Постанова

від 04.04.2019 по справі 1540/4322/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/4322/18

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Осіпова Ю.В.,

- Шляхтицького О.І.,

за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ (правонаступника - Публічного акціонерного товариства ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду, яке прийнято 04 грудня 2018 року у складі суду судді: Катаєвої Е.В. в місті Одесі по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2018 року Публічне акціонерне товариство ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.08.2018 року №0032691411, згідно з яким ПАТ ІЦКК зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2018 року у розмірі 553 153 грн., в частині зменшення на суму 301 452 грн.; №0032711402 про застосування штрафних (фінансових санкцій) за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД та валютного законодавства в сумі 3 060,00 грн.; №0032751411 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 758 689 грн. та застосування штрафної фінансової санкції в сумі 379 345 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року адміністративний позов ПАТ ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ був задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 01.08.2018 року:

№0032691411 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за декларацією за 1 квартал 2018 року у розмірі 553 153 грн, в частині зменшення на суму 301 452 грн;

№0032711402 про застосування штрафних (фінансових санкцій) за порушення строку розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 3060,00 грн в частині застосування штрафних (фінансових санкцій) у сумі 1360,00грн;

№0032751411 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 11 38034,00грн (758 689 грн за податковими зобов'язаннями, 379 345 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями в частині збільшення суми грошового зобов'язання на суму 10 1231, 00 грн. (54 154,00 грн. за податковими зобов'язаннями, 27 077,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь ПАТ ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ судовий збір у розмірі 6 030,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог повністю. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що при винесені рішення судом першої інстанції було зроблено висновки, які не в повній мірі відповідають обставинам справи та допущено порушення, а також невірне застосування норм матеріального права, положень статей 185, 192, 198 ПК України, що в сукупності призвело до неправильного вирішення справи по суті у відповідній частині.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що висновки суду першої інстанції щодо порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України (збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 700 000, 00 грн.) є помилковими, оскільки враховуючи положення чинного податкового законодавства, ПАТ ІЦКК вважає, що виникнення дебіторської заборгованості, а також визнання такої заборгованості безнадійною, не є подією в податковому обліку з ПДВ платника податків, яка тягне за собою позбавлення права на податковий кредит, а також необхідність коригування раніше відображених сум податкового кредиту з ПДВ. Апелянт вважає, що підставою для проведення коригування сум податкового кредиту є повернення постачальником суми попередньої оплати разом з ПДВ, інших підстав для проведення коригування податкового кредиту законодавством не передбачено, в тому числі не є такою підставою визнання дебіторської заборгованості безнадійною. Щодо застосування штрафних санкцій за порушення строку розрахунку в сфері ЗЕД, апелянт вважає, що для списання безнадійної заборгованості в бухгалтерському обліку платник податків повинен керуватися строком позовної давності 3 роки. Строк позовної давності 4 роки, передбачений Конвенцією про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року не підлягає застосуванню до правовідносин за контрактом №Е-13/04 від 04.04.2013 року з компаніє. S.C. PUFLENE&COMP S.R.L.

Відповідач/ГУ ДФС в Одеській області, надало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно. Відповідач зазначає, що якщо платник податку за сплаченими авансами на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але товари/послуги поставлені не були, то в податковому періоді, в якому відбувається списання безнадійної заборгованості за такими авансами, платнику податку необхідно зменшити суму податкового кредиту. Таке зменшення у вказаному випадку здійснюється на підставі бухгалтерської довідки. Таким чином, в порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України ПАТ ІЦКК зависило податковий кредит на суму 700 000,00 грн. за березень 2016 р. Щодо порушення декларування валютних цінностей, відповідач зазначає, що умовою для зменшення простроченої дебіторської заборгованості по зовнішньоекономічним контрактам є закінчення строку позовної давності по зовнішньоекономічним контрактом з дотриманням вимог міжнародного законодавства. Відповідно до ст. 8 Конвенції про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів встановлено, що для країн-учасниць, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (якщо укладені ними контракти не суперечать вимогам Конвенції), строк позовної давності складає 4 роки.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ ІЦКК зареєстровано 15.01.1998 року, зміна свідоцтва відбулась 25.03.2011 року у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи (Т. 1 а.с. 32-54). Позивач перебуває на податковому обліку, зареєстрований як платник податку на додану вартість.

ПАТ ІЦКК здійснює діяльність за кодами КВЕД 17.21 Виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари; 17.11 Виробництво паперової маси; 17.12 Виробництво паперу та картону; та інші.

З 23.05.2018 року по 19.06.2018 року посадовими особами ГУ ДФС проведено перевірку ПАТ ІЦКК , за результатами якої складений Акт від 04.07.2018 року №1451/15-32-14-11/00278818 Про результати планової виїзної перевірки ПАТ ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ , код ЄДРПОУ 00278818, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 (Т. 1. а.с. 55-98).

У висновку Акту від 04.07.2018 року №1451/15-32-14-11/00278818 щодо підстав прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПАТ ІЦКК :

п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 року, п. 5 П(С)БУ №15 Доходи , п. 7 П(С)БУ №16 Витрати , в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 553 153 грн;

п. 44.1,44.2 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 199.1, 199.2, 199.3, 199.4 ст. 199, п. 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 758 689,00грн.: ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами , ст. 10 Декрету КМУ від 19.02.1993 року№15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , в частині не відображення в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017, 01.01.2018, 01.04.2018 наданої до податкового органу заборгованості у сумі 1,27 євро по контракту Е-13/04 від 04.04.2013, укладеному з нерезидентом S.С. РUFLЕМЕ & СОМР S. R. L. , у сумі 3057,88 евро по контракту №11/09 від 21.06.2011, укладеному з нерезидентом SC NORKPАСК SRL, Румунія.

19.07.2018 р. №965-Ю позивач подав заперечення на висновки акту перевірки (Т. 1 а.с. 99-112). Листом від 27.07.2018 року ГУ ДФС повідомило позивача про залишення висновків акту перевірки без змін (Т. 1 а.с. 113-122).

На підставі Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.08.2018 року:

№0032691411 форми П про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за декларацією за 1 квартал 2018 року у розмірі 553 153 грн. (Т. 1 а.с. 123);

№0032711402 про застосування штрафних (фінансових санкцій) за порушення строку розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 3060,00 грн. (Т. 1 а.с. 124);

№0032751411 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 138 034,00 грн. (758 689 грн за податковими зобов'язаннями, 379 345 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 1 а.с. 125).

Не погоджуючись із наведеними рішеннями ДФС, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання в апеляційному порядку колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктами 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 року визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Статтею 188 ПК України визначено, що база оподаткування з ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції, за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 199 ПК України регламентує питання пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту. Відповідно до пп. 199.1, 199.2, 199.3 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції. Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Щодо оскаржуваного повідомлення-рішення від 01.08.2018 року №0032751411 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 138 034,00 грн. (758 689 грн. за податковими зобов'язаннями, 379 345,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), колегія суддів зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення є зазначені в акті перевірки порушення, які призвели зокрема до:

- завищення податкового кредиту на суму 700 000,00 грн. по господарським відносинам з ПКФ Сервіс-Метал-Центр у зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності.

Що стосується посилань апелянта на те, що висновок про порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України (збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 700 000,00 грн.) не відповідає змісту п. 198.3 ст. 198 ПК України та не випливає зі змісту інших норм податкового законодавства, оскільки право на податковий кредит виникає у платника за правилом так званої першої події , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що перевіркою встановлено наявність дебіторської заборгованості станом на 01.01.2016 року та 01.03.2018 року, щодо якої минув строк позовної давності та яка за даними бухгалтерського обліку ПАТ ІЦКК рахується по ДТ. рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками в розмірі 4 200 000 грн. по ПКФ Сервис-Метал-Центр , термін виникнення дебіторської заборгованості - вересень 2008 року.

В акті перевірки зазначено, що ПКФ Сервис-Метал-Центр держреєстратором знято 27.12.2012 року з обліку. В актах попередніх перевірок позивача від 27.10.2014 року та від 05.07.2016 року не відображено порушення, пов'язане з відсутністю первинних документів за 2012-2015 роки, які характеризують взаємовідносини ПАТ ІЦКК та ПКФ Сервис-Метал-Центр . Крім того, самим підприємством не здійснено списання дебіторської заборгованості у зв'язку із визначенням її безнадійною.

З урахуванням наведеного, твердження апелянта є безпідставними, так як ПАТ ІЦКК не визнало дану заборгованість як безнадійну станом на 01.01.2016 року та не відобразило дану суму заборгованості на позабалансовому рахунку 071 Списана дебіторська заборгованість . У зв'язку з ненаданням первинних документів, підтверджуючих можливість повернення сплаченої переплати за основні фонди, станом на 01.04.2016 року заборгованість є безнадійною.

В акті перевірки також не оспорюється, що позивач при перерахуванні оплати за основні фонди на підставі податкової наданої отриманої від постачальника у 2008 році сформував податковий кредит у розмірі 700 000,00 грн.

В той же час контролюючий орган в Акті зазначає, що у разі якщо за сплаченими авансами поставка товарів/послуг, як передбачено п. 198.3 ст. 198 ПК України, відсутній, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податків також відсутнє, а тому підлягає зменшенню податковий кредит.

Таким чином, контролюючим органом не заперечується, що у 2008 році позивач правомірно сформував податковий кредит за першою подією - перерахування коштів за основні фонди. Проте у подальшому позивачем не дотримано вимог бухгалтерського та податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статтею 3 якого встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами, розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджене наказом МФУ від 08.10.1999року №237 визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності, надає поняття, зокрема, безнадійної дебіторської заборгованості та порядок виключення її з активів.

Позивачем не дотримано вимог законодавства щодо бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно зі ст. 1 Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. При цьому ст. 4 Закону встановлені принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, якими є, зокрема: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що в бухгалтерському обліку операція з придбання основних засобів у ПКФ Сервис-Метал-Центр , якому позивачем сплачено 4 200 000 грн., рахується по Дт рахунку 631 Рахунки з вітчизняними постачальниками як дебіторська заборгованість, яка виникла у вересні 2008 року. Основні фонди позивачем не отримані.

Дані висновки акту перевірки, що ПКФ Сервис-Метал-Центр знято з обліку державним реєстратором 27.12.2012 року, станом на вказаний час основні фонди не отримані позивачем, тобто ПКФ Сервис-Метал-Центр не виконані господарські зобов'язання та виконання їх після 27.12.2012 року апелянтом не спростовані.

Щодо доводів апелянта, що податковий кредит було правомірно відображено в обліку платника податку у 2008 році, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, оскільки в Акті перевірки питання стосується не початку використання отриманих основних фондів, а неотримання їх взагалі та неможливість отримання у зв'язку з припиненням контрагента як юридичної особи. У разі якщо за сплаченими коштами постачання товарів/послуг протягом терміну позовної давності не відбулося, то факт придбання таких товарів/послуг, як це передбачено у п. 198.3 ст. 198 ПК України, відсутній, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що порядок подання уточнюючого розрахунку визначений ст. 50 ПК України.

Згідно п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Разом з тим, відповідно до положень п. 50.2 ст. 50 ПК України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Таким чином, у 2008 році позивач правомірно сформував податковий кредит за першою подією - перерахування коштів за основні фонди. Проте у подальшому, після того як дебіторська заборгованість набула ознак безнадійної, апелянт був зобов'язаний виключити суму 700 000,00 грн. із складу податкового кредиту та подати з цього приводу уточнюючий розрахунок за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку. При цьому колегія суддів наголошує, що апелянт не позбавлений можливості у зв'язку зі списанням безнадійної заборгованості включити її до складу валових витрат.

Отже, з урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про завищення податкового кредиту позивачем на суму 700 000,00 грн. по господарським відносинам з ПКФ Сервіс-Метал-Центр .

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.08.2018 року №0032751411 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 138 034,00 грн. (758 689 грн. за податковими зобов'язаннями, 379 345 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) підлягають частковому задоволенню, а саме в частині в частині збільшення суми грошового зобов'язання на суму 81 231 грн. (54 154,00 грн. за податковими зобов'язаннями, 27 077,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). При цьому колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було допущено описку у визначенні суми збільшення суми грошового зобов'язання (101 231,00 грн. замість 81 231,00 грн.), що не впливає на правомірність висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про неправомірність застосування штрафних санкцій за порушення строку розрахунку в сфері ЗЕД, оскільки для списання заборгованості в бухгалтерському обліку платник податків повинен керуватися строком позовною давності 3 роки, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на викладене.

Згідно з Актом перевірки підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.08.2018 року №0032711402 про застосування штрафних (фінансових санкцій) за порушення строку розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 3 060,00 грн. є не відображення в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017, 01.01.2018, 01.04.2018 наданої до податкового органу заборгованості у сумі 1,27 євро по контракту Е-13/04 від 04.04.2013, укладеному з нерезидентом S.С. РUFLЕМЕ & СОМР S. R. L. , у сумі 3057,88 евро по контракту №11/09 від 21.06.2011, укладеному з нерезидентом SC NORKPАСК SRL, Румунія.

Сторонами не заперечується, що у ПАТ ІЦКК була наявна прострочена дебіторська заборгованність у сумі 1,27 євро по контракту Е-13/04 від 04.04.2013, укладеному з нерезидентом S.С. РUFLЕМЕ & СОМР S. R. L. , у сумі 3057,88 евро по контракту №11/09 від 21.06.2011, укладеному з нерезидентом SC NORKPАСК SRL, Румунія, та позивач декларував її до 01.04.2016 року.

Підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій) став висновок перевіряючих про відсутність відображення вказаних валютних коштів за межами України у поданих деклараціях з 01.04.2016 року та не надання доказів їх сплати та отримання.

Позивач стверджує про правомірність своїх дій, оскіль ки вказані заборгованості ним були списані як безнадійні.

Як вбачається з відзиву на апеляційну скаргу, представник відповідача на спростування доводів позивача зазначив, що ПАТ ІЦКК надавало до Ізмаїльської ОДГІІ ТУ ДФС в Одеській області Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2016 (04.02.2016 №9274954000) в п. 5 Товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку розділу III Майно та товари за кордоном задекларовані товари, що експортовані за межі України, за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок підприємства, а саме : дебіторське заборгованість у сумі 1,27 евро по контракту Е-13/04 від 04.04.2013, укладеним з нерезидентом S.С. РUFLЕМЕ & СОМР S. R. L. , у сумі 3057,88 євро по контракту №11/09 від 21.06.2011, укладеному з нерезидентом SC NORKPАСК SRL, Румунія.

Також ПАТ ІЦКК надавало до Ізмаїльської ОДПІ ТУ ДФС в Одеській області Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2016 (26.04.2016 №9064919833) станом на 01.07.2016 (28.07.2016 №9130992468) станом на 01.10.2016 (28.10.2016 №9203790785) станом на 01.01.2017 (25.01.2017 №9268076990) станом на 01.04.2017 (26.04.2017 №9074966124) станом на 01.07.2017 (20.07.2017 №9140830976) станом на 01.10.2017 (19.10.2017 №9216858540) станом на 01.01.2018(25.01.2018 №9297079823) станом на 01.04.2018 (10.05.2018 №9073046538) в яких в п. 5 Товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну даіу не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку розділу III Майно та товари за кордоном не відображено задекларовані товари, що експортовані за межі України, за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок підприємства, а саме: дебіторську заборгованість сумі 1.27 євро по контракту Е-13/04 від 04.04.2013, укладеним з нерезидентом S.С. РUFLЕМЕ & СОМР S. R. L. , у сумі 3057,88 євро по контракту №11/09 від 21.06.2011, укладеному з нерезидентом SC NORKPАСК SRL, Румунія.

Умови для зменшення простроченої дебіторської заборгованості по зовнішньоекономічним контрактам наступні: погашення заборгованості внаслідок надходження від нерезидента України товару, грошових коштів, виконання робіт чи послуг заліку зустрічних однорідних вимог; отримання від українських органів державної реєстрації інформації про припинення діяльності юридичної особи; наявності рішення судових органів про відсутність у українського СГД суми простроченої заборгованості від здійснення їм зовнішньоекономічних операцій, встановленої актом перевірки; задоволення скарги на користь платника податків по результатам адміністративного оскарження рішень контролюючого органу в частині нарахування органами ДФС пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД; неможливості виконання рішенню суду. Міжнародного комерційного арбітражного суду або Морській арбітражній комісії при Торгово-промисловій палаті України на території іноземної держави про стягнення з нерезидента заборгованості, у зв'язку з: ліквідацією (зняття з обліку, виключення з реєстру) іноземного СГД, банкротством іноземного суб'єкта та відсутності грошових коштів на рахунках або майна та доходів у цього нерезидента, які можливо стягнути на користь українського СГД в установленому законному порядку; закінчення строку позовної давності за зовнішньоекономічним контрактом з дотриманням вимог міжнародного законодавства.

Відповідно до Конвенції про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів встановлено для країн-учасниць, які є сторонами зовнішньоекономічного договору, строк позовної давності складає чотири роки. Разом з тим, незважаючи від положень зазначеної конвенції строк позовної давності в будь-якому випадку закінчується не пізніше ніж 10 років з дня, коли цей строк почався.

Конвенції про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів підписана Україною 14.06.1974 року та набула чинності для України 01.05.1994 року. Згідно зі ст. 1 Конвенції вона визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів або пов'язані з його порушенням,припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу. Такий період часу надалі іменується строком позовної давності .

Статтею 8 Конвенції чітко визначений строк позовної давності, який встановлений у чотири роки. Конвенція передбачає інші випадки, коли вказаний строк може бути продовжений, змінений тощо. Стаття 23 Конвенції визначає загальне обмеження строку позовної давності, відповідно до якої незалежно від положень цієї Конвенції строк позовної давності в будь-якому випадку минає не пізніше, ніж через 10 років від дня, коли цей строк розпочався згідно зі статтями 9, 10, 11 і 12 цієї Конвенції.

Таким чином колегія суддів зазначає, що строк позовної давності в міжнародній купівлі-продажу товарів встановлений у чотири роки. Представником відповідача не зазначено будь-яких застережень щодо не застосування встановленого 4-річного строку позовної давності щодо контрактів позивача Е-13/04 від 04.04.2013, укладеному з нерезидентом S.С. РUFLЕМЕ & СОМР S. R. L. , №11/09 від 21.06.2011, укладеному з нерезидентом SC NORKPАСК SRL, Румунія.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у позивача були підстави для списання у першому кварталі 2016 року як безнадійної заборгованості за спливом строку позовної давності заборгованості у сумі 3057,88 євро по контракту №11/09 від 21.06.2011, укладеному з нерезидентом SC NORKPАСК SRL, Румунія. У той же час були відсутні підстави для списання у першому кварталі 2016 року як безнадійної заборгованості за спливом строку позовної давності заборгованості у сумі 1,27 євро по контракту Е-13/04 від 04.04.2013, укладеному з нерезидентом S.С. РUFLЕМЕ & СОМР S. R. L. , оскільки 4-річний строк позовної давності спливав не раніше 04.04.2017 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2018 року №0032711402 про застосування штрафних (фінансових санкцій) за порушення строку розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 3 060,00 грн. в частині застосування штрафних санкцій за не відображення в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017 наданої до податкового органу заборгованості у сумі 1,27 євро по контракту Е-13/04 від 04.04.2013, укладеному з нерезидентом S.С. РUFLЕМЕ & СОМР S. R. L. .

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції частині відмови позовних вимог, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову Приватного акціонерного товариства ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ (правонаступника - Публічного акціонерного товариства ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ ).

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ (правонаступника - Публічного акціонерного товариства ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду, яке прийнято 04 грудня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду, яке прийнято 04 грудня 2018 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: О.І. Шляхтицький