РДА №431 від 5 грудня 2011 року.

Як вбачається з поданих відповідачами доказів, дані оцінки земель сільськогосподарського призначення Городищенського району використовувалися сторонами договору в тому числі при укладання розрахунків орендної плати у формі додатків до договору оренди землі у 2009-2018 роках.

У відповідності до вказаних додатків та інформаційної довідки ФГ В'язівське сума сплаченої орендної плати складала:

за 2009 рік - 97740,95 грн.,

2010 рік - 103498,04 грн.,

2011 рік - 155247,05 грн.,

2012 рік - 200269,79 грн.,

2013 рік - 19285906 грн.,

2014 рік - 192859,06 грн.,

2015 рік - 240890,50 грн.,

2016 рік - 431306,16 грн.,

2017 рік - 438564,24 грн.,

2018 рік - 446600,91 грн.

Згідно довідки головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаський області №816/23-00-51-01-010 від 22.02.2019р. ФГ В'язівське не має заборгованості з плати за землю.

Згідно повідомлення В'язівської сільської ради Городищенського району Черкаської області № 17 від 10 січня 2019 року будь-яка заборгованість по оплаті до місцевого бюджету по оренді орендної плати за землю відсутня.

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України, що діяла на дату прийняття спірного розпорядження:

1. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

2. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

3. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На дату проведення інвентаризації земель та внесення їх до Державного земельного кадастру, зміна цільового призначення земельних ділянок, здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (ч.1 ст. 20 Земельного кодексу України).

У 2005 році передано в оренду земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення переданих в оренду земельних ділянок було змінене у 2014 році не за проектами землеустрою щодо їх відведення, а за результатами інвентаризації.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням того, що з 01.01.2013р. районні державні адміністрації не наділені повноваженнями щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, внесення даних до державного земельного кадастру, які суперечать раніше прийнятому компетентним органом розпорядженню не є підставою для скасування чи внесення змін до такого розпорядження, в тому числі і головою Черкаської обласної державної адміністрації відповідно до статті 33 Закону України Про місцеві державні адміністрації .

Розбіжності щодо зазначення у договорі оренди землі організаційно-правової форми суб'єкта господарювання - ФГ чи СФГ та ідентифікаційного коду особи не викликали порушень прав та законних інтересів Держави чи сторін, є технічними помилками та можуть бути виправлені стонами в порядку виправлення технічних помилок.

Згідно п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа №1-10/2004).

Позивачем не надано доказів вступу у правовідносини як сторони чи правонаступника орендодавця за спірним договором оренди землі від 12.08.2005р.

Позивачем не надано доказів звернення до відповідачів з пропозиціями внесення змін до умов (істотних умов) договору оренди землі.

Позивачем не наведено підстав визнання недійсним договору відповідно до приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України та не запропоновано застосування наслідків визнання недійним правочину.

Відповідачі вимоги заперечили та звернулися до суду (кожен окремо) з письмовими відзивами на позов, в яких просять суд про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, мотивуючи тим, що з моменту прийняття оскаржуваного розпорядження та договору оренди землі, уповноваженими державою органами, постійно та безперервно здійснювався контроль за використанням та охороною земель.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля встановлені Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель , відповідно до положень статті 5 якого, державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до п 3 Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, що затверджене Указом Президента України від 14.08.2000р. №970/2000, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель є одним з основних завдань Держкомзему України.

У 2012 році функції контролю за використанням та охороною земель були надані центральному органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до п 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, що затверджене Указом Президента України від 13.04.2011р. №459/2011 Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Таким чином Держгеокадастр є правонаступником (функціональним правонаступником) Держсільгоспінспекція України.

З огляду на вищевикладене, функції держави не зникають із ліквідацією юридичної особи, а тому, у будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади, має місце функціональне правонаступництво органів центральної виконавчої влади, які здійснювали функції державного контролю за охороною та використанням земель - Державною службо України з питань геодезії, картографії та кадастру. Таким чином держава, в особі уповноваженого органу, мала можливість, у випадку порушення вимог земельного законодавства, виявити таке порушення з моменту прийняття спірного рішення.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд враховує, що спірне розпорядження Городищенської районної державної адміністрації від 08.08.2005р. №371 прийнято та договір оренди землі від 12.08.2005р. підписано ще в 2005р. Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом лише в січні 2019р.

Суд також враховує, що право на розпорядження земельними ділянками державної власності з'явилось у позивача з 01.01.2013р. після внесення змін у чинне законодавство та розмежування земельних ділянок державної та комунальної власності. Перевірка проводилась позивачем на спірних ділянках лише в серпні 2018р., хоча про стан ділянок він знав з січня 2013 року, оскільки відповідач (ФГ) свою сільськогосподарську діяльність в районі проводить відкрито і безперервно ще з 2005р., не маючи заборгованості по оренді землі, що письмово підтвердили В'язівська сільська рада та орган ДФС у Черкаській області.

Суд погоджується з доводами відповідача (ФГ) стосовно одностороннього складання посадовими особами позивача акту перевірки (від 13.09.2018р. а.с. 41-43), оскільки позивачем не подано доказів виклику чи інформування відповідачів та посадових осіб В'язівської сільської ради при проведенні перевірки використання земель в адміністративних межах с. В'язівок. Даний акт не містить також суті порушення земельного чи іншого законодавства та нормативного акту, який можливо порушено.

Отже, суд вважає, що загальний трирічний строк позовної давності у спірних правовідносинах сплив.

Позивач не навів поважності причин пропуску строку позовної давності.

Як встановлено в п. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд враховує приписи Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013р. №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів :

…2.2. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Заяви про застосування строку позовної давності подані відповідачами до прийняття рішення судом, з дотриманням процедури.

Позивач клопотання відповідачів не спростували у належний спосіб.

Пропуск позовної давності є підставою для відмови в позові. Однак суд не враховує при прийнятті рішення посилання сторін на пропуск позивачем строків позовної давності, оскільки позивач не доводить порушення свого права в належний спосіб та намагається ревізувати сталі триваючі господарські договірні та суспільні відносини оплатного використання земельних ділянок державної власності.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд враховує, що відповідачами в належний спосіб спростовано доводи позивача по кожній позиції позовних вимог.

Таким чином Позивач не доводить підстави свого позову та суть порушеного права. В задоволенні вимог Позивачу належить відмовити повністю за безпідставністю, недоведеністю та необґрунтованістю вимог.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача та не стягувати.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890, номер рахунку в банку невідомий

до відповідачів:

- фермерське господарство В'язівське , Черкаська область, Городищенський район, с. В'язівок, вул. Миру, 1а, код ЄДРПОУ 32289172, номер рахунку в банку невідомий

- Городищенська районна державна адміністрація, Черкаська область, м. Городище, площа Миру, 8, код ЄДРПОУ 21359774, номер рахунку в банку невідомий

про визнання протиправним та скасування розпорядження Городищенської РДА, та визнання договору оренди земельної ділянки з усіма додатками недійсним - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 01.04.2019р.

Суддя Г.М. Скиба