Постанова

від 04.04.2019 по справі 200/9772/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року справа №200/9772/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів: Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання - Токарева А.Г.,

за участю: позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3, довіреність від 02.07.2018 року,

позивача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5, довіреність № 11 від 22.03.2019 року,

представника третьої особи: Лиманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Лиманської міської ради Донецької області - ОСОБА_6,

представника третьої особи: Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецької області - ОСОБА_7, довіреність № 01/323 від 01.04.2019 року,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року у справі № 200/9772/18-а (головуючий 1 інстанції Логойда Т. В., повний текст рішення складено 6 листопада 2018 року у приміщенні суду вул. Добровольського, 1, м. Слов'янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області, треті особи: Лиманська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Лиманської міської ради Донецької області, Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення в частині надання Лиманській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 Лиманської міської ради Донецької області статусу українськомовної,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (далі-позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_4В.) в жовтні 2018 року звернулися до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області (далі-відповідач, Виконком), треті особи: Лиманська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Лиманської міської ради Донецької області, Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецької області (надалі-треті особи, Школа, Управління), в якому просили визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області від 20 червня 2018 року № 202 Про надання окремим закладам освіти статусу українськомовних в частині надання Лиманській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 Лиманської міської ради Донецької області статусу українськомовної (т.1, а.с. 4-16).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено (т.1, а.с. 188-190).

Представник позивача, який діє в інтересах ОСОБА_2, з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що навчальний заклад - Лиманська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Лиманської міської ради Донецької області є комунальним загальноосвітнім навчальним закладом, в силу чого (згідно з положеннями Статуту вказаної школи), всі рішення стосовно суттєвих змін в навчальному процесі приймає засновник, в даному випадку Лиманська міська рада Донецької області за обов'язковим погодженням з учасниками навчального процесу (учні, батьки, педагогічні працівники), однак спірне рішення було прийнято Виконавчим комітетом Лиманської міської ради Донецької області, самостійною юридичною особою без будь якого попередження учасників навчально-освітнього процесу. Вважає, що законодавством не передбачено такого статусу для школи як українськомовна , українізованим має бути сам процес навчання. Загальний середній навчальний заклад може мати лише один зі статусів, визначених ст. 10 Закону України Про загальну середню освіту державна, комунальна, приватна або корпоративна та враховуючи ст. 11 Закону України Про загальну середню освіту лише засновники (власник або учасник) може ухвалювати рішення про реорганізацію навчального закладу. Також вважає, що ухвалення відповідачем спірного рішення Про надання окремим закладам освіти статусу українськомовних № 202 від 20.06.2018 року, відбулося не лише з перевищенням компетенції і повноважень Виконавчого комітету Лиманської міської ради, але й всупереч інтересам частини місцевої громади. Оскільки орган місцевого самоврядування під час прийняття рішень зобов'язаний діяти від імені та в інтересах конкретної місцевої територіальної громади або окремих категорій її членів, стосовно яких приймається рішення (т.1, а.с.196-199).

Від третіх осіб до суду апеляційної інстанції надійшли відзиви на апеляційну скаргу в яких зазначено, що на початку червня 2018 року адміністрацією Виконкому разом з начальником та заступником управлінням освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецької області проведено зустріч з педагогічним колективом Лиманської ОСОБА_8 ступенів № 2, в ході якої розглядалося питання щодо надання закладу статусу українськомовного з 01.09.2018 року. Звертає увагу, що педагогічний колектив навчального закладу не заперечував щодо вивчення та викладення предметів українською мовою. Наразі, у Лиманській ЗОШ № 2 освітній процес відбувається державною мовою, учні навчального закладу зокрема діти позивачів адаптовані до спілкування українською мовою. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Просять відхилити апеляційну скаргу, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року залишити без змін (т.1, а.с. 218-221, 224-227).

У судовому засіданні позивачі представник позивача ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Представники відповідача та третіх осіб проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Суд, заслухав суддю - доповідача, пояснення сторін, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка навчається в Лиманській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 Лиманської міської ради Донецької області а ОСОБА_4 є матір'ю малолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка також навчається в Лиманській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 Лиманської міської ради Донецької області (т.1, а.с. 92-95).

Рішенням Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області від 20 червня 2018 року № 202 Про надання окремим закладам освіти статусу українськомовних (надалі-Рішення № 202) з 01 вересня 2018 навчального року надано окремим закладам освіти статус українськомовних. Зокрема, пп.1.2 п.1 вказаного Рішення № 202 зазначений статус надано Лиманській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 Лиманської міської ради Донецької області (т.1, а.с. 17).

