Постанова

від 02.04.2019 по справі 815/7192/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №815/7192/15

адміністративне провадження №К/9901/29178/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні - Сервіс"

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у складі суддів Ступакової І.Г., Бітова А.І., Милосердного М.М.,

у справі №815/7192/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні-Сервіс

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В :

24 грудня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юні-Сервіс (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 16 листопада 2015 року №0002542205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 2453462 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1226731 грн, та №0002532205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 2152159 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1076079 грн 50 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

09 березня 2016 року постановою Одеського окружного адміністративного суду позив задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 16 листопада 2015 року №0002532205

та №0002542205, з мотивів того, що у податкового органу не має безперечних доказів не підписання керівником Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗУКРАЇНА-2020 первинних документів по операціям з Товариством, цей факт у вироку по кримінальній справі не встановлений, а тому первинні документи надані позивачем, враховуючи відсутність до них будь-яких зауважень податкового органу та можливість встановити з них зміст господарських операцій, мають бути враховані судом як належні докази у справі.

31 січня 2017 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року, прийнято по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Юни-Сервис до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено в повному обсязі.

Ухвалюючи постанову суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що надані позивачем первинні документи отримані від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 не є доказами реального здійснення спірних господарських операцій, що в сукупності з виявленими фактами фіктивної діяльності вказаного контрагента позивача свідчить про безтоварність спірних господарських операцій, що виключає право ТОВ Юни-Строй на формування валових витрат та податкового кредиту за такими.

23 лютого 2017 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на грубе порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Позивач посилається на процесуальні порушення судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного перегляду, зокрема поновлення строку на апеляційний перегляд (на думку позивача безпідставне), не задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, не надання оцінки зібраним по справі доказам поданим позивачем щодо реальності господарських операцій за його взаємовідносинами з його контрагентом, невірне викладення висновку вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року.

20 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 24 лютого 2017 року, справа з суду першої інстанції не була витребувана.

Податковим органом заперечення або відзив на касаційну скаргу Товариства до Суду не надавалися, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

26 лютого 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/29178/18 передані до Верховного Суду.

28 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду прийнято до свого провадження матеріали касаційної скарги №К/9901/29178/18 та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу №815/7192/15.

20 березня 2018 року справа №815/7192/15 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33659806, перебуває на податковому обліку з 01 листопада 2005 року, є платником податку на додану вартість з 04 листопада 2005 року.

Податковим органом у жовтні 2015 року проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю ГазУкраїна-2020 за період січень-березень, червень 2013 року, результати якої викладені в акті перевірки від 27 жовтня 2015 року №2351/15-54-22-05/33659806 (далі - акт перевірки).

16 листопада 2015 року керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням - рішенням №0002542205 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 2453462 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1226731 грн. Правовою підставою збільшення податку за 2013 рік наведені положення статей 134, 135, 136, 137 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням - рішенням №0002532205 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2152159 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1076079 грн 50 коп. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання за період січень-березень, червень 2013 року визначені положення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для висновків податкового органу актом перевірки про завищення позивачем валових витрат за 2013 рік та заниження податку на додану вартість за січень-березень, червень 2013 року став вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року по справі №646/3810/15-к, яким встановлено створення фіктивного підприємства ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 , яке використано для заволодіння грошовими коштами ПАТ НАК Нафтогаз Україна шляхом укладання нікчемного удаваного договору поставки нафтопродуктів та перерахування грошових коштів на це підприємство за нібито поставлені нафтопродукти, яким в подальшому грошові кошти перераховані на інші фіктивні підприємства та привласнені шляхом проведення фінансово-господарських операцій. Крім того, до перевірки позивачем не надано податкові накладні №1228 від 26 лютого 2013 року та №1290 від 27 лютого 2013 року, акти приймання-передачі нафтопродуктів, тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено формування валових витрат Товариством за 2013 рік та податкового кредиту за звітні податкові періоди січня - березня, червня 2013 року за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю ГазУкраїна-2020 .

Податковий орган, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, довів відсутність реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентом, у зв'язку із наявності вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року у справі №646/3810/15-к, відповідно до якого директора ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Також встановлено, що 21 січня 2013 року між ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 та ТОВ Юни-Сервис укладений договір поставки нафтопродуктів №2101/13-ДТ-1, за яким ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 зобов'язується передати, а Товариство прийняти і оплатити нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких зазначається в накладних документах, оформлених на кожну партію товару, виконання якого підтверджено податковими та видатковими накладними, які підписані керівником ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 ОСОБА_1 і скріплені печаткою підприємства.

09 квітня 2015 року вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/3810/15-к, громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. Згідно із зазначеним вироком наприкінці 2011 року він (ОСОБА_1.) вступив у злочинну змову з придбання та прикриття у подальшому незаконної діяльності юридичної особи ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 , не маючи при цьому наміру фактично здійснювати підприємницьку діяльність.

Аналізуючи положення частини першої статті 205 Кримінального кодексу України, за якою фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що за змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності).

Здійснивши системний аналіз положень пункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 1, частини першої та другої статті 9, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки, а саме він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, для якого мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналізуючи положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, за якою договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу та дійшов до висновку, що вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового Кодексу України.

Суд апеляційної інстанції здійснив буквальний та системний аналіз положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд апеляційної інстанції визнав долучені до матеріалів справи світлокопії договору та первинних документів від імені ГАЗУКРАЇНА-2020 підписані ОСОБА_1 неналежними підставами для бухгалтерського обліку господарських операцій висновуючись на тому, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю та господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

За позицією суду апеляційної інстанції надані позивачем первинні документи отримані від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 не є доказами реального здійснення спірних господарських операцій, що в сукупності з виявленими фактами фіктивної діяльності вказаного контрагента позивача свідчить про безтоварність спірних господарських операцій, що виключає право Товариства на формування валових витрат та податкового кредиту за такими.

Суд погоджується з висновками суду попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами не підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Суд не погоджується з доводами позивача про наявність у нього відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , з огляду на об'єктивний та суб'єктивний критерії їх не відповідності встановлених приписами цих норм.

Відсутність підстав формування витрат та податкового кредиту обумовлює правомірність збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд визнає, що сукупність встановлених у справі обставин унеможливлює прийняття позиції Товариства щодо реальності здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом.

Доводи Товариства стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, як підстава скасування постанови суду апеляційної інстанції за правилами частини другої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, є неприйнятними, оскільки порушень які б призвели до ухвалення незаконного рішення позивачем не зазначено.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні - Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі №815/7192/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер