ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" березня 2019 р. Справа№ 910/18914/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Фурса С.М.;
від відповідача 1: Левадний Р.С.;
від відповідача 2: не прибув;
від третьої особи 1: не прибув;
від третьої особи 2: не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 року (дата підписання повного тексту 10.08.2018 року)
у справі № 910/18914/16 (суддя Спичак О. М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі"
до відповідача 1. Фонду державного майна України
до відповідача 2. Державної казначейської служби України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:
1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області
2. Міністерство інфраструктури України
про стягнення збитків в сумі 8 713 763,40 грн.
Встановив
Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 14559978,64 грн завданих збитків, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 свого обов'язку щодо вжиття заходів, спрямованих на своєчасне повернення (прийняття) цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії "УКРФЕРРІ" з оренди (оформлення документів для повернення майна з оренди) після припинення договору оренди державного майна №Д-1905 від 25.12.1997 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з огляду на зволікання Фонду державного майна України щодо прийняття з оренди цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі після закінчення терміну дії договору оренди №Д-1905 від 05.12.1997 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі були понесені збитки, що полягають у витратах на утримання збереження об'єкту оренди у належному стані, зокрема, т/х Каледонія , т/х Герої Шипки , т/х Герої Плевни .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 року у справі № 910/18914/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 року у справі № 910/18914/16 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 року, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 року касаційну скаргу Фонду державного майна України задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 року зі справи № 910/18914/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 року, повний текст якого підписаний 10.08.2018 року, у справі № 910/18914/16 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі" збитки в сумі 8713763,40 грн, завдані Фондом державного майна України. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі" судовий збір в розмірі 130 706,45 грн та витрати на оплату судової експертизи в сумі 12 012,00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фонд державного майна України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 року у справі № 910/18914/16 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.
Крім того, скаржник вказав, що тривале повернення майна з оренди відбулося саме з вини Товариства з обмеженою відповідальністю СК Укрферрі . Саме через дії орендаря, що полягали у неефективному використанні орендованого майна, призвели до того, що у Міністерства інфраструктури України, як уповноваженого органу управління зазначеним майном, виникли підозри щодо нанесення Товариством з обмеженою відповідальністю СК Укрферрі збитків державі.
Крім того, на думку скаржника, вину Товариства з обмеженою відповідальністю СК Укрферрі у тривалому поверненні майна підтверджує також та обставина, що Товариство використовувало майно після припинення договору оренди (зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з судових журналів, судовими рішеннями, тощо), маючи на меті отримання прибутку від експлуатації цього майна.
Також, скаржник зазначив про відсутність правових підстав для стягнення збитків у зв'язку з тим, що відсутня наявність всіх 4-х складових для покладення матеріальної відповідальності за майнову шкоду та порушення процедури припинення договору оренди, сталося саме з вини Товариства з обмеженою відповідальністю СК Укрферрі .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фонду державного майна України було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Дідиченко М.А., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 року у справі №910/18914/16.
25.06.2018 року на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 року в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.
Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 14.11.2018 року, справу №910/18914/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Коротун О.М.
Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 року до свого провадження та призначив розгляд справи №910/18914/16 на 19.12.2018 року своєю ухвалою від 19.11.2018 року.
У зв'язку з участю судді Суліма В.В., у з'їзді суддів України 19.12.2018 року, розгляд справи № 910/18914/16 призначений на 19.12.2018 року не відбудеться.
Північний апеляційний господарський суд призначив розгляд апеляційної скарги Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 року у справі №910/18914/16 на 04.02.2019 року своєю ухвалою від 17.12.2018 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 року відкладено розгляд апеляційної скарги Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 року у справі №910/18914/16 на 13.02.2019 року на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
13.02.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Фонду державного майна України до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/2122/16.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання Фонду державного майна України про зупинення провадження у справі №910/18914/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/2122/16.
Крім того, 13.02.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Фонду державного майна України до суду надійшло клопотання про призначення повторної судово-економічної експертизи у справі №910/18914/16.
Північний апеляційний господарський суд залишив без розгляду клопотання Фонду державного майна України про призначення повторної судово-економічної експертизи у справі №910/18914/16, своєю ухвалою від 13.02.2019 року.
13.02.2019 року до Північного апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшла заява про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Чорногуз МГ. та Коротун О.М. від участі у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/18914/16.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 року визнано заяву Фонду державного майна України про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Чорногуза М.Г., Коротун О.М. у справі № 910/18914/16 необґрунтованою. Зупинено апеляційне провадження у справі №910/18914/16 до вирішення питання про відвід судді Суліма В.В. Справу № 910/18914/16 передано для визначення складу суду в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Матеріали справи №910/18914/16 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, за результатами якого обрано колегію суддів у складі головуючого судді Даманської М.Л., суддів: Сотнікова С.В., Пантелієнка В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді: Даманської М.Л., суддів: Сотнікова С.В., Пантелієнка В.О. у задоволенні заяви Фонду державного майна України про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду Суліма В.В., Чорногуза М.Г, Коротун О.М. у справі № 910/18914/16 відмовлено.
Північний апеляційний господарський суд поновив провадження у справі №910/18914/16 своєю ухвалою від 01.03.2019 року.
18.03.2019 року у судовому засіданні скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.
Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що саме на фонд державного майна України законодавством покладено ініціювання та основні обов'язки забезпечення своєчасного повернення орендованого майна з оренди. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо ухилення Товариством з обмеженою відповідальністю СК Укрферрі від надання необхідних документів або ухилення від виконання свого обов'язку, з повернення об'єкту оренди орендодавцеві.
Скаржник у запереченнях на відзив на апеляційну скарги, зокрема зазначив, що судом першої інстанції не встановлено вини Фонду державного майна України у порушенні процедури припинення договору оренди від 25.12.1997 року №Д1905, як однієї з необхідних умов застосування ст.ст. 224,225 Господарського кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Азур Груп" - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
05.12.1997 року між Фондом державного майна України (орендодавець) та Судноплавною компанією Укрферрі (орендар) (правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі ) було укладено договір №Д-1905 оренди державного майна (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс Державної судноплавної компанії Укрферрі склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01.11.1997 року і становить 20304,1 тис.грн. В тому числі: а) передається в оренду майно: основні фонди за балансовою вартістю 66 395,3 тис.грн; основні фонди за залишковою вартістю 19 963,5 грн.; нематеріальні активи за залишковою вартістю 11,4 тис.грн; б) грошові кошти та цінні папери на умовах дострокового банківського кредиту з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості не передаються, тому що згідно акту оцінки цілісного майнового комплексу кредиторська заборгованість більша за дебіторську на 17,4 тис.грн; в) орендар викуповує оборотні матеріальні засоби (окрім зазначених в п.1 б 295,9 тис.грн. Викуп оформляється окремим договором купівлі - продажу одночасно з підписанням цього договору.
За умовами п.2.1 договору №Д-1905 від 05.12.1997 року вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому-передачі вказаного майна.
Згідно п.3.1 договору №Д-1905 від 05.12.1997 року орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і складає 604,54 тис.грн. за рік.
У п.10.1 договору №Д-1905 від 05.12.1997 року вказано, що останній діє строком на 10 років.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору №Д-1905 від 05.12.1997 року Фондом державного майна України було передано, а Судноплавною компанією Укрферрі за актом прийому-передачі державного майна Судноплавної компанії Укрферрі прийнято основні фонди та нематеріальні активи.
Додатковою угодою від 06.11.1998 року сторонами погоджено внесення змін до абзацу а п.1.1 договору №Д-1905 від 05.12.1997 року, зокрема викладення вказаного пункту у такій редакції: передається в оренду майно 19 713,8 тис.грн. (в тому числі, пароми Герої Шипки , Герої Плевни , Каледонія , Шалабург ) із нього: основні фонди за балансовою вартістю 66062,1 тис.грн., основні фонди за залишковою вартістю 19702,4 тис.грн., нематеріальні активи за залишковою вартістю 11,4 тис.грн. .
Вказаною додатковою угодою також внесено зміни до договору №Д-1905 від 05.12.1997 року в частині визначення розміру орендної плати.
03.04.2003 року між орендарем та орендодавцем було укладено додаткову угоду №195 до договору №Д-1905 від 05.12.1997 року, в якій контрагентами погоджено викладення абзацу першого пункту 1.1 договору у такій редакції: Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державної судноплавної компанії Укрферрі , склад і вартість якого визначено відповідно до наведеного у додатку Акта оцінки від 24.03.2003 року, складеного за результатами інвентаризації станом на 01.11.2002 року і становить - 22 437,5 тис.грн. .
У вказаній додатковій угоді підпункт а пункту 1.1 договору викладено у такій редакції: а) Передається в оренду майно вартістю 22 437,5 тис. грн. (в тому числі, Герої Шипки , Герої Плевни , Каледонія ), а саме:
- основні фонди за балансовою вартістю 81 344,4 тис.грн.
- основні фонди за залишковою вартістю 22 432,9 тис. грн.
- нематеріальні активи за залишковою вартістю 4,6 тис.грн. .
Одночасно, додатковою угодою №195 від 03.04.2003 року контрагентами погоджено внесення змін до розміру орендної плати, строків її перерахування, тощо.
Додатковими угодами №134 від 26.03.2004 року, №720 від 28.10.2004 року, №135 від 28.03.2006 року, №53 від 21.01.2008 року до договору №Д-1905 від 05.12.1997 року вносились зміни.
У додатковій угоді №720 від 28.10.2004 року сторонами досягнуто згоди щодо внесення змін до п.10.1 договору №Д-1905 від 05.12.1997 року та викладення його в наступній редакції: 10.1. Цей договір діє з 05.12.1997 року по 05.12.2014 року .
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України (враховуючи, що правовідносини за вказаним правочином тривали і після набуття вказаним нормативно-правовим актом законної сили) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №Д-1905 від 05.12.1997р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача 1 взаємних цивільних прав та обов'язків з оренди майна.
Листом №10-16-13954 від 16.10.2014 року Фондом державного майна України було запропоновано позивачу у зв'язку з із закінченням 05.12.2014 року строку дії договору №Д-1905 від 05.12.1997 року надати кандидатури працівників Товариства з обмеженою відповідальністю Укрферрі для включення до складу комісії з інвентаризації і комісії по розмежуванню та оцінці майна цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі .
Листом №11878 від 27.10.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю Укрферрі запропоновано відповідачу 1 включити до комісій наступних працівників Товариства з обмеженою відповідальністю Укрферрі : фінансового директора Тернавську Марину Вікторівну, головного бухгалтера Писаревського Олександра Євгеновича.
Наказом №2447 від 17.10.2014 року Фонду державного майна України, у зв'язку із закінченням 05.12.2014р. терміну дії договору оренди було встановлено дату оцінки цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі (30 вересня 2014р.), а також уповноважено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області забезпечити проведення інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі . Контроль за виконанням цього наказу було покладено на заступника голови Фонду державного майна України.
Наказом №1249 від 21.10.2014 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області створено комісію по інвентаризації цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі .
30.10.2014 року листом №11885 позивачем надано на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області підписані акти інвентаризації цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі .
Листом №10-16-14668 від 30.10.2014 року Фонд державного майна України повідомив заявника про те, що враховуючи лист Міністерства інфраструктури України №13980/16/10-13 від 11.12.2013 року, Постанову №158 від 02.03.1993 року Кабінету Міністрів України Про затвердження положення про інвентаризацію майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання) (зі змінами) та Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затверджений Наказом №847 від 07.08.1997 року Фонду державного майна України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 року за №446/2250 (зі змінами), Фондом проводиться відповідний комплекс процедур з метою повернення орендованого цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі . З метою визначення фактичної наявності й стану майна за даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі, прийнято рішення щодо проведення інвентаризації та оцінки цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі станом на 30.09.2014р. Для здійснення оцінки цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі було обрано суб'єкта оціночної діяльності - Приватне підприємство Професійна аналітика нерухомості .
Листом №1190 від 05.11.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю Укрферрі було повідомлено Приватне підприємство Професійна аналітика нерухомості про готовність надати можливість огляду та фото фіксації основних засобів цілісного майнового комплексу і запропонував відвідування суден призначити на 11.11.2014 року, а також у додатках до листа направлено документи, які запитувались Приватним підприємством Професійна аналітика нерухомості для проведення оцінки.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, листом №11930 від 08.12.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю Укрферрі було повідомлено Фонд державного майна України про припинення договору №Д-1905 від 05.12.1997 року та про те, що продовжувати його на новий термін товариство не має наміру.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області листом від 24.12.2014 року за №01-05-06358 направлено акт інвентаризації з додатками на 107 аркушах на адресу Фонду державного майна України.
У березні 2015 року суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством Професійна аналітика нерухомості було оформлено звіт про оцінку необоротних активів цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі .
Рецензією від 30.03.2015 року на звіт Приватного підприємства Професійна аналітика нерухомості про оцінку необоротних активів цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі від 27.03.2015 року, здійсненою Всеукраїнською асоціацією фахівців оцінки та Українським товариством оцінювачів, визнано вказаний звіт Приватного підприємства Професійна аналітика нерухомості таким, що відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
Листами №11-06-02288 від 29.04.2015 року та №11-06-02468 від 08.05.2015 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області повідомлено позивача, про те що договір на проведення незалежної оцінки з суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством Професійна аналітика нерухомості розірвано, з огляду на численні порушення цього оцінювача. Також було проінформовано позивача, про те що новий договір на проведення незалежної оцінки буде укладено з суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством Томас & Сімонова із визначення розміру збитків стосовно т/х Каледонія .
03.07.2015 року Рецензією Українського товариства оцінювачів визнано звіт Приватного підприємства Томас & Сімонова про незалежну оцінку необоротних активів цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі таким, що відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
11.08.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, Міністерством інфраструктури України, Товариством з обмеженою відповідальністю Укрферрі та Державним підприємством Іллічівський морський торговельний порт було підписано акт приймання-передавання цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі після закінчення терміну дії договору оренди №Д-1905 від 05.12.1997 року.
Згідно вказаного акту Товариством з обмеженою відповідальністю Укрферрі , Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області передано, а Міністерством інфраструктури України прийнято до сфери управління державне майно цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі , одночасно, органом управління - Міністерством інфраструктури України передано, а Державним підприємством Іллічівський морський торговельний порт прийнято на баланс майно вказаного цілісного майнового комплексу вартістю 83 021 041,00 грн.
Так, за твердженнями позивача, з огляду на зволікання Фонду державного майна України щодо прийняття з оренди цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі після закінчення терміну дії договору оренди №Д-1905 від 05.12.1997 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі понесено збитки, що полягають у витратах на утримання збереження об'єкту оренди у належному стані, зокрема, т/х Каледонія , т/х Герої Шипки , т/х Герої Плевни . За поясненнями заявника, витрати останнього на утримання об'єкту оренди полягали у витратах по стоянці суден Каледонія , Герої Шипки , Герої Плевни , витратах по сплаті заробітної плати членам екіпажів означених суден та сплаті єдиного соціального внеску, витратах на відрядження екіпажів суден на загальну суму 8 713 763,40 грн.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 року Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення інтересу позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право (інтерес) позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.
За приписом ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.
Збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.
У будь-якому випадку для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014 року Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків .
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74, ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення збитків, позивачем повинно бути доведено наявність протиправної поведінки Фонду державного майна України, обставини завдання збитків, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача 1 та збитками й вину заподіювача збитків.
Щодо протиправної поведінки, як обов'язкової складової збитків, колегія суддів відзначає наступне.
Правові засади управління об'єктами державної власності визначені Законом України Про управління об'єктами державної власності (з огляду на те, що відносини за договором №Д-1905 від 05.12.1997 року продовжували існувати після набуття-вказаним нормативно-правовим актом законної сили).
Згідно ст. 1 Закону України Про управління об'єктами державної власності управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ст. 2 Закону України Про управління об'єктами державної власності законодавство про управління об'єктами державної власності складається з цього Закону, Господарського кодексу України, Закону України Про захист економічної конкуренції , інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об'єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об'єктами державної власності.
Об'єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію (стаття 3 Закону України Про управління об'єктами державної власності ). За частиною першою статті 4 цього Закону до кола суб'єктів управління об'єктами державної власності входять, зокрема, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші органи виконавчої влади, Фонд державного майна України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону України Фонд державного майна України щодо державних підприємств, установ і організацій уповноважений, зокрема, виступати орендодавцем цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів (підпункт а ), здійснювати контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконанням умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств, поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договорів оренди (підпункт б ).
Також за змістом ч. 1 ст. 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна та ст. 287 Господарського кодексу України (з огляду на те, що відносини за договором №Д-1905 від 05.12.1997р. продовжували існувати після набуття-вказаним нормативно-правовим актом законної сили) орендодавцем щодо державного майна є: Фонд державного майна України.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України). Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна .
Відповідно до п. 10.6 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, у додатковій угоді №720 від 28.10.2004 року сторонами було досягнуто згоди щодо внесення змін до п.10.1 договору №Д-1905 від 05.12.1997 року та викладення його в наступній редакції: 10.1. Цей договір діє з 05.12.1997 року по 05.12.2014 року .
Листом №11930 від 08.12.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю Укрферрі було повідомлено Фонд державного майна України про припинення договору №Д-1905 від 05.12.1997 року та про те, що продовжувати його на новий термін товариство не має наміру.
Тобто, з системного аналізу наведеного вище полягає, що договір №Д-1905 від 05.12.1997 року припинив свою дію 05.12.2014 року.
Наказом № 2447 від 17.10.2014 року Фонду державного майна України, у зв'язку із закінченням 05.12.2014 року терміну дії договору оренди, було встановлено дату оцінки цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі (станом на 30.09.2014 року), а також уповноважено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області забезпечити проведення інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі . Контроль за виконанням цього наказу було покладено на заступника Фонду державного майна.
Згідно ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачають, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди затверджений Наказом №847 від 07.08.1997 року Фонду державного майна України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 року за №446/2250.
Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди забезпечує реалізацію положень статей 26, 27, 28 і 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна і регулює здійснення комплексу заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна: інвентаризації і оцінки майна орендованих підприємств, визначення часток держави і орендаря у цьому майні, врахування заборгованості орендарів по орендних платежах, приймання-передавання майна, вибору організаційно-правової форми підприємства, заснованого на поверненому після оренди державному майні і, при необхідності та за згодою орендаря, майні орендаря.
Цей Порядок поширюється на випадки повернення цілісних майнових комплексів державних підприємств та організацій, їх структурних підрозділів, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів (далі - орендовані підприємства) після припинення (внаслідок закінчення строку) договору оренди, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду.
Згідно п.1 вказаного порядку інвентаризація та оцінка майна орендованого підприємства здійснюються до дати закінчення договору оренди.
Зміст і послідовність процедур припинення або розірвання договору оренди і реорганізації орендованого підприємства визначаються цим Порядком (якщо інше не передбачено актом Кабінету Міністрів України), договором оренди та досягнутою між орендодавцем і орендарем не пізніше як за три місяці до визначеної дати припинення (розірвання) договору оренди домовленістю, яка може бути оформлена відповідною угодою. Якщо договір оренди розірвано за рішенням суду, то угода укладається протягом 5 днів після того, як це рішення набрало законну силу (п.4 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди).
Відповідно до п. 6 Порядку, повна інвентаризація майна орендованого підприємства проводиться інвентаризаційною комісією, утвореною орендодавцем, станом на останнє число місяця в період, що настає не раніше ніж за три місяці до дати закінчення строку дії договору оренди та завершується не пізніше зазначеної дати. Дата інвентаризації збігається з датою оцінки.
Згідно п. 7 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренд при проведенні повної інвентаризації інвентаризаційна комісія керується Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №158 від 02.03.1993 року Для проведення повної інвентаризації інвентаризаційна комісія може створювати на орендованому підприємстві робочі групи тощо.
Для проведення інвентаризації майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), утворюється інвентаризаційна комісія за наказом державного органу приватизації про проведення інвентаризації.
Пунктами 51 та 52 означеного Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання) визначено, що інвентаризація майна, яке підлягає поверненню з оренди, проводиться інвентаризаційною комісією, яка утворюється орендодавцем, до складу якої входить представник орендодавця, а також керівник і головний бухгалтер орендаря. Голову інвентаризаційної комісії призначає орендодавець. Членам інвентаризаційної комісії, до початку інвентаризації, надається наказ керівника державного підприємства, організації або орендодавця про проведення інвентаризації, а голові інвентаризаційної комісії - також контрольний пломбір.
Інвентаризація та оцінка, у зв'язку із поверненням майна з оренди, проводиться в період, що настає не раніше ніж за три місяці до дати закінчення строку дії договору оренди, та завершується не пізніше зазначеної дати.
Інвентаризація майна державного підприємства або організації чи їх окремих структурних підрозділів або цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів повинна бути закінчена за 15 календарних днів, якщо інше не передбачено законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність (п.6 Положення).
З системного аналізу наведених вище вимог Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди та Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), вбачається, що підписанню акту приймання-передачі (повернення з оренди) цілісного майнового комплексу слід здійснити ряд заходів, насамперед спрямованих на проведення інвентаризації та оцінки орендованого майна. При цьому, саме на Фонд державного майна України законодавством покладено ініціювання та основні обов'язки забезпечення проведення оцінки орендованого майна.
Як було зазначено вище, ще 21.10.2014 року Наказом №1249 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області було створено комісію по інвентаризації цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі , а 30.10.2014 року листом №11885 Позивачем надано на адресу регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області підписані акти інвентаризації цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі .
Листом №10-16-14668 від 30.10.2014 року Фонд державного майна України повідомив позивача про те, що Фондом, з метою визначення фактичної наявності й стану майна з даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі, прийнято рішення щодо проведення інвентаризації та оцінки цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі станом на 30.09.2014р. Для здійснення оцінки цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі було обрано суб'єкта оціночної діяльності - Приватне підприємство Професійна аналітика нерухомості .
Листом №1190 від 05.11.2014р. за позивачем було повідомлено Приватне підприємство Професійна аналітика нерухомості про готовність надати можливість огляду та фото фіксації основних засобів цілісного майнового комплексу, запропонував відвідування суден визначити на 11.11.2014р., а також у додатках до листа направив документи, які запитувались Приватним підприємством Професійна аналітика нерухомості для проведення оцінки.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Фонд державного майна України вчасно та у відповідності до процедури встановленої Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди та Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання) розпочав процедуру повернення цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі із оренди.
З представлених суду документів вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю Укрферрі надавались своєчасно необхідні документи для проведення інвентаризації та оцінки орендованого майна. Тобто, позивачем вчинялись дії, спрямовані на інвентаризацію орендованого майна, з метою проведення його оцінки та оформлення документів необхідних для завершення процедури повернення з оренди орендованого майна. Вказані обставини відповідачем 1 протягом розгляду справи належними та допустимими у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами спростовано не було.
Проте, всупереч вимогам п. 52 та п. 6 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), акт оцінки майна орендованого підприємства цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі було затверджено Фондом державного майна України лише 27.07.2015 року
Після отримання у березні 2015 року суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством Професійна аналітика нерухомості звіту про оцінку необоротних активів цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі від 27.03.2015 року, рецензією від 30.03.2015 року на даний звіт, здійсненою Всеукраїнською асоціацією фахівців оцінки та Українським товариством оцінювачів, визнано вказаний звіт таким, що відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
Листами №11-06-02288 від 29.04.2015 року та №11-06-02468 від 08.05.2015 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області повідомлено заявника, про те що договір на проведення незалежної оцінки з суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством Професійна аналітика нерухомості розірвано та те, що новий договір на проведення незалежної оцінки буде укладено з суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством Томас & Сімонова із визначення розміру збитків стосовно т/х Каледонія .
Вказане свідчить про наявність у відповідача 1 дійсної волі та вчинення відповідних дій, які фактично призвели до зволікання виконання обов'язку щодо своєчасного прийняття цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі з оренди, що в свою чергу, як правильно встановлено судом першої інстанції свідчить про наявність його вини (умислу) у порушенні зобов'язання.
При цьому, судом прийнято до уваги наявні в матеріалах справи численні листи Товариства з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі за 2015 рік, в яких орендарем висувалась вимога про негайне прийняття орендодавцем об'єкту оренду.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем 1, на якого законодавством покладено ініціювання та основні обов'язки забезпечення проведення інвентаризації та оцінки орендованого майна, безпідставно не вжито достатніх та необхідних заходів, спрямованих на повернення цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі в строк, встановлений до припинення договору оренди № Д-1905 від 05.12.1997 року, тобто до 05.12.2014 року.
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що тривале повернення майна з оренди відбулося саме з вини Товариства з обмеженою відповідальністю СК Укрферрі . Саме через дії орендаря, що полягали у неефективному використанні орендованого майна, призвели до того, що у Міністерства інфраструктури України, як уповноваженого органу управління зазначеним майном, виникли підозри щодо нанесення Товариством з обмеженою відповідальністю СК Укрферрі збитків державі.
Разом з цим колегія суддів приймає до уваги, що посилання відповідача 1 на те, що позивач ухилявся від підписання додаткової угоди до договору оренди на виконання судового рішення по справі №5014/781/2012 за позовом Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укрферрі про зобов'язання підписати додатковий договір до договору оренди № Д-1905 від 5 грудня 1997 року не нівелюють обставин наявності в діях (бездіяльності) відповідача 1 ознак протиправної поведінки, як однієї зі складових відшкодування збитків.
При цьому, оцінюючи доводи учасників судового процесу стосовно обставин прийняття об'єкту оренди після закінчення строку дії договору, судом також прийнято до уваги, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 року Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013 року Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_10 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Отже, приймаючи до уваги позицію Конституційного суду України, виходячи з того, що нормами чинного законодавства визначено окремий порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення договору оренди, який передбачає з боку Фонду державного майна України, як орендодавця вчинення у певні строки чіткого алгоритму дій, суд дійшов висновку, що доведеності позивачем протиправної поведінки відповідача 1, як однієї зі складових збитків, що полягала у порушенні строків прийняття об'єкту оренди - цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі після закінчення договору №Д-1905 від 05.12.1997 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого включається включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Частиною 2 ст. 18 орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.
За приписами ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 5.4 договору №Д-1905 від 05.12.1997 року передбачено обов'язок орендаря у разі припинення договору оренди повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.
Так, за твердженням позивача, з огляду на зволікання, що допущені Фондом державного майна України щодо прийняття з оренди цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії Укрферрі після закінчення терміну дії договору оренди №Д-1905 від 05.12.1997р., Товариством з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі понесено збитки, що полягають у витратах на утримання збереження об'єкту оренди у належному стані, зокрема, т/х Каледонія , т/х Герої Шипки , т/х Герої Плевни . За поясненнями заявника, витрати останнього на утримання об'єкту оренди полягали у витратах по стоянці суден Каледонія , Герої Шипки , Герої Плевни , витратах по сплаті заробітної плати членам екіпажів означених суден та сплаті єдиного соціального внеску, витратах на відрядження екіпажів суден на загальну суму 8 713 763,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Так, на підтвердження витрат на стоянку та обслуговування суден Каледонія , Герої Шипки , Герої Плевни за період з 06.12.2014 року по 11.08.2015 року позивачем були подані до суду першої інстанції наступні документи:
- договір №55761 від 13.01.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Іллічівський судноремонтний завод (завод), згідно умов якого завод надає замовнику причал для стоянки та надання послуги для т/х Герої Шипки . Зі змісту технічних умов до договору вказане судно знаходиться на технозабезпеченні заводу. У п.3 договору №55761 від 13.01.2014 року визначено вартість стоянки суден у розмірі 2877,48 грн. на добу. Додатковою угодою №1 від 05.03.2015 року контрагентами досягнуто згоди щодо продовження строку стоянки судна Герої Шипки на 2015р. та визначено, що вартість стоянки становить 18 177,44 грн за добу;
- договір №55748 від 28.10.2013 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Іллічівський судноремонтний завод (завод), згідно умов якого завод надає причал для стоянки та надання послуг т/х Герої Плевни . Зі змісту технічних умов до договору вказане судно знаходиться на технозабезпеченні заводу. Пунктом 3 договору №55748 від 28.10.2013 року передбачено, що вартість стоянки судна становить 3595 грн. на добу. Додатковою угодою №3 від 31.01.2014 року сторонами погоджено продовження строку стоянки на 2014р. та визначено вартість стоянки в сумі 2877,48 грн на добу. Додатковою угодою №4 від 02.01.2015 року продовжено строк стоянки на 2015 року та визначено її вартість в сумі 5676,68 грн на добу. Додатковою угодою №5 від 07.03.2015 року вартість стоянки погоджено у розмірі 18025,10 грн на добу;.