Підпунктом 2.1 п. 2 Рішення № 202 Управлінню освіти, молоді та спору Лиманської міської ради наказано забезпечити діяльність закладів освіти, у тому числі і Лиманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Лиманської міської ради Донецької області як українськомовної, згідно з чинним законодавством України.

Рішенням Лиманської міської ради Донецької області від 18 жовтня 2018 року № 7/55-2539 Про внесення змін до Статутів закладів освіти Лиманської міської ради та затвердження у новій редакції (надалі-Рішення № 7/55-2539) внесено зміни до Статутів закладів освіти Лиманської міської ради. Статут Лиманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Лиманської міської ради Донецької області доповнено пунктом 1.10 розд. 1 наступного змісту: Мовою освітнього процесу в закладі освіти є державна мова (пп. 1.1 п. 1 рішення) та затверджено у новій редакції (пп. 2.1 п. 2 рішення) (т.1, а.с. 138-139).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із нової редакції Статуту Лиманської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів № 2 Лиманської міської ради Донецької області, зазначена школа створена Краснолиманською міською радою, яка знаходиться у комунальній формі власності, юридична адреса якої: 84406, Донецька область, м. Лиман, вул. Пушкіна, буд.13а. Вказаний навчальний заклад, є юридичною особою, має печатку і штамп установленого зразка, ідентифікаційний номер № 25703984. Засновником навчального закладу є Лиманська міська рада Донецької області. Навчальний заклад в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України Про освіту , Про загальну середню освіту , Положенням про загальноосвітній навчальний заклад затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти та науки України, органів місцевого самоврядування, іншими нормативно-правовими актами України та власним статутом (т.1, а.с. 110-129).

Відповідно до Положення про виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області, який затверджено рішенням Лиманської міської ради № 7/47-2159 від 17.05.2018 року виконавчий комітет є юридичною особою, має свій бланк, печатку із зображенням Державного ОСОБА_11 України і своїм найменуванням, має самостійний баланс, поточні, реєстраційні та інші рахунки в установах Державного казначейства України, банківських установах, має право набувати майнових та немайнових прав та обов'язків, право виступати у судових органах від свого імені. Юридичною адресою є Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, буд. 46 (т.2, а.с. 108-121).

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Статтею 53 Конституції України визначено, що кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні визначає Закон України Про загальну середню освіту від 13 травня 1999 року № 651-XIV (далі-Закон № 651-XIV).

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Статтею 53 Конституції України визначено, що кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні визначає Закон України Про загальну середню освіту від 13 травня 1999 року № 651-XIV (далі-Закон № 651-XIV).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону № 651-XIV законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України і складається з Закону України Про освіту , цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про освіту від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.

Держава гарантує кожному громадянинові України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.

Особам, які належать до національних меншин України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідної національної меншини поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам, які належать до корінних народів України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної і загальної середньої освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідного корінного народу. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідного корінного народу України поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, гарантується право на вивчення мови відповідних корінного народу чи національної меншини в комунальних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України Про освіту заклади освіти забезпечують обов'язкове вивчення державної мови.

В рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 у справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови), зазначено, що положення Конституції України зобов'язують застосовувати державну - українську мову як мову офіційного спілкування посадових і службових осіб при виконанні ними службових обов'язків, в роботі і в діловодстві тощо органів державної влади, представницького та інших органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також у навчальному процесі в державних і комунальних навчальних закладах України.

Конституційний Суд України вирішив, що виходячи з положень статті 10 Конституції України та законів України щодо гарантування застосування мов в Україні, в тому числі у навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова.

У державних і комунальних навчальних закладах поряд з державною мовою відповідно до положень Конституції України, зокрема частини п'ятої статті 53, та законів України, в навчальному процесі можуть застосовуватися та вивчатися мови національних меншин.

Відповідно до ст. 2 Закону № 651-XIV заклад загальної середньої освіти діє на підставі статуту, який затверджується засновником або уповноваженим ним органом.

