Рішення

від 28.03.2019 по справі 1.380.2019.000245

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.000245

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

представник позивача Ларінов Р.О.,

представник відповідача Холявка І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Адекс" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Адекс" (далі - ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Адекс") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.10.2018 № 0017421402, № 0017431402 та № 0017441402.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 09.10.2018 № 2470/13-01-14-01/19337742 про нереальність господарських операцій із ТОВ "Еколаст" та ТОВ "Сафон" є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 12.03.2019 (вх. № 1265), в якому зазначає, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ "Еколаст" та ТОВ "Сафон", а отже безпідставно занижено податок на прибуток та податок додану вартість. Відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає.

У судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У період з 26.09.2018 по 02.10.2018 ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Адекс" (код ЄДРПОУ 19337742) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Еколаст" (ЄДРПОУ 41710636) та ТОВ "Сафон" (ЄДРПОУ 41706216) за період березень 2018, про що 09.10.2018 складено акт № 2470/13-01-14-01/19337742 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п. 5П (С) БО 15, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 282348 грн, в тому числі за перший квартал 2018 року в сумі 282348 грн;

- п. 198.1, п. 198. 3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 256141 грн, в тому числі за березень 2018 року в сумі 256141 грн;

- п. 198. 1, п. 198. 3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) на загальну суму 57579, в тому числі за березень 2018 року у сумі 57579 грн.

Вказані в акті перевірки порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ "Еколаст" та ТОВ "Сафон".

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем від 24.10.2018 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0017421402, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 423522 грн (в т.ч. за основним платежем 282348,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 141174,00 грн);

- № 0017431402, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 384211,50 грн (в т.ч. за основним платежем 256141,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 128070,50 грн);

- № 0017441402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 57579 грн.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 2 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "Еколаст" та ТОВ "Сафон" позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Еколаст".

Між ТОВ "Еколаст" (постачальник) та ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Адекс" (покупець) 21.03.2018 укладено договір № 2103/18.

Згідно п. 1.1 договору постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує продукцію згідно додатків, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з актом прийому-передачі від 27.03.2018 № 1 ТОВ "Еколаст" передано, а ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Адекс" прийнято товар згідно договору від 21.03.2018 № 2103/18, а саме колісні пари б/в в кількості 16 шт на загальну суму 710400,00 грн, бокові рами б/в в кількості 8 шт на загальну суму 220128,00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору виписано видаткову накладну від 27.03.2018 № РН-0000097 на загальну суму 930528,00 грн.

Поставку придбаного товару здійснено згідно товарно-транспортних накладних від 02.04.2018 № 0204/1, від 06.04.2018 № 0604.

На отримання ТМЦ від ТОВ "Еколаст" директорові ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Адекс" Поліщук О.В., виписано довіреність за формою М-2 від 27.03.2018 на отримання вказаного товару (а.с. 56).

Факт оплати за цим договором на суму 790000,00 грн підтверджений випискою банку по рахунку (а.с. 59-61).

В подальшому між ТОВ "Еколаст" (первісний кредитор) укладено з ТОВ Гранпакс (новий кредитор) та ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Адекс" (боржник) договір відступлення права вимоги від 10.07.2018 № 1007/18, згідно якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором від 21.03.2018 № 2103/18.

Факт оплати за цим договором на суму 140528,00 грн підтверджений випискою банку по рахунку (а.с. 64).

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Сафон".

Між ТОВ "Сафон" (постачальник) та ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Адекс" (покупець) 16.03.2018 укладено договір № 1603/18.

Згідно п. 1.1 договору постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує продукцію згідно додатків, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з актом прийому-передачі від 27.03.2018 № 1 ТОВ "Сафон" передано, а ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Адекс" прийнято товар згідно договору від 16.03.2018 № 1603/18, а саме колісні пари б/у в кількості 14 шт на загальну суму 621600,00 грн, бокові рами в кількості 12 шт на загальну суму 27516,00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору виписано видаткову накладну від 27.03.2018 № РН-0000097 на загальну суму 951792,00 грн.

Поставку придбаного товару здійснено згідно товарно-транспортних накладних від 02.04.2018 № 0204/1, від 06.04.2018 № 0604.

На отримання ТМЦ від ТОВ "Еколаст" директорові ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Адекс" Поліщук О.В., виписано довіреність за формою М-2 від 02.04.2018 на отримання вказаного товару (а.с. 73).

Факт оплати за цим договором на суму 790000,00 грн підтверджений випискою банку по рахунку (а.с. 59-61).

В подальшому між ТОВ "Еколаст" (первісний кредитор) укладено з ТОВ Гранпакс (новий кредитор) та ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Адекс" договір відступлення права вимоги від 10.07.2018 № 1007/18, згідно якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором від 21.03.2018 № 2103/18.

Факт оплати за цим договором підтверджений випискою банку по рахунку (а.с. 76-79).

Також згідно матеріалів справи, між ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Адекс" (Замовник) та ТОВ Галагротранс (виконавець) укладено договір від 15.01.2018 № 15/1-0118 про надання транспортно-експедиційних (логістичних) послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику транспортно-екпедиційні (логістичні) послуги.

На виконання умов вказаного договору виписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.03.2018 № 3, від 16.04.2018 № 4.

Факт оплати за цим договором підтверджений випискою банку по рахунку (а.с. 85-86).

Також на підтвердження здійснення господарських операцій до матеріалів справи долучено:

- договір від 02.01.2018 № 0201 складського зберігання, акт здачі - прийняття робіт (прийняття послуг) від 31.03.2018 № 3, від 30.04.2018 № 4, акт передачі-приймання деталей (повернення) від 01.06.2018, від 14.06.2018, від 06.07.2018, від 06.09.2018, від 19.11.2018;

- договір від 02.03.2015 № 0203/15, додаткову угоду № 2 до договору від 02.03.2015 № 0203/15, додаткову угоду № 4 до договору від 02.03.2015 № 0203/15, специфікацію від 20.11.2018 № 73, акт прийому-передачі від 20.11.2018 по специфікації № 73 до договору від 02.03.2015 № 0203/15, видаткова накладна від 20.11.2018 № РН-0000068, виписки банку по рахунку.

Судом встановлено, що в подальшому придбаний товар ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Адекс" реалізовано відповідно до договору доручення від 23.04.2018 № 1804-23/р та договору від 05.01.2018 № Л/В-183п/Н10.

Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарських договорів між ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Адекс" та ТОВ "Еколаст", ТОВ "Сафон", факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Адекс" та ТОВ "Еколаст", ТОВ "Сафон", суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Щодо посилання податкового органу на ту обставину, що управлінням розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 31.08.2017 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України, суд зазначає, що сам факт наявності порушеного кримінального провадження, не дає підстав для висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

В матеріалах адміністративної справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили, та яким встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов'язань з боку позивача.

З огляду на зазначене, висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу.

Економічний ефект від здійснених господарських операцій з контрагентами позивач отримав у вигляді реалізованої продукції й отриманих від цього доходів, що підтверджується документами наявними в матеріалах справи.

Суд відхиляє посилання відповідача щодо недоліків в оформленні первинних документів позивача, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Суд також враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого формування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставлених податкових повідомлень-рішень відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Адекс" судовий збір у розмірі 12980,00 грн підлягає стягненню на користь позивача з ГУ ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 24.10.2018 0017421402, № 0017431402 та № 0017441402.

3. Судовий збір в розмірі 12980,00 грн присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Адекс" (вул. Котлярська, 10/11, м. Львів, 79007, ЄДРПОУ 19337742) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПРОУ 39462700).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.04.2019.

Суддя Костецький Н.В.