Ухвала

від 03.04.2019 по справі 923/255/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

03 квітня 2019 року Справа 923/255/19

Суддя Господарського суду Херсонської області Остапенко Т.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Верфь ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. № 598/19 від 02.04.2019), у справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Верфь ОСОБА_1 , місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 10-а, ідентифікаційний код юридичної особи: 35120719

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Еліт-Фактор , місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Соборна, 32, ідентифікаційний код юридичної особи: 40848105

про визнання права власності на рухоме майно та зняття з нього арешту

в с т а н о в и в:

02.04.2019 до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Верфь ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Еліт-Фактор із вимогами про:

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Верфь ОСОБА_1 права власності на майно, яке розміщено в приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 10-а, на яке накладено арешт постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішення управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області ОСОБА_2 про опис та арешт майна (коштів) боржника від 27.09.2018, реєстраційний номер виконавчого провадження: 41747627;

- зняття арешту з рухомого майна, яке розміщено в приміщенні, що знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 10-а, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю Верфь ОСОБА_1 , накладений постановою про опис та арешт майна від 27.09.2018, реєстраційний номер виконавчого провадження: 41747627.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2019 справу розподілено судді Остапенко Т.А.

Одночасно із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю Верфь ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить: зупинити передачу майна описаного та арештованого постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішення управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_2 про опис та арешт майна (коштів) боржника від 27.09.2018, реєстраційний номер виконавчого провадження: 41747627, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 10-а, для реалізації з публічних торгів; заборонити проведення аукціону з продажу майна описаного та арештованого постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішення управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_2 про опис та арешт майна (коштів) боржника від 27.09.2018, реєстраційний номер виконавчого провадження: 41747627, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 10-а.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_2 від 27.09.2018 у виконавчому провадженні ВП № 41747627 при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого 05.12.2013 Шевченківським районним судом м. Києва по справі № 2-6223/11 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Еліт-Фактор заборгованості за кредитним договором у розмірі 4580173,80 грн., здійснено опис та накладено арешт, на належне ТОВ Верфь ОСОБА_1 , рухоме майно, яке знаходилося у приміщенні, що належить ОСОБА_3, у зв'язку із його орендою ТОВ Верфь ОСОБА_1 , на підставі договору оренди нежитлових приміщень № 01/07-18 від 04.07.2018.

Належність описаного державним виконавцем майна за постановою від 27.09.2018 ТОВ Верфь ОСОБА_1 підтверджує інвентаризаційним описом необоротних активів від 30.09.2015, доданим до позовної заяви.

28.03.2019 заявнику стало відомо про те, що належне їм рухоме майно виставлено для продажу на аукціоні.

Зазначені обставини викликають обґрунтоване побоювання заявника про те, що, до вирішення спору по суті і набрання рішенням по цій справі законної сили, належне ТОВ Верфь ОСОБА_1 майно може бути реалізовано, що у майбутньому унеможливить або ускладнить виконання судового рішення, а тому існує необхідність вжити заходи забезпечення позову у обрані ними способи.

На підтвердження доводів, викладених в обґрунтування заяви про забезпечення позову до заяви ТОВ Верфь ОСОБА_1 додано роздруківки з веб-порталу Сетам з інформацією щодо проведення аукціонів з продажу як рухомого, так і нерухомого майна за лотами.

Дослідивши матеріали позову, подану заяву, суд зазначає таке.

За змістом ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову за переліком, який наведений в ч. 1 ст. 137 цього ж Кодексу.

Так, згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Частиною 3 ст. 137 ГПК України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Згідно зі статтею 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, у тому числі, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, предмет і ціну позову, інші відомості, необхідні для вирішення питання про забезпечення позову.

За системним аналізом наведених норм права можна зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 137 ГПК України та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

В мотивувальній частині заяви про забезпечення позову, заявник посилається на необхідність застосування заходу забезпечення позову, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, а саме шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти.

Водночас, заходи забезпечення позову, які заявник просить застосувати, фактично визначені п. п. 4 та 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України.

Оскільки достатність наданих доказів та переконливість обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову у обраний спосіб не можуть бути предметом перевірки суду на стадії прийняття до розгляду заяви про забезпечення позову, зазначена заява вирішується судом по суті.

Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Так, пунктами 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , роз'яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу для забезпечення позову. В той же час, ст. 79 ГПК України передбачає подання достатніх доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними доказами.

Разом з тим, оцінивши обґрунтованість обставин зазначених в заяві про забезпечення позову, адекватність заходу забезпечення позову, достатність, належність та допустимість доказів на підтвердження наведених обставин, зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у визначені ним способи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України Про виконавче провадження реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Порядок реалізації майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України ( ч. 4 ст. 61 Закону України Про виконавче провадження )

Згідно з абз. 4 п. 1 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5 датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).

За визначенням наведеним у п. 1 Розділу І Порядку реалізації арештованого майна центральною базою даних системи електронних торгів (Система) є інформаційна електронна торгова система, що забезпечує здійснення в електронній формі процесів прийняття та розміщення інформації про лоти, подання й обробки заявок на участь в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною), проведення торгів з реалізації арештованого виконавцями майна, обробки інформації про електронні торги (торги за фіксованою ціною).

Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця (п. 2 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна).

Отже, з огляду на вищенаведені норми, майно вважається переданим для реалізації з моменту внесення в систему повідомлення про торги та формування лоту (одиниці арештованого майна, що виставляється для продажу на електронних торгах або торгах за фіксованою ціною).

Із змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї матеріалів, вбачається, що рухоме майно, яке за його твердженням належить ТОВ Верфь ОСОБА_1 , на яке постановою державного виконавця від 27.09.2018 накладено арешт, вже передано на реалізацію (сформовано лоти, визначено дати початку аукціонів).

Таким чином, обраний заявником захід забезпечення позову, шляхом зупинення передачі описаного та арештованого постановою державного виконавця від 27.09.2018 рухомого майна не забезпечить ефективного поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення заявлених ним позовних вимог.

Крім того, у заяві ТОВ Верфь ОСОБА_1 , всупереч вимогам, ч. 4 ст. 139 ГПК України не наведено жодного обґрунтування щодо застосування вказаного заходу забезпечення позову. У тексті заяви заявник обґрунтовує лише необхідність вжиття судом заходу забезпечення позову, шляхом заборони проводити аукціон з реалізації майна.

При цьому, вимагаючи застосувати захід забезпечення позову, шляхом заборони проведення аукціону з продажу арештованого, на підставі постанови державного виконавця від 27.09.2018, рухомого майна, заявник не зазначає ні суб'єкта, якому слід заборонити вчиняти дії із проведення аукціону, ні наводить перелік рухомого майна із зазначенням ознак, які ідентифікують це майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного).

Також, заявником допустимими доказами не підтверджено приналежність йому рухомого майна (офісних меблів та техніки), оскільки, зокрема, доданий до позову Інвентаризаційний опис необоротних активів від 30.09.2015 р. призначений для відображення результатів проведеної інвентаризації.

Таким чином, суд відхиляє заяву про забезпечення позову як необґрунтовану та не підтверджену належними доказами.

Статтею 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання (заяву) про забезпечення позову в задоволенні якого раніше було відмовлено - повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 136, 137, 140, 234 235, Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Відмовити позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Верфь ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову (вх. № 598/19 від 02.04.2019).

2.Копії даної ухвали надіслати сторонам у справі.

Ухвала, відповідно до ст. 235, 256 ГПК України, набирає законної сили з дати підписання суддею та може бути оскаржена протягом десяти днів, у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалу складено та підписано 03.04.2019

Суддя Т.А. Остапенко