Приписами ст. 10 Закону № 651-XIV визначено, що Заклад загальної середньої освіти є юридичною особою. Форма власності закладу загальної середньої освіти визначається відповідно до законодавства. Заклади загальної середньої освіти можуть бути засновані на засадах державно-приватного партнерства (корпоративний заклад загальної середньої освіти). Статус державного має заклад загальної середньої освіти, заснований на державній формі власності. Статус комунального має заклад загальної середньої освіти, заснований на комунальній формі власності. Статус приватного має заклад загальної середньої освіти, заснований на приватній формі власності. Статус корпоративного має заклад загальної середньої освіти, заснований кількома суб'єктами різних форм власності на засадах державно-приватного партнерства, особливості управління яким визначаються засновницьким договором і статутом, у якому, зокрема, можуть визначатися питання управління рухомим і нерухомим майном.

З аналізу викладеної норми вбачається, що законодавцем не передбачено такого статусу як українськомовний заклад загальної середньої освіти.

Стаття 11 Закону № 651-XIV визначає особливості створення, реорганізації, ліквідації та перепрофілювання закладу загальної середньої освіти.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 651-XIV рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності приймає його засновник (засновники). Засновником закладу загальної середньої освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов'язків засновника. Заклади загальної середньої освіти створюються з урахуванням соціально-економічної та демографічної ситуації, а також відповідно до культурно-освітніх, соціально-економічних, національних і мовних потреб територіальної громади та/або суспільства. З метою задоволення духовних потреб громадян приватні заклади освіти, зокрема засновані релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, мають право визначати релігійну спрямованість своєї освітньої діяльності. Заклад загальної середньої освіти створюється відповідно до ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі-Закон № 280/97-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 6 ст. 59 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Суд зазначає, що згідно п.2 Положення про виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області, виконавчий комітет зокрема здійснює розгляд та прийняття рішень з інших питань, віднесених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів ради (т.1, а.с. 42).

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 26 Закону № 280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом), крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, вирішуються такі питання як визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту визначені ст. 32 Закону № 280/97-ВР, згідно з якою до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

2) забезпечення здобуття повної загальної середньої, професійно-технічної освіти у державних і комунальних загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах, вищої освіти у комунальних вищих навчальних закладах, створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій;

3) створення при загальноосвітніх навчальних закладах комунальної власності фонду загальнообов'язкового навчання за рахунок коштів місцевого бюджету, залучених з цією метою на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також коштів населення, інших джерел; контроль за використанням коштів цього фонду за призначенням;

4) забезпечення пільгового проїзду учнів, вихованців, студентів та педагогічних працівників до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, за рахунок видатків відповідних місцевих бюджетів;

5) вирішення питань про надання професійним творчим працівникам на пільгових умовах у користування приміщень під майстерні, студії та лабораторії, необхідних для їх творчої діяльності;

6) організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм;

7) створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел;

8) сприяння роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, роботи з молоддю;

9) створення умов для занять фізичною культурою і спортом за місцем проживання населення та в місцях масового відпочинку;

б) делеговані повноваження:

1) забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти і медичного обслуговування на відповідній території, можливості отримання освіти державною мовою, а в межах території, на якій поширена регіональна мова, - цією регіональною мовою або мовою меншини згідно з нормами статті 20 Закону України Про засади державної мовної політики ;

2) забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів, залучення роботодавців до надання місць для проходження виробничої практики учнями професійно-технічних навчальних закладів;

3) забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення;

4) організація обліку дітей дошкільного та шкільного віку;

5) надання допомоги випускникам загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів державної або комунальної форми власності у працевлаштуванні;

6) забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей-інвалідів/інвалідів I-III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям , які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти;

7) організація роботи щодо запобігання бездоглядності неповнолітніх;

8) вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу, професійно-технічних навчальних закладах та утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем);

9) вирішення питань про надання неповнолітнім, учням, студентам, пенсіонерам та інвалідам права на безкоштовне і пільгове користування об'єктами культури, фізкультури і спорту, а також визначення порядку компенсації цим закладам вартості послуг, наданих безкоштовно або на пільгових умовах;

10) забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання;

11) внесення пропозицій до відповідних органів про ліцензування індивідуальної підприємницької діяльності у сфері охорони здоров'я.

Аналізуючи п. 1 ч. 2 ст. 26, ст. 32 Закону № 280/97-ВР, пояснення представника відповідача суд зазначає, що міською радою не приймалось рішення щодо делегування відповідачу повноважень з приводу вирішення питання стосовно можливості отримання освіти державною мовою.

Суд звертає увагу, що Рішення Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області від 20.06.2018 року № 202 Про надання окремим закладам освіти статусу українськомовних прийнято на підставі статті 10 Конституції України, статті 7 Закону України Про освіту , статті 20 Закону України Про засади державної мовної політики , листа Міністерства освіти і науки України від 01.02.2018 року № 1/9-74 Щодо застосування державної мови в освітній галузі , листа Всеукраїнської координаційної ради громадських організацій захисту державної мови Всеукраїнського товариства Просвіта ім. Тараса Шевченка від 10.05.2018 року № 14, статтею 32 закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Проте рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018 (в справі № 1-1/2018) Закон України Про засади державної мовної політики визнано неконституційним.

Що стосується юридичної природи Рішення № 202, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За приписами п. 18 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Тобто, вказаний акт встановлює загальні правила поведінки, норми права, регламентує однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розрахований на довгострокове та багаторазове його застосування.

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин.

Так відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Суд звертає увагу, що індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Зі змісту прийнятого відповідачем Рішення № 202 вбачається, що вказаний акт, є правовим актом індивідуальної дії, тобто прийнятий відповідачем відносно визначеної кількості закладів загальної освіти, серед яких є і Лиманська ОСОБА_8 ступенів № 2 та учасників освітнього процесу цих окремих закладів на час його прийняття.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про загальну середню освіту № 651-XIV учасниками освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти є:

- учні (вихованці);

- керівники;

- педагогічні працівники, психологи, бібліотекарі;

- інші спеціалісти;

- батьки або особи, які їх замінюють.

З аналізу викладеної норми вбачається, що зазначений акт стосується позивачів, оскільки вони є батьками учнів які навчаються у Лиманській ОСОБА_8 ступенів № 2, і відповідно мають право на оскарження вказаного акту.

Проте, суд зазначає, що ключовим є питання порушених прав та інтересів позивачів.

Тобто, яких негативних наслідків позивачам завдало прийняття відповідачем Рішення № 202.

Під час розгляду справи позивачі та представник позивача наголошували, що учні ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у зв'язку з переходом на викладання предметів українською мовою вимушені були докладати значних зусиль, проте суд апеляційної інстанції наголошує, що учбова успішність дітей не погіршилась, що підтверджено інформацією, яка надана шкільним закладом, не зважаючи на ту обставину що вказані школярі починали навчання у російськомовних класах (т.2, а.с. 132-135).

Щодо наданого доказу у вигляді диску з відеозаписом суд зазначає.

Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 73 КАС України).

За приписами статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У відповідності до частини 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1, 3 статті 90 КАС України).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео - та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис . Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

З пояснень позивачів та дослідження вказаного відеодиску вбачається, що поданий відеодоказ не відповідає приписам ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки не є оригіналом, а його копія не засвідчена електронним підписом.

Враховуючи наведені приписи чинного процесуального законодавства, суд критично ставиться до наданого позивачем відеозапису.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу викладених норм та встановлених обставин справи, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача не порушує прав та інтересів позивачів на отримання середньої освіти їх дітьми у відповідності до діючого законодавства, яке врегульовує це питання.

Разом з тим, судом встановлено, що зазначене рішення прийнято відповідачем з перевищенням повноважень та помилково надано окремим закладам освіти статус українськомовних, оскільки законодавством не передбачено такого статусу для закладу середньої освіти, із посиланням на Закон, який визнано неконституційним. Суд погоджується з доводом апелянта, що українськомовним має бути сам процес навчання, оскільки види статусів для закладу загальної середньої освіти визначено законодавцем у ст. 10 Закону України Про загальну середню освіту .

Крім того, суд звертає увагу на те, що Рішення № 202, як акт індивідуальної дії, вичерпав свою силу після його реалізації, а саме з часу внесення змін до Статуту Лиманської ОСОБА_8 ступенів № 2 та інших шкільних закладів, що унеможливлює його скасування. Виявлені порушення зі сторони відповідача є підставою для винесення окремої ухвали.

Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі не знайшли свого повного підтвердження під час розгляду даної справи та не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в цій постанові.

Керуючись статтями 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року у справі № 200/9772/18-а за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області, треті особи: Лиманська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Лиманської міської ради Донецької області, Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення в частині - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року у справі № 200/9772/18-а - залишити без змін.

Повний текст постанови складений та підписаний з окремою думкою судді та окремою ухвалою 9 квітня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: Е.Г. Казначеєв

ОСОБА_11