Постанова

від 28.03.2019 по справі 910/1922/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2019 р. Справа№ 910/1922/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Мельничук О.С.

позивач Бабій В.В.

відповідач не з'явився

третя особа позивача 1 Ярошенко А.С.

третя особа позивача 2 Дроботенко О.В.

третя особа відповідача 1 Андрійчук Р.Б.

третя особа відповідача 2 не з'явився

третя особа відповідача 3 не з'явився

третя особа відповідача 4 ОСОБА_6

розглянувши матеріали апеляційних скарг

ОСОБА_7 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 (повний текст рішення складено 10.01.2019)

у справі №910/1922/18 (суддя Літвінова М.Є.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.

до Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору стороні позивача:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

2. Приватне акціонерне товариство "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський"

2. Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Іванова Світлана Миколаївна

3. Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна

4. ОСОБА_7

про застосування наслідків недійсності Договору застави майнових прав від 12.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим № 236 шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк"" (далі - відповідач) про застосування наслідків недійсності Договору застави майнових прав від 12.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим № 236 в реєстрі нотаріальних дій шляхом відновлення становища, яке не існувало до порушення прав АТ "Дельта Банк", а саме: -

- скасувати державну реєстрацію (номер запису про іпотеку: 8976591 (дата та час реєстрації 30.07.2010 15:27:29) щодо заміни іпотекодержателя з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" та відмітку про погашення в іпотечному договорі № 420/ІП-1 від 19.07.2007, укладеному між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (правонаступником якого є ПАТ "ОМЕГА Банк") (ідентифікаційний код 19356840) та ПАТ "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" (ідентифікаційний код 14307340) та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим № 3839, в реєстрі нотаріальних дій з приводу нерухомого майна, а саме: майновий комплекс, загальною площею 7 976, 60 кв.м., який розташований у АДРЕСА_2, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В), площею 4 591, 90 кв.м.; виробничий корпус Г-1 (літера Г), площею 1 707, 80 кв.м.; виробничий корпус Д-1 (літера Д), площею 1 373, 9 кв.м.;

- поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційний номер іпотеки: 5547066 (дата та час реєстрації 27.08.2007 13:59:21) на підтвердження вчинення державної реєстрації іпотеки нерухомого майна, а саме: нерухомого майна (будівлі та споруди), загальною площею 7 976, 60 кв.м., який розташований у АДРЕСА_2, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В) площею 4 591, 90 кв.м.; виробничий корпус Г-1 (літера Г), площею 1707, 80 кв.м.; виробничий корпус Д-1 (літера Д), площею 1 373, 9 кв.м. за іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку з визнанням у рішенні господарського суду в іншій справі недійсним нікчемного правочину - Договору застави майнових прав, у позивача на підставі статті 216 Цивільного кодексу України виникло право вимагати застосування наслідків недійсності вказаного нікчемного правочину шляхом відновлення становища, яке існувало до цього договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. задоволено повністю.

Визнано Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" іпотекодержателем за Іпотечним договором № 420/ІП-1 від 19.07.2007 року, укладеним між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") та ПАТ "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим № 3839, в реєстрі нотаріальних дій з приводу нерухомого майна, а саме: майновий комплекс, загальною площею 7976, 60 кв.м., який розташований у АДРЕСА_2, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В), площею 4591, 90 кв.м; виробничий комплекс корпус Г-1 (літера Г), площею 1707, 80 кв.м.; виробничий корпус Д-1 (літера Д), площею 1373, 9 кв.м. Скасовано державну реєстрацію (номер запису про іпотеку: 8976591 щодо заміни іпотекодержателя на Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" та відмітку про погашення іпотеки за іпотечним договором № 420/ІП-1 від 19.07.2007 року. Поновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційний номер іпотеки: 5547066 на підтвердження вчинення державної реєстрації іпотеки нерухомого майна, а саме: нерухомого майна (будівлі та споруди), загальною площею 7976, 60 кв.м., який розташований у АДРЕСА_2, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В), площею 4591, 90 кв.м; виробничий комплекс корпус Г-1 (літера Г), площею 1707, 80 кв.м.; виробничий корпус Д-1 (літера Д), площею 1373, 9 кв.м. за іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Авант Банк" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" витрати на оплату судового збору у розмірі 5 286 грн.

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що укладений між позивачем та відповідачем Договір застави майнових прав від 12.02.2015 було визнано недійсним в судовому порядку, а відтак за позивачем відновлюється статус іпотекодержателя за Іпотечним договором № 420/ІП-1 від 19.07.2007 року, укладеним між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ПАТ "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим № 3839, в реєстрі нотаріальних дій з приводу нерухомого майна, а саме: майновий комплекс, загальною площею 7976, 60 кв.м., який розташований у АДРЕСА_2, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В), площею 4591, 90 кв.м; виробничий комплекс корпус Г-1 (літера Г), площею 1707, 80 кв.м.; виробничий корпус Д-1 (літера Д), площею 1373, 9 кв.м., оскільки забезпечене даним Іпотечним договором дійсне зобов'язання до теперішнього часу невиконане.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_7 подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом не взято до уваги те, що як Цивільний кодекс України так і Господарський кодекс України ставлять реституцію в залежність від можливості її реалізації. В той же час, виходячи з приписів ст. 208 ГПК України ПАТ Дельта Банк повинно повернути позивачу майнові права, які відповідач отримав на виконання нікчемного правочину, проте такі майнові права в наступному були відступлені третім особам і на ці майнові права було звернуто стягнення у порядку визначеному чинним законодавством.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 року залишено без руху. Роз'яснено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі шляхом подання до суду відповідної заяви.

21.02.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Куренівський надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом не досліджено та не з'ясовано той факт, що правовідносини за договором іпотеки №420/ІП-1, відповідно до ст. 17 Закону України Про іпотеку 12.05.2016 було припинено у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Так, апелянт вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Куренівський набуло право власності на об'єкт нерухомого майна - майновий комплекс, загальною площею 7976, 60 кв.м., який розташований у АДРЕСА_2, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи визначеному головуючому судді від 21.02.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Куренівський на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі №910/1922/18 та призначено до розгляду 28.03.2019.

27.02.2019 року від ОСОБА_7 надійшла до Північного апеляційного господарського суду заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі №910/1922/18 та призначено до розгляду 28.03.2019.

11.03.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Куренівський , відповідно до якого позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржуване рішення.

20.03.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_7, відповідно до якого позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржуване рішення.

В судовому засіданні 28.03.2019 року представники третіх осіб 1 та 4 на стороні відповідача надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу. Представники позивача та третіх осіб 1 та 2 на стороні позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити без змін оскаржуване рішення.

Статтями 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

29 листопада 2005 року між ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" (Банк) (правонаступником якого є ЗАТ "Сведбанк Інвест", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") та ВАТ "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" (Позичальник), було укладено Кредитний договір № 420 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного Договору Банк відкриває Позичальнику кредит у доларах США та/або гривнях та/або Євро на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток № 1 до Договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 300 000 доларів США, що зменшується згідно з Додатком № 1 до Договору.

19 липня 2007 року між ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" (Іпотекодержатель) та ВАТ "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір № 420/ІП-1 (далі - Іпотечний договір), посвідчений приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за № 3839.

Відповідно до умов Іпотечного Договору Іпотекодавець як боржник за Основним зобов'язанням передає, а Іпотекодержатель приймає у іпотеку (забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом 2 Іпотечного договору, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору від 29 листопада 2005 р. № 420 (додаткового договору № 1 від 19.07.2007 до нього), який укладено між Закритим акціонерним товариством "ТАС-ІНВЕСТБАНК" та Відкритим акціонерним товариством "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу", та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися мультивалютною кредитною лінією (кредитними траншами) у гривнях та/або доларах США та/або євро, що надаються кредитодавцем для цілей поповнення обігових коштів, реструктуризація заборгованості, що виникла раніше, придбання необоротних активів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 6 515 000, 00 грн. під проценти на строк до 28.06.2009 року включно.

Пунктом 2.1. Іпотечного договору передбачено, що предметом іпотеки є майновий комплекс, загальною площею 7 976, 60 кв.м., який розташований у АДРЕСА_2, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В), площею 4591, 90 кв.м.; виробничий корпус Г-1 (літера Г), площею 1707, 80 кв.м.; виробничий корпус Д-1 (літера Д), площею 1373, 9 кв.м.

Предмет іпотеки належав Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс (серія НОМЕР_2) від 18.10.2002 року, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва на підставі Наказу про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна від 18.10.2002 року № 816 В.

Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 23 479, 79 кв.м, яка надана в користування згідно Рішень Київської міської адміністрації від: 27.04.2000 № 104/825, 12.02.2004 № 63/1273, Акту на право постійного користування землею від 15.09.1967 року (пункт 2.5. Іпотечного договору).

Пунктом 2.7. Іпотечного договору визначено, що на момент укладання Іпотечного договору іпотека, яка надається Іпотекодержателю, є наступною, оскільки нежилі приміщення перебувають в іпотеці у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник АППБ "АВАЛЬ", в особі Київської регіональної дирекції, попередній Іпотекодержатель) за Іпотечним договором № 01/02-01/03-480 від 25.06.2005 року. Іпотечний договір укладається за письмовою згодою попереднього Іпотекодержателя (лист № 09- 07/01/09/4948 від 18.07.2007 року).

24 червня 2008 року між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем було укладено Договір № 1 про внесення змін до Іпотечного договору у зв'язку з укладанням сторонами Кредитного договору № 420 від 29 листопада 2005 р., додаткового договору № 3 від 24.06.2008 р. до цього кредитного договору, яким, зокрема, сторони кредитного договору домовились збільшити ліміт заборгованості за мультивалютною кредитною лінією до загального розміру 7 000 000 гривень, продовжили строк користування коштами кредиту до 09.06.2011 року, здійснили переоцінку предмету іпотеки.

Також, згідно з Договором № 1 сторони змінили пункт 1.1. Іпотечного договору та визначили, що Іпотекодавець як боржник за Основним зобов'язанням передає, а Іпотекодержатель приймає у іпотеку (забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом 2 Іпотечного договору, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору від 29 листопада 2005 р. № 420 (додаткового договору № 1 від 19.07.2007, додаткового договору № 2 від 18.04.2008, додаткового договору № 3 від 24.06.2008 до нього), який укладено між Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" та Відкритим акціонерним товариством "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу", та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися мультивалютною кредитною лінією (кредитними траншами) у гривнях та/або доларах США та/або євро, що надаються кредитодавцем для цілей поповнення обігових коштів, реструктуризація заборгованості, що виникла раніше, придбання необоротних активів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 7 000 000, 00 грн. під проценти на строк до 09.06.2011 року включно.

14 серпня 2013 року між позивачем (Покупець) та Публічним акціонерним товариством "ОМЕГА БАНК" (Продавець), укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги № 5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстрований в реєстрі за № 2035, відповідно до умов якого Продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх Покупцю, а Покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

На підставі вищевказаного Договору до позивача перейшли права вимоги за Кредитним договором № 420 від 29.11.2005 та Іпотечним Договором № 420/ІП-1 від 19.07.2007.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 05 лютого 2015 року між позивачем (Заставодавець) та ТОВ "АС-НАФТОГАЗРЕСУРС" (Заставодержатель) було укладено Договір застави майнових прав, предметом якого є майнові права за кредитними договорами, що укладені між Заставодавцем і юридичними особами (далі - Боржники), що є його невід'ємною частиною (надалі всі вищезазначені кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування, чи інша назва договору про надання кредитних коштів на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання разом та/або окремо іменуються - Кредитний договір). Станом на 05.02.2015 заборгованість за Кредитними договорами становить 96 380 916, 83 грн., в т.ч. за Кредитним договором № 420 від 29.11.2005 - 9 745 372, 66 грн. Зобов'язання, що випливають з укладених Кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо, перелік яких наведений у Акті прийому-передачі, що буде укладений сторонами цього Договору протягом одного робочого дня після укладення цього Договору.

12 лютого 2015 року між позивачем (Заставодавець) та відповідачем (Заставодержатель) було укладено Договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим № 236 (далі - Договір застави), предметом якого є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами (далі - Боржники), що є його невід'ємною частиною (надалі всі вищезазначені кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування, чи інша назва договору про надання кредитних коштів на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання разом та/або окремо іменуються - Кредитний договір). Заборгованість за Кредитними договорами становить 96 380 916, 83 грн., в тому числі за Кредитним договором № 420 від 29.11.2005 - 9 745 372, 66 грн. Зобов'язання, що випливають з укладених Кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо, перелік яких наведений у Акті прийому-передачі, що буде укладений сторонами цього Договору протягом одного робочого дня після укладення цього Договору.

Пунктом 3.1.4 Договору застави майнових прав від 12.02.2015 встановлено, що ПАТ Авант-Банк має право звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізовувати майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за Договором банківського рахунку в повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов'язань, у разі, зокрема неповернення заставодавцем згідно з умовами Договору банківського рахунку заборгованості за залишку коштів на рахунку, процентів за користування ним, а також пені та штрафу (у разі їх нарахування).

02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України № 150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у AT "Дельта Банк". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" призначено Кадирова Владислава Володимировича.

В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08.04.2015 року тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.

Постановою НБУ № 664 від 02.10.2015 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано AT "Дельта Банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 року розпочата процедура ліквідації АТ "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 619 від 20.02.2017 року розпочата процедура ліквідації AT "Дельта Банк" з 05 жовтня 2017 року по 04 жовтня 2019 року включно.

Відповідно до п. 3.1.5 Договору застави ПАТ Авант-Банк надано право самостійно без звернення до суду здійснювати реалізацію майнових прав, наданих заставодавцем у забезпечення за кредитом.

Враховуючи прийняття постанови Правління Національного банку України № 150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" відповідач, на підставі п. 3.1.4 набув права звернути стягнення на предмет застави.

30.12.2015 між ПАТ "Авант-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко-Поло" укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого банк відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко-Поло", а останній набув належне банкові право грошових вимог на підставі кредитного договору № 420 від 29.11.2005 та іпотечного договору № 420/ІП-1.

У зв'язку з невиконанням Приватним акціонерне товариством "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання" своїх боргових зобов'язань Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко-Поло", відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" та умов іпотечного договору №420/ІП-І, посвідченого Івановою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 19 липня 2007 року за реєстровим № 3839, 12.05.2016 прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та прийняття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону "Про іпотеку". Після задоволення вимог іпотекодержателем та прийняття права власності на Предмет іпотеки Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко-Поло" як власником майна прийнято рішення про внесення його до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД", на підставі чого Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович зареєстрував право власності на це майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД".

На момент розгляду даної справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься запис про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес центр КУРЕНІВСЬКИЙ на комплекс майновий загальною площею 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що є беззаперечним доказом володіння останнім спірним майном.

Місцевим господарським судом встановлено, що в ході роботи Комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціям,. було виявлено нікчемний правочин (у розумінні ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") Договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 236, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Авант-Банк", про що складено Протокол № 5 від 18.05.2015, затверджений Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в AT "Дельта Банк" Кадировим В.В.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі №910/1208/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2016, визнано недійсним договір застави майнових прав від 12.02.2015, укладений між ПАТ "Авант-Банк" і ПАТ "Дельта Банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за № 236.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв'язку з визнанням недійсним нікчемного правочину - Договору застави майнових прав, у позивача на підставі статті 216 Цивільного кодексу України виникло право вимагати застосування наслідків недійсності вказаного нікчемного правочину шляхом відновлення становища, яке існувало до цього договору.

Місцевий господарський суд погодився з доводами позивача і задовольнив позовні вимоги, шляхом визнання позивача іпотекодержателем, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з наступних підстав.

Частина 1 статті 236 Цивільного кодексу України передбачає, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України).

Так, статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічні положення містяться у статті 208 Господарського кодексу України.

Стаття 216 Цивільного кодексу України формує загальне правило, відповідно до якого недійсний правочин не спричиняє юридичних наслідків для сторін, чи то будь-яких інших осіб, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тобто, застосування реституції, яка полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину. Таким чином, наведена стаття встановлює, що основним наслідком недійсності правочину за ЦК України, є двостороння реституція.

Тобто, за змістом статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Способами захисту прав при цьому є двостороння реституція або, у разі її неможливості, - відшкодування вартості того, що одержано (частина 1), відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди (частина 2).

Реституція - це спеціальний зобов'язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Реституція у вузькопрактичному розумінні є передусім загальним наслідком недійсності правочинів усіх видів незалежно від підстав недійсності й полягає в приведенні сторін у первісний стан.

З урахуванням положень п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК результатом реституції можна визнати такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення. Порушенням права в такому випадку визнається вчинення правочину за наявності станом на момент його вчинення дефекту, який за законом може бути підставою недійсності правочину, а реституція виступає наслідком факту визнання правочину недійсним або констатації недійсності правочину (в разі нікчемності правочину) і заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до початкового стану, тобто такого, який вони мали до вчинення правочину.

