Рішення

від 03.04.2019 по справі 607/24783/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2019 Справа №607/24783/18

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

учасників справи

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Ярош О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про стягнення заробітку за час затримки виплати заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільської міської ради про стягнення заробітку за час затримки виплати заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що ОСОБА_1, працювала в Комунальному підприємстві Тернопільський палац спорту на посаді головного бухгалтера з 01 жовтня 2010 року до 22 грудня 2011 року. Підприємство заборгувало позивачу заборгованість по заробітній платі в розмірі 22 540,00 грн. Після ліквідації підприємства перед позивачем залишалася не виплачена заборгованість. Таким чином, КП Тернопільський палац спорту не виконав зобов'язання щодо виплати належної заробітної плати ОСОБА_1, належних сум при звільненні працівника та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника. Період затримки розрахунку при звільненні позивачу на дату звернення до суду, тобто з 23.12.2011 по 18.11.2018 становить 1736 робочих днів. Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача, який підлягає виплаті відповідачем складає 143 983,84 грн.

Оскільки Тернопільською міською радою було прийнято рішення від 16 лютого 2011 року №162 Про передачу основних засобів з балансу КП Тернопільський палац спорту на баланс КЗ ДЮСШ з греко - римської боротьби . Отже активи та діяльність КП Тернопільський палац спорту визначалися Тернопільською міською радою, а відтак саме Тернопільська міська рада повинна нести відповідальність за борги КП Тернопільський палац спорту . По суті, вилучення Тернопільською міською радою у лютому 2011 року на підставі рішення №162 від 16 лютого 2011 року основних засобів у підприємства унеможливило як здійснення статутної діяльності так і погашення заборгованості по заробітній платі під час ліквідації підприємства. Отже, Тернопільська міська рада, як засновник, фактично позбавила підприємство майна, за рахунок якого можливо було задовольнити вимоги працівників щодо погашення заборгованості по заробітній платі. Таким чином, Тернопільська міська рада є належним відповідачем, як засновник комунального підприємства, який несе відповідальність за боргами заснованого та ліквідованого ним КП Тернопільський палац спорту .

У зв'язку з не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 143 938,84 грн., компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 32 410,27 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримав з підстав та обґрунтувань викладених у позові та просить його задовольнити.

Представник відповідача подано відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що постановою господарським судом Тернопільської області від 14.05.2013 визнано КП Тернопільський палац спорту банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором вчинено всі дії, передбачені Законом по виявленню, кредиторів, майнових активів та грошових коштів для погашення заборгованості. У зв'язку із відсутністю коштів та майна, ухвалою господарського суду від 04.03.2014р. вирішено вважати вимоги кредиторів, зокрема ОСОБА_1 погашеними. З огляду на вищенаведене, ліквідатором комунального підприємства відповідно до вимог законодавства не встановлено субсидіарної відповідальності засновника - Тернопільської міської ради по боргах комунального підприємства. Питання виплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 перебувало на розгляді у виконавчій службі. Позивачка мала можливість в порядку Закону України Про виконавче провадження виконати судовий наказ про виплату їй заробітної плати, однак вона погоджувалася та не оскаржувала ні постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.09.2012, ні ухвали/постанови господарського суду Тернопільської області від 04.03.2014 про визнання комунального підприємства банкрутом та погашення заборгованості перед ОСОБА_1 Роботодавцем ОСОБА_1 в даному випадку було комунальне підприємство Тернопільський палац спорту . Відповідальним за затримку розрахунку при звільненні було дане комунальне підприємство.

Позивачем не надано жодного документу, яким би визнавалась вина Тернопільської міської ради по не дотриманню вимог чинного законодавства про працю, встановлення субсидіарної відповідальності міської ради по боргах підприємства. 20.08.2013 в газеті Голос України було опубліковано оголошення про визнання комунального підприємства Тернопільський палац спорту банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та про прийняття претензій. На адресу ліквідатора надійшла заява ОСОБА_1 про визнання її кредитором в сумі 22558,13 грн. Ліквідатором визнано грошові вимоги. Відповідно до Закону, з урахуванням відсутності зауважень зі сторони кредиторів (в тому числі і ОСОБА_1.) ухвалою господарського суду Тернопільської області від 04.03.2014 справа №921/384/13-г/10 вимоги кредиторів (в тому числі і ОСОБА_1.) визнанні погашеними. Ліквідовано комунальне підприємство Тернопільський палац спорту . З огляду на наведене, боржника станом на сьогодні уже немає, борги погашенні. Законодавство на час розгляду питання визнання особи банкрутом надавало право ліквідатору заявляти вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються в ліквідаційну масу і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої статтею 31 цього Закону.

Саме ліквідатор наділений повноваженням на стягнення сум кредиторської заборгованості. Дане питання можливе до розгляду під час слухання справи про визнання особи банкрутом. На сьогодні заборгованості перед ОСОБА_1 немає, комунальне підприємство Тернопільський палац спорту ліквідовано. Якщо працівник, то вимога мало б стосуватися роботодавця. Вивчаючи справу, вимога ОСОБА_1 до роботодавця перебувала на розгляді в Тернопільському міськрайонному суді і виконавчій службі. З результатами розгляду вимоги ОСОБА_1 погодилася, остаточні рішення не оскаржувала. Якщо кредитор, то вимога стосувалася б боржника. Вивчаючи справу, вимоги ОСОБА_1 до боржника перебувала на розгляді в господарському суді Тернопільської області. З результатами розгляду вимог ОСОБА_1 погодилася, остаточні рішення не оскаржувала. У зв'язку з цим слід відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

У судовому засіданні представник відповідача відзив на позов підтримав та просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив в якому зазначив, що безпідставне є посилання відповідача щодо необхідності встановлення субсидіарної відповідальності засновника комунального підприємства виключно під час здійснення ліквідаційної процедури. На даний час заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі перед

позивачем складає 22 540,00 грн. При цьому наявність судового наказу Тернопільського

міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2012 року та постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №32404724 від 10 вересня 2012 року лише підтверджує факт невиплати належних позивачці сум при звільнені. Відтак, наявність такого юридичного факту як не проведення розрахунку із позивачкою у зазначені строки є підставою для відповідальності роботодавця, передбаченої ст. 117 КЗпП Україну. Позивач вкотре наголошує, що умовою покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування за змістом ч. 7 ст. 77 ГК України та ч. 10 ст. 78 цього Кодексу є недостатність коштів, які є у розпорядженні комунального підприємства . У даній справі роботодавцем позивача та боржником щодо невиплаченої заробітної плати було КП Тернопільський палац спорту , яке на даний час є ліквідованим. Отже, весь обсяг відповідальності КП Тернопільський палац спорту передбаченої ст. 117 КЗпП України покладається і на Тернопільську міську раду, як орган місцевого самоврядування, який є засновником даного ліквідованого комунального підприємства. Окрім того, відповідачем не врахованого, що у зв'язку із ліквідацією КП Тернопільський палац спорту та подальшою невиплатою позивачці нарахованої заробітної плати, має місце порушення права позивачки на майно, яким є заробітна плата, вважаючи, що за відсутності доказів іншого Тернопільська міська рада є відповідальною за діяльність структур, підрозділів та підприємств афілійованих з нею в силу закону чи статуту. Позивач зазначає, що предметом його позову є вимоги про стягнення з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, які до раніше позивачем не заявлялися та жодними судовими органами не вирішувалися. З огляду на те, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з

роботи та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є мірою відповідальності підприємства-роботодавця згідно ст. 117 КЗпП України, то можливість субсидіарної відповідальності органу місцевого самоврядування яке є засновником підприємства - роботодавця, не позбавляє колишнього працівника права на пред'явлення вимог до такого органу місцевого самоврядування вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Правом на подання заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.

При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд приходить до висновку, що слід відмовити у задоволені позову виходячи з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, працювала в Комунальному підприємстві Тернопільський палац спорту на посаді головного бухгалтера з 01 жовтня 2010 року.

16 лютого 2011 року Тернопільською міською радою було прийнято рішення №162 Про передачу основних засобів з балансу КП Тернопільський палац спорту на баланс КЗ ДЮСШ з греко-римської боротьби .

08 квітня 2011 року Тернопільською міською радою було прийнято рішення N26/7/29 Про ліквідацію Комунального підприємства Тернопільський палац спорту .

22 грудня 2011 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади головного бухгалтера на згідно Наказу від 22.12.2011 №3-К Про звільнення .

30 січня 2012 року наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі №1915/1308/2012 стягнуто з КП Тернопільський палац спорту на користь ОСОБА_1 22 540,00 грн. заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі.

Позивач подала наказ Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2012 року по справі N01915/1308/2012 на примусове виконання до Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції.

10 вересня 2012 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №32404724.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 березня 2014 року по справі №921/384/13-г/10 ухвалено: затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; вважати погашеними вимоги кредитора по справі: ОСОБА_1 жителя АДРЕСА_1 в сумі 22 558,13 грн.; комунальне підприємство "Тернопільський Палац Спорту", м. Тернопіль, вул. Д.Галицького, 2, ідентифікаційний код 21140260, ліквідувати як юридичну особу з 04 березня 2014 року.

Згідно Статуту комунального підприємства "Тернопільський Палац Спорту", засновником вказаного підприємства являється Тернопільська міська рада.

Як вбачається з індивідуальної відомості застрахованої особи ОСОБА_1, комунальне підприємство "Тернопільський Палац Спорту", виплатило їй суми у 2011 році для нарахування пенсії.

Позивач як на підставу заявлених вимог посилається на те, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 143 938,84 грн., компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 32 410,27 грн., однак з такими доводами судне погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Стаття 116 КЗпП України зазначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13)

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ( постанова у справі № 6-64 цс 13 від 03.2013 року) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Судом встановлено, що у КП Тернопільський палац спорту була перед позивачем заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 22 540,00 грн., яку було стягнуто з КП Тернопільський палац спорту в користь позивача та передано на примусове виконання.

Однак у зв'язку ліквідацією підприємства державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №32404724.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження , №606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню: передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2013 року, КП Тернопільський палац спорту визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

ОСОБА_1 було визнано кредитором на суму 22558,13 грн. КП Тернопільський палац спорту .

Відповідно до ч. 5 статті 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, чинній на момент визнання комунального підприємства банкрутом), під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Позивачем не було подано доказів, що ліквідатором було заявлено вимогу до Тернопільської міської ради про стягнення коштів розмір, яких визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 березня 2014 року по справі №921/384/13-г/10 ухвалено: затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; вважати погашеними вимоги кредитора по справі: ОСОБА_1 жителя АДРЕСА_1 в сумі 22 558,13 грн.; комунальне підприємство "Тернопільський Палац Спорту", м. Тернопіль, вул. Д.Галицького, 2, ідентифікаційний код 21140260, ліквідувати як юридичну особу з 04 березня 2014 року. Провадження у справі припинено.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, чинній на момент визнання комунального підприємства банкрутом), погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов'язання або припинення зобов'язання в інший спосіб, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Частина 4 статті 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, чинній на момент визнання комунального підприємства банкрутом), зазначає, що у випадках, передбачених пунктами 4-7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статями 80 і 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позивачем не надано належні та допустимі докази у розумінні ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження, що до Тернопільської міської ради було заявлено вимогу про стягнення коштів в розмірі заявленої кредитором ОСОБА_1 при ліквідації комунального підприємства "Тернопільський Палац Спорту" і відповідач несе субсидіарну відповідальність перед позивачем.

У зв'язку з тим, що з Тернопільської міської ради не було стягнуто належних позивачу коштів в розмірі 22 558,13 грн., і вказані вимоги ОСОБА_1 було визнано погашеними, суд вважає, що Тернопільська міська рада не несе відповідальності за вимогами ОСОБА_1, які вона пред'являла до комунального підприємства "Тернопільський Палац Спорту" і які визнані погашеними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача не були порушенні відповідачем, а тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку та компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а тому у задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позов виник із трудових правовідносин та майновий стан позивача, суд вважає, що слід звільнити позивача від сплати судового збору за подання позову.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. ст. 116, 117 КЗпП України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про стягнення заробітку за час затримки виплати заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: Тернопільська міська рада, місцезнаходження: м. Тернопіль вулиця Листопадова, буд. 5, код Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій: 34334305.

Повний текст рішення суду складено 08 квітня 2019 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко