Постанова

від 27.03.2019 по справі 803/699/13-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1521/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Дідик Н.С.,

представника позивача Мартинюка С.І.,

представника відповідача Решетника О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року (прийняте у м. Луцьку суддею Ксензюком А.Я.; складене у повному обсязі 13 грудня 2018 року) в адміністративній справі №803/699/13-a за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ніколь до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У березня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю Ніколь (далі - ТОВ Ніколь , Товариство) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати прийняті Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ ДПС) податкові повідомлення-рішення від 21.12.2012:

- № 0000042205, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання із податку на прибуток підприємств на загальну суму 1138797 грн 25 коп., в тому числі:за основним платежем - 1019571 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 119226 грн 25 коп.;

- № 0000052205, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання із податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 1304054 грн 75 коп., в тому числі:за основним платежем - 889542 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 414512,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що перевірка проведена відповідачем всупереч вимогам пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки позивачу не було надано строк для відновлення втрачених первинних документів, у зв'язку з чим первинні документи під час проведення перевірки взагалі не досліджувались. А висновки акта перевірки базуються виключно на показаннях свідків, що чинним законодавством не передбачено. Разом з тим, суми, які були включені за результатами господарських операцій до складу валових витрат та податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, що засвідчує факт придбання товарів та підтверджує правомірність включення Товариством цих сум до валових витрат та податкового кредиту.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року, позов було задоволено.

Постановою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Головного управління Міндоходів у Волинській області задоволено частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

За результатами нового розгляду рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року позов задоволено.

Також, суд провів заміну первинного відповідача на належного - Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ДФС).

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила Луцька ОДПІ ДФС, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права; висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини справи досліджено неповно та необ?єктивно. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове, яким у задоволенні позову Товариства відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що фінансово-господарська діяльність Товариства по взаємовідносинах з ПП Біко Агротрейд , ТОВ АРС Трейд , ПП СМУ-600 , ПП Викуп , ТОВ Ейс контракшен менеджмент , ТОВ Лідерком , ПП Один Два Три , ТОВ БК АРС є такою, що вчинена без наміру створення правових наслідків, які обумовились цими правочинами. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Також, судом не враховані показання керівників цих підприємств, дані під час розслідування кримінальної справи, у яких вони заперечили свою причетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств, а також протоколи огляду, якими засвідчена відсутність вказаних підприємств-контрагентів за своїми юридичними адресами.

Також позивач був обізнаний щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, оскільки керівники цих підприємств особисто договори з ним не укладали та довіреності на їх укладення не видавали.

Представник позивач подав відзив на цю апеляційну скаргу, у якому вказав, що висновки акта перевірки не відповідають дійсності, оскільки показання керівників зазначених підприємств стосуються лише господарських операцій із ТОВ Сварог-Агробуд і відсутні дані щодо ТОВ Ніколь ; жодній із вказаних осіб не було оголошено підозри та не встановлено їх причетності до вчинення фіктивного підприємництва, як і жодній з посадових осіб ТОВ Ніколь . А враховуючи презумпцію чинності правочинів, усі укладені між сторонами правочини є чинними.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом,Луцька ОДПІ ДПС надсилала ТОВ Ніколь запит від 30 жовтня 2012 року № 14553/10/22-511 про надання письмового пояснення та його документального підтвердження щодо взаємовідносин з ПП Біко Агротрейд , ТОВ АРС Трейд , ПП СМУ-600 , ПП Викуп , ТОВ Ейс контракшен менеджмент , ТОВ Лідерком , ПП Один Два Три , ТОВ БК АРС за період 2009-2012 років у зв'язку з надходженням до податкового органу інформації, згідно з якою виявлено факти, що свідчать про порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства.

Листом від 26 листопада 2012 року за № 1169 Товариство повідомило податковий орган, що 14 листопада 2012 року оригінали документів з приводу взаємовідносин із зазначеними контрагентами за період 2009-2012 років викрадені, про факт вчиненя крадіжки повідомлено органи внутрішніх справ.

На підставі наказу від 04.12.2012 № 2206 та повідомлення № 000023 від того ж числа посадові особи Луцької ОДПІ ДПС 05 грудня 2012 року провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Ніколь з питань здійснення фінансово-господарської діяльності із ПП Біко Агротрейд , ТОВ АРС Трейд , ПП СМУ-600 , ПП Викуп , ТОВ Ейс контракшен менеджмент , ТОВ Ліднрком , ПП Один Два Три , ТОВ БК АРС за період 2009 - 2012 року, за результатами якої складено акт № 6772/22-5/20148124 від 05 грудня 2012 року (далі - Акт перевірки).

За висновками Акта перевірки Товариство порушило приписи:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.1 пункту 135.2 статті 135, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, внаслідок чого занизило податок на прибуток на загальну суму 1 019 571 грн;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, внаслідок чого завищил податковий кредит в сумі 889 542 грн.

Підставою для таких висновків стали протоколи допитів свідків - посадових осіб контрагентів позивача, акти обстеження місцезнаходження підприємств - контрагентів позивача, а також дані справи, АІС Аудит , Бест Звіт, дані нормативно-правової бази ЛІГА: Закон , бази даних ЦБД ДПС України, АІС ОР Податки , АРМ ТАХ , АІС Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України , податкової звітності, поданої позивачем до контролюючого органу.

На підставі Акта перевірки, відповідно до встановлених порушень Луцька ОДПІ ДПС 21 грудня 2012 року прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №0000042205, яким збільшила Товариству грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 1 138 797 грн 25 коп., в тому числі: за основним платежем - 1 019 571 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 119 226 грн 25 коп.;

- №0000052205, яким збільшила Товариству грошове зобов'язання за платежем ПДВ на суму 1 304 054 грн 75 коп., в тому числі: за основним платежем - 889 542 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 414 512,75 грн.

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, Товариство оскаржило їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що укладені між Товариством та його контрагентами правочини мали реальний характер; проведення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами; придбані товари використані в господарській діяльності Товариства, а тому Товариство правомірно сформувало податковий кредит та валові витрати за цими операціями.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За приписами пунктів138.4, 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV), згідно зі статтею 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За вимогами частини другої статті 3 Закону № 996-ХIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 Закону № 996-ХIV, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88; зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 якого господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Згідно із підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Як видно із акта перевірки, свої висновки про нереальність господарських операцій Товариства із його контрагентами податковий орган обгрунтовує здебільшого покликаннями на матеріали кримінальної справи № 41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України), відповідно до яких ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, переслідуючи корисливу мету, пов'язану із незаконним збагаченням, шляхом надання за винагороду послуг з мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету реально діючими суб'єктами господарювання, сприяв шляхом придбання низки підприємств та перереєстрації їх в органах державної влади на підставних осіб, які не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Волинській області закрито кримінальне провадження щодо ухилення від сплати податків, яке зареєстровано в ЄРДР за № 32013020000000018 від 06.12.2012, а позивачем надано судові рішення, які підтверджують правомірність формування ним податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ БК АРС (т. 4, а.с. 15 - 31).

Із листа слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Хмельницькій області від 09 листопада 2018 року № 28724/9/22-01-23-01 видно, що кримінальне провадження № 32014240000000039, за фактом вчинення службовими особами ТОВ Сварог-Агробуд кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212 КК України, спрямовано до Шепетівського міськрайонного суду з клопотання про звільнення ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

Ухвалами Шепетівського міськрайонного суду від 18 вересня 2014 року у кримінальному провадженні № 32014240000000039:

- ОСОБА_7 (який працював заступником директора ПП Один Два Три та ТОВ БК АРТ Груп ) звільнено від кримінальної відповідальності за частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 212 КК України, на підставі статті 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності;

- ОСОБА_5 (співзасновника ТОВ Сварог-Агробуд ) звільнено від кримінальної відповідальності за частиною третьою статті 27, частиною другою статті 212 КК України, на підставі статті 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності;

- ОСОБА_8 (директора ТОВ Сварог-Агробуд ) звільнено від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 212, частиною першою статті 366 КК України, на підставі статті 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності,

а кримінальні провадження щодо них закрито.

Разом з тим, не було встановлено причетності цих чи інших осіб до вчинення дій, які б можна було кваліфікувати за статтею 205-1 КК України як фіктивне підприємництво.

Щодо покликань податкового органу на протоколи допитів посадових осіб підприємств-контрагентів позивача ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, колегія суддів зазначає, що статтею 83 ПК України визначено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, проте протоколів допиту у кримінальній справі у ній не зазначено.

Так, за приписами цієї статті для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;експертні висновки;судові рішення;податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Проте, особи, протоколи допиту як свідків яких у кримінальній справі були покладені в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не вказали, що підприємства, від імені яких вони виступали, не здійснювали зовсім підприємницької діяльності; що це стосується періоду, у якому були вчинені спірні господарські операції і не вказано, що саме ці обставини стосуються позивача, оскільки вказане стосується лише господарських операцій із ТОВ Сварог-Агробуд ; ця інформація носить загальний характер і тому самостійно не могла були підставою для певних висновків податкового органу і не спростовує фактів підписання та укладання договірних документів з позивачем.

Вказане не може бути підставою для позбавлення позивача права на податкову вигоду ще й тому, що жодними доказами не підтверджено його залучення до протиправної схеми, або ж його обізнаності із протиправною діяльністю його контрагентів, якщо навіть така мала місце.

Крім того, адміністративний суд позбавлений можливості перевірити матеріали досудового розслідування на відповідність критеріям належності і допустимості, оскільки в такому випадку повинен був би перебрати на себе повноваження слідчого судді, що є неможливим.

Натомість, фактичне виконання господарських зобов'язань позивачем підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а укладені з названими контрагентами договори спрямовані на настання реальних обставин щодо поставки товарів та використання їх в господарській діяльності позивача і вказане жодним чином не спростовується відповідачем належними та допустими доказами.

На підтвердження реальності господарських операцій з ПП Біко Агротрейд , ТзОВ АРС Трейд , ПП СМУ-600 , ПП Викуп , ТзОВ Ейс контракшен менеджмент , ТзОВ Лідерком , ПП Один Два Три , ТзОВ БК АРС за період 2009 - 2012 років позивач надав до суду копії первинних документів, а саме: договорів, податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг, бухгалтерських регістрів, витягів з журналів реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, наказів про прийняття на роботу осіб, які були уповноваженні на отримання товарно-матеріальних цінностей, документів про наявність у розпорядженні позивача вантажних транспортних засобів, а також про використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності.

Оскільки такі документи були втрачені позивачем і були відновлені лише 29 грудня 2012 року, що підтверджується листом Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області № 2335 від того ж числа, вони податковим органом досліджені не були.

Зі змісту пункту 44.5 статті 44 ПК України видно, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Проте, незважаючи на повідомлення про втрату документів, позапланову виїзну перевірку ТОВ Ніколь фактично проведено до закінчення 90-денного терміну, необхідного для відновлення втрачених документів, при тому, що законодавство не пов'язує неможливість проведення перевірки із недотриманням платником податків 5-тиденного терміну повідомлення органу державної податкової служби про втрату документів.

З приводу покликань апелянта на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, зокрема: основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, колегія суддів зазначає, що вказане не перешкоджає контрагентам позивача здійснювати господарську діяльність шляхом залучення фондів, активів та осіб для виконання господарських операцій за плату на підставі цивільно-правових договорів, при тому, що ці обставини перевірені не були, а висновки податкового органу базуються виключно на припущеннях.

Контрагенти позивача на той час були діючими, їх діяльність не було припинено.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий стан певного платника податків від виконання податкових зобов'язань його контрагентом і якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента і жодним чином не впливає на формування витрат та податкового кредиту покупцем, за умови фактичного здійснення господарської операції, виконання усіх передбачених законом умов та документального підтвердження вказаного.

Вказане дає підстави для висновку про те, що досліджені судом первинні документи належним чином підтверджують реальність господарських операцій позивача із придбання товару у його контрагентів, використання товару у своїй господарській діяльності і, як наслідок, правомірність включення спірних сум до складу валових витрат і податкового кредиту позивача, а відтак, і протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року в адміністративній справі № 803/699/13-a - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 04 квітня 2019 року.