Постанова

від 28.03.2019 по справі 809/1179/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №809/1179/17

адміністративне провадження №К/9901/6888/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - Титенко М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2017 (колегія у складі суддів: Гулид Р.М. Кузьмич С.М., Довга О.Ї. ) у справі № 809/1179/17 (876/10864/17) за позовомПриватної фірми Галицький двір доГоловного управління ДФС в Івано-Франківській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма Галицький двір звернулася з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.08.2017 №0006181402 (Форма "В4"), №0006121402 (Форма "Р"), №0006131402 (Форма "Р")

Позовні вимоги обґрунтовані реальністю виконання господарських операцій зі спірними контрагентами, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 відмовлено у задоволенні позову з підстав ненадання позивачем суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських відносин з контрагентами.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2017 скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства та нереальності господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що судове рішення було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судом з'ясовані неповно.

В письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, зауваживши на закритті 28.02.2018 кримінального провадження №32017090000000041 у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 09.06.2017 №974, №975, виданих ГУ ДФС в Івано-Франківській області начальником відділу перевірок ризикованих платників управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області згідно із п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок на II квартал 2017 року проведено планову виїзну документальну перевірку приватної фірми Галицький двір з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки від 10.07.2017 №671/09-19-14-02/22197173, на підставі якого контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 04.08.2017:

№0006121402, яким за порушення пп. 14.1.257 п. 14.1 ст.14, п. 44.1,44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1450028,00 грн., з яких 1213479 грн. - основний платіж та 236549 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0006181402, яким за порушення п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 40105 грн., за грудень 2016 року;

№0006131402, яким за порушення п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1757225,00 грн., з яких 1405780 грн. за основним платежем та 351445 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1,а.с.144-146).

Виявлені порушення відповідач пов'язує з недоведеністю реальності здійснення господарських операцій з придбання будівельних робіт, товарно-матеріальних цінностей у контрагентів: ТОВ СБНП , ТОВ ТПК ІФ , ТОВ Кіруг , ТОВ Сільвер-Буд , ТОВ Олафсон . На підставі самостійних розрахунків та самостійного визначення показника собівартості продукції (квартир) в порівнянні з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 24.11.2014), податковим органом встановлено, що при реалізації квартир та нежитлових приміщень у січні 2015 року кінцевому споживачу в окремих випадках визначено базу оподаткування податком на додану вартість за ціною реалізації, яка була нижче собівартості зазначених реалізованих приміщень.

А також завищено відсоток співвідношення площі реалізованих квартир та нежитлових приміщень до загальної площі квартир та нежитлових приміщень по житловому будинку в м. Бурштин згідно декларації про готовність, в результаті чого завищено витрати від операційної діяльності (собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт. послуг)) за 2014 рік, що не вплинуло на визначення суми податку на додану вартість.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій позивача з названими контрагентами, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Апеляційним судом були досліджені усі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та до складу витрат при формуванні фінансового результату, а також підтвердження реального виконання сторонами господарських операцій за перевірямий період первинними документами податкового обліку, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

В той же час, суд першої інстанції в обґрунтування правомірності здійснених податковим органом донарахувань фактично процитував акт перевірки, не здійснюючи, при цьому, дослідження аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді.

Наведені судом першої інстанції обставини, з огляду на правила формування податкового кредиту та фінансового результату, регламентовані положеннями Податкового кодексу України не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів або інших доказів, які спростовують такі доводи.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку), визначається у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат на підставі податкових накладних виданих контрагентом.

А також об'єктивно взято до уваги, що протоколи допитів не покладені в основу будь-якого звинувачення у скоєнні кримінального правопорушення з боку посадових осіб позивача чи його контрагентів та не знайшли свого належного підтвердження в ході розгляду справи і оцінки зібраних доказів з боку суду загальної юрисдикції, у вигляді винесеної постанови чи обвинувального вироку.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, зазначена відповідачем у касаційній скарзі інформація про кримінальне провадження внесене до ЄРДР №32017090000000041 від 10.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, вперше повідомляється у суді апеляційної інстанції, в основу висновків акта перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень не була покладена.

Крім того, звертається увага, що реалізація продукції за ціною нижче її собівартості не свідчить про те, що господарська операція не пов'язана з господарською діяльністю та відповідно не позбавляє платника права на формування витрат, доходів та податкового кредиту. Договірна ціна є звичайною ціною та є ринковою ціною, якщо іншого не доведено передбаченими Податковим кодексом України методами визначення звичайної ціни, і такий обов'язок щодо доведення покладено саме на контролюючий орган.

Інших переконливих доводів ніж зазначено в касаційній скарзі, в тому числі і в ході розгляду у судах попередніх інстанцій, на підтвердження того, що відомості у первинних документах, складенням яких були опосередковані правовідносини між позивачем та контрагентами, є недостовірними та суперечливими, податковою інспекцією не представлено.

В розрізі наведеного вище, касаційний суд вбачає законні підстави погодитись з висновком апеляційного суду, не спростованим доводами касаційної скарги, про недоведеність податковим органом порушень позивачем податкового законодавства, який зроблено з правильною оцінкою усіх доказів в сукупності та обставин у даній справі.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду