Постанова

від 03.04.2019 по справі 926/225/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2019 р. Справа №926/225/17

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді - Плотніцького Б.Д.

суддів Желіка М.Б.

ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання: Михайлишин С.В.

та представників учасників судового процесу

від позивача (апелянта):ОСОБА_2,

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці, № 375 від 06.02.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/588/19 від 08.02.2019),

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.01.2019 (повний текст складено 18.01.2019)

у справі №926/225/17, суддя Тинок О.С.,

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці, м. Чернівці,

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Ріфіл-Україна» , м.Чернівці,

про стягнення неустойки за користування приміщенням у розмірі 7186,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У січні 2017 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ріфіл-Україна" про стягнення неустойки у сумі 11977,50грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.02.2017 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Ріфіл-Україна» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці 11977,50грн неустойки та 1603,00грн у повернення витрат по сплаті судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду 26.06.2017 рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.02.2017 скасовано в частині стягнення з ТОВ "Ріфіл-Україна" на користь КЕВ м. Чернівці 9673,80грн неустойки та 1294,74грн судового збору. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15.05.2018 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.02.2017 у справі № 926/225/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.01.2019 у задоволенні позовних вимог КЕВ м. Чернівці відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що положення ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 785 ЦК України, на підставі яких заявлено позов у даній справі, не поширюються на спірні правовідносини, оскільки між сторонами у справі укладено попередній договір, основною метою якого, в силу вимог ст. 635 ЦК України та ст. 182 ГК України, є спонукання до укладення основного договору та фіксація його умов. У даному випадку, з метою укладення договору оренди військового майна сторонами підписано попередній договір, відповідно до умов та на виконання якого, до укладення договору оренди, відповідачу фактично передано за плату у користування нежитлові приміщення. Разом з тим, нерухоме військове майно, позовні вимоги про стягнення неустойки за неповернення якого пред'явлено позивачем у даній справі, передано відповідачу без законної на те підстави та всупереч чинному законодавству, яке регулює спірні правовідносини. Незважаючи на те, що у судовому порядку попередній договір недійсним не визнавався, встановлення судом обставин, які свідчать про порушення сторонами під час укладення попереднього договору норм чинного законодавства, які регулюють передачу в оренду військового майна, є підставою для висновку про те, що між КЕВ м. Чернівці та ТОВ «Ріфіл-Україна» не виникло правовідносин з оренди, які урегульовані нормами Цивільного кодексу України та Законами України «Про оренду державного та комунального майна» , «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, КЕВ м. Чернівці звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.01.2019 у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, зокрема, що після закінчення укладеного з КЕВ м. Чернівці попереднього договору основний договір оренди з відповідачем не було укладено, проте останній продовжував незаконно користуватися нерухомими приміщеннями військового містечка і повернув їх лише в ході примусового виконання рішення Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/1644/16 про зобов'язання звільнити вказані приміщення, а саме 22.11.2017. Таким чином, на переконання скаржника, внаслідок користування приміщеннями після припинення договірних відносин та фактичного позадоговірного користування приміщеннями, у відповідача перед позивачем виникло зобов'язання по сплаті неустойки в порядку вимог ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року на загальну суму 11977,50грн. Окрім того, зазначає про те, що висновки місцевого господарського суду суперечать правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 3-85гс14 від 02.09.2014, що, на переконання скаржника, є порушенням принципу верховенства права, оскільки два різні суди інтерпретують одне й те саме положення закону прямо протилежним чином.

Заперечення інших учасників справи

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження від 12.02.2019, про призначення апеляційної скарги до розгляду від 27.02.2019 та про відкладення розгляду справи від 20.03.2019 завчасно надіслані відповідачу на його юридичну адресу, про зміну якої ТОВ «Ріфіл-Україна» суд не повідомляло.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Як вбачається зі статусу рекомендованого поштового відправлення ТОВ «Ріфіл-Україна» на сайті ПАТ "Укрпошта" за номером 7901010178994, за місцем виконання операції: м. Чернівці 19.02.2019, відправлення не було вручено адресату із зазначенням про інші причини невручення.

22.03.2019 на адресу Західного апеляційного господарського суду повернулось вказане поштове відправлення з відміткою відділення поштового зв'язку Укрпошта - "за закінченням терміну зберігання".

Зі статусу рекомендованого поштового відправлення ТОВ «Ріфіл-Україна» на сайті ПАТ "Укрпошта" за номером 7901010202275, за місцем виконання операції: м. Чернівці 05.03.2019, відправлення не було вручено адресату із зазначенням про інші причини невручення.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Окрім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвали Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019, 27.02.2019 та від 20.03.2019 оприлюднені у Реєстрі 01.03.2019 та 21.03.2019.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

За таких обставин, об'єктивна можливість дізнатись про рух поданої апеляційної скарги, користуючись засобами поштового зв'язку та відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, залежала виключно від волевиявлення відповідача.

Відтак, відповідач вважається таким, що повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Стислий виклад встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин

01.05.2013 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (позивач) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Ріфіл-Україна» (відповідач) було укладено попередній договір оренди № 93/2013-п нерухомого військового майна, розташованого в Чернівецькому гарнізоні за адресою: м. Чернівці, вул. Авіаційна, 10, військове містечко № 195, буд. 1, 47, відповідно до умов якого позивач зобов'язався протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору укласти в майбутньому основний договір оренди нерухомого військового майна - нежитлових вбудованих приміщень площею 350 кв.м. в будівлі № 1 та нежитлових вбудованих приміщень площею 269,60 кв.м. в будівлі № 47 військового містечка № 195, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Авіаційна, 10, на умовах, встановлених даним договором.

Передача приміщень ТОВ «Ріфіл-Україна» відбулася на підставі Акта приймання-передачі нерухомого військового майна буд. № 1,47 в/м № 195 м. Чернівці, вул. Авіаційна, 10 від 01.05.2013.

Пунктом 1.2 вказаного договору сторони погодили, що відповідач до моменту підписання основного договору оренди має право використовувати майно за цільовим призначенням, визначеним в пункті 2.1.3 (для використання під розміщення офісних та складських приміщень) та згідно акту приймання передачі нерухомого військового майна від 01.05.2013 року, вищезазначене майно було передано відповідачу.

У розділі 3 попереднього договору сторони узгодили, що позивач зобов'язується провести процедуру укладення основного договору оренди, передбачену чинним законодавством у сфері оренди державного (військового) майна, а відповідач, серед іншого, на підставі виставлених рахунків сплачує плату в розмірі 2000грн щомісячно, яка підлягає щомісячному коригуванню на індекс інфляції за попередній місяць.

Пунктом 9.1 визначили строк дії попереднього договору з 01 травня 2013 року до 30 квітня 2014 року включно.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09.08.2016 у справі № 926/1644/16 ТОВ «Ріфіл-Україна» зобов'язано звільнити орендоване приміщення площею 350,0 м2 в будівлі № 1 та площею 269,60 м2 в будівлі № 47 військового містечка № 195 за адресою: м. Чернівці, вул. Авіаційна, 10, що перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 вказане рішення Господарського суду Чернівецької області залишено без змін.

Зважаючи на те, що після закінчення укладеного з КЕВ м. Чернівці попереднього договору основний договір оренди з відповідачем не було укладено, проте останній продовжував незаконно користуватися нерухомими приміщеннями військового містечка і повернув їх лише 22.11.2017 в ході примусового виконання рішення Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/1644/16, КЕВ м. Чернівці звернулось до суду з позовом у даній справі.

Згідно розрахунку позивача неустойка нарахована виходячи з подвійної плати в розмірі 2000,00грн щомісячно з коригуванням на індекс інфляції відповідно до п. 3.3.2 попереднього договору та здійснених відповідачем - ТОВ «Ріфіл-Україна» платежів за оренду приміщень за період серпень - грудень 2016 року станом на 24.01.2017.

При цьому, відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок (а.с. 30, 31, 45, том І), протягом зазначеного періоду (серпень - грудень 2016 року) відповідачем щомісячно здійснювались проплати в розмірі 3593,26грн на загальну суму 17 696,30грн.

Відмовляючи КЕВ м. Чернівці у задоволенні позовних вимог Господарський суд Чернівецької області виходив з того, зокрема, що нерухоме військове майно, позовні вимоги про стягнення неустойки за неповернення якого пред'явлено позивачем у даній справі, передано відповідачу без законної на те підстави та всупереч чинному законодавству, яке регулює спірні правовідносини. Незважаючи на те, що у судовому порядку попередній договір недійсним не визнавався, встановлення судом обставин, які свідчать про порушення сторонами під час укладення попереднього договору норм чинного законодавства, які регулюють передачу в оренду військового майна, є підставою для висновку про те, що між КЕВ м. Чернівці та ТОВ «Ріфіл-Україна» не виникло правовідносин з оренди, які урегульовані нормами Цивільного кодексу України та Законами України «Про оренду державного та комунального майна» , «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» .

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Мотиви та норми права, якими керується суд апеляційної інстанції

Відповідно до вимог ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

В силу правової конструкції попереднього договору, визначеної статтями 635 ЦК України та 182 ГК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна зі сторін не надішле проект такого договору другій стороні (ч. 3 ст. 635 ЦК, ч. 4 ст. 182 ГК).

Таким чином, основна мета попереднього договору полягає у виконанні ним двох функцій: 1) спонукання до укладення основного договору, 2) фіксації умов основного договору.

Тобто, при укладенні попереднього договору сторони не мають права вимагати реального виконання зобов'язання, встановленого основним договором (передати майно, виконати роботу).

У даному ж випадку, усупереч зазначеним правовим нормам, з метою укладення договору оренди військового майна сторонами підписано попередній договір та фактично до укладення основного договору оренди відповідачу було надано право використовувати за плату нежитлові приміщення.

Отже, нерухоме військове майно, позовні вимоги про стягнення неустойки за не повернення якого пред'явлено позивачем у даній справі, передано відповідачу без законної на те підстави та всупереч чинному законодавству, яке регулює дані правовідносини.

Відтак, висновки місцевого господарського суду про те, що оскільки між КЕВ м. Чернівці та ТОВ «Ріфіл-Україна» не виникло правовідносин з оренди, які урегульовані нормами Цивільного кодексу України та Законами України «Про оренду державного та комунального майна» , «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» , то, відповідно, відсутні підстави для застосування передбаченої цивільним законодавством відповідальності ТОВ «Ріфіл-Україна» за порушення господарського зобов'язання за договором оренди, яке виразилося у несвоєчасному поверненні переданих йому в платне користування нежитлових приміщень Квартирно-експлуатаційному відділу м. Чернівці, є правомірними.

Висновки суду

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем не доведено законних підстав для стягнення з відповідача неустойки за невиконання обов'язку зі своєчасного повернення приміщень, переданих йому в користування за попереднім договором, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника про те, що висновки місцевого господарського суду суперечать правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 3-85гс14 від 02.09.2014, що, на переконання скаржника, є порушенням принципу верховенства права, оскільки два різні суди інтерпретують одне й те саме положення закону прямо протилежним чином, є безпідставними, оскільки зміст вказаної постанови свідчить про наявність у цій справі інших фактичних обставин, ніж ті, які були встановлені у даній справі, і залежно від яких Верховний Суд України дійшов відповідних правових висновків.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Таким чином, суд вважає, що на інші доводи та аргументи апелянта не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

З врахуванням викладеного у сукупності, за даних фактичних обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.01.2019 у даній справі - залишити без змін.

Судові витрати

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, в порядку вимог ст. 129 ГПК України, покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 240, 269, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.01.2019 у справі №926/225/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.04.2019

Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький

Судді М.Б. Желік

ОСОБА_1