Постанова

від 01.04.2019 по справі 905/1810/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2019 р. Справа № 905/1810/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Дучал Н.М., суддя Слободін М.М.,

за участю секретаря судового засідання Шило А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 592 Д/1-42) на рішення Господарського суду Донецької області від 15.01.2019 (повний текст складено та підписано 24.01.2019, суддя Сковородіна О.М., м. Харків) у справі № 905/1810/18,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЖС-Сервіс", м. Донецьк,

про стягнення 980 478, 74 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЖС-Сервіс", про стягнення 980478, 74 грн, у тому числі: основний борг 403571,72 грн, пеня 45472,34 грн, 3% річних 47325,84грн, інфляційні нарахування 484108,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №708/14-ТЕ-7 від 10.12.2013 в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.01.2019 у справі № 905/1810/18 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЖС-Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у загальній сумі 962834,18 грн, у тому числі: основну заборгованість в сумі 403571,72 грн, пеню у сумі 42335,92 грн; три проценти річних у сумі 46673,32 грн, інфляційні втрати в розмірі 470253,22 грн; витрати по сплаті судового збору в сумі 14442,53 грн . В іншій частині позивних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість з оплати спожитого природного газу в січні 2014 року в сумі 111616,79 грн в силу приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з вказаним рішенням суду не погодилось частково, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у стягненні 9 410,52 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтуванні апеляційної скарги наголошує про помилковість проведеного судом першої інстанції розрахунку суми інфляційних втрат, оскільки останній не враховує індекс інфляції попереднього місяця, а відтак в своєму наслідку має неправильний результат. За твердженням Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", правомірним є розрахунок суми інфляційних втрат 1)способом перемноження суми боргу на щомісячні індекси інфляції за період заборгованості з подальшим вирахуванням з вказаної основної суми заборгованості; 2) способом збільшення суми боргу на індекс інфляції окремо за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду буде використана сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця.

У судове засідання, яке відбулось 01.04.2019, з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення розгляду справи.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила, що рішення Господарського суду Донецької області від 15.01.2019 у справі № 905/1810/18 не відповідає в повній мірі нормам матеріального та процесуального права, враховуючи таке.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2013 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу природного газу №708/14-ТЕ-7, за приписами п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

У відповідності до приписів ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.1.2 договору №708/14-ТЕ-7 від 10.12.2013р. газ (з урахуванням додаткової угоди №2 від 30.04.14р.), що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві, зокрема, у січні - грудні 2014 року газ обсягом до 839 тис. куб.м, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): січень - 147,0 тис. куб. м, лютий - 127,0 тис. куб. м, березень - 127,0 тис. куб. м, квітень - 57,0 тис. куб. м, червень - 11,0 тис. куб. м, липень - 11,0 тис. куб. м, серпень - 11,0 тис. куб. м, вересень - 11,0 тис. куб. м, жовтень - 65,0 тис. куб. м, листопад - 97,0 тис. куб. м, грудень - 160,0тис. куб. м.

За змістом п.5.2 договору №708/14-ТЕ-7 від 10.12.2013р. (в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014) до сплати за 1000 куб. м газу належить 1091,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Згідно з п.п. 3.3, 3.4 укладеного сторонами правочину приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до розділу 11 договору №708/14-ТЕ-7 від 10.12.2013 останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Приписами ст.526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано наступні акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування):

-б/н від 31.01.2014 у січні 2014 року на суму 175618,70 грн (134,142 тис. куб. м),

-б/н від 28.02.2014 у лютому 2014 року на суму 152058,34 грн (116,146 тис. куб. м),

-б/н від 31.03.2014 у березні 2014 року на суму 102976,42 грн (78,656 тис. куб. м),

-б/н від 30.04.2014 у квітні 2014 року на суму 58536,95 грн (44,712 тис. куб. м),

-б/н від 31.05.2014 у травні 2014 року на суму 18144,20 грн (13,859 тис. куб. м),

-б/н від 30.06.2014 у червні 2014 року на суму 7853,90 грн (5,999 тис. куб. м).

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За змістом п.6.1 договору №708/14-ТЕ-7 від 10.12.2013 остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, зобов'язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

-за поставкою січня 2014 року на суму 175618,70 грн - 14.02.2014 включно,

-за поставкою лютого 2014 року на суму 152058,34 грн - 14.03.2014 включно,

-за поставкою березня 2014 року на суму 102976,42 грн - 14.04.2014 включно,

-за поставкою квітня 2014 року на суму 58536,95 грн - 14.05.2014 включно,

-за поставкою травня 2014 року на суму 18144,20 грн - 16.06.2014 включно (з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.06.2014, 15.06.2014) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

-за поставкою червня 2014 року на суму 7853,90 грн - 14.07.2014 включно.

