Постанова

від 06.08.2019 по справі 910/1922/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/1922/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т.Б.

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.

за участю представників:

позивача - Бабій В.В. (адвокат),

відповідача - не з`явилися,

третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Куренівській" - Білінський О.М. (адвокат); Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Басій К.С. (адвокат); Приватне акціонерне товариств "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" - Дроботько О.В. (адвокат); ОСОБА_1 - Святюк С.П. (адвокат), Яцько Р.М. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 (судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.

до Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

2. Приватне акціонерне товариство "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський"

2. Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Іванова Світлана Миколаївна

3. Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна

4. ОСОБА_1

про застосування наслідків недійсності договору застави майнових прав,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" (далі - ПАТ "Авант-Банк") про застосування наслідків недійсності договору застави майнових прав від 12.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим №236 у реєстрі нотаріальних дій, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав АТ "Дельта Банк", а саме:

- визнати ПАТ "Дельта Банк" іпотекодержателем за іпотечним договором від 19.07.2017 №420/ІП-1, укладеним між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк" (далі - ЗАТ "ТАС-Інвестбанк") (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Омега Банк") та Приватним акціонерним товариством "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" (далі - ПРАТ "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу") і посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим №3839 у реєстрі нотаріальних дій з приводу нерухомого майна (далі - іпотечний договір від 19.07.2007), а саме майнового комплексу загальною площею 7976, 60 кв.м., розташованого у АДРЕСА_2 , до складу якого входять: виробничий корпус В-3 (літера В), площею 4591, 90 кв.м; виробничий комплекс корпус Г-1 (літера Г), площею 1707, 80 кв.м.; виробничий корпус Д-1 (літера Д), площею 1373, 9 кв.м. (далі - спірне нерухоме майно);

- скасувати державну реєстрацію (номер запису про іпотеку: 8976591) щодо заміни іпотекодержателя на ПАТ "Авант-Банк" і відмітку про погашення іпотеки за іпотечним договором від 19.07.2007 за реєстровим №3839 у реєстрі нотаріальних дій з приводу спірного нерухомого майна;

- поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційний номер іпотеки 5547066 (дата та час реєстрації 27.08.2007 13:59:21) на підтвердження вчинення державної реєстрації іпотеки спірного нерухомого майна за іпотекодержателем ПАТ "Дельта Банк" з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку із визнанням у рішенні господарського суду в іншій справі недійсним нікчемного правочину - договору застави майнових прав у позивача на підставі статті 216 Цивільного кодексу України виникло право вимагати застосування наслідків недійсності зазначеного нікчемного правочину шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення цього договору.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" задоволено повністю.

Визнано ПАТ "Дельта Банк" іпотекодержателем за іпотечним договором від 19.07.2007 за реєстровим №3839 в реєстрі нотаріальних дій з приводу спірного нерухомого майна. Скасовано державну реєстрацію (номер запису про іпотеку 8976591 щодо заміни іпотекодержателя на ПАТ "Авант-Банк" і відмітку про погашення іпотеки за іпотечним договором від 19.07.2007. Поновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційний номер іпотеки 5547066 на підтвердження вчинення державної реєстрації іпотеки спірного нерухомого майна за іпотекодержателем ПАТ "Дельта Банк" з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Здійснено розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив із того, що укладений між позивачем і відповідачем договір застави майнових прав від 12.02.2015 було визнано недійсним у судовому порядку, а тому за позивачем відновлюється статус іпотекодержателя за іпотечним договором від 19.07.2007 за реєстровим №3839 у реєстрі нотаріальних дій з приводу спірного нерухомого майна, оскільки забезпечене цим іпотечним договором дійсне зобов`язання до теперішнього часу невиконане.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк". Здійснено розподіл судових витрат.

Постанову обґрунтовано тим, що майнові права, які були предметом договору застави від 12.02.2015, ПАТ "Авант-Банк" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко-Поло" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Марко-Поло"), а майно, що було предметом договору іпотеки, перейшло у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський" (далі - ТОВ "БЦ "Куренівський"). Отже, суд першої інстанції безпідставно не надав оцінки тому факту, що на момент звернення з позовом ПАТ "Дельта Банк" про застосування наслідків недійсності договору застави майнових прав від 12.02.2015 майно не залишилось у сторони цього правочину, що, в свою чергу, виключає наявність підстав для задоволення позову саме про застосування реституції.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ПАТ "Дельта Банк" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 залишити без змін.

Наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтовано тим, що висновок суду апеляційної інстанції про перехід майнових прав за кредитним договором від 29.11.2005 №420 і за договором іпотеки майнових прав від 12.02.2015, а в подальшому - ТОВ "Фінансова компанія "Марко-Поло" на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015 здійснено із неправильним застосуванням положень статей 216, 236, 512, 514 Цивільного кодексу України (не застосовано закон, який підлягав застосуванню), оскільки договір застави майнових прав від 12.02.2015, в силу його недійсності, не спричиняє жодних правових наслідків.

Крім того, висновок про набуття права власності ТОВ "БЦ "Куренівський" на майновий комплекс у зв`язку із наявністю запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено із неправильним застосуванням положень статей 2, 3, 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" і статей 216, 236, 512, 514 Цивільного кодексу України.

На думку заявника, апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк", неправильно застосував положення статті 216 Цивільного кодексу України.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу третя особа - ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін, наголошуючи на правомірності висновків апеляційного господарського суду і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018.

3.4. До Верховного Суду 02.08.2019 надійшло клопотання від ПАТ "Дельта Банк" про передачу справи №910/1922/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. До початку судового засідання 11.07.2019 ТОВ "БЦ "Куренівський" подало клопотання про відкладення розгляду справи, надання для ознайомлення матеріалів справи та встановлення додаткового строку для надання відзиву на касаційну скаргу, за результатом розгляду якого у судовому засіданні відмовлено у задоволенні клопотання.

У відкритому судовому засіданні 06.08.2019 розглянуто клопотання позивача про передачу справи №910/1922/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду та відмовлено у його задоволенні.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача і третіх осіб, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 29.11.2005 між ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" (правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство "Сведбанк Інвест", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") і Відкритим акціонерним товариством "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу", було укладено кредитний договір №420 (далі - кредитний договір).

4.4. Відповідно до умов цього кредитного договору банк відкриває позичальнику кредит у доларах США та/або гривнях та/або євро на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 300 000 доларів США, що зменшується згідно з додатком №1 до договору.

4.5. Між ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" (іпотекодержатель) і ВАТ "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір від 19.07.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за №3839.

Відповідно до умов іпотечного договору іпотекодавець як боржник за основним зобов`язанням передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку (забезпечення виконання зобов`язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений у розділі 2 іпотечного договору, у забезпечення наступних зобов`язань позичальника, що випливають із кредитного договору (додаткового договору №1 від 19.07.2007), укладеного між ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" та ВАТ "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу", згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися мультивалютною кредитною лінією (кредитними траншами) у гривнях та/або доларах США та/або євро, що надаються кредитодавцем для цілей поповнення обігових коштів, реструктуризації заборгованості, що виникла раніше, придбання необоротних активів, у межах кредитної відновлювальної лінії, із загальним лімітом заборгованості 6 515 000,00 грн під проценти на строк до 28.06.2009 включно.

4.6. Пунктом 2.1 іпотечного договору від 19.07.2007 передбачено, що предметом іпотеки є майновий комплекс загальною площею 7 976,60 кв.м., розташований у місті АДРЕСА_2, до складу якого входить: виробничий корпус В-3 (літера В), площею 4591, 90 кв.м.; виробничий корпус Г-1 (літера Г), площею 1707, 80 кв.м.; виробничий корпус Д-1 (літера Д), площею 1373, 9 кв.м.

4.7. Предмет іпотеки належав іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на майновий комплекс (серія МК в„– 010005929) від 18.10.2002, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва на підставі наказу про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна від 18.10.2002 №816 В.

4.8. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 23 479, 79 кв.м, яка надана у користування згідно з рішеннями Київської міської адміністрації від 27.04.2000 №104/825, від 12.02.2004 №63/1273, актом на право постійного користування землею від 15.09.1967 (пункт 2.5 іпотечного договору від 19.07.2007).

4.9. У пункті 2.7 іпотечного договору від 19.07.2007 визначено, що на дату укладання цього договору іпотека, яка надається іпотекодержателю, є наступною, оскільки нежилі приміщення перебувають в іпотеці у Відкритому акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник АППБ "АВАЛЬ", в особі Київської регіональної дирекції, попередній іпотекодержатель) за іпотечним договором від 25.06.2005 №01/02-01/03-480. Іпотечний договір укладається за письмовою згодою попереднього іпотекодержателя (лист від 18.07.2007 №09- 07/01/09/4948).

4.10. Місцевий господарський суд установив, що 05.02.2015 між позивачем (заставодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "АС-НАФТОГАЗРЕСУРС" (заставодержатель) було укладено договір застави майнових прав, предметом якого є майнові права за кредитними договорами, укладеними між заставодавцем і юридичними особами (боржниками), що є його невід`ємною частиною (надалі всі зазначені кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування, чи інша назва договору про надання кредитних коштів на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання разом та/або окремо іменуються - кредитний договір). Станом на 05.02.2015 заборгованість за кредитними договорами становить 96 380 916,83 грн, в тому числі за кредитним договором від 29.11.2005 - 9 745 372,66 грн, зобов`язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо, перелік яких наведено в акті прийому-передачі, що буде укладений сторонами цього договору протягом одного робочого дня після укладення цього договору.

4.11. 12.02.2015 між позивачем (заставодавець) і відповідачем (заставодержатель) укладено договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим №236, предметом якого є майнові права за кредитними договорами, укладеними між заставодавцем і юридичними особами, що є його невід`ємною частиною. Заборгованість за кредитними договорами становить 96 380 916,83 грн, у тому числі за кредитним договором від 29.11.2005 №420 - 9 745 372,66 грн. Зобов`язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо, перелік яких наведено в акті прийому-передачі, що буде укладений сторонами цього договору протягом одного робочого дня після укладення цього договору.

4.12. За змістом пункту 3.1.4 договору застави майнових прав від 12.02.2015 ПАТ "Авант-Банк" має право звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права), реалізовувати майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за договором банківського рахунка в повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов`язань, у разі, зокрема, неповернення заставодавцем згідно з умовами договору банківського рахунка заборгованості за залишком коштів на рахунку, процентів за користування ним, а також пені та штрафу (у разі їх нарахування).

4.13. 02.03.2015 на підставі постанови Правління Національного банку України №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПAT "Дельта Банк". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" призначено Кадирова Владислава Володимировича.

У подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 №71 запроваджено тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" на шість місяців із 03.03.2015 по 02.09.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 №147 строк здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" продовжено по 02.10.2015 включно.

Постановою Національного банку України від 02.10.2015 №664 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано AT "Дельта Банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 №181 розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.02.2017 №619 розпочато процедуру ліквідації AT "Дельта Банк" із 05.10.2017 по 04.10.2019 року включно.

4.14. Відповідно до пункту 3.1.5 договору застави майнових прав 12.02.2015 ПАТ "Авант-Банк" надано право самостійно, без звернення до суду, здійснювати реалізацію майнових прав, наданих заставодавцем у забезпечення за кредитом.

4.15. Ураховуючи прийняття постанови Правління Національного банку України №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", відповідач на підставі пункту 3.1.4 набув права звернути стягнення на предмет застави.

4.16. 30.12.2015 між ПАТ "Авант-Банк" і ТОВ "Фінансова компанія "Марко-Поло" укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого банк відступив ТОВ "Фінансова компанія "Марко-Поло", а останній набув належне банкові право грошових вимог на підставі кредитного договору та іпотечного договору.

4.17. У зв`язку із невиконанням ПрАТ "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання" своїх боргових зобов`язань ТОВ "Фінансова компанія "Марко-Поло" відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" та умов іпотечного договору від 19.07.2007, 12.05.2016 прийняло рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та прийняття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Після задоволення вимог іпотекодержателем і прийняття права власності на предмет іпотеки ТОВ "Фінансова компанія "Марко-Поло" як власник майна прийняло рішення про внесення його до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" (далі - ТОВ "ЖКГ-БУД"), на підставі чого приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович зареєстрував право власності на це майно за ТОВ "ЖКГ-БУД".

4.18. Суди попередніх інстанцій установили, що на момент розгляду цієї справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно є запис про право власності ТОВ "БЦ "Куренівський" на комплекс майновий загальною площею 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, буд.5 /7 , що є беззаперечним доказом володіння товариством спірним майном.

4.19. Як установив місцевий господарський суд, Комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціям, було виявлено нікчемний правочин (у розумінні статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") договір застави майнових прав від 12.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. і зареєстрований в реєстрі за №236, укладений між ПАТ "Дельта Банк" і ПАТ "Авант-Банк", про що складено протокол від 18.05.2015 №5, затверджений уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в AT "Дельта Банк" Кадировим В.В.

4.20. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі №910/1208/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 і постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2016, визнано недійсним договір застави майнових прав від 12.02.2015.

Отже, предметом позову у цій справі є застосування наслідків недійсності договору застави майнових прав від 12.02.2015, укладеного між ПАТ "Авант-Банк" і ПАТ "Дельта Банк".

4.21. Враховуючи положення частини першої статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

4.22. Частиною першою статті 216 цього Кодексу визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічні положення наведено у статті 208 Господарського кодексу України.

Реституція - це поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоду, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах.

За правилами цієї статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише щодо сторін такого правочину, тому на особу, яка не брала участі у правочині, не може бути покладено обов`язок повернути майно за цим правочином.

4.23. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд застосував наслідки недійсності правочину (договір застави майнових прав), який було визнано недійсним у судовому порядку, враховуючи, що права позивача як іпотекодержателя за договором залишаються чинними з моменту його первинної реєстрації у Державному реєстрі іпотек з огляду на положення частини першої статті 236 Цивільного кодексу України, згідно якою нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

4.24. Проте застосовуючи положення статей 215, 216 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції не врахував, що норма частини першої статті 216 цього Кодексу не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача із застосуванням правового механізму, визначеного статтями 215, 216 Цивільного кодексу України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо до цього існують підстави, передбачені статтею 388 зазначеного Кодексу, які дають право витребувати у набувача таке майно.

4.25. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4.26. Слід також звернути увагу на те, що за змістом частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

4.27. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

4.28. При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

4.29. Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

4.30. Як установили господарські суди, майнові права, які були предметом договору застави від 12.02.2015, ПАТ "Авант-Банк" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Марко-Поло", яке здійснило звернення стягнення на предмет іпотеки, а майно, що було предметом договору іпотеки, перейшло у власність ТОВ "БЦ "Куренівський", про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно є запис про право власності останнього на майновий комплекс загальною площею 7976,6 кв.м, що складається в цілому з літ.В - виробничий корпус В-. пл. - 4591,90 кв.м, літ.Д - виробничий корпус Д-1 пл. - 1379,90 кв.м, літ.Г - виробничий корпус Г-1 пл. - 1707,8 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, буд.5/7 та є беззаперечним доказом володіння спірним майном.

4.31. Ураховуючи викладені обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо безпідставності позовних вимог про застосування наслідків недійсності договору застави майнових прав від 12.02.2015, оскільки на момент звернення ПАТ "Дельта Банк" з позовом до господарського суду, майно не залишилось у сторони цього правочину, що, в свою чергу, виключає наявність підстав для задоволення позовних вимог за правилами реституції.

4.32. Крім того, позивач заявив вимоги про скасування державної реєстрації (номер запису про іпотеку: 8976591) щодо заміни іпотекодержателя на ПАТ "Авант-Банк" і відмітки про погашення іпотеки за іпотечним договором №420/ІП-1 від 19.07.2007 із приводу спірного нерухомого майна; про поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційний номер іпотеки: 5547066 (дата та час реєстрації 27.08.2007 13:59:21) на підтвердження вчинення державної реєстрації іпотеки нерухомого майна за іпотекодержателем ПАТ "Дельта Банк" з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

4.33. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

4.34. У пункті 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

4.35. Зважаючи на положення статті 2 та пункту 9 частини першої статті 27 зазначеного Закону, вимоги скаржника залежать від результату розгляду вимог про визнання позивача іпотекодержателем за іпотечним договором, тому є додатковими вимогами, спрямованими на відновлення порушених прав заявника.

4.36. Ураховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції про безпідставність позовних вимог у частині скасування державної реєстрації, враховуючи, що суд не визнав позивача іпотекодержателем за іпотечним договором від 19.07.2007.

4.37. Посилання скаржника на практику Верховного Суду (постанови від 22.12.2018 у справі №642/1269/16-ц, від 25.09.2018 у справі №01/5026/1159/2011, від 29.08.2018 у справі №910/20999/17, від 06.06.2018 у справі №902/550/17, від 17.04.2018 у справі №905/1748/17, від 10.04.2018 у справі №910/1088/13), як на підтвердження своєї позиції судова колегія вважає не переконливими, оскільки обставини справ і предмет спору у зазначених справах є відмінними від тих, що розглядається у цій справі.

4.38. Інші доводи скаржника до уваги не приймаються, оскільки відповідно до частини другої статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.39. Доводи, викладені ПАТ "Дельта Банк" у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду та стосуються лише переоцінки обставин справи, тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З огляду на надану оцінку висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що майнові права, які були предметом договору застави від 12.02.2015, ПАТ "Авант-Банк" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Марко-Поло", а майно, що було предметом договору іпотеки перейшло у власність ТОВ "БЦ "Куренівський", дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову за правилами реституції.

5.6. Водночас Верховний Суд погоджується із доводами, наведеними у відзиві третьої особи - ОСОБА_1 на касаційну скаргу, як такими, що узгоджуються із встановленими судами обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат

6.1 . Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі №910/1922/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т.Б. Дроботова