Постанова

від 27.02.2019 по справі 344/11630/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 344/11630/17

Провадження № 11-1301апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-ІФ (далі - ТОВ Буд-ІФ ) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року (судді Обрізко І. М., Сеник Р. П., Яворський І. О.) в справі № 344/11630/17 за позовом ТОВ Буд-ІФ до Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (далі - Сільрада) про визнання дій незаконними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ТОВ Буд-ІФ звернулося до суду з позовом до Сільради, в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення Сільради від 11 липня 2017 року № 11-11/17 про відмову ТОВ Буд-ІФ у проханні затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0939 га, що розташована в АДРЕСА_1;

- зобов'язати відповідача прийняти рішення відповідно до чинного законодавства України.

На обґрунтування позову ТОВ Буд-ІФ зазначило, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Однак, на думку позивача, ним дотримано всі вимоги чинного законодавства.

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області постановою від 28 листопада 2017 року позов задовольнив: визнав незаконним та скасував пункт 3 рішення Сільради від 11 липня 2017 року № 11-11/17; зобов'язав Сільраду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення ТОВ БУД-ІФ з ведення особистого селянського господарства на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 березня 2018 року апеляційну скаргу Сільради задовольнив частково: рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив, роз'яснивши право звернення з цим позовом у порядку господарського судочинства.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ Буд-ІФ у касаційній скарзі зазначило, що вказане рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права. На думку скаржника, спірні правовідносини є публічно-правовими, оскільки виникли в результаті реалізації відповідачем владних управлінських функцій у сфері земельних правовідносин щодо затвердження проекту землеустрою, і справа не стосується оспорювання правомірності зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки зміна цільового призначення як така не відбулася. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувану постанову Львівського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 квітня 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 01 листопада 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з оскарженням учасником справи рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 листопада 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу Сільрада зазначила, що погоджується з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року і вважає, що спір, який виник між сторонами, стосується правомірності зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, що перебуває у власності юридичної особи, тобто цивільного права, а тому має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що 28 жовтня 2016 року ТОВ Буд-ІФ придбало у власність земельну ділянку площею 0,0939 га, що знаходиться в селі Вовчинець Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області по АДРЕСА_1 яка надана для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

21 листопада 2016 року позивач замовив у ТОВ Альянс-Консалтинг ІФ проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення з ведення особистого селянського господарства на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором про виконання робіт від 21 листопада 2016 року № 000440.

19 квітня 2017 року відбулася сесія Сільради, на якій проект землеустрою не був затверджений та було додатково витребувано візуалізацію майбутнього будівництва. ТОВ Буд-ІФ за пропозицією Сільради було підготовлено графічні матеріали.

Пунктом 3 рішення ХІ сесії Сільради від 11 липня 2017 року № 11-11/17 відмовлено ТОВ Буд-ІФ в проханні затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1, площею 0,0939 га.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області виходив із того, що цей спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження в адміністративній справі, Львівський апеляційний адміністративний суд керувався тим, що спір стосується правомірності зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, що перебуває у власності юридичної особи, тобто цивільного права, а тому справа підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим цей висновок суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Сільради, в якому просив: визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення Сільради від 11 липня 2017 року № 11-11/17 про відмову ТОВ Буд-ІФ у проханні затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0939 га, що розташована в АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача прийняти рішення відповідно до чинного законодавства України.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 і ТОВ Буд-ІФ , позивач придбав у власність вказану земельну ділянку, яка надана для ведення особистого селянського господарства. Право власності на цю земельну ділянку зареєстровано ТОВ Буд-ІФ у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Оскільки позовні вимоги ТОВ Буд-ІФ фактично направлені на зміну цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності юридичної особи, тобто стосуються права власності на земельну ділянку, то суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження в адміністративній справі, роз'яснивши право на вирішення існуючого спору в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків суду скаржник не спростував, ВеликаПалата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, ВеликаПалата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-ІФ залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук Л. І. Рогач

Д. А. Гудима І. В. Саприкіна

В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

В. С. Князєв