Постанова

від 28.03.2019 по справі 303/1414/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/1414/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 березня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

з участю секретаря - Чучка Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 06 серпня 2018 року (головуючий суддя Довжанин В.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У березі 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради (далі: Ліцей) про стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати при звільненні працівника та моральної шкоди

Позов мотивовано тим, що вона працювала у відповідача на посаді вчителя математики із 01.09.2004 більше 13 років.

Наказом начальника ліцею №116-к від 15.12.2017 її звільнено з посади вчителя математики з 21.12.2017 за власним бажанням.

Всупереч вимогам статті 116 КЗпП станом на день звільнення відповідач не провів з нею повного розрахунку з виплати заробітної плати. Натомість розрахунок було проведено лише 25.01.2018 в сумі 5 432,21 грн.

Період невиплати належних їй сум становив з 21.12.2017 по 25.01.2018, тобто 100 робочих годин. У позивача, як у вчителя, згідно робочого графіку, було 20 робочих годин на тиждень при трьох робочих днях - вівторок, середа, четвер. Середньогодинна заробітна плата за жовтень-листопад 2017 року становила 103,83 грн. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 10383,00 грн., які позивач і просила стягнути з відповідача.

Крім того, непроведення відповідачем в день звільнення повного розрахунку призвело до того, що позивач більше місяця не отримувала належних їй виплат та залишилася без засобів існування. Такі неправомірні дії відповідача завдали їй моральної шкоди, яка виразилась в тому, що позивач та члени її сім'ї змушені були обмежити себе у життєво необхідних витратах. Моральну шкоду позивач оцінює у 5 000,00 грн.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 06.08.2018 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із Ліцею на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 10 383 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

ОСОБА_1 дане рішення суду не оскаржила.

На це рішення подав апеляційну скаргу Ліцей. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач критично оцінює покази свідків про те, що ОСОБА_1 працювала 21.12.2017; інші свідки надавали показання, що не бачили ОСОБА_1 на роботі 21.12.2017 та вказували, що через її відсутність 21.12.2017 просили провести урок інших викладачів; оскільки працівник 21.12.2017 в день звільнення не працював, то суми мали бути виплачені у силу ч. 1 ст. 116 КЗпП не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила рішення суду залишити без змін.

Оскільки ОСОБА_1 рішення суду не оскаржила, апеляційний суд, з урахуванням принципу диспозитивності, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції - у частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 10383 грн., не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено вбачається з матеріалів справи, що з 01 вересня 2004 року ОСОБА_1 була призначена на посаду вчителя математики Мукачівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою (після реорганізації навчального закладу - Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою), з якої наказом начальника ліцею-інтернату №116-к від 15.12.2017 була звільнена за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України днем 21 грудня 2017 року. Бухгалтерії ліцею-інтернату наказано провести повний розрахунок з працівником (а.с.15-19).

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення (ч.1 ст. 47, ч. 1 ст. 116 КЗпП України).

Так, згідно платіжних відомостей за грудень 2017 року та Виписки за картковим рахунком клієнта, ОСОБА_1 у грудні було виплачено заробітну плату в сумі 3664,95 грн. та 1572,38 грн. (а.с.42,44) - кошти були зараховані на картковий рахунок 15.12.2017 та 22.12.2017, відповідно (а.с. 88).

При цьому, згідно Виписки за картковим рахунком клієнта, 25.01.2018 відбулося зарахування заробітної плати та виплат, прирівняних до неї у розмірі 5 432,21 грн. (а.с.21, 88).

Таким чином, розрахунок із ОСОБА_1 було проведено 25.01.2018. Представник відповідача зазначав, що кошти на картковий рахунок позивача не були переведені при її звільнені через фінансові негаразди та відсутність коштів у відповідача, та не заперечував, що повний розрахунок при звільненні з позивачем було проведено 25.01.2018. Спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, між сторонами немає.

Факт відсутності позивача на роботі 21 грудня 2017 року відповідачем належними та допустимими доказами доведено не було, зокрема, не було складено відповідний акт. Так, у табелі обліку використання робочого часу за грудень 2017 року щодо ОСОБА_1 за 21 грудня 2017 року містить пусту клітинку (а.с.31). При тому, що згідно типової форми №П-5, затвердженої наказом Держкомстату України від 05.12.2008 №489, у разі відсутності працівника проставляється відповідне умовне позначення - зокрема, у разі прогулу, повинно бути - ПР.

В той же час, відповідачем не було спростовано того, що позивачем 21.12.2017 проводились уроки (в тому числі, контрольні роботи), що підтверджується копіями записів в журналах, фототаблицями з контрольними роботами ліцеїстів (а.с.48-55, 91-99).

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З точки зору Закону заходи, встановлені статтею 117 Кодексу законів про працю України, є відповідальністю роботодавця перед працівником в разі несвоєчасного розрахунку при звільненні. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Оскільки розрахунок при звільнені з позивачем було проведено лише 25.01.2018, вона має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Судом, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого1995 року № 100, правильно визначено розмір середньої заробітної плата позивача за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10 383,00 грн. - заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці склала 18688,94 грн. (9344,47 грн. - за жовтень 2017 року + 9344,47 грн. за листопад 2017 року, а.с.20); фактично відпрацьований час за останні два повні календарні місяці складає: 180 годин (86 годин - у жовтні 2017 + 94 години - у листопаді 2017 року); середньогодинна заробітна плата за останні два повні календарні місяці перед звільненням складає 103,83 грн. (18 688,94 грн. : 180 год.); період невиплати всіх належних сум позивачу з 21.12.2017 по 25.01.2018, загальна кількість робочих годин у розрахунковому періоді - 100 (20 робочих годин у грудні 2017 року + 80 робочих годин у січні 2018 року, по день фактичного розрахунку).

Відповідачем правильність такого розрахунку не спростовано.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують У відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Закарпатського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою - залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 06 серпня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 квітня 2019 року.

Головуюча:

Судді: