Ухвала

від 01.04.2019 по справі 922/3588/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"01" квітня 2019 р.Справа № 922/3588/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський, в інтересах держави до 1. Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Фрунзе, с. Бердянка , 2. Сомівської сільської ради, с. Сомівка, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Зачепилівська селищна рада, с. Зачепилівка про визнання незаконним рішення та скасування рішення, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та повернення землі у комунальну власність. за участю представників сторін:

прокурора - Клейн Л.В, службове посвідчення № 051089 від 02.10.2018;

першого відповідача - ОСОБА_1, довіреність від 26.12.2018; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ХВ № 000042 від 09.07.2014;

другого відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до першого відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе, с. Бердянка, другого відповідача - Сомівської сільської ради, с. Сомівка, в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення сесії Сомівської сільської ради від 09.02.2017 № 136-17/2017 Про надання дозволу Сомівському сільському голові ОСОБА_2 на укладення договору оренди землі .

2. Визнати недійсними договір оренди землі без дати, укладений між Сомівською сільською радою та приватним сільськогосподарським підприємством ім.Фрунзе, зареєстрований 18.05.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та іншого речового права, на земельну ділянку розміром 3,9098 га (кадастровий номер 6322284000:07:000:0921), розташовану на території Сомівського старостинського округу Зачепилівської селищної ради.

3. Визнати недійсними договір оренди землі без дати, укладений між Сомівською сільською радою та приватним сільськогосподарським підприємством ім. Фрунзе, зареєстрований 25.05.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та іншого речового права, на земельну ділянку розміром 2,9265 га (кадастровий номер 6322284000:07:000:0920), розташовану на території Сомівського старостинського округу Зачепилівської селищної ради.

4. Повернути у комунальну власність Зачепилівської селищної ради земельну ділянку розміром 3,9098 га (кадастровий номер 6322284000:07:000:0921), розташовану на території Сомівського старостинського округу Зачепилівської селищної ради.

5. Повернути у комунальну власність Зачепилівської селищної ради земельну ділянку розміром 2,9265 га (кадастровий номер 6322284000:07:000:0920), розташовану на території Сомівського старостинського округу Зачепилівської селищної ради.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 05.02.2019 об 11:00 год. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Зачепилівську селищну раду, с. Зачепилівка.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 14 квітня 2019 року. Відкладено підготовче засідання на 01.04.2019 об 11:00 год.

31.01.2019 представником першого відповідача, через канцелярію суду, надано клопотання про залишення позову прокурора без розгляду (вх. № 2780). Клопотання обгрунтовано тим, що прокурором при зверненні до суду з даним позовом, не наведено підстави вважати, що відсутній орган, який має захищати інтереси відповідної громади. Крім того, на думку першого відповідача, не має підстав стверджувати про відсутність органу або, що орган місцевого самоврядування не захищає інтереси територіальної громади. Також прокурором не наведено підстав вважати, що спірним рішенням Сомівської сільської ради порушено інтереси держави. Прокурор попередньо, до звернення до суду, не повідомлено відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду. Таким чином, перший відповідач вважає, що, враховуючи відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави та необґрунтованість його представництва в суді, наявні підстави для залишення позову без розгляду.

31.01.2019 представником першого відповідача, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 2779), в якому перший відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.

12.02.2019 прокуратурою надано до суду відповідь на відзив першого відповідача (вх. № 3772), в якій вважає позов обгрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню. Вважає клопотання першого відповідача про залишення позову без розгляду безпідставним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши правові позиції учасників судового процесу, господарський суд виходить з наступного.

Згідно ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Зокрема, господарським процесом передбачена можливість згідно ст. 174 ГПК України, залишення позовної заяви без руху, або за п.4 ч.5 вказаної статті повернення позовної заяви у зв'язку із відсутністю підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Таким чином, суд має право вирішити питання щодо обґрунтованості звернення прокурора до суду та наявності підстав для звернення до суду на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Проте суд зазначає, що судом відкрито провадження у справі та призначено ії до розгляду із визначенням розгляду справи в порядку загального позовного провадження та надано можливість прокурору на стадії підготовчого провадження обґрунтувати доцільність звернення до суду для надання прокурору права на захист інтересів держави, та для надання суду можливості суду перевірити наявності порушення інтересів держави та причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного, судам слід враховувати, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_3 Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Вищевикладена правова позиція щодо неможливості розширеного тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді викладена в постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, у постанові від 30.01.2019 року у справі №47/66-08.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

При цьому, обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

Вищевикладена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №927/246/18 та узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17.

За викладених обставин, суд зазначає, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", тому, в даному випадку, прокурором не доведено своєї правомочності щодо звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно ч.2 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи вищенаведене та те, що прокурором не доведені обставини відсутності органу, який має право захищати інтереси відповідної громади, а також не доведено порушення інтересів держави спірним рішенням Сомівської сільської ради, що свідчить про відсутність підстав для звернення прокурора в інтересах держави до господарського суду, суд приходить до висновку на стадії підготовчого провадження про залишення позову без розгляду, згідно п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, а отже клопотання першого відповідача про залишення позову без розгляду підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Звертаючись із позовом прокурор сплатив судовий збір у загальному розмірі 8810,00 грн. відповідно до платіжних доручень: № 2563 від 08.11.2018 на суму 7048,00 грн.; № 3205 від 26.12.2018 на суму 1762,00 грн.

П. 4 ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Відтак, суд роз'яснює прокурору можливість повернення сплаченого судового збору за ухвалою суду у разі подання до суду відповідного клопотання.

Керуючись ст. 185, п. 2 ч.1 ст. 226, ст.ст. 232 - 235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання першого відповідача про залишення позову прокурора без розгляду (вх. № 2780 від 31.01.2019) - задовольнити.

Позов керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена, згідно зі ст.256 ГПК України, протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повну ухвалу складено 05.04.2019

Суддя ОСОБА_4 справа № 922/3588/18