Ухвала

від 03.04.2019 по справі 2-4215/11

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-4215/11

Провадження № 4-с/185/18/19

У Х В А Л А

03 квітня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря судового засідання Муржиєвої І.О.

заявника ОСОБА_1

заінтересованої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2019 року надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-4215/11, виданого 17.10.2011 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходів) щомісяця.

Заявник просить визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця від 22.01.2019 року по виконавчому провадженню № 48356155:

-про накладення штрафу у розмірі 15 193 грн 50 коп,

-про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами,

-про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання,

-про встановлення тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Заявник посилається на те, що:

-державним виконавцем зроблено неправильний розрахунок заборгованості по аліментам,

-державним виконавцем при накладенні штрафу застосований закон, яким встановлена відповідальність, до правовідносин, які виникли до набрання чинності цим законом,

-державний виконавець не викликав боржника, не з'ясував причини невиконання рішення суду,

-заявник є інвалідом третьої групи за онкологічним захворюванням, має на утриманні дитину віком до 1 року, якій встановлений діагноз, з яким після року від народження встановлюється інвалідність.

У судовому засіданні заявник підтримав скаргу, просив її задовольнити у повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 просила у задоволенні скарги відмовити.

Державний виконавець Погорілий Р.С. у судове засідання не з'явився, як пояснили заявник та заінтересована особа, на даний час ОСОБА_3 звільнився з посади.

17 жовтня 2011 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області виданий виконавчий лист № 2-4215/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Постановою від 28.07.2015 року ВП № 48356155 відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

При винесенні оскаржуваних постанов державним виконавцем зазначено, що ОСОБА_1 утворив заборгованість по сплаті аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку за період з 01.04.2017 по 01.01.2019 року складає 30 387 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Ухвалою суду від 04 березня 2019 року було витребувано у державного виконавця помісячний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментам.

18 березня 2019 року заявником був наданий у судове засідання розрахунок заборгованості по аліментам станом на 01 січня 2019 року у розмірі 18 299 грн 45 коп, зроблений державним виконавцем з урахуванням її часткового погашення (а.с.62).

Згідно з ч.3 ст.71 Закону України Про виконавче провадження , визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Як передбачено ч.1, 2 ст. 195 Сімейного кодексу України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Згідно з ч.14 ст.71 Закону України Про виконавче провадження , за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Згідно з оскаржуваною постановою від 22.01.2019 року станом на 01.01.2019 року за боржником склалася заборгованість в сумі 30 387 грн, що в сукупному розмірі перевищує суму відповідних платежів за два роки, тому на боржника накладений штраф у розмірі 15 193 грн 50 коп, що складає 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів (а.с.11).

Як видно з розрахунку заборгованості за виконавчим листом № 2-4215/11 від 17.10.2011 року станом на 01.01.2019 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 за період з березня 2017 року по грудень 2018 року включно складає 18 299 грн 45 коп (а.с.62).

Таким чином дійсний розмір заборгованості за аліментами станом на 01.01.2019 року не перевищує суми відповідних платежів за два роки, тому постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості слід визнати неправомірною.

Як передбачено ч. 9 ст.71 Закону України Про виконавче провадження , за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних

платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування, а також в разі використання боржником транспортного засобу у зв'язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю.

Як пояснив у судовому засіданні заявник, він на даний час не працює, перебуває на обліку у центрі зайнятості, право керування автомобілем потрібне йому не в зв'язку з роботою, а для потреб дитини.

З доданих до скарги матеріалів видно, що заявник має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому ще не виповнилося одного року і який має захворювання, які є показанням для встановлення групи інвалідності після року від народження (а.с.35-36).

Однак у судовому засіданні встановлено, що дружина заявника ОСОБА_5 - мати ОСОБА_4 має водійське посвідчення та можливість керувати транспортним засобом для забезпечення потреб дитини.

Тому суд не вбачає перешкод для встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом до повного погашення існуючої заборгованості.

Як передбачено ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Повноважень на скасування постанов державного виконавця при розгляді скарги відповідно до с.447-452 ЦПК України суд не має.

Згідно ч.3 ст.74 Закону України Про виконавче провадження , начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Тому слід визнати неправомірною постанову державного виконавця від 22 січня 2019 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 та зобов'язати начальника Новомосковського міськрайонного відділу ДВС скасувати зазначену постанову державного виконавця.

Натомість постанови від 22 січня 2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, полювання та користування зброєю винесені відповідно до діючого законодавства в межах повноважень державного виконавця.

Про винесення оскаржуваних постанов заявник дізнався 07 лютого 2019 року, коли отримав поштою їх копії, тому ним не пропущений строк для звернення зі скаргою,

передбачений ст.449 ЦПК України.

Провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною судового провадження по конкретній справі, а діючим законодавством не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, тому за подання скарги судовий збір не сплачується і судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.450-451 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 Савелійовича ВП № 48356155 від 22 січня 2019 року про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1.

Зобов'язати начальника Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області скасувати постанову старшого державного виконавця Погорілого Ростислава Савелійовича ВП № 48356155 від 22 січня 2019 року про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1.

В іншій частині у задоволенні скарги відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається у Дніпровській апеляційний суд через Павлоградський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя У.М. Болдирєва