Ухвала

від 04.04.2019 по справі 906/307/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" квітня 2019 р. Справа № 906/307/19.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Сікорської Н.А., розглядаючи клопотання про забезпечення позову у справі

за позовом: ОСОБА_1

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соя-М"

2. ОСОБА_2

про про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

02.04.2019 позивачем до господарського суду Житомирської області подано позовну заяву, згідно якої просить:

- визнати недійсними рішення загальних зборів ТОВ "Агро Соя-М", оформлені протоколом, на підставі якого до Державного реєстру 21.09.2016 року 13011050015000834 виконавчим комітетом Бердичівської міської ради Житомирської області були проведені зміни до відомостей про юридичну особу та засновників;

- зобов'язати виконавчий комітет Бердичівської міської ради скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Агро Соя-М", здійснену 21.09.2016 13011050015000834 щодо змін до установчих документів та зміни складу засновників.

Ухвалою від 04.04.2019 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

Разом з позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Грабік О.А. подано заяву про забезпечення позову, згідно якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони, до набрання законної сили судовим рішенням у справі, державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соя-М" (ідентифікаційний код юридичної особи: 38908919) щодо зміни відомостей щодо учасників (засновників) та розміру статутного капіталу, а також щодо внесення змін до статуту ТОВ "Агро Соя-М", та будь-яких інших змін до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Агро Соя-М";

- накласти арешт на рухоме та нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соя-М" (ідентифікаційний код юридичної особи: 38908919);

- накласти арешт на банківські рахунки товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соя-М" (ідентифікаційний код юридичної особи: 38908919).

Дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та додані до неї документи, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зауважує, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Водночас пунктом 4 частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Отже вимога позивача про забезпечення позову шляхом заборони, до набрання законної сили судовим рішенням у справі, державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соя-М" щодо зміни відомостей щодо учасників (засновників) та розміру статутного капіталу, а також щодо внесення змін до статуту ТОВ "Агро Соя-М", та будь-яких інших змін до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Агро Соя-М" суперечить приписам п.4 ч.5 ст. 137 ГПК України.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 10 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства.

Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соя-М" та накладення арешту на банківські рахунки товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соя-М", суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви, предметом спору є визнання недійсними рішення загальних зборів ТОВ "Агро Соя-М", та зобов'язання скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів.

Як вбачається із змісту позовної заяви та характеру вимог, позивач не ставив на розгляд суду жодної з вимог, яка б потребувала виконання судового рішення державною виконавчою службою, адже визнання недійсними рішення загальних зборів ТОВ "Агро Соя-М" та скасування реєстраційних дій не є майновими вимогами і для їх виконання, у разі задоволення позову, достатнім є лише судове рішення, що набрало законної сили, а видача наказу та примусове виконання рішення за заявленими позовними вимогами не буде провадитись.

Таким чином заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки відповідача не є адекватними заявленим вимогам, не перебувають у зв'язку з предметом позовних вимог, а тому підстави для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову в цій частині відсутні.

Суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

В частині обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивачем наведено лише власні висновки та міркування щодо доцільності та співмірності вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, застосування заходів забезпечення позову може мати місце лише за наявності підстав, викладених у законі. При подачі заяви про забезпечення позову заявник насамперед повинен обґрунтувати звернення із заявою відповідними доказами, що підтверджують необхідність вжиття відповідних заходів.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Однак, заявивши про необхідність застосування заходів до забезпечення позову, позивач не навів жодних достатніх підстав та не надав жодних належних доказів, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 136, 137, 140, 234 ГПК України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Друк:

1 - в справу

2- заявнику ( рек. з пов)