Проте, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЖС-Сервіс" перерахувало на користь позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором №708/14-ТЕ-7 від 10.12.2013 (відомості, які містяться у довідках "Операції з 01.01.2014р. по 31.10.2018", "ДЖС-Сервіс" позивача) лише частково та з порушенням встановлених договором строків. Заборгованість ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЖС-Сервіс" за спірними поставками природного газу на теперішній час становить 403571,72 грн.

Відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", не представлено.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЖС-Сервіс" про стягнення боргу в сумі 403571,72 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.7.2 договору №708/14-ТЕ-7 від 10.12.2013 у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи викладене, позивачем заявлено до стягнення 45472,34 грн пені за загальний період з 15.07.2014 по 20.02.2018 за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати природного газу, спожитого у січні - червні 2014 року.

Втім колегія суддів приймає до уваги, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст.1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Ч. 3 ст. 7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанова від 06.06.2018 у справі №925/770/17).

Оскільки за переданий позивачем відповідачу природний газ в січні 2014 року заборгованість була погашена частково - в загальній сумі 111616,79 грн в період з березня 2014 по травень 2014 року за рахунок власних коштів, тобто часткове погашення заборгованості було здійснено до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то відповідно до положень вказаного Закону на таку заборгованість не підлягали нарахуванню інфляційні втрати, 3% річних, неустойка, а нараховані суми підлягали списанню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією Господарського суду Донецької області, що за переданий відповідачу природний газ в січні 2014 року інфляційні втрати, 3% річних, пеня підлягають нарахуванню лише на непогашену суму заборгованості в розмірі 64001,91 грн (175618,70 грн - 111616,79 грн).

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми пені за зобов'язаннями січня - червня 2014 року (за загальний період з 15.02.2014 по 14.01.2015), враховуючи можливість її нарахування за переданий відповідачу природний газ в січні 2014 року на суму заборгованості в розмірі 64001,91 грн, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про правомірність стягнення 42 335,92 грн.

Одночасно, за приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних на суму 47325,84 грн за загальний період з 15.02.2014 по 08.02.2018.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми 3 % річних, враховуючи можливість їх нарахування за переданий відповідачу природний газ в січні 2014 року на суму заборгованості в розмірі 64001,91 грн, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про правомірність стягнення 46673,32 грн.

Одночасно Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 484108,84 грн за період з 01 березня 2014 року по 31 грудня 2017 року (поставки січня-червня 2014 року).

Суд першої інстанції здійснивши перерахунок інфляційних втрат дійшов висновку, що розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, є арифметично неправильним, у звязку з чим стягнув 470253,22 грн.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" наголошує про помилковість проведеного судом першої інстанції розрахунку суми інфляційних втрат, оскільки останній не враховує індекс інфляції попереднього місяця, а відтак в своєму наслідку має неправильний результат.

Проте колегія суддів зазначає, що висновок суду про правомірність стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 470253,22 грн наданий без жодного обґрунтування неналежності проведення позивачем розрахунку та без викладення методики власного перерахунку вказаної суми заборгованості. У зв'язку з чим колегія суддів позбавлена можливості надати правову оцінку проведеного судом першої інстанції розрахунку з точки зору належності застосування судом методики нарахування інфляційних втрат.

Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на часткову самостійну оплату відповідачем вартості спожитого природного газу в січні 2014 року (в загальній сумі 111616,79) в силу приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" за переданий позивачем природний газ в січні 2014 року інфляційні втрати, підлягають нарахуванню лише на непогашену суму заборгованості в розмірі 64001,91 грн.

Враховуючи заявлений позивачем період прострочення заборгованості розрахунок суми інфляційних втрат проводиться судом на суму заборгованості в розмірі 64001,91 грн за період з 01.03.2014 по 31.12.2017 способом перемноження суми боргу на щомісячні індекси інфляції за період заборгованості з подальшим вирахуванням з вказаної основної суми заборгованості ((Збитки від інфляції) = (Сума боргу) * (Індекс інфляції) / 100% - (Сума боргу)).

Правомірність вказаного методу розрахунку підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України №62-97р від 03 квітня 1997 року, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду.

Слід враховувати, що визначені позивачем у апеляційній скарзі розрахунки суми інфляційних втрат 1)способом перемноження суми боргу на щомісячні індекси інфляції за період заборгованості з подальшим вирахуванням з вказаної основної суми заборгованості, 2)способом збільшення суми боргу на індекс інфляції окремо за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду буде використана сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця, є тотожними та в кінцевому наслідку надають однакове арифметичне значення. Між тим, самим позивачем у додатках до позовної заяви проведено розрахунок шляхом перемноження суми боргу на щомісячні індекси інфляції за період заборгованості з подальшим вирахуванням з вказаної основної суми заборгованості.

Здійснивши розрахунок суми інфляційних втрат на суму заборгованості в розмірі 64001,91 грн за період з 01.03.2014 по 31.12.2017 колегія суддів встановила, що інфляційні збитки за прострочення оплати вартості спожитого газу в січні 2014 року складають 81 114,87 грн

(64001,00*102.2*103.3*103.8*101*100.4*100.8*102.9*102.4*101.9*103*103.1*105.3*110.8*114*102.2*100.4*99*99.2*102.3*98.7*102*100.7*100.9*99.6*101*103.5*100.1*99.8*99.9*99.7*101.8*102.8*101.8*100.9*101.1*101*101.8*100.9*101.3*101.6*100.2*99.9*102*101.2*100.9*101/100% - 64 001,00).

Відтак, визначена Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" сума інфляційних збитків за прострочення оплати вартості спожитого газу в січні 2014 року є неправильною, та з боку відповідача підлягає стягненню 81 114,87 грн заборгованості.

Поряд з цим колегія суддів погоджується з проведеним позивачем розрахунком суми інфляційних збитків за період прострочення оплати вартості спожитого газу лютий-червень 2014 року. Так, визначена кредитором сума заборгованості відповідає дійсності, останнім обрано належні періоди прострочення а також використано належний спосіб розрахунку- перемноження суми боргу на щомісячні індекси інфляції за період заборгованості з подальшим вирахуванням з вказаної основної суми заборгованості ((Збитки від інфляції) = (Сума боргу) * (Індекс інфляції) / 100% - (Сума боргу)).

Отже, загальна сума інфляційних втрат за період прострочення оплати вартості спожитого газу січень-червень 2014 складає 474 389,82 грн, а не 470 253,22 грн, як визначено судом першої інстанції. У зв'язку з чим рішення суду в частині стягнення суми інфляційних втрат підлягає зміні, шляхом визначення належної до стягнення суми- 474 389,82 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає частковому задоволенню; рішення Господарського суду Донецької області від 15.01.2019 у справі № 905/1810/18 зміні в частині стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЖС-Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" загальної суми заборгованості, суми інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору.

За змістом ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зміну судом апеляційної інстанції розміру загальної суми заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача, підлягає перерахунку сума судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення 966 970,78 грн, з боку відповідача підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі ;14 504,56 грн; з боку відповідача підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в частині стягнення інфляційних втрат (в частині додаткового стягнення 9 410,52 грн інфляційних втрат) у розмірі 1266,62 грн.

Керуючись ст.ст. 233, 240, 275, 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 15.01.2019 у справі № 905/1810/18 змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЖС-Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" загальної суми заборгованості, суми інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору.

Викласти абзац 1, 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЖС-Сервіс" про стягнення: основної заборгованості в сумі 403 571,72 грн задовольнити в повному обсязі; пені в сумі 45 472,34 грн задовольнити частково, в сумі 42 335,92 грн; три проценти річних у сумі 47 325,84 грн задовольнити частково, в сумі 46 673,32 грн; інфляційні втрати в розмірі 484 108,84 грн задовольнити частково, в сумі 474 389,82 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЖС-Сервіс" (83001, м.Донецьк, вул. Челюскінців, 69А ЄДРПОУ 35098956) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ: 20077720) заборгованість у загальній сумі 966 970,78 грн, у тому числі: основну заборгованість в сумі 403 571,72 грн, пеню у сумі 42 335,92 грн; три проценти річних у сумі 46 673,32 грн, інфляційні втрати в розмірі 474 389,82 грн; витрати по сплаті судового збору в сумі 14 504,56 грн."

В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 15.01.2019 у справі № 905/1810/18 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЖС-Сервіс" (83001, м.Донецьк, вул. Челюскінців, 69А ЄДРПОУ 35098956) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ: 20077720) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1266,62 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 08.04.2019.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Н.М. Дучал

Суддя М.М. Слободін