- договір №51631 від 27.07.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Іллічівський судноремонтний завод (завод), предметом якого є надання замовником причалу для стоянки судна Каледонія . Згідно технічних умов до договору вказане судно знаходиться на технозабезпеченні заводу. Згідно п.3.1 вказаного правочину вартість стоянки судна на одну добу становить 802,07 грн.
Одночасно, в обґрунтування витрат на ремонт об'єкту оренди, понесених у вказаний вище період, заявником представлено до матеріалів справи генеральний договір підряду №01/09-11 від 13.09.2011 року, який укладено між Закритим акціонерним товариством Судноплавна компанія Укрферрі (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі ) (замовник) та Приватним підприємством Електрошипсервіс (виконавець), відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконувати роботи на об'єктах замовника у відповідності до його заявки власними силами з використанням власного обладнання та матеріалів.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач листом від 06.03.2015 року повідомив Приватне підприємство Електрошипсервіс про необхідність виконання в межах договору №01/09-11 від 13.09.2011 року ремонтних робіт на т/х Героїв Плевни .
За наслідками проведення ремонтних робіт сторонами було складено акт виконаних робіт від 17.03.2015 року на суму 30105 грн, на оплату вказаного акту виконавцем виставлено рахунок №17/03 від 17.03.2015 року, який було оплачено позивачем згідно платіжного доручення №467 від 18.03.2015 року.
Щодо витрат на оплату праці, витрат на відрядження членів екіпажів суден Каледонія , Герої Шипки , Герої Плевни та сплаченої суми єдиного соціального внесу, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 35 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що судно повинно мати основні суднові документи, Зокрема, свідоцтво про мінімальний склад екіпажу.
Порядком визначення мінімального складу екіпажу судна (затвердженого Наказом №575 від 10.11.2014 року Міністерства інфраструктури України) визначено, що цей Порядок встановлює вимоги до визначення мінімального складу екіпажу судна з метою забезпечення достатньо ефективного та результативного укомплектування судна екіпажем для забезпечення його безпеки та охорони, безпеки судноводіння і діяльності на водних шляхах та в порту, попередження нанесення шкоди здоров'ю або загибелі людей, навколишньому природному середовищу та майну.
Згідно п. 1.4. Порядку мінімальний склад екіпажу судна - мінімальна кількість осіб командного складу та суднової команди, які можуть у будь-який час експлуатації забезпечити безпечне управління судном, а саме: безпеку людей, судна, збереження вантажу, майна та захист навколишнього природного середовища.
Виходячи з п. 1.4 Порядку визначення мінімального складу екіпажу судна, позивачу для підтримання суден у належному стані, необхідно було забезпечити наявність екіпажу на суднах.
При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції , місцезнаходженням позивача є: м. Одеса, провулок Сабанський, 4а. Оскільки, вказані судна Герої Шипки , Герої Плевни знаходились на перестої біля причалів Іллічівського морського торговельного порту (Іллічівського СРЗ), який є населеним пунктом поза межами основного місця роботи (Товариства з обмеженою відповідальністю Укрферрі ) позивачу необхідно було нараховувати та сплачувати добові членам екіпажу суден, отже, нарахування добових членам екіпажу суден є необхідним для підтримання майна у належному стані.
Згідно свідоцтва про мінімальний склад екіпажу №000398 від 25.11.2013 року (строком дії до 15.11.2019 року) судно Герої Плевни вважається безпечно укомплектованим, якщо при плаванні в морі, на борту перебуває екіпаж за численністю не нижче 22 осіб. Крім того, у вказаному свідоцтві визначено звання (посади) необхідних членів екіпажу.
Відповідно до свідоцтва про мінімальний склад екіпажу №000224 від 22.08.2013 року (строком дії до 25.06.2018 року) судно Герої Шипки вважається безпечно укомплектованим за наявності екіпажу у кількості 21 осіб.
У свідоцтві №000230 від 05.09.2013 року (строком дії до 18.04.2017 року) визначено мінімальний склад екіпажу судня Каледонія на рівні 30 осіб.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, у період з 06.12.2014 року по 11.08.2015 року до екіпажів суден Каледонія , Герої Шипки , Герої Плевни входили наступні особи: ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_4, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_5, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_9, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, що підтверджується наказами про прийняття на роботу, про переведення, про звільнення та довідки №03-ОК від 14.01.2015 року про продовження трудових договорів на необмежений строк (наявні в матеріалах справи).
Разом з цим, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги заперечення відповідача 1 стосовно прийняття на роботу частини означених працівників після повернення об'єкту оренди орендодавцю, оскільки останні спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 04.12.2012 року між Акціонерним банком Південний (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрферрі (клієнт) було укладено договір №1439 про обслуговування зарплатного проекту, згідно п.1.1 якого банк відкриває поточні рахунки, операції за якими можуть здійснюватись використання спеціальних платіжних засобів, а саме платіжних карток (ПК), фізичним особам - працівника клієнта, а також іншим фізичним особам, що отримуються від клієнта виплати, дозволені чинним законодавством України (працівник), на підставі документів, передбачених інструкцією Національного банку України Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземних валютах .