Можна вважати, що метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб'єктами - учасниками недійсного правочину

Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто, якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

За встановленої під час судового розгляду неможливості повернути одержане за правочином майно у натурі (через його втрату, псування, істотну зміну тощо) набувач повинен відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). З метою такого відшкодування заінтересована особа вправі звернутися до набувача з окремою позовною вимогою. (п.2.14 постанова пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними)

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Положення ч. 1 ст. 216 ЦК України не можуть застосовуватися як підстави позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Якщо майно було передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та/або про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися за умови, якщо майно залишається у сторони цього правочину. Якщо набувач, який набув майно за недійсним правочином, здійснив наступне відчуження майна третій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Колегія суддів звертає увагу, що майнові права, які були предметом договору застави від 12.02.2015 були відступлені ПАТ Авант-Банк Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко-Поло", а майно, що було предметом договору іпотеки перейшло у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський".

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно не надав оцінки тому факту, що на момент звернення з позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. про застосування наслідків недійсності Договору застави майнових прав від 12.02.2015, майно не залишилось у сторони цього правочину, що в свою чергу виключає підставу задоволення позову саме про застосування реституції. (Постанова Верховного суду України від 13.05.15 №6-67цс15, постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №910/7606/17).

Одночасно, колегія суддів приймає до уваги, що згідно із статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Слід також звернути увагу на те, що згідно ч.1 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом (ч.5 ст.12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Таким чином, в матеріалах справи містяться докази наявності у ТОВ Бізнес Центр Куренівський , майнових прав - права власності на майновий комплекс загальною площею 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття 3 Закону України "Про іпотеку").

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права та обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, перехід права майнової вимоги відповідача до ТОВ "Фінансова компанія "Марко Поло", звернення останнім стягнення на предмет іпотеки та подальшу його передачу до статутного капіталу ТОВ Бізнес Центр Куренівський , колегія суддів прийшла до висновку щодо безпідставності позовних вимог, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом відновлення становища, яке існувало до цього договору, на підставі статті 216 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги про застосування наслідків недійсності Договору застави майнових прав від 12.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим № 236 шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав не підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про скасування державної реєстрації (номер запису про іпотеку: 8976591 щодо заміни іпотекодержателя на Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" та відмітки про погашення іпотеки за іпотечним договором № 420/ІП-1 від 19.07.2007 року, укладеним між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") та ПАТ "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим № 3839, в реєстрі нотаріальних дій з приводу нерухомого майна, а саме: майновий комплекс, загальною площею 7976, 60 кв.м., якай розташований у АДРЕСА_2, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В), площею 4591, 90 кв.м; виробничий комплекс корпус Г-1 (літера Г), площею 1707, 80 кв.м.; виробничий корпус Д-1 (літера Д), площею 1373, 9 кв.м.; а також про поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційний номер іпотеки: 5547066 (дата та час реєстрації 27.08.2007 13:59:21) на підтвердження вчинення державної реєстрації іпотеки нерухомого майна, а саме: нерухомого майна (будівлі та споруди), загальною площею 7976, 60 кв.м., який розташований у АДРЕСА_2, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В), площею 4591, 90 кв.м; виробничий комплекс корпус Г-1 (літера Г), площею 1707, 80 кв.м.; виробничий корпус Д-1 (літера Д), площею 1373, 9 кв.м. за іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Колегія суддів зазначає, що зазначені вимоги позивача є додатковими вимогами спрямованими на відновлення порушених прав останнього та пов'язані з попередньою вимогою, тобто залежить від результату вимог про визнання позивача Іпотекодержателем за Іпотечним договором.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні вимог про визнання позивача Іпотекодержателем за Іпотечним договором, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог, в частині скасування державної реєстрації.

Доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, заслуговують на увагу, а тому останні підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення та прийняття нового, яким відмовити в задоволені позову повністю.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції та відшкодування витрат за подання апеляційних скарг покладається на позивача, в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги ОСОБА_7 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі №910/1922/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі №910/1922/18 скасувати.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 36-Б; код ЄДРПОУ 34047020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський" (04073, м.Київ, ВУЛИЦЯ КУРЕНІВСЬКА, будинок 5/7, офіс 1, код ЄДРПОУ 41410190) 7929,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 36-Б; код ЄДРПОУ 34047020) на користь ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) 7929,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

7.Матеріали справи №910/1922/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 02.04.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

О.О. Хрипун