Постанова

від 17.03.2019 по справі 441/1896/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/1896/17 Головуючий у 1 інстанції: Перетятько О.В.

Провадження № 22-ц/811/1911/18 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 54

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Крайник Н.П.

суддів Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П.

при секретарі Куцику І.Б.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львовіцивільну справуза апеляційноюскаргою Відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації Львівської області на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 березня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації Львівської області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

14.12.2017року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відділу освіти Городоцької РДА про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що на підставі наказу відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації Львівської області №487 від 10.09.2013 року він був прийнятий на роботу та призначений на посаду директора Городоцької дитячо-юнацької спортивної школи.У зв`язку з призовом на військову службу військовозобов`язаних на підставі Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» та Указу ПрезидентаУкраїни від21липня 2014року №607"Прочасткову мобілізацію",16.09.2016 року з ним булоукладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та зараховано до списків особового складу військової частини № НОМЕР_1 .

У зв`язку з прийняттям його на військову службу за контрактом, відповідачем було видано наказ № 634 від 29.09.2016 року про його звільнення за п. 3 ст.36,44КЗпП України з 16.09.2016 року, з яким його ознайомлено 21.11.2017 року. Вважає, що дії відповідача щодо його звільнення з роботи є незаконними, просить поновити його на раніше займаній посаді та стягнути середній заробіток з дня звільнення до дня поновлення на роботі.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 27 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді директора Городоцької дитячо-юнацької спортивної школи з 29.09.2016 року.

Зобов`язано Відділ освіти Городоцької РДА провести розрахунок та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 29.09.2016 року до поновлення на роботі.

Рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Відділу освіти Городоцької РДА в дохід держави. судовий збір у розмірі 640, 00 грн.

Рішення суду оскаржив відповідач - Відділ освіти Городоцької районної державної адміністрації Львівської області.

Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з`ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що судом не взято до уваги пояснення відповідача щодо пропущення позивачем строків звернення до суду з даним позовом. Крім того, зазначив, що поза увагою суду залишилося те, що позивач отримав трудову книжку та примірник наказу про звільнення № 634 від 29.09.2016 року, власноручно написав заяву на звільнення від 16.09.2016 року та йому було виплачено вихідну допомогу при звільненні в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Також вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено вимоги ст. 235 КЗпП України, оскільки термін виплати позивачу заробітної плати з 29.09.2016 року до поновлення на роботі перевищує річний строк встановлений КЗпП України..

Просить скасувати рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 березня 2018 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації Нестер С.М. просила скаргу задолити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки гарантії, зазначені у ч. 3 ст. 119 КЗпП України, стосуються лише громадян, призваних на військову службу до закінчення особливого періоду або під час мобілізації. Тому, оскільки позивач добровільно уклав контракт про проходження військової служби в період, коли мобілізація скінчилася, зазначені гарантії на нього не поширюються (а.с.32-34).

Позивач ОСОБА_1 проти скарги заперечив та пояснив, що дії відповідача по його звільненню з роботи є незаконними, оскільки його було звільнено, а не увільнено від виконання обов`язків директора Городоцької дитячо-юнацької спортивної школи у зв`язку з укладенням контракту про проходження строкової військової служби. Єдиною причиною його увільнення було саме укладення контракту, пов`язаного з військовою службою, тому в силу закону він повинен був бути увільнений, а не звільнений з роботи. Крім того, що був звільнений під час особливого періоду, оскільки підставою для закінчення такого має бути Указ Президента України про демобілізацію, якого прийнято не було. Просив у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно п.3ч.1ст. 36КЗпП Українипідставою припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника-фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову службу), крім випадків, коли за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до ч.3, 4 ст. 119 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.119КЗпП України (в редакції станом 12.06.2016 року) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюєтьсявиплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 наказом директора №487 від 10.09.2013 рокубув прийнятий на роботу та призначений на посаду директора Городоцької дитячо-юнацької спортивної школи, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 7-8 ).

Наказом керівника відділу освіти Городоцької районнох державної адміністрації№ 634 від 29.09.2016 року ОСОБА_1 звільнено за п. 3 ст.36,ст.44КЗпП України з 16.09.2016 рокуу зв`язку з призовом на військову службу (а.с. 9 ).

16.09.2016 року Міністерством Оборони України зпозивачем було укладено контракт про проходження військової служби у Зборойних Силах України, відповідно до якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання проходити військову службу в Збройних силах України протягом строку контракту - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (а.с. 142).

Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_2 від 12.09.2016 року ОСОБА_1 військову присягу прийняв 01.10.2016 року у в/ч НОМЕР_1 , та якому присвоєно військове звання молодший сержант (а.с.12-14).

Відповідно довідки від 01.11.2017 року №1309 (а.с.15) молодший сержант ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 м. Львів.

Як пояснив позивач в засіданні апеляційної інстанції, він перебуває на військовій службі по даний час.

Матеріалами справи встановлено, що перебуваючи на військовій службі, ще до закінчення строку дії контракту, позивач звернувся до керівника відділу освіти Городоцької РДА із заявою від 15.11.2017 року про поновлення його на посаді директора Городоцької дитячо-юнацької спортивної школи (а.с.10).

На його звернення від 15.11.2017 року керівник відділу освіти Городоцької РДА листом від 21.11.2017 року відмовив позивачу у поновленні його на попередній посаді, у зв`язку з тим, що на таку прийнято іншого працівника, та оскільки він звільнився з роботи на підставі п. 3 ст.36,ст.44КЗпП України з 16.09.2016 року, що підтверджується власноручно написаною ним заявою, за ним не зберігається робоче місце (а.с.11).

Задовольняючи позовні вимог ОСОБА_1 про поновлення його на посаді директора Городоцької дитячо-юнацької спортивної школи та зобов`язуючи відповідача нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.09.2016 року до поновлення на роботі, районний суд виходив з того, що оскільки позивач був прийнятий на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, він не підлягав звільненню, а увільненню від роботи (звільненню від виконання посадових обов`язків) відповідно до статті 119 КЗпП України. При цьому за ним повинно зберігатися місце роботи, посада та середній заробіток.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з наступних мотивів.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 , яку від подав роботодавцю після укладення з ним контракту на проходження військової служби, останній просив звільнити його з роботи на підставі п. 3 ст.36,ст.44КЗпП України з 16.09.2016 року у зв`язку з призовом на військову службу. На даний час продовжує проходити військову службу за контрактом, строк якого не на час розгляду справи апеляційним судом не закінчився, що виключає, на думку колегії суддів, його поновлення на даний час на попередньо займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, під час розгляду справи апеляційним судом, сторонам надавалася можливість позасудового врегулювання спору, та наказом Городоцької районноїдержавної адміністраціїЛьвівської області№ 9від 06.02.2019року ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді з 29.09.2016 року, а наказом Городоцької районноїдержавної адміністраціїЛьвівської області № 11 від 06.02.2019 року увільнено ОСОБА_1 від роботи у зв`язку із призовом його на військову службу за контрактом із збереженням місця роботи, посади з 29 вересня 2016 року на період проходження строкової військової служби.

З наведених мотивів, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуВідділу освітиГородоцької районноїдержавної адміністраціїЛьвівської області задоволити.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 березня 2018 року скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації Львівської області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складенняповної постанови.

Повний текст постанови складено 01.04.2019 року.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Шеремета Н. О.

Цяцяк Р. П.