За умовами вказаного правочину банк надає клієнтові послуги із зарахування заробітної плати та інших виплат, дозволених чинним законодавством України, працівникам клієнта на поточні рахунки, вказані у п.1.1 даного договору, на умовах, визначених у даному договорі, та на підставі наданої клієнтом платіжної відомості на зарахування заробітної плати (або інших виплат, дозволених чинним законодавством України) працівникам клієнта, завіреної підписами керівника та головного бухгалтера і печаткою клієнта на паперовому носії та в електронному вигляді.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що суд першої інстанції, з метою повного та всебічного з'ясування справи, ухвалою від 09.10.2017 року зобов'язав Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Південний надати суду документально підтверджені письмові пояснення щодо відкриття на підставі умов договору №1439 від 04.12.2012 року про обслуговування заправленого проекту, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі , поточних рахунків (з наведенням номерів рахунків для кожного працівника) наступним працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі : ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_4, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_5, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_9, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103
Так, Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Південний на виконання вимог ухвали суду першої інстанції було надано довідку №233-55017 БТ від 19.10.2017 року, в якій було вказано про відкриття вказаним вище працівникам позивача поточних рахунків.
З представлених до матеріалів справи документів вбачається, що на виплату заробітної платні вищевказаним членам екіпажів суден Каледонія , Герої Шипки , Герої Плевни , Товариством з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі складались та направлялись до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Південний платіжні відомості.
Крім того, судом першої інстанції, ухвалою від 09.10.2017 року було зобов'язано Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Південний надати відомості щодо перерахування (з визначенням конкретних сум виплат по кожному з робітників) Товариством з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі на поточні рахунки вказаних вище осіб заробітної платні за період з 06.12.2014 року по 11.08.2015 року.
На виконання вказаних вимог господарського суду Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Південний було представлено до матеріалів справи довідку про зарахування сум заробітної плати за період з 06.12.2014 року по 11.08.2015 року на рахунки вище перелічених працівників позивача.
Разом з цим, судом першої інстанції з метою достеменного вставлення всіх обставин, що входять до предмету доказування у справі, ухвалою від 09.10.2017 року було зобов'язано Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області надати відомості стосовно відображення в податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі нарахувань (з зазначенням обсягів нарахувань за кожним працівником) заробітної плати та сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р. наступним працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі : ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_4, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_5, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_9, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103
На виконання вимог ухвали від 09.10.2017 року Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області представлено суду довідку №1476/20/15-570801 від 18.10.2017 року та відомості №1455 від 20.10.2017 року.
Щодо витрат Товариства з обмеженою відповідальністю Укрферрі на відрядження, колегія суддів відзначає наступне.
Так, як було встановлено вище, місцезнаходженням позивача є: м. Одеса, провулок Сабанський, 4а. Оскільки, вказані судна Герої Шипки , Герої Плевни знаходились на перестої біля причалів Іллічівського морського торговельного порту (Іллічівського СРЗ), який є населеним пунктом поза межами основного місця роботи (Товариства з обмеженою відповідальністю Укрферрі ) позивачу необхідно було нараховувати та сплачувати добові членам екіпажу суден, отже, нарахування добових членам екіпажу суден є необхідним для підтримання майна у належному стані.
Крім того, з наявних в матеріалах справи посвідчень про відрядження вбачається, що дійсно після закінчення строку дії договору №Д-1905 від 05.12.1997р. та до моменту прийняття орендодавцем об'єкту оренди Товариство з обмеженою відповідальністю Укрферрі направлялись у відрядження члени екіпажів Герої Шипки , Герої Плевни .
При цьому, матеріалами справи (видатковими касовими ордерами) підтверджується видача працівникам грошових коштів на відрядження.
Разом з цим, колегія суддів приймає як належне твердження позивача, що частина виплат на відрядження здійснювалась у відповідності до видаткових касових ордерів. Інша ж частина перераховувалась на картки працівників через банк.
Згідно довідки Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Південний суми заробітної плати та витрат на відрядження у відповідності до платіжних відомостей перераховуються робітникам з одним призначенням платежу Зарахування заробітної плати та інших виплат згідно платіжних відомостей Товариства з обмеженою відповідальністю Укрферрі .
Виходячи з того, що під час розгляду справи між сторонами виник спір щодо дійсного розміру збитків, які було завдано внаслідок зволікання орендодавця у прийнятті об'єкта оренди після закінчення строку дії договору, ухвалою від 06.12.2017р. судом було призначено судову експертизу по справі №910/18914/16, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз
Як вбачається з висновку судової експертизи, яка була проведена Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 року, останнім підтверджується документально розмір витрат, понесений Товариством з обмеженою відповідальністю Укр феррі на утримання судна Каледонія за період з 06.12.2014 року по 06.03.2015 року на загальну суму 266484,43 грн, в тому числі, витрати по стоянці судна в су мі 108564,92 грн, витрати на заробітну плату в сумі 114993,01 грн, витрати по сплаті єдиного соціального внеску в розмірі 42926,90 грн.
Експертами також встановлено, що документально підтверджуються витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю Укрферрі на стоянку суден Герої Плевни , Герої Шипки , Каледонія в розмірі 5062630,05 грн та витрати на ремонт судна Герої Плевни в розмірі 30105,00 грн за період з 07.03.2015 року по 11.08.2015 року.
Разом з цим, у висновку №17-7119/7120 від 30.03.2018 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз зазначено, що проведеним дослідженням наданих матеріалів справи та додатково наданих документів, документально підтверджуються витрати, понесені за період з 07.03.2015 року по 11.08.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю Укрферрі на оплату заробітної плати екіпажам суден Герої Плевни , Герої Шипки , Каледонія в сумі 2071470,54 грн, та сплаті єдиного соціального внеску на суму 543016,18 грн.
Експертом також встановлено, що документально підтверджується витрати, понесені Товарист вом з обмеженою відповідальністю Укрферрі на відрядження екіпажів суден Герої Плевни та Герої Шипки за період з 07.03.2015 року по 11.08.2015 року на суму 740056,80 грн.
Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, у висновку експертному було також зауважено, що проведеним дослідженням наданих матеріалів справи та додатково наданих документів, загальний розмір витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю Укрферрі на утримання у період з 06.12.2014 року по 11.08.2015 року судна Каледонія , підтверджується наданими документами в сумі 701319,75 грн. Судовим експертом встановлено, що загальний розмір витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю Укрферрі на утримання у період з 07.03.2015 року по 11.08.2015 року суден Герої Плевни та Герої Шипки , підтверджується наданими документами в сумі 8012443,65 грн.
Таким чином, понесення позивачем після закінчення строку дії договору витрат на утримання суден Герої Плевни , Каледонія та Герої Шипки в загальному розмірі 8 713 763,40 грн підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника в якості доказу спростування заявленого до стягнення розміру збитків, що вину позивача у тривалому поверненні майна підтверджує той факт, що після закінчення договору оренди, останній отримував прибуток від експлуатації відповідного майна, оскільки за наслідками проведення судової експертизи, експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз було встановлено, що проведеним дослідженням наданих матеріалів справи та додатково наданих документів, отримання доходу Товариством з обмеженою відповідальністю Укрферрі від експлуатації у період з 07.03.2015 року по 11.08.2015 року суден Герої Плевни та Герої Шипки , документально не підтверджується.
За огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується понесення Товариством з обмеженою відповідальністю Укрферрі витрат на утримання збереження об'єкту оренди у належному стані, зокрема, т/х Каледонія , т/х Герої Шипки , т/х Герої Плевни , а саме витрат по стоянці суден Каледонія , Герої Шипки , Герої Плевни , витрат по сплаті заробітної плати членам екіпажів означених суден та сплаті єдиного соціального внеску, витрат на відрядження екіпажів суден на загальну суму 8 713 763,40 грн.
Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, про відсутність правових підстав для стягнення збитків у зв'язку з тим, що відсутня наявність всіх 4-х складових для покладення матеріальної відповідальності за майнову шкоду та порушення процедури припинення договору оренди, сталося саме з вини Товариства з обмеженою відповідальністю СК Укрферрі , колегія суддів відзначає наступне.
Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, причинно-наслідковий зв'язок у даному випадку полягає в тому, що витрати позивача на утримання суден, які були об'єктами оренди у відповідності до умов договору №Д-1905 від 05.12.1997 року, було понесено Товариством з обмеженою відповідальністю Укрферрі саме внаслідок протиправних дій Фонду державного майна України, що полягали у несвоєчасному вчиненні всього алгоритму дій, необхідних для своєчасного прийняття державного майна з оренди у порядку, що визначений чинним законодавством України. Тобто, як правильного встановлено судом першої інстанції, у разі своєчасного прийняття орендодавцем об'єкту оренди після припинення договору, у орендаря був би відсутній обов'язок з утримання об'єкту, а отже понесення з цією метою певних витрат.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 Цивільного кодексу України).
Під збитками в розумінні ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ст. 225 Господарського кодексу України).
Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі N 3-210гс14.
Проте, всупереч наведеного скаржником ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не було доведено належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у заподіянні збитків позивачу.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України Про Фонд державного майна України Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про Фонд державного майна України передбачено, що до основних завдань Фонду державного майна України належить реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
У сфері оренди державного майна Фонд державного майна України: виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності; бере участь у здійсненні контролю за поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договорів оренди (стаття 5 Закону України Про Фонд державного майна України ).
У ст.14 Закону України Про Фонд державного майна України зазначено, що фінансування та матеріально-технічне забезпечення Фонду державного майна України здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, скаржник, виступаючи орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та іншого майна реалізує державну політику у сфері оренди, тобто діє від імені Держави в цивільних правовідносинах в силу законодавчих приписів.
Відповідно до приписів ст. 174 Цивільного кодексу України держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.
Цивільно-правова відповідальність держави може мати дві основні форми:
а) безпосередньо за своїми зобов'язаннями;
б) опосередкована, субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями державних установ і казенних підприємств.
У випадках, коли відповідний компетентний орган державної влади діє від імені держави в цивільних правовідносинах, інша особа-кредитор має право висувати відповідні вимоги безпосередньо до держави як казни й одержувати задоволення від неї, а не від представників, що виступають від імені держави в цивільному обороті, і казна повинна нести безпосередню відповідальність за власними зобов'язаннями держави (як казни), коштами і майном державної скарбниці.
Залежно від підстав виникнення держава несе відповідальність з договірних та позадоговірних зобов'язань. Підставою для відповідальності держави може бути, зокрема, невиконання або неналежне виконання зобов'язань, які виникають з договорів, укладених державою через компетентні органи державної влади. Тобто, відшкодування збитків у такому випадку здійснюється за рахунок держави органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не за рахунок коштів на утримання органу державної влади. Вказану правову позицію висловлено Вищим господарським судом у постанові від 27.06.2017 року по справі №910/18914/16.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
За приписами статті 1 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджено Указом №460/2011 від 13.04.2011 року Президента України, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).
У відповідності до ст. 4 вказаного Положення Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
З оглядку на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Судноплавна компанія Укрферрі збитків в сумі 8 713 763,40 грн.
Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 року у справі №910/18914/16 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/18914/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді М.Г. Чорногуз
О.М. Коротун
Дата складення повного тексту 27.03.2019 року.
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 18.03.2019 |
Оприлюднено | 02.04.2019 |
Номер документу | 80857836 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Сулім В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні