Постанова

від 01.04.2019 по справі 925/881/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2019 р. м. Київ Справа№ 925/881/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Вайнер Є.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного виробничо - комерційного підприємства "ОГРАНТ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.12.2018 (повний текст підписано 22.12.2018)

у справі №925/881/18 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Приватного підприємства "УКРТРАНСБРОКЕР"

до Приватного виробничо - комерційного підприємства "ОГРАНТ"

про стягнення 72916, 86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 Приватне підприємство "УКРТРАНСБРОКЕР" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного виробничо - комерційного підприємства "ОГРАНТ" (далі-відповідач) про стягнення 72916, 86 грн., з яких 35396,57 грн. заборгованості та 37520, 29 грн. пені, які виникли внаслідок невиконання умов договору про надання транспортно - експедиційних послуг від 22.03.2018.

Позов мотивований тим, що всупереч умов укладеного сторонами договору про надання транспортно-експедиційних послуг №18-18 від 22.03.2018, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості наданих йому послуг перевезення в розмірі 35396,57 грн. У зв'язку з простроченням сплати заборгованості позивач нарахував відповідачеві неустойку у виді пені в розмірі 37520,29 грн., яку разом з основною заборгованістю просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.12.2018 у справі №925/881/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного виробничо - комерційного підприємства "ОГРАНТ" на користь Приватного підприємства "УКРТРАНСБРОКЕР" 35396, 57 грн. боргу, 1774, 68 грн. пені, 938, 50 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Рішення вмотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог, а в частині визначення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на те, що відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 08.01.2019 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вказує, що суд дійшов хибних висновків щодо відсутності зі сторони відповідача заперечень проти неотримання документів для оплати та доводів позивача про настання строку платежу.

Звертає увагу, що у листах - відповідях на претензії позивач зазначав, що згідно договору зобов'язується компенсувати кожен день прострочення поставки вантажу в розмірі 50 доларів США. На думку апелянта наведене свідчить про те, що позивач визнавав перед відповідачем вину за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором та зобов'язувався понести за це відповідальність.

На переконання апелянта, сплачену відповідачем суму у розмірі 2 621,11 грн. не можна розцінювати як частковий розрахунок за надані позивачем транспортно - експедиційні послуги. Це різниця між вартістю послуг з перевезення за договором - заявкою №18-127 від 16.05.2018, зменшена на документально підтверджені компенсації, передбачені договором та погоджені сторонами перед його підписанням. Тобто сума в розмірі 2 621,11 грн., перерахована відповідачем на рахунок позивача, є повним виконанням ним обов'язку як замовника щодо розрахунку за надані послуги.

Вказує, що вказаний розрахунок здійснений у строк, визначений договором, а тому будь - які підстави для нарахування пені відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 24.01.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі №925/881/18 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

22 березня 2018 між Приватним підприємством "УКРТРАНСБРОКЕР" (Виконавець - позивач у справі) та Приватним виробничо - комерційним підприємством "ОГРАНТ" (Замовник - відповідач у справі) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №18-18 (далі-Договір), який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до п. 1 Договору його предметом є порядок взаємовідносин, які виникають між замовником та виконавцем при плануванні, здійсненні і оплаті транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях вантажу в автомобільному сполученні.

Згідно з п. 2.2. Договору на кожне окреме завантаження оформляється договір-заявка, який має опис умов і особливостей перевезення і являється невід'ємним додатком до даного Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної (CMR) встановленого зразка з відмітками вантажовідправника, одержувача вантажу і митних органів.

Згідно з п. 4.2.1. виконавець зобов'язаний здійснювати перевезення по заявкам замовника, дотримуючись умов отриманого замовлення.

Відповідно до Договору-заявки №18-127 від 16 травня 2018, яка є невід'ємною частиною договору, виконавець (позивач у справі) 17 та 18 травня 2018 отримав вантаж у містах Ізмір та Стамбул, (Туреччина) та зобов'язався здійснити його доставку на адресу замовника - Черкаси (Україна) (відповідач у справі) не пізніше 28-29 травня 2018. Вартість перевезення за вказаною заявкою становила 1680 доларів США.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, вантаж не був доставлений на адресу відповідача у погоджений сторонами строк.

Станом на 30.05.2018 вантаж перебував у Іллічівському морському рибному порту, що підтверджується листом позивача, копія якого міститься в матеріалах справи.

Окрім того, у вказаному листі позивач вказав, що згідно Договору №18-18 від 22.03.2018 він зобов'язується компенсувати кожен день прострочки поставки вантажу в розмірі 50 доларів США.

Порядок проведення розрахунків і плата за перевезення вантажу врегульовані розділом 5 Договору.

Так, відповідно до положень п. 5.3. Договору, після виконання перевезення замовнику надають: оригінал акту виконаних робіт, оригінал рахунку-фактури в одному екземплярі, оригінал CMR накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та інших додаткових документів, вказаних у транспортному замовленні. Підписаний та скріплений печаткою замовника Акт виконаних робіт підтверджує отримання ним вищезазначених документів.

Строк оплати послуг відповідно до п. 5.4 Договору становить 2 банківські дні з часу фактичного виконання перевезення.

Умови оплати наданих послуг, визначені Договором, мають переважну силу по відношенню до умов, визначених Договором-заявкою, та обов'язкові до виконання замовником.

Позивач на виконання умов вказаного Договору надав послуги щодо перевезення вантажу.

На підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань за Договором позивач надав Акт про надані послуги №289 від 18.06.2018, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 22).

Відповідно до вказаного Акта взяті на себе зобов'язання позивач виконав повністю на загальну суму 38017,68 грн.

Відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 2621,11 грн. Вказане підтверджується платіжним дорученням № 4743 від 04.07.2018, копія якого знаходиться у матеріалах справи, та не заперечується відповідачем.

Відповідач стверджує, що він розрахувався за надані послуги в належному розмірі. Вказані обставини відповідач мотивує тим, що позивачем був порушений термін доставки вантажу, а отже порушені вимоги Договору. Тому на підставі пункту 6.6. Договору відповідач нарахував за спізнення розвантаження вантажу відшкодування в загальній сумі 22286,73 грн. Окрім того, відповідач нарахував реальні збитки в загальній сумі 13109,84 грн. на підставі п. 6.2. Договору, відповідно до якого у випадку понесення збитків з вини однієї з сторін, винна сторона зобов'язана відшкодувати збитки іншій стороні відповідно до діючого законодавства України.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач дійсно виконав доставку вантажу з порушенням строку, передбаченого Договором-заявкою №18-127 від 16/05/2018. Так, у вказаному Договорі-заявці, що є невід'ємною частиною Договору сторін, сторони погодили дату розвантаження 28-29 травня 2018.

Розвантаження товару у місті призначення (Черкаси, Україна) відбулось 16 червня 2018. Вказана обставина підтверджується митною декларацією UA902050/2018/505982, копія якої міститься в матеріалах справи. Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що позивач здійснив доставку вантажу з порушенням строку, встановленого Договором сторін.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач має право на відшкодування завданих йому збитків відповідно до умов укладеного між сторонами Договору, і рішення про стягнення з нього боргу за отримані послуги не позбавляє його права вимагати відшкодування збитків та нарахувань за запізнення розвантаження вантажу.

Судом встановлено, що позивачем були надані послуги на виконання умов Договору на суму 38017,68 грн., а відповідач розрахувався за надані послуги частково у розмірі 2621,11 грн., відтак позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача 35396,57 грн. заборгованості за надані послуги.

Оскільки п. 5.4 договору передбачено, що строк оплати відповідачем послуг позивача становить 2 банківських дня з часу фактичного виконання перевезення, розвантаження товару відбулось 16.06.2018, строк для оплати наданих послуг настав 18.06.2018, проте станом на 09.08.2018 заявлена до стягнення сума перерахована не була.

Отже, за доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, відповідач на день подачі позову має заборгованість за договором перевезення вантажу в сумі 35396,57 грн. Відповідач борг не сплатив, чим порушив взяті на себе зобов'язання згідно з Договором.

Заперечень проти неотримання документів та проти доводів позивача про настання строку платежу відповідач суду не надав. Докази існування спору між сторонами щодо якості наданих позивачем послуг у справі відсутні.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, встановивши всі обставини справи на підставі поданих суду доказів, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що строк виконання зобов'язання по оплаті послуг перевезення вантажу для відповідача вже є таким, що настав. Доказів сплати боргу в сумі 35396,57 грн. матеріали справи не містять, відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 35396,57 грн. боргу за надані послуги перевезення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 % від загальної вартості перевезення за кожну добу протермінування, що складає 37520,29 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Статтями 1, 3 вказаного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога позивача про стягнення пені заявлена на підставі п. 6.7 Договору, відповідно до якого у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг, замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі 2% від загальної вартості перевезення за кожну добу прострочення.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що заявлений позивачем розмір пені не відповідає приписам ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, враховуючи положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розрахунок пені у розмірі 37520,29 грн. позивачем проведений не вірно.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, позивачем заявлено до стягнення пеню за 53 дні прострочення в оплаті, при цьому не вказано період прострочення, а лише визначено розмір пені за одну добу прострочення та кількість днів.

З огляду на те, що позивачем не вказано період прострочення, за який нарахована пеня, що фактично унеможливлює перевірку поданих розрахунків пені, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем розвантажений товар 16.06.2018. Оплата наданих послуг становить 2 банківських дні з часу фактичного виконання перевезення (п.5.4 договору).

Оскільки 16.06.2018 була субота, відповідач мав оплатити надані послуги з 18.06.2018 по 19.06.2018 включно. Лише 04.07.2018 відповідачем сплачено 2 621,11 грн.

Враховуючи, що прострочення з оплати відбулось з 20.06.2018, колегією суддів за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій Ліга Еліт проведено розрахунок пені з 20.06.2018 по 14.08.2018 (дата підписання позовної заяви) та встановлено, що за цей період (56 днів) сума пені становить 0,00 грн.

Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення 37 520,29 грн. пені є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про стягнення 1774,68 грн. пені (без будь-якого обґрунтування періоду нарахувань та днів прострочення).

Отже, доводи апелянта про відсутність підстав для стягнення пені знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Доводи апеляційної скарги про те, що сплачену відповідачем суму в розмірі 2 621,11 грн. не можна розцінювати як частковий розрахунок за надані позивачем транспортно - експедиційні послуги, оскільки це різниця між вартістю послуг з перевезення за договором - заявкою №18-127 від 16.05.2018, зменшена на документально підтверджені компенсації, передбачені договором та погоджені сторонами перед його підписанням, тобто сума в розмірі 2 621,11 грн., перерахована відповідачем, на рахунок позивача є повним виконанням ним обов'язку як замовника щодо розрахунку за надані послуги, вказаний розрахунок здійснений у строк, визначений договором, а тому будь - які підстави для нарахування пені відсутні є помилковими з огляду на наступне.

Як вірно зазначено судом в оскаржуваному рішенні, відповідач має право на відшкодування завданих йому збитків відповідно до умов укладеного між сторонами Договору і рішення про стягнення з нього боргу за отримані послуги не позбавляє його права вимагати відшкодування збитків та нарахувань за запізнення розвантаження вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 180 ГПК України відповідач мав право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Оскільки відповідачем не було подано зустрічний позов про стягнення збитків та нарахувань за запізнення розвантаження вантажу, місцевий господарський суд був позбавлений можливості застосувати ч. 11 ст. 238 ГПК України та провести зустрічне зарахування таких сум та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Відповідач не скористався своїм правом, що не позбавляє його можливості заявити окремий позов з відповідними позовними вимогами до позивача.

Решта доводів апеляційної скарги є аналогічними доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов, які були спростовані судом першої інстанції та не потребують повторного відхилення колегією суддів апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного виробничо - комерційного підприємства "ОГРАНТ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.12.2018 з підстав, викладених в ній, підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 17.12.2018 у справі №925/881/18 підлягає зміні з вищенаведених підстав, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідача у зв'язку з частковим її задоволенням, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача (апелянта) пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного виробничо - комерційного підприємства "ОГРАНТ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.12.2018 у справі №925/881/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 17.12.2018 у справі №925/881/18 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного виробничо - комерційного підприємства "ОГРАНТ" (18027, м. Черкаси, вул. Сурікова, буд. 4, код ЄДРПОУ 25208842) на користь Приватного підприємства "УКРТРАНСБРОКЕР" (18007, м.Черкаси, вул. Грушевського, буд. 74, код ЄДРПОУ 38089876) 35 396,57 грн. боргу та 893,62 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити .

3. Стягнути з Приватного підприємства "УКРТРАНСБРОКЕР" (18007, м.Черкаси, вул. Грушевського, буд. 74, код ЄДРПОУ 38089876) на користь Приватного виробничо - комерційного підприємства "ОГРАНТ" (18027, м. Черкаси, вул. Сурікова, буд. 4, код ЄДРПОУ 25208842) 1421,07 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази.

5. Матеріали справи №925/881/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 03.04.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б.Михальська